Справа № 362/4847/20
Провадження № 2/362/818/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2021 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Марчука О.Л.,
при секретарі - Неділько Г.С.,
за участю позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно їх спільної дитини.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона перебувала у шлюбі із відповідачем; з 2014 року вона із дитиною почала проживати окремо і вона самостійно виховує дитину; з дворічного віку відповідач не брав участі у вихованні та догляді за дитиною, не займається фізичним, духовним і моральним розвитком.
Також, зазначила, що відповідач не надає дитині матеріальної допомоги, аліменти не сплачує та знаходиться в місцях позбавлення волі за вчинення умисного злочину.
Позивачка в судовому засіданні пояснила суду, що після укладення шлюбу із відповідачем вони жили разом у батьків відповідача, які після спливу одного року і шести місяців вигнали їх. Зазначила, що відповідач не бажав працювати, а тому працювала вона і так тривало один рік і два місяці; при цьому, відповідач зловживав алкоголем і наркотичними засобами, влаштовував сварки і бійки та проявляв агресію до неї. У зв`язку із цим, вона разом із їх дитиною в 2014 році виїхала на постійне проживання в місто Одесу. Надалі, у 2015 році вона повернулася і почала проживати в місті Обухові Київської області. Повідомила, що вживались спроби примирення і протягом одного місяця вони усі разом знову проживали в селі Плесецьке у батьків відповідача. Оскільки ситуація не змінилась і відповідач продовжував протиправну поведінку, вона разом із дитиною знову повернулася на постійне проживання до міста Обухова Київської області. Одночасно, вони їздили в гості до батьків відповідача. Підтвердила факт боргу відповідача по аліментах та його ув`язнення за вчинення злочину. Повідомила суду, що відповідач завжди був у стані алкогольного сп`яніння і вона боялась залишати разом із ним дитину.
На запитання представника відповідача, позивачка повідомила, що відповідач не приймав участь у вихованні їх дитини з народження дитини.
Представник позивачки підтримав позов та просив задовольнити його вимоги з викладених у заяві підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позов та просила відмовити в його задоволенні; пояснила, що відповідач приймав участь у вихованні та утриманні своєї дитини. Повідомила, що дитина сторін за згодою позивачки проводила вихідні дні у родині відповідача в селі Плесецьке. Зазначила, що відповідач не мав офіційного місця працевлаштування.
Також, представником відповідача надано відзив на позов у якому остання вказує на перебування дитини сторін разом із відповідачем і його батьками на вихідні дні в селі Плесецьке, під час якого батько приймав участь у вихованні і утриманні своєї дитини.
Свідок ОСОБА_5 , яка працювала фельдшером в медичному пункті села Плесецьке, повідомила суду, що їй відома дитина ОСОБА_6 та його батько ОСОБА_7 ; пояснила суду, що батько приводив дитину до медичного пункту для надання відповідної допомоги; у зв`язку із цим, батько придбавав ліки для дитини.
Допитана в якості свідка матір відповідача ОСОБА_8 підтвердила зазначені позивачкою обставини щодо періодів проживання сторін спільно і окремо; також, її показання узгоджуються із поясненнями позивачки про надання дитини ОСОБА_6 на вихідні дні до відповідача в село Плесецьке. Повідомила суду, що дитина в селі Плесецьке відвідував індивідуальні платні заняття із підготовки до школи. Пояснила, що її син офіційно не працював, однак мав заробітки на різних тимчасових об`єктах і він разом із ними приймав участь в утриманні дитини. Зазначила, що аліменти на користь позивачки на утримання дитини вони оплачували за рахунок грошових коштів відповідача на банківську картку позивачки, відразу коли дізнались про рішення суду.
Допитаний як свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що він є сусідом ОСОБА_4 і теж має дитину 2012 року народження; пояснив суду, що вони усі разом грались із дітьми, ОСОБА_6 приходив до нього в гості, вони разом грали на майданчику, ходили на риболовлю, в ліс збирати гриби. Пояснив, що матір ОСОБА_6 він бачив лише із візочком, коли дитина підросла, він її за місцем проживання ОСОБА_4 не бачив.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув; третя особа надала суду заяву у якій просила проводити розгляд справи у відсутності її представника.
Вислухавши вступне слово позивачки і представників сторін, пояснення свідків та дослідивши письмові докази по справі в повному обсязі, суд приходить до наступних висновків.
Під час розгляду справи в судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Сторони є батьками дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11 січня 2012 року (а.с. 5).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 11).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання їх дитини (а.с. 12).
На виконання вказаного рішення, судом видано виконавчий лист; державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Новальською Ю.А. складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2-1485/16 від 22.03.2018 року, у якій зафіксовано заборгованість відповідача по аліментах за період з 08.09.2017 року по 30.06.2020 року в сумі 67 957 гривень 00 копійок (а.с. 13, 14).
Згідно із довідками № 10133 від 10 грудня 2019 року і № 439 від 20 січня 2020 року виконавчого комітету Обухівської міської ради, позивачка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із своїм неповнолітнім сином, що також підтверджується актом обстеження матеріально - побутових умов від 10 березня 2020 року (а.с. 15, 16, 18).
Із характеристики № 14 від 02 березня 2020 року Дошкілького навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу «Катруся» вбачається, що ОСОБА_6 відвідував даний садочок з 01.09.2016 року по 31.05.2018 року; батько ОСОБА_4 не відвідував заходи, що проходили в дошкільному закладі, не цікавився навчанням і вихованням дитини в садочку (а.с. 8).
