Справа № 127/23549/20

Провадження № 22-ц/801/1291/2021

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 рокуСправа № 127/23549/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: судді - доповідача: Міхасішина І.В.,

суддів: Сопруна В.В., Якименко М.М.

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 127/23549/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти Вінницької міської ради, Централізованої бухгалтерії №3 Департаменту освіти Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про оголошення догани, зобов`язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Покоєвича Артема Олексійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у проведенні перерахунку заробітної плати та здійснені виплати премії ОСОБА_1 , повний текст якого складено 13 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Луценко Л.В.,

ВСТАНОВИВ

26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Централізованої бухгалтерії № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради про скасування наказу про оголошення догани(а.с. 1-8).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2020 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 залишено без руху для усунення зазначених судом недоліків (а.с.35-36).

13 листопада 2020 року на виконання вимог суду ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву про скасування наказу про оголошення догани в якій відповідачами зазначила Централізовану бухгалтерію № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради та Департамент освіти Вінницької міської ради (а.с. 42-45).

Позов обґрунтовувала тим, що в її діях був відсутній склад дисциплінарного проступку. Дисциплінарне стягнення застосовано поза межами місячного строку встановленого статтею 148 КЗпП України. А також вказувала на те, що незаконне застосування дисциплінарного стягнення призвело до незаконного позбавлення її права на премію.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ департаменту освіти Вінницької міської ради від 18 вересня 2020 року за № 420 про оголошення догани бухгалтеру відділу заробітної плати централізованої бухгалтерії Департаменту освіти Вінницької міської ради - ОСОБА_1 .

Зобов`язати Централізовану бухгалтерію № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради провести перерахунок заробітної плати та здійснити виплату премії ОСОБА_1 , відповідно до Положення про преміювання працівників централізованих бухгалтерій Департаменту освіти Вінницької міської ради затвердженої наказом Департаменту освіти Вінницької міської ради № 787 від 24 грудня 2019 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту освіти Вінницької міської ради від 18 вересня 2020 року за № 420 про оголошення догани бухгалтеру відділу заробітної плати централізованої бухгалтерії Департаменту освіти Вінницької міської ради - ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Також відмовлено і у стягненні з Департаменту освіти Вінницької міської ради витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу (а.с. 165-168).

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у проведенні перерахунку заробітної плати та здійснені виплати премії ОСОБА_1 , відповідно Положення про преміювання працівників централізованих бухгалтерій Департаменту освіти Вінницької міської ради затвердженої наказом Департаменту освіти Вінницької міської ради № 787 від 24 грудня 2019 року та у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, згідно Договору про надання правової допомоги від 16 жовтня 2020 року, в розмірі 11 200 грн.

В апеляційній скарзі зазначається, що належний відповідач Департамент освіти Вінницької міської ради є відповідачем у цій справі, а тому у суду першої інстанції були законні підстави для вирішення і похідної вимоги. Вважає неправомірною відмову суду у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на правову допомогу (а.с. 171-175).

У відзиві на апеляційну скаргу Департаменту освіти Вінницької міської ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали просили її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів Мельник С.С та Чуй В.П. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту освіти Вінницької міської ради від 18 вересня 2020 року за № 420 про оголошення догани бухгалтеру відділу заробітної плати централізованої бухгалтерії Департаменту освіти Вінницької міської ради - Бичок Олені Віталіївні. І в цій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до пункту 2.9. Положення про преміювання працівників централізованих бухгалтерій Департаменту освіти Вінницької міської ради затвердженої наказом Департаменту освіти Вінницької міської ради № 787 від 24 грудня 2019 року, премія не виплачується працівникам, на яких накладено дисциплінарне стягнення, за весь період, протягом якого діє дисциплінарне стягнення (а.с. 73-74).

Згідно положень статті 151 КЗпП України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

В частині вимоги в якій відмовлено у позові, суд першої інстанції виходив з того, що не зважаючи на те, що зазначена вимога є похідною, проте пред`явлена позивачкою ОСОБА_1 до неналежного відповідача - Централізованої бухгалтерії № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради яка відповідно до Положення про Централізовану бухгалтерію № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради є відокремленим структурним підрозділом Департаменту освіти Вінницької міської ради. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а установлення належності відповідачів й о обґрунтованості позову є обов`язком суду.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у тій частині, що оскаржується не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна зазначати тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вже встановлено судом, позивачка ОСОБА_1 за заявленими нею вимогами визначила відповідачами Централізовану бухгалтерію № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради та Департамент освіти Вінницької міської ради (а.с. 42-45).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент освіти Вінницької міської ради є юридичною особою, а Централізована бухгалтерія № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради є відокремленим підрозділом вказаної юридичної особи (а.с. 90).

Засновником Централізованої бухгалтерії № 3 Департаменту освіти Вінницької міської ради є Департамент освіти Вінницької міської ради (а.с. 91-96).

