ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.07.2021 Справа № 920/447/21м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/241/20 у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12)

в інтересах держави в особі позивача: Державної екологічної інспекції у Сумській області (40009, м Суми, вул. Першотравнева, буд. 29, ідентифікаційний код 37970834),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Клотто» (42323, Сумська область, Сумський район, с. Руднівка, вул. Центральна, буд. 78, ідентифікаційний код 30268103),

про стягнення 21 488,32 грн,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Вакула С.М. згідно посвідчення від 25.01.2021 № 059473,

позивач: Матюха Д.М. за довіреністю від 06.01.2021 № 5-10/27,

відповідач: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

27.04.2021 прокурор звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача, відповідно до якого просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Клото» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування у сумі 21 488,32 грн, з них:

- 5 164,32 грн за використання без дозволу на спеціальне водокористування для риборозведення 174000 м3 поверхневої води в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UА858999980333129331000018540 ГУК Сумської області, одержувач коштів Сумська міська ТГ/24062100, код отримувача Казначейство України ЄДРПОУ 37970404;

- 7 420,00 грн за використання без дозволу на спеціальне водокористування для риборозведення 250000 м3 поверхневої води в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UА098999980333169331000018490 ГУК Сумської області, одержувач коштів Миколаївська СТГ/24062100, код отримувача Казначейство України ЄДРПОУ 37970404;

- 8 904,00 грн за використання без дозволу на спеціальне водокористування для риборозведення 300000 м3 поверхневої води в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UА098999980333169331000018490 ГУК Сумської області, одержувач коштів Миколаївська СТГ/24062100, код отримувача Казначейство України ЄДРПОУ 37970404. Стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UА5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений при поданні даного позову.

Позовні вимоги обґрунтовані використанням відповідачем поверхневих вод для товарного риборозведення (аквакультури) без дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги статей 44, 48, 49 Водного кодексу України.

У позовній заяві прокурор зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає витрати на сплату судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2021 у справі № 920/447/21 постановлено відкрити провадження у справі № 920/247/20, справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначити справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 10.06.2021, 11:00; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням статей 165, 251 ГПК України до 24.05.2021; встановити позивачу та прокурору строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням статей 166, 251 ГПК України до 07.06.2021.

Ухвалою суду від 10.06.2021 у справі № 920/447/21 постановлено відкласти розгляд справи по суті в судове засідання на 05.07.2021, 10:30.

Прокурор у судовому засіданні по суті 05.07.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні по суті також підтримав позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання по суті не з`явився.

Копії вищезазначених ухвал, що надсилалися судом на адресу відповідача, яка зазначена прокурором у позовній заяві, а саме: 42323, Сумська область, Сумський район, с. Руднівка, вул. Центральна, буд. 78, ідентифікаційний код 30268103, повернуто відділенням поштового зв`язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Клотто» (ідентифікаційний код 30268103) зареєстрований за адресою: 42323, Сумська область, Сумський район, с. Руднівка, вул. Центральна, буд. 78.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270 у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 05.07.2021 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

З огляду на те, що розгляд даної справи по суті відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 05.07.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Держекоінспекцією у Сумській області відповідно до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2020 рік, затвердженого наказом № 320 від 28.11.2019, наказу Державної екологічної інспекції у Сумській області № 126-П від 21.02.2020, з дотриманням правил статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища та частини четвертої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повідомлено, а у подальшому в період з 24.02.2020 по 06.03.2020, на підставі направлення № 122/05 від 21.02.2020, в присутності посадових осіб суб`єкта господарювання (відповідача у справі), проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційною фірмою Клото».

По закінченню перевірки Держінспекторами з охорони навколишнього природного середовища Сумської області складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 94/05, початок перевірки 24.02.2020 - завершення перевірки 06.03.2020, який без зауважень підписаний уповноваженою особою ТОВ «ВКФ Клото» Рідняк С.М. (згідно наказу від 21.02.2020 № 22) та ним же отримано примірник цього акту.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ВКФ Клото» без дозволу на спецводокористування використовувало водні об`єкти (ставки) для риборозведення.

У зв`язку з цим, Державною екологічною інспекцією у Сумській області 06.03.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення № 012747 відносно водія-рибовода ТОВ «ВКФ Клото» Рідняка С.М. за порушення вимог статей 44, 48 Водного кодексу України та статті 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 012747 у виді штрафу в сумі 85,00 грн. Зазначений штраф сплачений 11.03.2020.

