Справа № 180/1319/21

2/180/619/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.

з секретарем судового засідання Ганоченко Л.В.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення сторін в залі суду в м.Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської областіз позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі АТ «Марганецький ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він працював у АТ «Марганецький ГЗК» 24 роки 3 місяці в умовах шкідливих факторів. Внаслідок неналежних умов праці отримав професійне захворювання з діагнозом: радикулопатія, ХОЗЛ, туговухість. Відповідно акту розслідування професійного захворювання від 19.11.2014 року, професійне захворювання виникло внаслідок наступних обставин: пил, переважно фіброгенної дії, шум, фізичне навантаження, токсичні речовини. Первинним оглядом МСЕК у 2014 році позивачу було встановлено 45% втрати працездатності за професійними захворюваннями та 3 групу інвалідності. Вважає, що внаслідок порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача, він втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування, терпіти біль.

Просить суд стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків в сумі 200000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Також позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25 червня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свій відзив обґрунтовує тим, що при працевлаштуванні до АТ «Марганецький ГЗК» Воробйову В.А. було проведено первинний інструктаж та ознайомлено із специфікою та умовами праці. Але у позивача не виникло жодних питань чи зауважень, та він самостійно прийняв рішення працювати на виробничтві у відповідача. Крім того, з квітня 1991 року по жовтень 1995 року він працював на виробництві в «Спеціалізованому управлінні №11 «Кривбасредоремонт», специфіка роботи на якому характеризується важкими умовами праці. Первинним оглядом МСЕК у 2014 році йому встановлено 45% втрати професійної працездатності, довідкою МСЕК від 16.11.2017 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності. Крім того, через 6,5 років після звільнення від відповідача та через 5,5 років після встановлення первинно ступеню втрати працездатності, позивач звернувся з даною позовною заявою. Крім того, позивач не вказав, в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Також, відшкодування матеріальної шкоди застрахованим та членам їх сімей виплати здійснюються не роботодавцем, а Фондом соціального страхування України. В позові позивач не наводить жодного розрахунку та обгрунтування заявленої суми позовних вимог. Відповідач вважає, що для притягнення АТ «Марганецький ГЗК» до відповідальності за нанесені моральні страждання відсутні усі умови правопорушення, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, наявність вини.

Ухвалою від 05 липня 2021 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотань про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, про витребування інформації та розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

За ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст.153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» з 25.03.1985 року по 26.03.1991 року, 30.10.1995 року по 20.10.2014 року, зокрема: працював підземним ГРОЗ 2,5 розряду, підземним кріпильником 4 розряду, підземним слюсарем черговим та з ремонту обладнання 4, 5 розряду (а.с.18-20).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , затвердженого 19.11.2014 року, стаж роботи позивача в умовах шкідливого впливу складає 24 роки 3 місяці 19 днів. Діагноз основний: 1) радикулопатія попереко-крижова L5-S з вираженими порушеннями біомеханіки хребта, стійким больвим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистофією у вигляді остеоартрозу колінних суглобів (ПФ першого-другог ст.); 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пилотоксичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст.; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху). Професійне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого у ПАТ «МГЗК», недосконалість технології (а.с.13).

Згідно виписки-епікризу з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 внаслідок професійних захворювань, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відчуває постійний біль у шийному та попереко-крижовому відділі хребта, з іррадіацією у праву ногу по задній поверхні стегна до коліна, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель сухий, періодичний, важкість в грудній клітині, біль у серці, підвищення АТ, зниження слуху.

Повторним оглядом МСЕК 01.12.2015 року ОСОБА_1 встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями та третю групу інвалідності, з 01.12.2015 до 01.12.2017 року (а.с.8).

Повторним оглядом МСЕК 16.11.2017 року ОСОБА_1 було встановлено 40% втрати професійної працездатності, у зв`язку з професійними захворюваннями, безстроково (а.с.7).

ОСОБА_1 з приводу професійних захворювань проходив лікування у медичних закладах в 2016-2017 роках (а.с.9, 10, 11, 14-15, 16-17) .

Отже, внаслідок професійного захворювання позивач морально і фізично страждав через погіршення здоров`я, постійні лікування, вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.

З огляду на викладені обставини, суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у позивача стійкої втрати професійної працездатності: 40%.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова Пленуму ВСУ № 4) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності 40%, який встановлений безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 80 000 грн., є належною компенсацією спричиненої йому моральної шкоди, й відповідає тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача АТ «Марганецький ГЗК», що позивач був ознайомлений зі шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов`язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача, що позивач не зазначає у позовній заяві, в чому саме виразилися шкідливі умови праці, їх прояв та саме з якого часу, у яких умовах він перебував під час трудової діяльності в АТ «Марганецький ГЗК», оскільки вказані обставини викладені в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.11.2014 року, а з пунктів 16, 17 якого видно, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого у ПАТ «МГЗК», недосконалість технології.

Відповідач також зазначає, що ОСОБА_2 з квітня 1991 року по жовтень 1995 року працював на виробництві в «Спеціалізованому управлінні № 11 «Кривбасредоремонт», специфіка роботи на якому характеризується важкими умовами праці, а з лютого 2018 року по травень 2021 року працював в іншій установі, тому посилання на втрачену професійну працездатність внаслідок роботи на підприємстві відповідача є необґрунтованим. Суд не погоджується з даним твердженням АТ «Марганецький ГЗК», оскільки воно спростовується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 .. Крім того, на підприємстві відповідача ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах доволі тривалий час 24 роки 3 місяці, тоді як в «Спеціалізованому управлінні № 11 «Кривбасредоремонт» лише 4 роки.

Відповідно до абз.3 п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 на який посилається відповідач, особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на його здоров`я відповідачем не надано.

Суд не погоджується з АТ «Марганецький ГЗК» в тому, що він є неналежним відповідачем, й що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, в тому числі грошової суми за моральну шкоду, повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків, з таких підстав.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відтак, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст.4 Закону України від 14.01.1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV (далі Закон № 1105-ХІV), який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Норми вказаного Закону № 1105-ХІV в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23.02.2007 року №717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 ст.1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» п.1 ч.1 ст.21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (ч.3 ст.28).

20.03.2007 року набрав чинності Закон України № 717-V від 23.02.2007 року, яким з ч.1 ст.21 Закону № 1105-ХІ виключено пункт е), що передбачав відшкодування грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» № 77-VІІІ, яким Закон України № 1105-ХІV викладено в новій редакції, змінено його назву.

Відповідно до ст.36 вказаного Закону «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Таким чином,з 20.03.2007року Фондсоціального страхуваннявід нещаснихвипадків втративобов`язок відшкодовуватиморальну шкоду.Відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 908,00 грн. (з розрахунку: 1% від суми моральної шкоди, присудженої до стягнення, але не менше 908,00 грн.).

Керуючись ст.ст.12, 13,77,80,263-268, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» провідшкодування моральноїшкоди,завданої професійнимзахворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 809 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.

Дата складення повного тексту судового рішення 08 липня 2021 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна