Справа № 654/4491/20

Провадження №2/654/445/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

за участю секретаря - Синевид І.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України, третя особа - начальник БУВР нижнього Дніпра Андрієнко Ігор Олегович, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області із вищевказаним позовом до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що 08 травня 2020 року відповідно до наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 07.05.2020 року № 71-ос, він був прийнятий на роботу на посаду провідного інженера з транспорту гаража Приморської дільниці БУВР нижнього Дніпра за переведенням з Приморського управління водного господарства, яке було реорганізовано та приєднано до БУВР нижнього Дніпра (наказ в. о. голови Державного агентства водних ресурсів України від 03.02.2020 року № 85), про що було зроблено відповідний запис в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 19.08.1986 року.

З 18.06.2014 року він працював начальником гаража у Приморському управлінні водного господарства. За час роботи на посаді до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Наказом начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 27.11.2020 року № 352-ос «Про особовий склад» 30.11.2020 року його було звільнено із посади провідного інженера з транспорту гаража ( м. Гола Пристань) у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення з посади вважає незаконним, а наказ про звільнення - протиправним, таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Передумовою та підставою для його звільнення було повідомлення про можливе звільнення від 14 вересня 2020 року та наказ Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 14.09.2020 року № 119 «Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра», штатний розпис з 01.12.2020 року.

Відповідно до наказу Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра від 05.08.2020 року № 101 відбулися зміни в підпорядкуванні гаража (м. Гола Пристань), а саме - гараж було підпорядковано начальнику Скадовської експлуатаційної дільниці ОСОБА_4

14 вересня 2020 року йому було повідомлено про зміни в організації виробництва і праці та можливе скорочення його посади та звільнення, проте одночасно не було запропоновано продовження роботи на вакантних посадах.

Наприкінці листопада 2020 року йому було запропоновано вакантну посаду слюсаря на Чулаківській дільниці БУВР нижнього Дніпра, з якою був не згідний, оскільки запропонована посада не є рівноцінною посаді, яку він займав. Відповідно до Класифікатора професій провідний інженер з транспорту відноситься до розділу «Професіонали». Натомість, запропонована посада слюсаря відноситься до групи «Кваліфіковані робітники з інструментом» та передбачає виконання роботи з інструментом.

При цьому, в період з 14 вересня 2020 року по дату його звільнення в БУВР нижнього Дніпра були вакантними посади, на зайняття яких він міг би погодитися. Рівноцінні вакантні посади були як в апараті БУВР нижнього Дніпра у м. Херсон, так і на дільницях в м. Олешках та Олешківському районі, м. Скадовськ та Скадовському районі, смт. Каланчак та Каланчацькому районі. Вказані дільниці є структурними підрозділами БУВР нижнього Дніпра та приєднані до нього внаслідок реорганізації. В період з 14.09.2020 року по 30.11.2020 року могли утворюватись нові вакансії, внаслідок звільнення працівників. Однак таких посад йому запропоновано не було, а запропонована не була рівноцінною, не відповідала рівню його кваліфікації та досвіду роботи, що зумовило відмову від її зайняття, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Слід зауважити, що наказ БУВР нижнього Дніпра від 27.11.2020 року № 32-ос не містить посилання на його відмову від переведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Виходячи з нормативного тлумачення частини 1 ст. 40 , частини 1 і 3 ст. 49-2 КЗпП України слід дійти висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади на підприємстві, установі, організації, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Басейновим управлінням водних ресурсів нижнього Дніпра вказані вимоги законодавства не дотримані, жодної вакансії (крім слюсаря Чулаківської дільниці), в тому числі в апараті БУВР нижнього Дніпра, в інших структурних підрозділах відповідача, йому не запропоновано, незважаючи на їх фактичну наявність та можливість здійснити його переведення на іншу роботу.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 , виданим Токмацьким механічним технікумом, він отримав освіту за спеціальністю «Двигуни внутрішнього згорання» та здобув кваліфікацію техніка-механіка. Згідно з посвідченням водія він має відкриті категорії В, С.

Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці він має багаторічний досвід роботи, зокрема, на посадах головного інженера, гідротехніка, завідувача автогаража, завідувача центральної ремонтної майстерні, інженера по охороні праці та техніці безпеки.

При цьому, він б погодився на рівноцінну або іншу однорідну посаду в м. Херсоні в апараті БУВР нижнього Дніпра чи в структурному підрозділі БУВР нижнього Дніпра в іншому районі, але такі посади йому не були запропоновані.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.05.2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання з працівником трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу (профкому, профспілкового представника - далі - профкому) первинної профспілкової організації, зокрема, у випадку звільнення працівника з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 КЗпП України.

Жодного засідання профспілкової організації в БУВР нижнього Дніпра з приводу його звільнення за його участі не проводилось, на засідання профспілки не запрошували. Даний факт свідчить про незаконність звільнення його з роботи та грубе порушення його прав в ході провадження такого звільнення, зокрема він був позбавлений останнього способу захисту під час прийняття рішення профспілковою організацією.

Вважає, що був звільнений з роботи незаконно, всі рішення прийняті відповідачем відносно нього щодо звільнення з роботи, не відповідають вимогам чинного національного законодавства України, прийняті всупереч законним правам працівника та являють собою сукупність протиправних та незаконних дій, тому просив:

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2020 № 119 «Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра»;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника Басейного управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 27.11.2020 року № 352-ос «Про особовий склад»;

-визнати його звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників з роботи і відповідно з посади провідного інженера з транспорту гаража (м. Гола Пристань) БУВР нижнього Дніпра, незаконним;

-поновити його на роботі і відповідно на посаді провідного інженера з транспорту гаража (м. Гола Пристань) БУВР нижнього Дніпра;

-стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення до моменту поновлення на роботі;

-зобов`язати відповідача скасувати запис в його трудовій книжці про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП та зробити новий запис про поновлення його на роботі на посаді провідного інженера з транспорту гаража (м. Гола Пристань) БУВР нижнього Дніпра.

01.02.2021 року відповідачем Басейновим управлінням водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

ОСОБА_1 був прийнятий до БУВР нижнього Дніпра в порядку переведення з Приморського УВГ на посаду провідного інженера з транспорту гаража Приморської дільниці БУВР нижнього Дніпра згідно з наказом № 71-ос від 07.05.2020 року «Про особовий склад».

З метою забезпечення якісного виконання функціональних повноважень БУВР нижнього Дніпра, вдосконалення організації праці та створення його оптимальної структури, більш ефективного і якісного використання наявних трудових і фінансових ресурсів відповідачем було видано наказ від 14.09.2020 року № 119 "Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра". Згідно з даним наказом позивач був письмово попереджений 15.09.2020 року про можливе скорочення його посади та звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Позивачу 20 листопада 2020 року було запропоновано посаду ремонтувальника руслового Чулаківської експлуатаційної дільниці БУВР нижнього Дніпра, від якої він відмовився (повідомлення від 19.11.2020 року № 10/3221). Інші відповідні вакантні посади були відсутні.

Згідно з наказом від 27.11.2020 р. № 352-ос «Про особовий склад», позивач був звільнений 30 листопада 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.

В день звільнення 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис з наказом на звільнення та особисто отримав свою трудову книжку, про що зроблено відповідний запис у Книзі обліку руху трудових книжок.

Вважає, що власник належно виконав вимоги частини другої ст. 40 , ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, оскільки за два місяці попередив працівника про майбутнє вивільнення, вжив заходів щодо працевлаштування працівника, запропонував наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації чи досвіду.

