ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1827/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14, код ЄДРПОУ 20015794) до Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" (61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 33, код ЄДРПОУ 00482329) про стягнення 30 544,84грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 30 544,84грн., а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані втратою відповідачем статусу платника податку на додану вартість, що в свою чергу, вказує на безпідставне набуття останнім грошових коштів в якості податку на додану вартість, що були нараховані позивачем при оплаті орендної плати за договором оренди № 3882-Н від 10.01.2009 та відшкодуванні витрат на утримання орендованого нерухомого майна на підставі договору № 01-09 від 23.01.2009. В якості правової підстави позивач посилається на ст.ст.14, 15, 184, 198, 201 Податкового кодексу України, ст.177, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

У визначений судом строк на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує частково, посилаючись на те, що позивачем сума позову безпідставно завищена, оскільки, як вважає відповідач, безпідставно набутим майном можна вважати лише суми ПДВ, нараховані з 16 по 31 березня 2020 року, тобто з моменту анулювання реєстрації особи як платника ПДВ. На підставі зазначеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутого майна сум ПДВ за період з 01 по 15 березня 2020 року та зменшити стягнення на суму 4 560,23грн.

У встановлений судом строк від позивача засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, не погоджуючись з запереченнями відповідача, просить суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем не враховано приписи податкового законодавства України, зокрема, абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Як зазначає позивач, якщо першою подією є надання послуг, то податкові зобов`язання з ПДВ виникають саме на дату належним чином оформленого первинного документа (накладної, акта виконаних робіт/наданих послуг), що засвідчує факт постачання товарів/послуг. Оскільки 31 березня 2020 року є датою належним чином оформленого первинного документа за березень 2020 року, саме тому, на цю дату і необхідно було б виписати податкову накладну, але у зв`язку з ненаданням відповідачем декларацій протягом року, його реєстрацію як платника податку 16.03.2020 було анульовано.

У встановлений судом строк заперечень на відповідь позивача на відзив від відповідача на адресу суду не надходило.

Всі документи, що надійшли до учасників справи приймаються до розгляду судом, як такі, що подані з дотриманням вимог чинного законодавства та долучаються до матеріалів справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.01.2009 між Державним підприємством "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров`я України" (найменування Державного підприємства "Державний фармакологічний центр" Міністерства охорони здоров`я України" змінено на Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188-О від 07.10.2010, далі - позивач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) укладено договір оренди № 3882-Н (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язався передати, а позивач прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення №№ 1-16, 47-49 та частину приміщення № 41 на третьому поверсі 4-х поверхового будинку лабораторного корпусу № 2 (інв. № 81973) (літ. А), загальною площею 361,96 м.кв., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, 33, що перебувають на балансі Державного підприємства Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції (відповідач).

Відповідно до п.1.2 договору майно передається в оренду з метою проведення лабораторних досліджень щодо визначення біоеквівалентності і біодоступності лікарських засобів.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

У п.3.6 цього договору сторони погодили, що орендна плата позивачем перераховується до державного бюджету та відповідачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 70%;

- на рахунок, визначений відповідачем у розмірі 30%.

10.01.2009 між позивачем та орендодавцем укладено акт приймання-передачі орендованого майна.

Також, 23.01.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01-09 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати обслуговування, експлуатацію будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, 33, загальною площею 10 887,3 м.кв., а також утримувати прибудинкову територію, а позивач брати участь у витратах відповідача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих відповідачем за цим Договором.

Позивач користується приміщенням, яке складається з кімнат № 1-16, 47-49 та частину кімнати № 41 загальною площею 361,96 м2, розміщених на З поверсі лабораторного корпусу № 2 (літ. А).

Відповідно до п.2.1.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору, останній зобов`язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, та створити необхідні умови здійснення господарської діяльності, у тому числі позивачу і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території залежить від складу робіт і послуг, які надаються відповідачу житлово- експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається рахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування будівлі, відшкодування податку на землю, ПДВ, загально-експлуатаційні, експлуатаційні витрати, пов`язані з ремонтом та утриманням електромереж, комунальні та інші послуги відповідача.

За умовами п.2.2.6 цього договору, позивач зобов`язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок відповідача або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до ремонтної вартості приміщення, відшкодування податку на землю, ПДВ, за загально-експлуатаційні, комунальні та інші послуги відповідача.