В подальшому державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області розраховано збитки за використання водних ресурсів без дозвільних документів, зокрема:

- за використання для риборозведення 174000 м3 (згідно листа від 12.05.2020 вхідний № 1146/05 по ставку № 1 Стецьківської сільської ради) поверхневої води без дозволу на спеціальне водокористування в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, що є порушенням вимог статей 44, 48 Водного Кодексу України спричинені збитки розміром 5 164,32 грн;

- за використання для риборозведення 250000 м3 (згідно листа від 12.05.2020 вхідний № 1146/05 по ставку № 2 Кровненської сільської ради Сумського району) поверхневої води без дозволу на спеціальне водокористування в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, що с порушенням вимог статей 44, 48 Водного Кодексу України спричинені збитки розміром 7 420,00 грн;

- за використання для риборозведення 300000 м3 (згідно листа від 12.05.2020 вхідний № 1146/05 по ставку № 3 Миколаївської сільської ради Сумського району) поверхневої води без дозволу на спеціальне водокористування в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, що є порушенням вимог статей 44, 48, Водного Кодексу України спричинені збитки розміром 8 904,00 грн. Загальна сума завданих збитків навколишньому природньому середовищу становить 21 488,32 грн.

Вказані розрахунки проведені відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009.

Пунктом 1.2 Методики встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у тому числі у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Вказана Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства (пункту 1.4 Методики).

Згідно з Методикою (пункт 1.7 Методики) водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів);

спеціальним водокористуванням є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Відповідно до статті 109 Водного Кодексу України спори з питань використання і охорони вод розглядаються судом в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган. уповноважений державою здійснювані відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статтей 13, 16 Конституції України водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

За приписами статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Водним Кодексом України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб існує необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Згідно із вимогами статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства (стаття 18 Водного кодексу України).

Статтею 19 ВК України встановлено, що Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Пунктом «а» частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишньою природного середовища» визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державною нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (стаття 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з пунктом 7 Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань (пп.2 п.4 Положення):

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України вимог законодавства, у тому числі про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема (п. «в» пп.2 п.4 Положення);

пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пп.8 п.4 Положення);

Державна екологічна інспекція у Сумській області утворена як юридична особа публічного права територіальний орган Держекоінспекції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції».

Кабінет Міністрів України, постановою від 14 серпня 2019 року № 750 ліквідовано Державну екологічну інспекцію, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції з одночасним утворенням Державної природоохоронної служби України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політик) з проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища та державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та її територіальних органів.

Установлено, що Державна екологічна інспекція, її територіальні органи та міжрегіональні територіальні органи, які ліквідуються згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до завершення здійснення заходів з утворення Державної природоохоронної служби та її міжрегіональних територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2019 року № 873 визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 750 «Деякі питання Державної природоохоронної служби України».

Державна екологічна інспекція у Сумській області як територіальний орган Держекоінспекції уповноважена відповідно до Положення про Держави) екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджена, наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зі змінами, внесеними наказом Державної екологічної інспекції України від 22.11.2018 № 249, здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог природоохоронного законодавства, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, вживати заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Сумській області є органом, уповноваженим державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - рішення КСУ), під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

За наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державна екологічна інспекція у Сумській області, до компетенції якого віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з відповідача у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, окрім скеруванням 21.05.2020 на адресу відповідача за претензій, щодо добровільної сплати нанесених державі збитків в наслідок самовільного водокористування.

Разом з тим, незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, Державна екологічна інспекція у Сумській області на протязі року будь-яких заходів на усунення порушень до цього часу не вжила, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

На запит прокуратури Держекоінспекцією у Сумській області листом від 31.03.2021 повідомлено про невідшкодовані відповідачем збитки та запропоновано вжити заходів представницького характеру у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

З метою вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень та стягнення з відповідача збитків, завданих навколишньому природному середовищу Сумською окружною прокуратурою направлено лист 06.04.2021.

Разом з цим, Державною екологічною інспекцією у Сумській області заходи щодо стягнення збитків в судовому не вжито, а на адресу Сумської окружної прокуратури надано відповідь від 09.04.2021, де повторно зазначено про відсутність можливості звернутися до суду у зв`язку з недостатністю коштів для сплати судового збору.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави та відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру та пред`явлення відповідного позову, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/1 7-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19).

Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрутованим.

Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також слід зазначити, що норма статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов`язковими та виключними доказами для обгрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18 та від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

За таких обставин, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Крім цього, Сумською окружною прокуратурою попередньо до пред`явлення позовної заяви до суду до Державної екологічної інспекції у Сумській області надіслано лист, яким поінформовано про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Відповідно до статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу.

