ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20276/20

провадження № 2/753/3086/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Сердю.ковій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач в особі Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги (регресу). Мотивуючи свої вимоги тим, що 19.09.2017 року о 10:30:00, в темну пору доби водій ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом «Viper V150A», держаний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Лобановського в м. Києві зі сторони проспекту Науки в напрямку вулиці Кіровоградської в м. Києві, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка від спричинених тілесних ушкоджень померла на місці дорожньо-транспортної пригоди. 19 вересня 2017 року матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000997. Постановою слідчого від 29.12.2017 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатація транспорту особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, спричинили смерть потерпілого або спричинили тяжке тілесне ушкодження, спричинили загибель кількох осіб). У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 під час проведення слідчих дій дав свідчення про те, що посвідчення водія у нього не має і ніколи не було, перед подією ДТП 19.09.2017 року він збирався записатися на курси водія в автошколу. Крім зазначеного, на дату скоєння ДТП власник мотоцикла «Viper V150A», держаний номерний знак НОМЕР_1 , не мав договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо перевірки наявності договору внутрішнього страхування за VIN-коду транспортного засобу. Враховуючи вимоги чинного законодавства, позивач після звернення уповноваженого представника дочки загиблої в ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника з наданням всіх передбачених законом документів, вжив всіх заходів для виплати страхового відшкодування по ДТП, а саме відшкодував зазначені витрати в розмірі 29 015 грн. 10 коп., що підтверджується Наказом № 6625 від 10.077.2018 року та платіжним дорученням № 909968 від 11 липня 2018 року. Вважає, що у позивача наявні підстава для звернення до відповідача з регресним позовом про відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника потерпілій в сумі 29 015 грн. 10 коп., тобто у зв`язку з проведеною позивачем регламентною виплатою потерпілому у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача, що й стало підставою зверення до суду із цим позовом.

В судове засіданні позивач не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог з тих же підстав, просив їх задовольнити, з можливим ухваленням заочного рішенння.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на сайті судової влади (суду).

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19.09.2017 року о 10:30:00 в темну пору доби водій ОСОБА_1 , керуючи мотоциклом «Viper V150A», держаний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Лобановського в м. Києві зі сторони проспекту Науки в напрямку вулиці Кіровоградської в м. Києві, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка від спричинених тілесних ушкоджень померла на місці дорожньо-транспортної пригоди. 19 вересня 2017 року матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000997 (а.с. 9, 14-16).

Постановою слідчого від 29.12.2017 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатація транспорту особою, що керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, спричинили смерть потерпілого або спричинили тяжке тілесне ушкодження, спричинили загибель кількох осіб) (а.с. 14-16).

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 під час проведення слідчих дій дав свідчення про те, що посвідчення водія у нього не має і ніколи не було, перед подією ДТП 19.09.2017 року він збирався записатися на курси водія в автошколу (а.с. 14-16).

Крім зазначеного, на дату скоєння ДТП власник мотоцикла «Viper V150A», держаний номерний знак НОМЕР_1 , не мав договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ щодо перевірки наявності договору внутрішнього страхування за VIN-коду транспортного засобу (а.с.10-12).

Враховуючи вимоги чинного законодавства, позивач після звернення уповноваженого представника дочки загиблої в ДТП із заявою про виплату страхового відшкодування понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника з наданням всіх передбачених законом документів, вжив всіх заходів для виплати страхового відшкодування по ДТП, а саме відшкодував зазначені витрати в розмірі 29 015 грн. 10 коп., що підтверджується Наказом № 6625 від 10.077.2018 року та платіжним дорученням № 909968 від 11 липня 2018 року (а.с. 18-19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 32, 33, 34, 35).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов 'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров 'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до статті 8 Закону № 85/96-ВР страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

П. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання події, яка с підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров ю. майну третьої особи.

У відповідності до положень п. 1 ст. 1201 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно з положеннями п. 27.1 ст. 27. Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. А згідно п. 27.4 ст. 27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до положень п. 27.5 ст. 27 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».

Згідно положень пп.б п. 38.1.1 статті 38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права па керування транспортним засобом відповідної категорії.

У зв`язку з проведеною позивачем регламентною виплатою потерпілому у позивача виникло право зворотної (регресної) вимоги до винної у ДТП особи - відповідача, що є підставою для задоволення позову - відшкодування понесених позивачем витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника потерпілій в сумі 29 015 грн. 10 коп.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на нього, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, бгрутованими та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 2 102 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 1191, 1201 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», Закону України «Про судовий збір», п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиМоторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , відомості про ідентифікаційний код платника податків відсутні, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ - 21647131, 29 015 грн. 10 коп. - витрат, пов"язаних із виплатою страхового відшкодування, 2 102 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 31 117 (тридцять одна тисяча сто сімнадцять) грн. 10 (десять) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: