ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4455/21 Справа № 175/3750/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Демченко Е.Л., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» про зміну дати та формулювання причини звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зміну дати та формулювання звільнення та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який в січні 2017 року уточнив та просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» змінити дату звільнення з 05 вересня 2016 року на фактичний день видачі трудової книжки 16 серпня 2016 року; стягнути з Товариства Обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку видачі трудової книжки в розмірі 14 468,63 грн.; визнати формулювання причини звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин недійсним; змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , вказавши формулювання звільнення за власним бажанням ст. 38 КЗпП України; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг-Фіш» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн. (том 1 а.с.2-5, 45-48).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Айсберг-Фіш» про зміну дати та формулювання звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено (том 2 а.с.14-18).

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1102 грн.40 коп. (том 2 а.с.19-21).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги (том 2 а.с.25-31).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 24 вересня 2015 року № 45/ок ОСОБА_1 було прийнято на посаду водія ТОВ «Айсберг-Фіш», що підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 (том 1 а.с.11-13).

Відповідно до наказу №59/ок від 31 грудня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади водія ТОВ «Айсберг-Фіш» (том 1 а.с.54), про що здійснено відповідний запис до трудової книжки (том 1 а.с.12).

На підставі службової записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» від 31 грудня 2015 року згідно якої ОСОБА_1 не передав та не зареєстрував до відділу кадрів заяву про звільнення (том 1 а.с.56) було винесено наказ №60/ок від 31 грудня 2015 року про скасування наказу №59/ок від 31 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням (том 1 а.с.55) та зроблено відповідний запис №55 про недійсність попереднього запису про звільнення за власним бажанням до трудової книжки ОСОБА_1 (том 1 а.с.13).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Несененко О.М. від 04 січня 2016 року (том 1 а.с.57) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 04 січня 2016 року (том 1 а.с.58) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 04 січня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось, та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.59).

Згідно акту відвідування за місцем проживання ОСОБА_1 від 14 січня 2016 року комісія у складі начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Несененко О.М., начальника відділу кадрів ОСОБА_2 та юрисконсульта ОСОБА_3 склали акт, що за місцем проживання ОСОБА_1 , згідно якого останнього за адресою проживання не було (том 1 а.с.60).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 05 лютого 2016 року (том 1 а.с.61) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 05 лютого 2016 року (том 1 а.с.62) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 05 лютого 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.63).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 02 березня 2016 року (том 1 а.с.64) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 02 березня 2016 року(Том №1 а.с.65) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 02 березня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.66).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 04 квітня 2016 року (том 1 а.с.67) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 04 квітня 2016 року (том 1 а.с.68) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 04 квітня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось, та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.69).

Згідно акту відвідування за місцем проживання ОСОБА_1 від 19 квітня 2016 року комісія у складі начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О., начальника відділу кадрів ОСОБА_2 та юрисконсульта ОСОБА_3 склали акт що за місцем проживання ОСОБА_1 , згідно якого останній за адресою проживання відсутній (том 1 а.с.70).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 05 травня 2016 року (том 1 а.с.71) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 05 травня 2016 року (том 1 а.с.72) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 05 травня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось, та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.73).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 03 червня 2016 року (том 1 а.с.74) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 03 червня 2016 року (том 1 а.с.75) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 03 червня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось, та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.76).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 04 липня 2016 року (том 1 а.с.77) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 04 липня 2016 року (том 1 а.с.78) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 04 липня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось, та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.79).

На підставі Докладної записки начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О. від 02 серпня 2016 року (том 1 а.с.80) та Докладної записки начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. від 02 серпня 2016 року (том 1 а.с.81) було складено акт про відсутність працівника на роботі від 02 серпня 2016 року, згідно якого водій ОСОБА_1 відсутній на роботі без поважних причин з 04 січня 2016 року, інформації щодо невиходу на роботу не надавалось, та в табелі обліку робочого часу відмічено як прогул (том 1 а.с.82).

05 серпня 2016 року комісія в складі начальника гаражу ТОВ «Айсберг-Фіш» Уманець А.О., начальника відділу кадрів ТОВ «Айсберг-Фіш» Дук А.К. та головного бухгалтера ТОВ «Айсберг-Фіш» Сумської О.В. склали акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень по факту його відсутності на роботі з 04 січня 2016 року (том 1 а.с.83).

08 серпня 2016 року ТОВ «Айсберг-Фіш» направило на адресу ОСОБА_1 супровідний лист від 08 серпня 2016 року та наказ про звільнення №36/ок від 05 серпня 2016 року, та повідомило ОСОБА_1 , про необхідність з`явитися до ТОВ «Айсберг-Фіш» для отримання трудової книжки та повного розрахунку у зв`язку з звільненням згідно наказу №36/ок від 05 серпня 2016 року (том 1 а.с.84-85,87-88,90-91).