Задовольняючи основну позовну вимогу суд першої інстанції встановив, що обов`язок відповідати за похідною вимогою ОСОБА_1 покладено на іншу особу, а саме на Департамент освіти Вінницької міської ради та дійшов обґрунтованого висновку, що належним відповідачем у цій справі за усіма позовними вимогами є - Департамент освіти Вінницької міської ради, який визначений відповідачем саме позивачкою ОСОБА_1 , проте в порушення норм процесуального права не відновив право позивачки ОСОБА_1 на премію шляхом зобов`язання саме належного відповідача Департаменту освіти Вінницької міської ради провести перерахунок заробітної плати та здійснити виплату премії ОСОБА_1 , відповідно до Положення про преміювання працівників централізованих бухгалтерій Департаменту освіти Вінницької міської ради затвердженої наказом Департаменту освіти Вінницької міської ради № 787 від 24 грудня 2019 року.

Отже, Департамент освіти Вінницької міської ради, притягнутий позивачкою як відповідач, є належним відповідачем у цій справі який повинен відповідати за пред`явленим позовом, зокрема, як за основною так і за похідною вимогою.

Згідно із пунктами 3-4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

Відмовляючи у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 ці витрати не підтверджені належними доказами, зокрема, квитанцією до прибуткового касового ордеру та відповідним договором про надання правничої допомоги від 16 жовтня 2020 року.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам статті 263 ЦПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Покоєвич А.О. враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

До позовної заяви від 26 жовтня 2020 року позивачка ОСОБА_1 додала ордер на надання їй правничої (правової) допомоги серії АІ № 1059339 адвокатом Покоєвич Артемом Олексійовичем у Вінницькому міському суді виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 16 жовтня 2020 року без номера (а.с. 24). Квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 16 жовтня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 оплатила послуги адвоката Покоєвич А.О. у сумі 11 200 грн (а.с. 25). Розрахунок витрат на правову допомогу з детальним описом, згідно яких цей розмір становить 11 200 грн (а.с. 26).

Ордер може бути оформлений лише на підставі вже укладеного договору та є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правову допомогу, його копії або витягу разом із ордером законодавство не вимагає (постанова ВП ВС від 5 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18).

З наданих позивачкою ОСОБА_1 квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 16 жовтня 2020 року та Розрахунку витрат на правову допомогу до позовної заяви вбачається, що на підставі Договору про надання правової допомоги від 16 жовтня 2020 року вона сплатила адвокату Покоєвич А.О. 11 200 грн. в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги за такі послуги:

Зустріч, консультація клієнта та узгодження правової позиції вартість 1400 грн. (2 год.);

Ознайомлення із документами, наданими ОСОБА_1 , для надання їй правової допомоги вартість 2100 грн. (3 год.);

Вивчення судової практики у правовідносинах щодо оскарження дисциплінарних стягнень вартість 3500 грн. (5 год.);

Зібрання документів для оскарження оголошення догани ОСОБА_1 вартість 1400 грн. (2 год.);

Складання позовної заяви про скасування догани вартість 2100 грн. (3 год.);

Участь у судових засіданнях вартість 700 грн. (1 год.).

11 лютого 2021 року позивачка ОСОБА_1 з метою повного і всебічного розгляду справи, зокрема вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу надала до суду деталізований розрахунок витрат на правову допомогу (уточнений), згідно якого об`єм та вартість наданих адвокатом Покоєвич А.О. послуг не змінились, лише збільшено кількість годин участі у судових засіданнях з 1 до 3 годин (а.с.149-150).

21 грудня 2020 року відповідач - Департамент освіти Вінницької міської ради подав до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу (а.с. 118-120) .

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує на неспівмірність витрат на правову допомогу, адже визначенні представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Покоєвич А.О. суми витрат на правову допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Виходячи із конкретних обставин, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, а тому у адвоката Покоєвича А.О. не було необхідності проводити зустріч з клієнтом з цього приводу, вартість якої він оцінив у сумі 1 400 грн. (а.с. 26).

Безпідставно зазначеною є також послуга «зібрання документів для оголошення догани ОСОБА_1 » на суму 1400 грн, оскільки відповідні копії документів були надані відповідачем на запит ОСОБА_1 07 жовтня 2020 року ще до подання нею позовної заяви до суду (а.с. 23;26).

Завищеним є час - 5 годин і сума цієї послуги в розмірі 3500 грн, який адвокат використав для вивчення судової практики у правовідносинах щодо оскарження дисциплінарних стягнень (а.с. 26).

Щодо інших витрат на правничу допомогу, зазначених у Розрахунку витрат на правову допомогу так і уточненого Розрахунку витрат на правову допомогу (а.с. 26; 149-159), заперечень від представника відповідача не надійшло.

Апеляційний суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення. Дослідивши наведені представником відповідача обставини апеляційний суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Апеляційний суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 7 800 грн, оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у цій справі та заява про їх відшкодування і розрахунок були надані у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, починаючи з 16 жовтня 2020 року, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до пунктів 3 - 4 частини першої та частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 367,374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Покоєвич Артема Олексійовича задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Зобов`язати Департамент освіти Вінницької міської ради провести перерахунок заробітної плати та здійснити виплату премії ОСОБА_1 , відповідно до Положення про преміювання працівників централізованих бухгалтерій Департаменту освіти Вінницької міської ради затвердженої наказом Департаменту освіти Вінницької міської ради № 787 від 24 грудня 2019 року.

Вимогу позивачки ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовільнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 7 800 (сім тисяч вісімсот) гривен понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення цієї постанови.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: М.М. Якименко

В.В. Сопрун