ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/429/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвій Л.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіонбуд", м. Харків до Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Донецька селищна рада Балаклійського району Харківської області, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець про стягнення 281 194,22 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Красиля М.О., довіреність б/н від 17.06.21р.;

3-ї особи - Красиля М.О., довіреність б/н від 24.03.21р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Легіонбуд", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області, Харківська область заборгованість за виконані роботі за Договором №10-05-02 від 06.05.19 року в сумі 281 194,22 грн., яка складається з: 199 854,00 грн. - основного боргу; 64 769,11 грн. - пені; 2173,53 грн. - інфляційні втрати; 8 213,00 грн. - 3% річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 16.02.21р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіонбуд", м. Харків - залишено без руху. Надано позивачу строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

01.03.21р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.03.21р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/429/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.04.21р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.05.21р. від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача на належного, а саме на Андріївську селищну раду Балаклійського району Харківської області та залучення до участі у справі 3-ї особи Донецьку селищну раду Балаклійського району Харківської області.

Ухвалою суду від 18.05.21р. клопотання позивача про заміну відповідача на належного та залучення до участі у справі 3-ї особи, яке надійшло до суду 17.05.21р., задоволено. Замінено відповідача - Донецьку селищну раду Балаклійського району Харківської області (64250, смт. Донець, Х/о Балаклійський район, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 04397112 ) на належного відповідача - Андріївську селищну раду Балаклійського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04397098, 64220, Харківська область, Балаклійський район, смт. Андріївка, площа Центральна, 6). Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Донецьку селищну раду Балаклійського району Харківської області (04397112, 64250, Харківська область, Балаклійський район, смт. Донець, вул. Центральна, 40).

Протокольною ухвалою від 31.05.21р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22 червня 2021 року о 10:00 год.

18.06.21р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.06.21р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 29.06.21р. заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача задоволено.

29.06.21 від нового відповідача надійшли письмові заперечення.

Представник позивача в судове засідання 30.06.21р. не з`явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.06.21р. проти позову заперечував.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні 30.06.21р. проти позову заперечував.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач вказує про те, що 06.05.19р. між Андріївською селищною радою (далі - "Замовник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Легіонбуд" (далі - "Підрядник") було укладено договір №10-05-02 про виконання і подальше прийняття та оплату робіт "Поточний ремонт дорожнього покриття парковки біля церкви по вул. Центральна в смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області".

За цим договором замовник зобов`язувався прийняти виконані роботи шляхом підписання акту здачі-приймання та здійснити оплату вартості виконаних робіт у повному обсязі (п. 3.3 Договору).

Позивач зазначає, що за результатом виконання договору були складені та підписані "Акт приймання виконаних будівельних робіт" №10-05-02 та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" згідно яких вартість виконаної роботи становить 199 854,00 грн.

Пунктом 6.4 вищезазначеного Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату за виконану роботу Замовником, останній оплачує Підрядникові пеню в розмірі 0,5% від сум робіт за Договором, які виконані, але не оплачені на момент закінчення строку Договору за кожний день прострочення.

У позові позивачем зазначається про те, що, оскільки, Андріївська селищна рада ввійшла до об`єднаної територіальної громади - Донецька селищна рада, то 30.10.20р. претензія направлялась саме до останньої.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати, позивач просить суд стягнути з Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області (належний відповідач на підставі ухвали від 18.05.21р.) заборгованість за виконані роботи за договором №10- 05-02 від 06.05.2019 року у розмірі 281194, 22 грн., яка складається з: 199854,00 грн. - основного боргу; 64769,11 грн. - пені; 2173,53 грн. - інфляційні втрати; 8213,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Вирішуючи питання про належність обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.

Так, позивач просить стягнути з Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області заборгованість за виконані роботи за договором №10-05-02 від 06.05.19 року в сумі 281194,22 грн. (199854,00 грн. - основний борг; 64769,11грн. - пеня; 2173,53 грн. - інфляційні втрати; 8213,00 грн. - 3% річних).

Згідно ст.9 ч.3 п.12 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містяться відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а саме: дані про перебування їх у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. № 197) рішення щодо початку припинення Андріївської селищної ради Балаклійського району Харківської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04397098) було внесене 29.01.2020 року (14471270010000368). Також, рішення Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області № 13-VІІ-І від 22.01.2020 року "Про початок реорганізації Андріївської селищної ради, що увійшла до Донецької селищної ради" було оприлюднено 22.01.2020 року на офіційному сайті Донецької селищної ради (http://donets.balrada.gov.ua).

Станом на час звернення позивача з позовом Андріївська селищна рада Балаклійського району Харківської області знаходиться на стадії припинення, а строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог, сплив 10.04.2020р., про, що, також зазначено у Витязі з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. № 197).

Згідно статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до частини першої статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно статті 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Статтею 108 ЦК України визначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

При цьому, суд вважає з необхідне звернути увагу на те, що за змістом частини другої статті 107 ЦК України до передавального акту підлягають включенню положення про правонаступництво усіх зобов`язань, заявлених до юридичної особи, що припиняється, не залежно від того, визнаються такі зобов`язання цією особою чи оспорюються.

Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється - шляхом звернення із відповідними вимогами до комісії з припинення юридичної особи. Водночас не визначено умов, за яких обмежуються чи ставляться в залежність від будь-яких обставин, встановлені статтею 107 Цивільного кодексу України зобов`язання юридичної особи, що припиняється, щодо включення положення про правонаступництво щодо всіх своїх зобов`язань стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Крім того, несвоєчасне заявлення позивачем грошових вимог у процедурі припинення відповідача впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права позивача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав претензію з вимогою розрахунку за договором вже після закінчення зазначеного в реєстрі строку для заявлення кредиторами (10.04.20р.), а саме, 23.10.2020р. (том 1 а.с. № 52)

Належним способом захисту прав позивача, у даному випадку, є вимога щодо присудження до виконання в натурі зобов`язання, встановленого частиною 2 статті 107 Цивільного кодексу України, а саме: включення до передавального акту відомостей, які містять положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами, що відповідає способу захисту права, встановленого статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.

У розрізі спірних правовідносин, судом також враховано аналогічну правову позицію щодо застосування норми статей 104-112 ЦК України, що викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду: від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 01.08.2018 у справі № 910/24157/16, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.

У пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до зверення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягенння заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється. Колегія суддів навіть із врахуванням різної стадійності участі кредитора у передбаченій статтями 104-112 ЦК України процедурі (у правовідносинах, пов`язаних з цією справою, кредитор взагалі не заявляв вимог до юридичної особи, що припиняється, а у справі № 924/478/16 - такі вимоги заявлялися, були визнані ліквідаційною комісією, але не були включені до ліквідаційного балансу) не вбачає підстав для відступу від зазначених вище висновків".

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем у даному конкретному випадку, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення позивача (кредитора) до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до передавального акту, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

З огляду на те, що на теперішній час невідомо, чи існують законні підстави щодо включення заявлених позовних вимог до ліквідаційного балансу особи, що знаходиться в стані припинення, а також, зважаючи на те, що особа, що подала даний позов не зверталася з вимогами щодо включення кредиторських вимог до передавального акту, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Отже, суд зазначає про те, що неправильне обрання позивачем способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, враховуючи позицію, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 924/478/16 та від 20.01.2020 у справі № 922/416/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 16, 104-108 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "08" липня 2021 р.

СуддяЛ.В. Шарко