Згідно поштового повідомлення №4900043701210 та №4900043701202 на ім`я ОСОБА_1 , поштові відправлення були отримані ОСОБА_1 18 серпня 2016 року (том 1 а.с.86, 89).

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 було видано трудову книжку, що підтверджується наданими в судових засіданнях поясненнях.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із пропуску строку звернення до суду, встановленого ст.233 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП власник має право розірвати трудовий договір у разі скоєння працівником прогулу без поважних причин. Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням та здійснюється з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Прогулом вважається відсутність працівника на роботі як протягом всього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, в тому числі залишення роботи до закінчення строку трудового договору (пункт 24 постанови №9 Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України та роз`яснення, викладені у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд не має права змінити формулювання причин звільнення з тих підстав, з якими роботодавець не пов`язував обставини звільнення.

З висновку управління з питань праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області вбачається, що наказом відповідача №59/ок від 31 грудня 2015 року відбулося звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням, про що також зроблено відповідний запис до трудової книжки, та підставою звільнення в наказі зазначено: «заява ОСОБА_1 »

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність зміни дати звільнення, оскільки єдиною та правильною датою звільнення ОСОБА_1 є саме 31 грудня 2015 року, про що зроблений відповідний запис до трудової книжки.

Наказом відповідача від 15 січня 2016 №1с/ок було скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 31 грудня 2015 року №59/ок, та підставою скасування визначено службова записка начальника відділу кадрів від 15 січня 2016 року, проте особиста заява позивача з проханням відмінити наказ про звільнення за власним бажанням, у товаристві відсутня.

До відома ОСОБА_1 не було доведено про те, що він не є звільненим, продовжуючи табелювати його в період з 04 січня 2016 по 31 січня 2016 в табелях обліку робочого часу «н».

Таким чином, з наказу №36/ок від 05 серпня 2016 року вбачається невідповідність обставин справи, зокрема позивача ОСОБА_1 звільнено з підприємства з 31 грудня 2015 року за прогул без поважних причин, здійснений у період з 04 січня 2016 року по 05 серпня 2016 року, тобто звільнення відбулося раніше ніж сам прогул, що є грубим порушенням трудового законодавства.

Оскільки з моменту звільнення позивача 31 грудня 2015 року, відповідач своєчасно не видав трудову книжку, таким чином позбавив можливості позивача працювати, у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та стягнення моральної шкоди, тому вимоги позивача є обґрунтованими.

Проте, відповідно до статей 233, 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску строку з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 6 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, вказано, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Таким чином, суд першої інстанції правильно погодився з твердженням ТОВ «Айсберг-Фіш» про сплив строку звернення ОСОБА_1 до суду із відповідним позовом, оскільки позовні вимоги заявлені саме на підставі незгоди позивача зі звільненням і проханням змінити підстави звільнення. Трудова книжка ОСОБА_1 була видана 16 серпня 2016 року, копію наказу про звільнення позивачем отримано 18 серпня 2016 року, однак позовну заяву до суду було подано 20 вересня 2016 року.

При цьому, позивач, як на причину пропуску строку звернення до суду із вимогами про зміну формулювання причин звільнення зазначив, що звертався до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Однак, як вбачається із відповіді Держпраці від 15 серпня 2016, позивач звертався до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з приводу невиплати заборгованості по заробітній платі та не видачі трудової книжки (том 1 а.с.6-8). З приводу незаконності звільнення позивач до Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області не звертався.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідь складена 15 серпня 2016 року, дати отримання не зазначена, зазначені обставини свідчать про те, що з часу отримання трудової книжки 16 серпня 2016 року позивач не був позбавлений права та можливості звернутися до суду із відповідним позовом, звернення у до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, не є тією обставиною, яка об`єктивно перешкоджала чи створювала позивачу труднощі для своєчасного звернення до суду із цим позовом про зміну формулювання причин звільнення. Однак, позов був поданий 20 вересня 2016 року.

Враховуючи викладені обставини колегія судів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зміну формулювання причини звільнення не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем, визначеного статтею 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, позивачем суду не надано.

Рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

В апеляційній скарзі не спростовано висновків суду першої інстанції та не наведено жодного аргументованого доводу щодо позовних вимог.

Надання апелянтом власних коментарів щодо оцінки доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки таким правом наділений лише суд.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровськогорайонного судуДніпропетровської областівід 08лютого 2021року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: