печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30148/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 20132014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 року у провадженні слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , надійшло клопотання слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 20132014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Слідчими Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 20132014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016000000003672 від 24.11.2016 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України, матеріали якого виділено в окреме провадження з кримінального провадження №42016000000003668 від 24.11.2016, виділеного з кримінального провадження №42014100020000046 від 24.02.2014.

04.06.2021 у ході розслідування складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 , раніше не судимого, про те, що він, працюючи на посаді начальника управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі УДАІ ГУМВС України в м. Києві) будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи на виконання явно злочинного наказу, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, перевищуючи владу та службові повноваження, шляхом надання підлеглим явно злочинних наказів організував внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи, з метою незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненого службовою особою, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України. Таким чином ОСОБА_6 в результаті перевищення влади та службових повноважень за попередньою змовою групою осіб, тобто в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень, завдав істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до наказу начальника ГУ МВС України в м. Києві від 05.07.2011 № 374о/с ОСОБА_6 призначений на посаду начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві. Наказом Міністра внутрішніх справ України від 23.08.2007 № 1104о/с йому присвоєне спеціальне звання полковника міліції.

Згідно вимог ст.ст. 2, 5 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ОСОБА_6 під час несення служби був зобов`язаний захищати права, свободи і законні інтереси громадян, запобігати правопорушенням та припиняти їх. Свої завдання виконувати неупереджено, у точній відповідності з законом. Як посадова особа підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, повинен дотримуватись законності, мати необхідну професійну підготовку, високі моральні якості, ставитись з повагою до прав та свобод громадян, поважати людську гідність.

Згідно з положеннями ст. 60 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про міліцію», ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. У разі одержання наказу, який суперечить закону, працівник міліції не повинен його виконувати. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності працівника міліції.

Перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, ОСОБА_6 згідно зі ст. 20 Закону України «Про міліцію» є представником державного органу виконавчої влади, законні вимоги якого є обов`язковими для виконання громадянами і службовими особами. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов`язків, не передбачених чинним законодавством. Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом. Таким чином, перебуваючи на займаній посаді, ОСОБА_6 , є представником влади, а відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - працівником правоохоронного органу.

У відповідності з приміткою 1 до статті 364 КК службовими особами, зокрема, у статті 365 КК України є особи, які в тому числі постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади.

Згідно ст. 25 Закону України «Про міліцію», працівник міліції у межах повноважень наданих законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 2 Закону України «Про міліцію», основним завданням міліціє є:

- запобігання правопорушенням та їх припинення;

- охорона і забезпечення громадського порядку;

- виявлення кримінальних правопорушень;

- участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством та інші.

Таким чином, ОСОБА_6 на момент вчинення злочину, відповідно Примітки 1 ст. 364 КК України, постійно здійснював функції представника влади, тобто був службовою особою.

Під час несення служби по охороні громадського порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, відповідно до вимог п. 21-1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» у чітко визначених випадках працівник підрозділу міліції має право зупиняти транспортні засоби та повинен повідомити водія про причину зупинення та суть вчиненого правопорушення.

Відповідно до інструкції «З питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС», затвердженої Наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 інспектор ДПС має право зупинити транспортний засіб за допомогою світового або звукового пристрою, або рухом жезла чи руки.

У разі, коли водій, що вчинив адміністративне правопорушення, не виконав законну вимогу працівника міліції про зупинення транспортного засобу, і зник з місця його скоєння, відповідно до вимог п. 16.3.9 цієї ж Інструкції не проводиться переслідування водіїв, які допустили незначні порушення правил або коли небезпека порушення минула. В таких випадках про порушення повідомляється на наступний за напрямком руху порушника маршрут патрулювання (пост). Про вчинене правопорушення складається рапорт, який по закінченню роботи передається до підрозділу з адміністративної практики для відповідного реагування.

Відповідно до положень додатку 26 пункту 7.1 Інструкції «З оформлення документів у системі МВС України» № 650 від 27.07.2012 рапорт письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладенням питань службового чи особистого характеру і проханням у зв`язку з цим.

У відповідності до примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Таким чином, рапорт інспектора ДПС про вчинення водієм адміністративного правопорушення є офіційним документом, який містить зафіксовану інформацію, що підтверджує певні події і який здатний спричинити наслідки правового характеру і може бути використаний у правозастосовній діяльності, тобто у відповідності до примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом.