Позивач взяті на себе зобов`язання в частині здійснення оплати за вищезазначеними договорами виконав належним чином та перерахував на рахунок відповідача грошові кошти за оренду, обслуговування і ремонт будівлі та прибудинкової території з врахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

У зв`язку з ненаданням відповідачем декларацій протягом року реєстрацію останнього, як платника податку, 16.03.2020 було анульовано, що підтверджується роздруківкою даних із реєстру платників ПДВ.

Оскільки відповідач не повідомив позивача про анулювання його реєстрації як платника податку, в період з березня по червень 2020 року включно позивач здійснював оплату витрат за оренду та відшкодування комунальних послуг, відповідно до умов вищезазначених договорів з нарахуванням податку на додану вартість.

Так, за вказаний період позивачем сплачено орендну плату, на яку був нарахований податок на додану вартість на загальну суму 20 720,59грн., а також сплачено суми відшкодування комунальних послуг та інших витрат, на які був нарахований податок на додану вартість на загальну суму 9 824,25грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, рахунками на оплату та акту надання послуг, наявних в матеріалах справи.

Всього позивачем сплачено за договором оренди та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна 30 544,84грн. податку на додану вартість.

03.11.2020 позивач звернувся на адресу відповідача з претензією за вих. № 66 про повернення 30 544,84грн., яка була отримана відповідачем 10.11.2010, проте залишена ним без відповіді та задоволення.

28.12.2020 позивач вдруге звернувся на адресу відповідача з листом щодо виконання претензії від 03.11.2020 за № 66. Даний лист також залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не повернув грошові кошти в розмірі 30 544,84грн. позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 15.1 ст.15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами абзацу 1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

За змістом п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а у п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (п.184.5 ст.184 Податкового кодексу України).

Частиною 1та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов`язань, що виникають у зв`язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

За приписами ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вже було встановлено судом, 16.03.2020 реєстрацію відповідача, як платника податку, було анульовано.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, втрата відповідачем статусу платника податку на додану вартість вказує на безпідставне набуття останнім грошових коштів в розмірі 30 544,84грн. в якості податку на додану вартість, що були нараховані відповідачем та сплачені позивачем у сумі орендної плати та відшкодуванні витрат на утримання орендованого нерухомого майна за період із березня по червень 2020 року.

Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача з посиланням на те, що до 16.03.2020 він ще був платником податку на додану вартість, а тому позивач безпідставно просить стягнути суму ПДВ в розмірі 4 560,23грн., сплачені позивачем за оренду та надані комунальні послуги за період з 01.03.2020 по 15.03.2020, суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Підставою позову є факт порушення прав позивача щодо неможливості останнім зменшити суму його зобов`язання з податку на додану вартість через відсутність у відповідача статусу платника податку на додану вартість та не складання та не реєстрацію ним податкових накладних відповідно до вимог діючого законодавства, наслідком чого стало безпідставне отримання відповідачем суми податку на додану вартість, що були сплачені позивачем на користь відповідача у спірний період.

Відповідач даний факт не спростував.

Крім того, відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, якщо першою подією є надання послуг, то податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникнуть саме на дату належним чином оформленого первинного документа (накладної, акта виконаних робіт/наданих послуг), що засвідчує факт постачання товарів/послуг.

Враховуючи викладене, саме 31.03.2020 є датою виникнення податкових зобов`язань за надані послуги за березень 2020 року відповідно до актів надання послуг № 76, № 79, № 93 від 31.03.2020. Таким чином, на дату підписання відповідних актів відповідач вже втратив статус платника податку на додану вартість.

Крім того, поділ податкових періодів за актами надання послуг № 76, № 79 та № 93 від 31.03.2020 на період: до 16.03.2020 та після нього, суперечить приписам ст.ст.184, 187 та 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Державний науковий центр лікарських засобів і медичної продукції" (61085, м. Харків, вул. Астрономічна, 33, код ЄДРПОУ 00482329) на користь Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 14, код ЄДРПОУ 20015794) - грошові кошти в розмірі 30 544,84грн. та 2 270,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "08" липня 2021 р.

СуддяТ.А. Лавренюк