Також, характеристикою без номеру і дати та довідки № 364 від 06.12.2019 року підтверджується той факт, що ОСОБА_6 дійсно навчається в Академічному ліцеї № 5 Управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради; батько дитини не відвідує батьківські збори, не приймає участі у житті класу і не цікавиться навчанням сина (а.с. 7, 17).
Відповідно до довідки Державної установи «Київській слідчий ізолятор» від 02.12.2019 року № 08/176-19/л-181, підсудний ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, взятий під варту 13 липня 2018 року (а.с. 6).
Вирішуючи даний спір по суті, суд обов`язково враховує визначені статтею 164 СК України підстави позбавлення батьківських прав.
Вирішуючи справу по суті, суд також керується положеннями Закону України «Про охорону дитинства» та нормами Сімейного кодексу України.
Зокрема, норми статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.
Стаття 150 СК України встановлює обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до положень статті 155 СК України, здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом другим частини першої статті 164 СК України передбачено, що батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Натомість, під час розгляду справи в судовому засіданні не встановлено факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню його дитини.
Також, в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, позивачкою не підтверджено відповідними доказами її доводи про зловживання відповідача алкоголем і наркотичними засобами та застосування відносно неї фізичного насильства.
Зокрема, до позову не додано та під час розгляду справи в судовому засіданні позивачкою не надано жодних письмових доказів, як наприклад, звернення до поліції з приводу протиправної поведінки відповідача і/або медичних довідок про нанесення їй тілесних ушкоджень.
Клопотань про витребування доказів стороною позивача не заявлено.
Отже, під час розгляду справи позивачкою, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - позивачка не довела ту обставину, на яку вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обставину аморальної поведінки відповідача за час їх спільного проживання.
Як наслідок, суд відхиляє і не приймає до уваги доводи позивачки про постійне перебування відповідача в стані алкогольного і наркотичного сп`яніння та вчинення ним насильства відносно неї.
Також, суд приймає до уваги факт взяття відповідача під варту 13 липня 2018 року, що об`єктивно унеможливлює виконання відповідачем його батьківських обов`язків з вказаного часу.
Одночасно, суд не враховує обставини існування у відповідача заборгованості по аліментах, оскільки вони не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.
При цьому, слід звернути увагу, що позов подано позивачкою лише у вересні 2020 року, тобто після спливу двадцяти шести місяців після взяття відповідача під варту.
Зважаючи на дату подання позову (10 вересня 2020 року), суд вважає, що в період часу з дня народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до дати взяття під варту відповідача (13 липня 2018 року) були відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, що прямо і беззаперечно вказує не відсутність порушень прав позивача, як матері дитини.
Крім того, обставини участі відповідача у вихованні його дитини та її утримання в період часу до його взяття під варту підтверджено показанням свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ; у суду немає підстав сумніватися в правдивості і достовірності показань свідків.
Тобто, показанням допитаних під час розгляду справи в судовому засіданні свідків спростовано доводи позивачки про ухилення відповідача від утримання і виховання їх дитини.
Отже, з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про не доведення позивачкою факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
До того ж, оцінюючи доказове значення та правове обґрунтування висновку № 1529 від 08.07.2020 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, з урахуванням вимог статей 76 - 80 ЦПК України, на підставі внутрішнього переконання, суд вважає даний документ недостатнім і недостовірним доказом, оскільки на його підставі не можна встановити дійсні обставини справи; вказаний висновок не містить аналізу інформації та відомостей отриманих органом опіки та піклування за період часу з 02 січня 2012 року (народження дитини) до ІНФОРМАЦІЯ_3 (взяття відповідача під варту); даний висновок за своїм змістом лише констатує факт «свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини: не піклується про її життя і здоров`я, матеріально не допомагає, не цікавиться розвитком ОСОБА_6 » без його перевірки (а.с. 10).
При цьому, в судових дебатах позивачка повідомила, що вона має співмешканця, який має намір усиновити ОСОБА_6 ; дана обставина також не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Отже, суд не вбачає в діях і бездіяльності відповідача ухилення його від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та пов`язує випадки невиконання відповідачем своїх обов`язків по вихованню його дитини безпосередньо із обставинами його кримінального переслідування та фактом особистих неприязних відносин між сторонами, внаслідок чого позивачка разом із дитиною змінювала свої місце проживання.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що в діях та бездіяльності відповідача у випадках невиконання обов`язків по вихованню своєї неповнолітньої дитини - відсутня ознака «ухилення», яка відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України є обов`язковою умовою для позбавлення батьківських прав.
Будь-яких інших, передбачених статтею 164 СК України, підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, судом під час розгляду справи в судовому засіданні не встановлено.
Серед іншого, суд враховує судову практику Верховного Суду.
Так, у справі № 753/9433/17 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'.
Натомість, позивачкою не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачем по відношенню до дитини, винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини.
Проте, суд у даній справі встановив відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.
Крім того, у пунктах 15 - 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, наступне:
- позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей;
- ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Проте, суду не надано жодного доказу винної поведінки відповідача щодо ухилення від виховання його дитини та свідомого нехтування ним своїми обов`язками.
Крім того, позбавлення батьківських прав - це санкція, застосовувана в тих випадках, коли здоров`я, фізичний, психічний, духовний і моральний розвиток дитини піддається небезпеці внаслідок застосування батьками неправомірних способів здійснення батьківських прав, неналежного їхнього поводження або злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків.
Під час розгляду справи не доведено умисності поведінки відповідача щодо злісного ухилення ним від виконання обов`язків щодо його дитини так само, як і факту негативного впливу відповідача на дитину.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164, 180 СК України, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 197, 198, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий
Дата складення повного судового рішення - 07 липня 2021 року.