У листопаді 2013 року Президентом України ОСОБА_9 прийнято рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, у результаті чого Кабінетом Міністрів України 21 листопада 2013 року прийнято рішення про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом.

Після цього, починаючи з 22 листопада 2013 року, на Майдані Незалежності в місті Києві розпочалися безстрокові мирні збори громадян («Євромайдан») на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України.

Свобода мирних зібрань захищається статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою її здійснення «не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадянської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Більш того, Європейський суд з прав людини визначає, що там, «де демонстранти не беруть участь в актах насилля, державним органам важливо продемонструвати певний рівень толерантності стосовно мирних зібрань із тим, щоб гарантована статтею 11 Конвенції свобода зібрань не була позбавлена своєї суті» («Букта та інші проти Угорщини», 2007 р.).

Використовуючи гарантоване Європейською Конвенцією та Конституцією України право на мирні збори, продовжуючи протестні акції, передусім на підтримку європейського вектору зовнішньої політики держави, з 30 листопада 2014 року громадянами України організовано безстрокову цивільну, мирну акцію протесту на автомобілях у вигляді автопробігів, яка в подальшому отримала назву «Автомайдан».

Так, на знак протесту проти жорстких дій влади 29 грудня 2013 року, громадяни України, використовуючи свої транспортні засоби, організували та провели мирний захід-автопохід до резиденції «Межигір`я» колишнього Президента України ОСОБА_9 , яка розташована в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Бажаючи зберегти якнайдовше владні повноваження та усунути перешкоди з боку активістів, припинити будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції, вищі посадові особи держави розробили механізм вчинення злочину, який полягав у залякуванні громадян, притягненні значної кількості осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності за участь у масових акціях.

Для безперешкодної реалізації своїх злочинних намірів, вищі посадові особи держави залучили до їх виконання підлеглих службових осіб правоохоронних органів, Адміністрації Президента України, а також органи судової влади.

З метою залякування учасників акцій протесту службові особи Міністерства внутрішніх справ України, упродовж грудня 2013лютого 2014 років, неодноразово організовували незаконну і силову протидію учасникам протестів, у першу чергу особам, які перебували в м. Києві.

Зокрема, у цей період підрозділи МВС України під керівництвом ОСОБА_10 , масово порушували встановлений законом порядок притягнення осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності з метою залякування протестувальників та придушення мирних акцій.

Так, для виконання цього злочинного плану ОСОБА_10 був залучений заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , який за розподілом обов`язків керував підрозділами міліції громадської безпеки, зокрема, спецпідрозділами міліції «Беркут» та Департаментом державної автомобільної інспекції України.

Так, з метою реалізації злочинних намірів колишніх вищих посадових осіб держави ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими не встановленими особами розроблено злочинний план, згідно якого під керівництвом ДДАІ МВС України, з залученням УДАІ МВС України в м. Києві, УДАІ ГУМВС України в Київській та інших областей України з метою незаконного перешкоджання організації та проведенню таких мирних акцій протесту учасниками громадського руху «Автомайдану» (далі «Автомайдан») та іншими учасниками мирних акцій протесту, повинно бути організовано складання інспекторами територіальних підрозділів ДАІ МВС України, починаючи з 29.12.2013, завідомо неправдиві офіційні документи рапорти про нібито невиконання певним учасником такого руху вимог працівника міліції щодо зупинки транспортного засобу. Такі рапорти повинні спрямовуватися до відповідного місцевого відділу ДАІ за місцем реєстрації транспортного засобу, де уповноваженими службовими особами повинні бути складені протоколи про, начебто, вчинення учасником «Автомайдану» та іншими учасниками мирних акцій протесту адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП (невиконання на вимогу працівника міліції зупинки автомобіля), санкція якої передбачає позбавлення права керувати транспортним засобом строком від 3 до 6 місяців або штраф у розмірі 9 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, та направлялись на розгляд до районних судів м. Києва для прийняття відповідного рішення, тим самим позбавивши законного права на участь у проведенні мирних акцій протесту на автомобілях. В свою чергу невстановлені службові особи Адміністрації Президента України надаючи незаконні вказівки головам судів та окремим суддям, здійснюючи втручання в їх роботу, повинні були забезпечити винесення судами «потрібних» рішень, про позбавлення учасників «Автомайдану» права керування транспортними засобами.

Такі дії правоохоронців та суддів, на думку організаторів, повинні були залякати інших учасників мирних акцій протесту та спонукати їх відмовитись від участі в них. А також, унеможливити подальшу участь активістів «Автомайдану» у нових акціях протесту у вигляді автопоходів на власних автомобілях.

У такий спосіб у грудні 2013 рокулютому 2014 року був задіяний злочинний механізм протизаконного перешкоджання мирним акціям протесту «Автомайдан» та інших мирних акцій протесту.

Так, на знак протесту проти жорстких дій влади 29 грудня 2013 року, громадяни України використовуючи свої транспортні засоби, організували та провели мирний західавтопохід від Європейської площі м. Києва до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_9 «Межигір`я», яка розташована в селі Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області. У зазначеному заході взяли участь понад 2 тисячі осіб на власних автомобілях.

В той же день, після закінчення мирної акції протесту біля резиденції колишнього Президента України ОСОБА_9 «Межигір`я» у селі Нові Петрівці, учасники «Автомайдану» на власних автомобілях з метою проведення мирної акції протесту здійснили автопохід до місць проживання інших високопосадовців, а саме колишнього Генерального прокурора України ОСОБА_12 , колишнього Прем`єр-міністра України ОСОБА_13 тощо.

У відповідь на зазначені мирні акції протесту вищі посадові особи держави на чолі з колишнім Президентом України ОСОБА_9 розробили вищезазначений злочинний план направлений на придушення мирних акцій протесту «Автомайдан», виконання якого було доручено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , підпорядкованим їм співробітникам ДАІ та іншим невстановленим особам.

ОСОБА_6 займаючи посаду начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві, будучи службовою особою, у період з 29.12.2013 по 31.12.2014 на виконання явно злочинних наказів вищого керівництва держави, діючи умисно, залучив до виконання частини злочинного плану підлеглих йому заступника начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_7 , заступника командиру полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_8 та інших не встановлених осіб та довів до їх відома існування злочинного плану вищого керівництва держави направленого на перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту, зборів, мітингів тощо, та запропонував долучитися до його виконання, на що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погодились.

Зокрема, ОСОБА_6 , перевищуючи владу та службові повноваження, довів до відома ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що їм на виконання своєї частини злочинного плану необхідно організувати підлеглими їм співробітниками УДАІ в м. Києві та полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в м. Києві складання завідомо неправдивих рапортів про начебто порушення активістами «Автомайдану» правил дорожнього руху і не виконання вказівки інспектора ДАІ на зупинку транспортного засобу, які вони начебто вчинили 29.12.2013, в ході автопробігу до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_9 , складання на їх підставі протоколів про адміністративне правопорушення, з метою притягнення водіїв та власників транспортних засобів до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП (невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу), санкцією якої передбачено позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 3 до 6 місяців, чим унеможливити їх подальшу участь в акціях «Автомайдану». Внаслідок таких злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, щонайменше 122 співробітника ДАІ м. Києва та районних відділів ДАІ м. Києва достовірно знаючи, що учасники мирної акції протесту «Автомайдан» не вчиняли порушень правил дорожнього руху, та вони (співробітники ДАІ) не подавали їм (учасникам акції протесту «Автомайдан») сигналу на зупинку транспортного засобу, склали не менше ніж 472 рапорти, у які внесли завідомо неправдиві відомості відносно 472 осіб, про те, що учасниками акції протесту «Автомайдан» допущено порушення правил дорожнього руху, а саме п. 32.1 (узгодження з органами ДАІ руху колон), пп. «В» п. 2.9 (заборона керування транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений), п. 9.5 (безпідставна подача звукового сигналу в населених пунктах) та не виконано зупинку на вимогу інспектора ДАІ (п. 2.4).

29.12.2013 ОСОБА_6 після проведення зазначеної мирної акції протесту у вигляді автопоходу, точний час досудовим розслідування невстановлений, зібрав в адміністративній будівлі УДАІ м. Києва, за адресою: м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 54, підлеглих йому співробітників ДАІ та полку ДПС з числа начальників відділів, командирів батальйонів тощо, де зобов`язав останніх доповісти про кількість складених адміністративних протоколів стосовно учасників акції протесту «Автомайдан» та кількості складених рапортів за не зупинку транспортного засобу на вимогу працівника міліції. Отримавши від підлеглих інформацію про кількість складених адміністративних протоколів та рапортів, залишився незадоволений отриманими даними та перевищуючи владу та службові повноваження надав вказівку підлеглим складати ще більшу кількість рапортів та адміністративних протоколів.