Таким чином, вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням норм трудового законодавства, тому вимоги позивача є необґрунтованими. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Іващенко А.І. підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові і просили їх задовольнити. ОСОБА_1 підтвердив, що йому була запропонована посада ремонтувальника руслового і те, що він відмовився від участі у засіданні профкому. Зазначив, що на посаду за межами м. Гола Пристань він би не погодився однозначно і не згодний на теперішній час.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення позовних вимог з посиланням на доводи, викладені у відзиві до позову. Зазначила, що структурної одиниці "Гараж м. Гола Пристань" на даний час не існує, вона реорганізована. На базі гаража утворилася Промислова база м. Гола Пристань, яка підпорядковується Скадовській дільниці БУВР нижнього Дніпра.

Третя особа - начальник БУВР нижнього Дніпра Андрієнко Ігор Олегович подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини і дійшов до наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Якщо на момент попередження відсутня можливість запропонувати переведення, а згодом така можливість з`явиться, то пропозиція повинна бути обов`язково зроблена.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Як слідує з позовних вимоги та наданих письмових матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 був прийнятий до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра в порядку переведення з Приморського управління водного господарства на посаду провідного інженера з транспорту гаража Приморської дільниці БУВР нижнього Дніпра згідно з наказом № 71-ос від 07.05.2020 «Про особовий склад».

З метою забезпечення якісного виконання функціональних повноважень апарату Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра, вдосконалення організації праці та створення оптимальної структури БУВР нижнього Дніпра, більш ефективного і якісного використання наявних трудових і фінансових ресурсів, координації та посилення контролю за фінансово-господарською діяльністю, цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів, додержанням і зміцненням фінансової дисципліни, збереженням майна, ощадливим та раціональним використанням товарно-матеріальних цінностей, здійснення практичних заходів щодо недопущення корупційних проявів, Басейновим управлінням водних ресурсів нижнього Дніпра було видано наказ від 14.09.2020 року № 119 «Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра».

Зі змінами в штатному розписі Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра на підставі вищевказаного наказу від 14.09.2020 р. № 119, позивач був письмово попереджений 15.09.2020 року, тобто за два місяці, про можливе скорочення його посади та звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, про що поставив власний підпис.

20.11.2020 р. позивачу було запропоновано посаду ремонтувальника руслового Чулаківської експлуатаційної дільниці БУВР нижнього Дніпра. Інші вакантні посади відповідної професії та спеціальності були відсутні. З пропозицією щодо переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 не погодився, поставив свій підпис, що підтверджується повідомленням БУВР нижнього Дніпра від 19.11.2020 року № 10/3221.

Згідно заяви від 23.11.2020 року, ОСОБА_1 просив розглянути питання щодо його звільнення у зв`язку зі скороченням штату без його участі, про що свідчить власний підпис позивача.

Відповідно до Протоколу № 33 засідання профспілкового комітету БУВР нижнього Дніпра від 23.11.2020 року щодо надання згоди на звільнення працівників у зв`язку зі скороченням структурної одиниці БУВР нижнього Дніпра «Гараж (м.Гола Пристань)» на підставі подання адміністрації БУВР нижнього Дніпра від 20.11.2020 року № 10/3227, члени профспілкового комітету одноголосно вирішили дати згоду БУВР нижнього Дніпра на розірвання трудового договору із провідним інженером з транспорту ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП з наданням гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до довідки № 01/807 від 13.05.2021, при скороченні посад ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звітність № 4-ПН «Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці» до центру зайнятості не подавалась у зв`язку з тим, що скорочення не мало масового характеру (ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-УІ).

З 01.12.2020 року скороченню підлягала структурна одиниця БУВР нижнього Дніпра «Гараж (м. Гола Пристань)» у складі 12 штатних одиниць. Станом на 01.10.2020 року фактична чисельність працівників БУВР нижнього Дніпра складала 1213 чоловік.

Наказом начальника БУВР нижнього Дніпра № 352-ос «Про особовий склад» від 27.11.2020 р., ОСОБА_1 звільнений з посади провідного інженера з транспорту гаража (м.Гола Пристань) з 30 листопада 2020 року у зв`язку із скорочення штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану частину щорічної відпустки та вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. Підстава: Повідомлення від 14.09.2020 р. № 10/1962, наказ від 14.09.2020 р. № 119 «Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра», штатний розпис з 01.12.2020 р., згода профкому (протокол від 23.11.2020 №33).

З вищевказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 30.11.2020 року, про що свідчить власний підпис позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.09.2020 року попереджений про можливе скорочення його посади та звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Тобто, роботодавцем дотримано вимоги закону щодо попередження працівника за два місяці про наступне вивільнення.

Оскільки на час попередження позивача про майбутнє звільнення ще не було сформовано новий штатний розпис, тому 20.11.2020 року відповідач запропонував ОСОБА_1 вакантну посаду ремонтувальника руслового, яка не потребувала спеціальної кваліфікації, оскільки інші вакантні посади відповідної професії та спеціальності, яку має позивач, а саме за спеціальністю «Двигуни внутрішнього згорання» та кваліфікацію «Техніка-механіка», були відсутні.

Як слідує з позовної заяви, позивач хотів б отримати рівноцінну або іншу однорідну посаду тій, яку займав (провідного інженера з транспорту гаража), тому не погодився на запропоновану посаду, яка згідно Класифікатора професій відноситься до категорії «Кваліфіковані робітники з інструментом».

З наданого відповідачем штатного розпису станом на 01.12.2020 року та витягу з штатного розпису щодо наявності вакантних посад по загальному фонду БУВР нижнього Дніпра станом на 19.11.2020 року, на час звільнення позивача, посади провідного інженера з транспорту гаража, або іншої посади за спеціальністю «Двигуни внутрішнього згорання» та кваліфікацією «Техніка-механіка», відсутні.

Серед вакантних некваліфікованих посад зазначені лише посади «Сторожа» в с. Рибальче (промислова база) та в Чаплинському районі, Чаплинській ЕД., з якими ОСОБА_1 також би не погодився, оскільки вони знаходяться на дільницях за межами м. Гола Пристань.

Всі інші вакантні посади згідно штатного розпису вимагають спеціальної фахової підготовки та відповідної кваліфікації, як-то: провідний інженер-гідротехнік, тракторист-машиніст с/г виробництва, токар, машиніст-крана, гідрогеолог, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, регулювальник подавання води та інші, а тому у зв`язку з відсутністю у позивача відповідної освіти за відповідним напрямком роботи, стажу роботи вони не могли бути запропоновані.

Згідно правової позиції Верховного суду України у справі від 01.04.2015 року № 6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає, що роботодавцем під час процедури звільнення позивача ОСОБА_1 виконано вимоги ст. 49-2 КЗпП України, запропоновано усі наявні вакантні посади на підприємстві, які він міг виконувати та від яких такий відмовився, а тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку вивільнення працівників, а саме не запропонування іншої роботи на підприємстві, яка б відповідала його кваліфікації, зокрема посади провідного інженера з транспорту гаража, є безпідставними, оскільки позивач за кваліфікаційними вимогами наявним вакантним посадам не відповідав.

Що стосується твердження позивача про те, що при звільнені з підприємства він мав переважено право перед іншими особами на залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників відповідно до ст. 42 КЗпП України, оскільки в його сім`ї немає інших працівників із самостійним заробітком, позивач має тривалий безперервний стаж у даній організації з 2014 року, на переконання суду не заслуговують на увагу.

Як правило, звільненню підлягають ті працівники, посади яких скорочуються. Водночас під час вивільнення керівник підприємства має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї менш кваліфікованого працівника. Про таку можливість згадано у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тобто, застосування положень ст. 42 КЗпП України можливе серед працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Так, переважне право залишення на роботі у разі скорочення чисельності чи штату працівників відповідно до ст. 42 КЗпП України має значення, коли звільненню у зв`язку із скороченням підлягають декілька працівників, і роботодавець у такому випадку зобов`язаний враховувати наявність переважного права при працевлаштуванні працівника, чия посада скорочується, та інших працівників, які такого права не мають, але їх посади також скорочуються.