Частинами другою, четвертою статті 49 Водного кодексу України визначено дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Відповідальність за порушення водного законодавства, в тому числі за порушення правил спеціального водокористування, передбачено пунктом 6 частини третьої статті 110 Водного кодексу України.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (стаття 111 ВК України).

21.05.2020 позивачем направлено відповідачеві претензії за вих. № 52/05-10, № 53/05-10 та № 54/05-10 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод на загальну суму 21 488,32 грн. Однак, відповідачем вказані претензії не розглянуто, заявлені до відшкодування грошові кошти не сплачено.

На момент розгляду цієї справи збитки, заподіяні державі внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, залишаються невідшкодованими.

Згідно із вимогами статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність, у тому числі за самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, в цьому випадку державі.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Серед випадків, за які настає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, Законом наведено: самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

Статтею 110 ВК України визначено встановлені законодавством види відповідальності за порушення водного законодавства, у тому числі за порушення правил спеціального водокористування, а також умови, за яких водокористувачі звільняються від відповідальності, зокрема за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до пункту 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» № 02-5/744 від 27.07.2001, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача а не іншої особи, оскільки сама лише неправомірна поведінка особи, яка не пов`язана із наслідками у вигляді шкоди, не тягне за собою її відшкодування.

Враховуючи вищенаведене та те, що судом встановлено наявність всіх складових правопорушення, а саме, факт неправомірної поведінки відповідача (використання поверхневих вод для товарного риборозведення без дозволу на спеціальне водокористування), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 21 488,32 грн) та наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; самої шкоди. Відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З урахуванням вищевикладеного та оскільки відповідач належними доказами позовні вимоги не спростував, доказів сплати суми завданої шкоди суду не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в сумі 21 488,32 грн є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Крім того, згідно пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов`язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.

Ураховуючи, що використання для риборозведення 174000 м3 поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування в період з 10.03.2019 по 06.03.2020 здійснювалось по ставку № 1 на території Стецьківської сільської ради, яка згідно рішення Сумської міської ради від 21.10.2020 № 7589-МР реорганізована шляхом приєднання до Сумської міської ради, тому вказані збитки у сумі 5 164,32 грн підлягають стягненню на рахунок Сумської ОТГ.

Крім того, використання для риборозведення 250000 м3 поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування в період з 10.03.2019 по 06.03.2020 здійснювалось по ставку № 2 на території Кровненської сільської ради, яка згідно рішення Миколаївської сільської ради від 15.07.2019 реорганізовано шляхом приєднання до Миколаївської сільської ради, тому вказані збитки у сумі 7 420,00 грн підлягають стягненню на рахунок Миколаївської ОТГ.

Також, за використання для риборозведення 300000 м3 поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування в період з 10.03.2019 по 06.03.2020 здійснювалось по ставку № 3 на території Миколаївської сільської ради, збитки у сумі 8 904,00 грн підлягають стягненню на рахунок Миколаївської ОТГ.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Клотто» (42323, Сумська область, Сумський район, с. Руднівка, вул. Центральна, буд. 78, ідентифікаційний код 30268103) збитки, завдані внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок використання поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування у сумі 21 488,32 грн (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят вісім гривень 32 коп.), з них: 5 164,32 грн (п`ять тисяч сто шістдесят чотири гривні 32 коп.) за використання без дозволу на спеціальне водокористування для риборозведення 174000 м3 поверхневої води в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UА858999980333129331000018540 ГУК Сумської області, одержувач коштів Сумська міська ТГ/24062100, код отримувача Казначейство України ЄДРПОУ 37970404; 7 420,00 грн (сім тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.) за використання без дозволу на спеціальне водокористування для риборозведення 250000 м3 поверхневої води в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UА098999980333169331000018490 ГУК Сумської області, одержувач коштів Миколаївська СТГ/24062100, код отримувача Казначейство України ЄДРПОУ 37970404; 8 904,00 грн (вісім тисяч дев`ятсот чотири гривні 00 коп.) за використання без дозволу на спеціальне водокористування для риборозведення 300000 м3 поверхневої води в період з 10.03.2019 по 06.03.2020, зарахувавши кошти на розрахунковий рахунок UА098999980333169331000018490 ГУК Сумської області, одержувач коштів Миколаївська СТГ/24062100, код отримувача Казначейство України ЄДРПОУ 37970404.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Клотто» (42323, Сумська область, Сумський район, с. Руднівка, вул. Центральна, буд. 78, ідентифікаційний код 30268103) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UА5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано суддею 08 червня 2021 року.

СуддяЮ.А. Джепа