Так, невстановленими особами, на виконання злочинної вказівки ОСОБА_6 був складений список номерів автомобілів учасників зазначеної акції протесту, який був переданий за вказівкою того ж ОСОБА_6 до відділу організації розшуку викраденого автомототранспорту УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, де співробітниками цього відділу, через наявний у них доступ до системи «Відеоконтроль Рубіж» отримано данні про час та місце фіксації системою «Відеоконтроль Рубіж» автомобілів учасників акції протесту за їх номерними знаками. В подальшому, у період часу з 29.12.2013 по 06.01.2014 співробітниками цього відділу було опрацьовано список автомобілів учасників акції протесту, та складено список, у вигляді витягів з системи «Відеоконтроль Рубіж» номерних знаків учасників акції протесту «Автомайдан», часу та місця їх фіксації відеокамерами зазначеної системи.

За задумом ОСОБА_6 і інших організаторів цього злочину, вказаний список надасть можливість придати вигляд законності складання рапортів про не зупинку транспортного засобу з використанням даних системи «Відеоконтроль Рубіж», а саме їх точного місця та часу перебування, та унеможливлення у подальшому викриття їх злочинних дій.

02.01.2014 ОСОБА_7 діючи на виконання злочинного плану прибув до полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 5 та передав зазначений список заступнику командира полку ДПС ОСОБА_8 , який в свою чергу згідно злочинного плану повинен був забезпечити складання підлеглими йому інспекторами полку ДПС рапортів про не зупинку транспортного засобу на вимогу працівника міліції за кожним автомобілем з цього списку.

У свою чергу, ОСОБА_8 займаючи посаду заступника командиру полку ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи на виконання явно злочинного наказу, перевищуючи свої владні повноваження, з метою забезпечення виконання дорученої йому частини злочинного плану, направленого на перешкоджання проведенню мирних акцій протесту з залученням невстановлених осіб з числа командирів батальйонів, рот, взводів полку ДПС та їх заступників в період з 29.12.2013 по 06.01.2014, достовірно знаючи, що підлеглі йому інспектори ДАІ не перебували 29.12.2013 на вул. Богатирській, Наддніпрянському шосе та Столичному шосе м. Києва, а ті, що перебували не подавали сигналу на зупинку водіям автомобілів, які брали участь в акції протесту, організував за участю невстановлених осіб з числа співробітників полку ДПС (командирів батальйонів, рот, взводів та їх заступників тощо) складання підлеглими йому інспекторами полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві завідомо неправдивих рапортів про не зупинку на вимогу співробітника міліції, за отриманим від ОСОБА_7 , а до того складеним за вказівкою ОСОБА_6 списком номерних знаків автомобілів у вигляді витягів з системи «Відеоконтроль рубіж».

В свою чергу невстановлені особи з числа командирів батальйонів, рот, взводів полку ДПС та їх заступників, погодившись на виконання злочинного наказу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , діючи на виконання частини злочинного плану довели до особового складу інспекторів полку ДПС злочинний наказ, про внесення в офіційні документи рапорти, завідомо неправдивих відомостей, про не зупинку транспортного засобу на вимогу співробітника міліції.

Усвідомлюючи що відданий наказ має масовий характер, а саме віддається всім працівникам підрозділу, його метою об`єктивно є придушення акцій протесту, інспектори ДПС розуміли що цей наказ є частиною злочинного плану, розробленого за участю керівництва ДАІ. Погодившись на виконання цього наказу інспектори дали згоду на виконання ролі співвиконавців злочину, а саме внесення в офіційні документи рапорти завідомо неправдивих відомостей, чим вступили в попередню змову з метою перешкоджання проведенню мирних акцій протесту, мітингів, вуличних походів тощо з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами з числа командирів батальйонів, рот, взводів та їх заступників.

Так, на виконання злочинних наказів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, інспектори полку ДПС: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 склали не менше ніж 56 завідомо неправдивих рапорти.

Так, на виконання злочинних наказів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, інспектори полку ДПС: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 склали не менше ніж 56 завідомо неправдивих рапорти.

Після складання зазначеними інспекторами вищезазначених рапортів, ОСОБА_8 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами на виконання своєї частини злочинного плану та жадаючи настання злочинних наслідків у вигляді складання за цими рапортами протоколів про вчинення адміністративного правопорушення і подальшого направлення їх до суду з метою перешкоджання проведенню мирних акцій протесту, достовірно знаючи, що складені зазначеними інспекторами ДАІ рапорти містять в собі завідомо неправдиві відомості у період з 29.12.2013 та на протязі січня 2014 року, по мірі складання таких завідомо неправдивих рапортів, надавав їх на підпис командиру полку ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_35 , який не будучи обізнаним в злочинних намірах зазначених осіб наклав на них резолюцію, згідно якої доручив підлеглому йому начальнику штабу полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_36 направити такі рапорти за належністю, тобто до відповідного територіального відділу ДАІ за місцем реєстрації кожного автомобіля.

В свою чергу, ОСОБА_37 будучи не обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб наказав своєму підлеглому старшому інженеру програмісту штабу полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_38 за допомогою «Національної автоматизованої інформаційно-пошукової системи» (далі НАІС), встановити адміністративну територію реєстрації власника автомобіля та підготувати супровідні листи для направлення цих рапортів до відповідних територіальних відділів ДАІ м. Києва.

ОСОБА_39 також будучи не обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб виконав наказ ОСОБА_40 , після чого ОСОБА_41 були підписані супровідні листи про направлення зазначених вище рапортів начальникам районних відділів ДАІ м. Києва.

В той же час, продовжуючи свої злочинні дії, з метою забезпечення притягнення до адміністративної відповідальності, якомога більшої кількості учасників мирної акції протесту у вигляді автопоходу «Автомайдан», невстановлені службові особи Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі ДДАІ МВС України) явно перевищуючи надані їм владні повноваження, розробили та склали так званий «Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР» (далі «Алгоритм дій…»), який у вигляді прямих вказівок довели підлеглим співробітникам на вчинення конкретних дій за рапортами, в результаті яких безальтернативно буде складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, тобто за кожним рапортом обов`язкове складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, за незаконним наказом невстановлених посадових осіб ДДАІ МВС України організовано розробку та складання «Алгоритму дій…», який з електронної пошти чергової частини ДДАІ МВС України направлений з приміткою «Терміново для начальника» на всі поштові скриньки чергових частин обласних управлінь ДАІ, УДАІ м. Києва та м. Севастополя.

Зазначений «Алгоритм дій …», всупереч нормам КУпАП та «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» затвердженої наказом МВС України №77 від 26.02.2009 та «Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» затвердженої наказом МВС №111 від 27.03.2009, передбачає безальтернативне складання за кожним рапортом про не зупинку водія на вимогу інспектора ДАІ протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні власника транспортного засобу, без проведення належної перевірки, зібрання доказів та встановлення особи водія, який перебував за кермом автомобіля.

Таким чином, «Алгоритм дій …» по своїй суті є злочинним наказом підпорядкованим територіальним управлінням та відділам ДАІ, а саме конкретним інспекторам ДАІ, на виконання яких надійдуть такі рапорти, зловживаючи своїм службовим становищем, ігноруючи норми КУпАП та вищевказаних наказів МВС України, без проведення належної перевірки та зібрання доказів, у стислі строки, тобто невідкладно з метою залякування учасників мирних акцій протесту « ІНФОРМАЦІЯ_4 », унеможливлення їх подальшої участі в мирних акціях протесту на автомобілях «Автомайдан» та придушення мирних акцій протесту, складати протоколи про адміністративне правопорушення у відношенні власників автомобілів та направляти їх до суду для розгляду по суті.

Розуміючи незаконність вимог викладених в «Алгоритмі дій …», а також, що він по своїй суті є злочинним наказом, з метою приховування своїх злочинних дій, невстановлені службові особи ДДАІ МВС України прийняли рішення про залишення цього документу без підпису посадової особи, що його склала, і відправлення для виконання керівниками територіальних управлінь та відділів ДАІ електронною поштою без відповідної реєстрації в ДДАІ МВС України.

В свою чергу ОСОБА_6 , займаючи посаду начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві та ОСОБА_7 займаючи посаду заступника начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві, а на час відпустки ОСОБА_6 , у період з 01.01.2014 по 14.01.2014, будучи виконувачем обов`язків начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві, діючи на виконання явно злочинного наказу, перевищуючи владу та службові повноваження, з метою забезпечення виконання дорученої їм частини злочинного плану, направленого на перешкоджання проведенню мирних акцій протесту із залученням невстановлених осіб в період січня лютого 2014 року організовано ОСОБА_6 щоденне або через день проведення нарад в управлінні ДАІ м. Києва за участю начальників районних відділів ДАІ м. Києва або осіб, що їх заміщують. На цих нарадах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , інші не встановлені особи, з числа співробітників УДАІ в м. Києві, достовірно знаючи, що складені інспекторами полку ДПС рапорти є завідомо неправдивими документами, і жадаючи настання злочинних наслідків, у вигляді незаконного складання протоколів про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 122-2 КУпАП, та спрямування цих протоколів до суду, тримали на контролі складання протоколів про адміністративне правопорушення за завідомо неправдивими рапортами про не зупинку водієм транспортного засобу на вимогу інспектора ДАІ від 29.12.2013, складання яких забезпечив ОСОБА_8 . Проведення таких нарад супроводжувалось тиском з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб на підлеглих їм начальників районних відділів ДАІ м. Києва, та погрозами звільнення з органів внутрішніх справ в разі відмови складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Крім того, з метою примусу підлеглих співробітників до складання протоколів про адміністративне правопорушення стосовно учасників мирних акцій протесту «Автомайдан», та підтвердження реальності погроз звільнення з органів внутрішніх справ, ОСОБА_7 організував всім підлеглим співробітникам, які висловлювали незгоду з необхідністю складання протоколів про адміністративне правопорушення, нараду у тимчасово виконуючого обов`язки начальника ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_42 . На цих нарадах ОСОБА_43 , діючи умисно, з метою змушення співробітників ДАІ до дій направлених на перешкоджання проведенню громадянами України мирних акцій протесту та участі в автопоходах «Автомайдан», в грубій формі погрожував підлеглим ОСОБА_7 співробітникам УДАІ м. Києва та районних відділів ДАІ м. Києва звільненням з органів МВС в разі не виконання вказівок ОСОБА_7 .

Так, отримавши на зазначених нарадах від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочинний наказ про необхідність складання за кожним зазначеним рапортом протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 122-2 КУпАП, начальники районних відділів ДАІ м. Києва донесли його до особового складу підпорядкованих їм районних відділів ДАІ, в результаті чого інспекторами ДАІ складено 56 протоколів про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 122-2 КУпАП.

Таким чином, умисно складені інспекторами полку ДПС ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 та ОСОБА_48 завідомо неправдиві 56 рапортів, складання яких було організовано ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами завдали істотну шкоду охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам та спричинили наслідки правового характеру і були використані як документи докази у правозастосовній діяльності.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи на виконання явно злочинного наказу, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, перевищуючи владу та службові повноваження, шляхом надання підлеглим явно злочинних наказів на вчинення дій, які ніхто не мав права виконувати, завдав істотної шкоди нематеріального характеру, що виразилась у заподіянні учасникам акцій «Автомайдан», наслідків у вигляді суттєвого обмеження конституційних прав, порушення гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, а також у заподіянні істотної шкоди державі в особі Міністерства внутрішніх справ України у вигляді підриву авторитету державних органів, оскільки такі дії правоохоронців викликали глибоке обурення усіх верств населення України та різко негативну реакцію суспільства до правоохоронних інституцій держави.

У зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.06.2021 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст.ст. 111, 135 КПК України вручено у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об`єктивних доказів. Зокрема, вина ОСОБА_6 підтверджується:

- 57 рапортами на ім`я командира полку ІНФОРМАЦІЯ_3 при ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_49 згідно яких, 21 інспектор полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в місті Києві вніс завідомо неправдиві відомості про те, що нібито 29.12.2013 у різний час доби, при несенні служби на стаціонарному посту № НОМЕР_1 по вул. Богатирській, 32, на перехресті вулиць Богатирська та Полярна, та на АДРЕСА_3 рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдан», та водії автомобілів не виконували їх вимогу про зупинку, про що ними повідомлено чергову частину полку ДПС;

- 56 протоколами про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, складеними інспекторами районних відділів ДАІ в м. Києві на підставі вищевказаних рапортів;

- зошитом для записів оперативного чергового ЧЧ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві за реєстраційним номером 14180, який розпочато 20.12.2013 та закінчено 20.01.2014 щодо інформації про рух автотранспорту, вчинені ДТП, невиконання вимог інспектора ДПС про зупинку, передислокацію постів тощо, яка надходить до чергової частини засобами зв`язку. Згідно записів якого, на протязі 29.12.2013 інспектори полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в місті Києві не повідомляли чергову частину полку ДПС про водіїв автомобілів, які не виконали їх вимогу про зупинку;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_50 (колишній працівник полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві), який 29.12.2013 здійснював чергування в ЧЧ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, згідно показів якого, за час його чергування на протязі 29.12.2013 інспектори полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в місті Києві не повідомляли чергову частину полку ДПС про водіїв автомобілів, які не виконали їх вимогу про зупинку;

- протоколом огляду документів від 05.08.2016 згідно якого, оглядом відео файлу під назвою «29.12.2013 ІНФОРМАЦІЯ_4 » встановлено, що будь-яких спроб зупинки співробітниками ДАІ автомобілів, які рухались 29.12.2013 у напрямку с. Межигір`я, не виявлено.

Крім того, обґрунтованість висунутої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується іншими здобутими в їх сукупності доказами, зібраними на даному етапі досудового розслідування, зокрема, показаннями свідків, потерпілих, висновками судових почеркознавчих експертиз, протоколами огляду деталізацій телефонних з`єднань, відеозаписів та в цілому матеріалами кримінального провадження.

У зв`язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 вказана обставина позбавила орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 15.08.2016, та про зміну раніше повідомленої підозри від 04.06.2021 у день їх складання. Вказані повідомлення відповідно до вимог ч.1 ст. 278 та ст. ст. 111, 135 КПК України своєчасно направлені у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Таким чином, орган досудового розслідування після винесення повідомлення ОСОБА_6 про підозру, та про зміну раніше повідомленої підозри з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.

ОСОБА_6 висунуто підозру у скоєнні не тяжкого злочину, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, а також державним та громадським інтересам, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років. Займана ним на час вчинення кримінальних правопорушень посада та тривала робота в ГУ МВС України передбачає можливість вчинення впливу на свідків у провадженні.

15.08.2016 на адресу УВБ в м. Києві ДВБ НП України направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України про встановлення місця перебування ОСОБА_6 , вручення йому підозри та зобов`язання явкою до управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, однак встановити його місцеперебування не виявилось можливим, за відомим органу досудового слідства місцем проживання у місті Києві ОСОБА_6 відсутній.

У зв`язку із не встановленням місцеперебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.06.2021 у день його складання, зазначене повідомлення 29.05.2021 висвітлене в засобах масової інформації та 28.05.2021 розміщено на офіційному сайті Генеральної прокуратури України.

На даний час місце перебування ОСОБА_6 не встановлено. Зазначене підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема інформацією ГУ БКОЗ СБ України. Так, згідно наданої інформації від 21.02.2021, встановлено, що у 2014 році ОСОБА_6 вибув за межі контрольованої державними органами України території в напрямку Росії і до цього часу на територію України не повертався. За місцем реєстрації і проживання відсутній. За наявною інформацією вірогідними місцями проживання ОСОБА_6 може бути тимчасово окупований м. Донецьк. Більше того, на даний час вжитими розшуковими заходами упродовж усього часу точного місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 компетентними органами так і не встановлено.

На виконання запиту слідчого Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 06.04.2021 повідомило, що з 07.03.2014 по 30.04.2017 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання запиту Головного управління Міністерства юстиції Російської Федерації з 01.05.2017 у зв`язку з вибуттям на постійне місце проживання до РФ.

04.06.2021 слідчим винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук, виконання якої доручено Службі безпеки України. .

У судовому засіданні прокурори внесене клопотання підтримали з викладених у ньому підстав, просили обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені в клопотанні.

Захисник проти задоволення клопотання заперечив та вказав про необґрунтованість клопотання, не належне повідомлення про підозру та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та як наслідок просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, надані докази захисниками, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання даних, а саме:

- 57 рапортами на ім`я командира полку ІНФОРМАЦІЯ_3 при ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_49 згідно яких, 21 інспектор полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в місті Києві вніс завідомо неправдиві відомості про те, що нібито 29.12.2013 у різний час доби, при несенні служби на стаціонарному посту № НОМЕР_1 по вул. Богатирській, 32, на перехресті вулиць Богатирська та Полярна, та на вул. Наддніпрянське шосе в місті Києві рухалась колона автомобілів з символікою «Євромайдан», та водії автомобілів не виконували їх вимогу про зупинку, про що ними повідомлено чергову частину полку ДПС;

- 56 протоколами про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, складеними інспекторами районних відділів ДАІ в м. Києві на підставі вищевказаних рапортів;