Тобто реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Саме такі правові висновки зроблені у постанові Верховного суду у справі № 676/1869/18-ц від 27.11.2019 та постанові № 757/32634/16-ц від 03.06.2020, які суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосування норм права до спірних правовідносин.

У даній справі, яка розглядається, відбулось скорочення певної частини посад, у тому числі і посади позивача - провідного інженера з транспорту гаража, що підтверджується штатним розписом БУВР нижнього Дніпра станом на 19.11.2020 року та штатним розписом БУВР нижнього Дніпра станом на 01.12.2020 року.

У зв`язку з цим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на те, що оскільки посада провідного інженера з транспорту гаража була скорочена повністю, відтак у відповідача були відсутні підстави для застосування переваженого права на залишенні на роботі саме позивача.

З огляду на зазначене, дослідження кваліфікації, продуктивності праці та інших чинників, які беруться до уваги при застосуванні ст. 42 КЗпП України та на які вказує позивач за даних обставин є недоцільним.

Однією з підстав на які посилається позивач як на підставу своїх вимог є те, що жодного засідання профспілкової організації в БУВР нижнього Дніпра з приводу його звільнення за його участі не проводилось, на засідання профспілки не запрошували. Проте, суд не може прийняти до уваги вищезазначене посилання позивача виходячи з наступного.

Так, у відповідності до ст. 43 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Твердження позивача про те, що він не викликався та не був присутній на засіданні профспілкової організації в БУВР нижнього Дніпра спростовуються копією заяви від 23.11.2020 року, зі змісту якої вбачається те, що ОСОБА_1 просив розглянути його питання про скорочення штату без його участі, про що свідчить власний підпис позивача, а також дану обставину позивач підтвердив у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено наявність відповідного погодження профспілкової організації БУВР нижнього Дніпра про звільнення позивача, тому суд приходить до переконання, що відповідачем БУВР нижнього Дніпра, а також профспілковою організацією, дотримано вимог ст. 43 КЗпП України, звільнення ОСОБА_1 проведено правомірно та з дотриманням порядку погодження з профспілковим комітетом.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 14.09.2020 № 119 «Про оптимізацію структури апарату БУВР нижнього Дніпра» ніяким чином не обґрунтовані позивачем.

Крім того, саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Тому оскарження працівниками рішень про визначення структури підприємства чи установи, зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників не вважається належним способом захисту. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи (постанова Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 451/706/18).

З урахуванням вищевикладеного, суд проаналізувавши норми законодавства, чинного на момент звільнення позивача та надавши оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що оспорюваний позивачем наказ про його звільнення відповідає вимогам п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому в ході розгляду справи позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, у розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України в обґрунтування заявлених вимог, а саме, що його звільнення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, а саме вимог ст. 42, ст. 43, ст. 49-2 КЗпП України та таких доказів не здобуто і в судовому засіданні.

При цьому, відповідач БУВР нижнього Дніпра довів законність звільнення позивача, ним як роботодавцем були дотримані усі вказані вище норми трудового законодавства, а саме: на підприємстві дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення штату, посаду, яку займав позивач було скорочено, позивача було попереджено про можливе звільнення за два місяці, при цьому позивач відмовився від переведення на іншу посаду, а відповідач не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації у зв`язку з невідповідністю позивача кваліфікаційним вимогам до наявних вільних посад, також відповідач звернувся у передбаченому законом порядку та отримав дозвіл профспілкової організації на звільнення позивача, тому підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника Басейного управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України від 27.11.2020 року № 352-ос «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера з транспорту гаража (м. Гола Пристань) БУВР нижнього Дніпра на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлення його на посаді відсутні.

Оскільки позовні вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, вони задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 80, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 267 ЦПК України, ст. 40, ст. 43, ст. 49-2, ст. 237, ст. 238 КЗпП України, Постановою пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами та доповненнями), суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Басейнового управління водних ресурсів нижнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України, третя особа - начальник БУВР нижнього Дніпра Андрієнко Ігор Олегович, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через Голопристанський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 06.07.2021 року.

Суддя О. Х. Ширінська