- зошитом для записів оперативного чергового ЧЧ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві за реєстраційним номером 14180, який розпочато 20.12.2013 та закінчено 20.01.2014 щодо інформації про рух автотранспорту, вчинені ДТП, невиконання вимог інспектора ДПС про зупинку, передислокацію постів тощо, яка надходить до чергової частини засобами зв`язку. Згідно записів якого, на протязі 29.12.2013 інспектори полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в місті Києві не повідомляли чергову частину полку ДПС про водіїв автомобілів, які не виконали їх вимогу про зупинку;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_50 (колишній працівник полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві), який 29.12.2013 здійснював чергування в ЧЧ полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, згідно показів якого, за час його чергування на протязі 29.12.2013 інспектори полку ДПС ДАІ при ГУМВС України в місті Києві не повідомляли чергову частину полку ДПС про водіїв автомобілів, які не виконали їх вимогу про зупинку;

- протоколом огляду документів від 05.08.2016 згідно якого, оглядом відео файлу під назвою «29.12.2013 ІНФОРМАЦІЯ_4 » встановлено, що будь-яких спроб зупинки співробітниками ДАІ автомобілів, які рухались 29.12.2013 у напрямку с. Межигір`я, не виявлено.

Крім того, обґрунтованість висунутої ОСОБА_6 підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується іншими здобутими в їх сукупності доказами, зібраними на даному етапі досудового розслідування, зокрема, показаннями свідків, потерпілих, висновками судових почеркознавчих експертиз, протоколами огляду деталізацій телефонних з`єднань, відеозаписів та в цілому матеріалами кримінального провадження.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Прокурорами в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний переховувався та в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування, знищити або спотворити будь-які із речей, документів, електронних носіїв інформації, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обов`язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме статтею 575 КПК України передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом з цим, зазначена вимога міститься і у ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов`язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.

Так, згідно Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону, Державної митної служби України від 09.01.1997 року №3/1/2/5/2/2, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу надісланий до НЦБ. НЦБ вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерполом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни. Про здійснений запит НЦБ письмово інформує ініціатора, який після цього зобов`язаний негайно повідомляти нові відомі факти щодо розшукуваних для коригування розшукових заходів за кордоном.

Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

На даний час місце перебування ОСОБА_6 не встановлено. Зазначене підтверджується матеріалами кримінального провадження, зокрема інформацією ГУ БКОЗ СБ України. Так, згідно наданої інформації від 21.02.2021, встановлено, що у 2014 році ОСОБА_6 вибув за межі контрольованої державними органами України території в напрямку Росії і до цього часу на територію України не повертався. За місцем реєстрації і проживання відсутній. За наявною інформацією вірогідними місцями проживання ОСОБА_6 може бути тимчасово окупований м. Донецьк. Більше того, на даний час вжитими розшуковими заходами упродовж усього часу точного місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 компетентними органами так і не встановлено.

На виконання запиту слідчого Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 06.04.2021 повідомило, що з 07.03.2014 по 30.04.2017 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання запиту Головного управління Міністерства юстиції Російської Федерації з 01.05.2017 у зв`язку з вибуттям на постійне місце проживання до РФ.

04.06.2021 слідчим винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук, виконання якої доручено Службі безпеки України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_6 проявив безвідповідальне ставлення до виконання своїх процесуальних обов`язків, зарекомендував себе як особа, схильна до їх порушення.

Внаслідок чого є підстави вважати, що ОСОБА_6 не буде належним чином виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Отже, органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_6 , умисно ухилявся від проведення з його участю слідчих дій, а в послідуючому, усвідомлюючи можливість притягнення до кримінальної відповідальності, можливість обрання запобіжного заходу почав активно переховуватися від органів досудового розслідування та з метою унеможливлення його затримання і тримання під вартою, виїхав на тимчасово окуповану територію України.

Положення ч. 6 ст. 193 КПК України передбачають порядок обрання слідчим суддею, судом особі, що перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначене питання слідчий суддя або суд розглядають за відсутності підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

ОСОБА_6 підозрюється у вчинені злочину, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України щодо нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі, якщо прокурором буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Більш м`які, передбачені ст. 176 КПК України запобіжні заходи, не забезпечать виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків підозрюваного та не нададуть можливості запобігти ризикам зазначеним у клопотанні.

Статтею 575 Кримінального процесуального кодексу України чітко передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та те, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_3 ,, раніше не судимого, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365 КК України.

Роз`яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування запобіжного обраного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений о 11 год. 20 хв. 18 червня 2021 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1