Справа № 647/1115/21

№ провадження 2/647/412/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Миргород В.С.,

при секретарі: Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області цивільну справу №647/1115/21 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ієговська Анастасія Олександрівна до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди,

встановив:

У квітні 2021 року позивач від імені та в інтересах якого діє адвокат Ієговська Анастасія Олександрівна звернулися до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 07.04.2020 року на автодорозі «Київ-Одеса» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем «VOLVO FN12» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №28, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. 02.04.2021 року вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб була застрахована у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №107649529, який діяв на момент настання ДТП станом на 07.04.2020 року. 30.07.2020 року, 12.08.2020 року, 17.08.2020 року, 25.09.2020 року, 29.09.2020 року та 05.11.2020 року представником за довіреністю ОСОБА_4 додатково було надіслано вимогу на виплату страхового відшкодування. Листом віл 18.11.2020 року відповідач повідомив представника позивача про те, що заяви з доданими документами отримали та прийняли рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% (30 597, 14 грн.) від заподіяної шкоди у зв`язку із тим, що шкода, яка завдана потерпілому заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. У зв`язку з чим представник позивача просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 29 140, 14 грн. в рахунок страхового відшкодування, пов`язаного із лікуванням позивача та 1 457, 00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.

08.06.2021 року на адресу суду надійшов заперечення (відзив) на позовну заяву, в якому відповідач ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» повністю заперечує з приводу позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що твердження позивача про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП у солідарному порядку є безпідставними з огляду на наступне. Норми законодавства на які посилається позивач для обґрунтування своїх вимог, а саме ст.541 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Положеннями ст.541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Тобто, для виникнення солідарного обов`язку необхідно: встановлення договором або законом солідарного обов`язку у зобов`язанні; неподільності предмета зобов`язання. Законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачає солідарного обов`язку щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП здоров`ю потерпілого. Також, слід відмітити, що у даному випадку відсутній неподільний предмет зобов`язання. Порядок відшкодування шкоди пов`язаної із лікуванням потерпілого та моральної шкоди регламентований положеннями ст.ст. 24 та 26-1 Закону. Оскільки шкода позивачу була завдана обопільними діями водіїв транспортних засобів і підлягає відшкодування не залежно від їхньої вини, тому кожен із них зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду ОСОБА_1 . Так, як відповідальність водія VW н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» і за шкоду завдану внаслідок ДТП Страховик виплатив потерпілому відшкодування у розмірі 50% від загального розміру шкоди, визначеного на підставі положень Закону, іншу частку шкоди має відшкодувати водій автомобіля VОLVО н.з. НОМЕР_2 або страхова компанія, яка застрахувала його відповідальність. В зв`язку з чим, вважають вимоги позивача безпідставними та не обґрунтованими. Щодо витрат на правову допомогу відповідач зазначив наступне: позивачем у пункті 5.2. розділу 5 позовної заяви зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції становить - 10 000, 00 грн. Дані про види робіт, які були виконанні адвокатом для надання правової допомоги позивачу на суму 10 000, 00 у позові не зазначено. Зазначення у позові даних про те що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції становить 10 000, 00 грн. не є розрахунком. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підставі викладеного, просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву згідно якої підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, просив справу розглянути у їх відсутність, проти винесення заочного рішення по справі не заперечують.

Відповідач у засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів від сторін, у тому числі і клопотань про призначення експертизи клопотань від сторін не надходило.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Пунктом 22.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В судовому засіданні встановлено, що 07.04.2020 року на автодорозі «Київ-Одеса» відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем «VOLVO FN12» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №28 на тілі ОСОБА_5 наявні тілесні ушкодження у вигляді переломів лобної кістки, комірок решітчастої кістки, внутрішньої стінки правої орбіти, кісток носу, виличної кістки і зовнішньої стінки орбіти зліва, верхньощелепної пазухи зліва, верхньої шелепи з переходом на тверде піднебіння, крилоподібних відростків основної кістки зліва, потиличної кістки справа, ран, саден голови; ЗЧМТ, забою головного мозку легкого ступеня; саден нижніх кінцівок. Дані тілесні ушкодження утворилися від локального травматичного контакту з тупими об`єктами, відповідають вказаному часу спричинення та могли виникнути в результаті ДТП, а саме в салоні автомобілі. Вищезазначені тілесні ушкодження у своїй сукупності відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (а.с.14-15).

ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

- з 07.04.2020 року по 09.04.2020 року перебував в Благовіщенській ЦРЛ з діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеня. Перелом кутка нижньої щелепи зліва. Перелом кісток носа. Садна голови, кінцівок. Забій правого ліктьового і колінного суглобу, що підтверджується копією медичної картки стаціонарного хворого №920 (а.с. 19);

- 07.04.2020 року ОСОБА_1 був оглянутий лікарями (невролог, хірург, окуліст), що підтверджується епікризом (а.с. 20-21,22);

- з 09.04.2020 року по 15.04.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Бериславська ЦРЛ», діагноз: ЧМТ забій головного мозку. Закритий перелом кісток черепа, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого 1423 (а.с. 28);

- з 16.04.2020 року по 21.04.2020 року, 22.04.2020 року по 22.04.2020 року перебував в стоматологічному відділенні КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» ХОР. Діагноз: S09.7 - Множинні травми голови. Поєднана травма: перелом лобної кістки, перелом в/щелепи ФОР1, перелом лівого ВОК, що підтверджується епікриз виписний №5015/2020 (а.с. 30-31);

- з 23.04.2020 року по 30.04.2020 року знаходився на амбулаторному лікуванні в КНП «Бериславська ЦРЛ». Висновок спеціаліста (встановлений діагноз) S09.7 - Множинні травми голови. Амбулаторне лікування: санація ротової порожнини р/н хлоргекседина 15 мл. 3-4 р. н.д.Обробка післяопераційних рубців р-м зеленки 1 р.н.д., що підтверджується консультаційним висновком спеціаліста (а.с. 29).

ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні поніс та витратив на придбання лікарських засобів на суму 58 899, 79 грн., що підтверджується копією квитанції №0.0.1677614077.1 та копіями фіксальними чеками на придбання лікарських засобів, копії яких є в матеріалах справи (а.с. 33,37,38,39,40,41).

Вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 02.04.2021 року ОСОБА_2 визнано винним і призначено покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з встановленням йому іспитового строку терміном 1 рік, з встановленням обов`язків (а.с. 12-13).

Станом на 07.04.2020 року поліс №107649529 - діючий. Страхова компанія ПрАТ СК «ПЗУ Україна», транспортний засіб «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 16), що сторонами по справі не оспорюється.

30.07.2020 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» в особі Мелех Д.О., що діє в інтересах ОСОБА_1 на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна», відповідно до ст.ст. 33, 33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» направив повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 07.04.2020 року на автодорозі «Київ-Одеса» за участі автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з автомобілем «VOLVO FN12» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП, пасажир ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 42).

30.07.2020 року, 12.08.2020 року, 17.08.2020 року, 25.09.2020 року, 29.09.2020 року Адвокатське об`єднання «Автопоміч» в особі Мелех Д.О., що діє в інтересах ОСОБА_1 на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна», були надіслані заяви про долучення документів на виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 35 та п.41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.04.2020 року в розмірі 58 280, 29 грн. - страхове відшкодування пов`язане із витратами на лікування; 1 165, 61 грн. - страхове відшкодування пов`язане із моральною шкодою. Відшкодування просить здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 ; призначення платежу : стразове відшкодування по справі ОСОБА_1 (а.с. 43,44,45,46,47,48).

05.11.2020 року ОСОБА_4 , що діє в інтересах ОСОБА_1 на адресу ПрАТ СК «ПЗУ Україна» направив вимогу на виплату страхового відшкодування з додатками, згідно якої просить у найкоротші строки здійснити виплату страхового відшкодування, яке належить ОСОБА_1 для запобігання вирішення даного спору в судовому порядку (а.с. 49).

Листом віл 18.11.2020 року директор управління врегулювання збитків ПрАТ СК «ПЗУ Україна» ОСОБА_6 повідомив представника позивача ОСОБА_4 про те, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» уважно розглянуто документи стосовно справи за номером №55841 відносно події, яка мала місце 07.04.2020 року за участю автомобіля «Vоlkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 . Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля«Vоlkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , було застраховано в ПрАТ СК «РZU Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР. №107649529 від 16.09.2019 року. В результаті розгляду отриманих документів було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 50% від заподіяної шкоди у зв`язку із тим, що шкода, яка завдана потерпілому заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а тому поділив суму відшкодування на 2. Страхове відшкодування у розмірі 30 597, 14 грн. було переведено на банківські реквізити «Райффайзен банк Аваль» (а.с. 50).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена потерпілому в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Законом України «Про страхування».

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

В разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України Про страхування страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншій особі, а тому на підставі частини другої статті 1188 ЦК України особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини та в солідарному порядку з огляду на положення частини першої статті 1190 ЦК України. У такому випадку позивач має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.

За вказаних обставин, в силу положень частини першої статті 543 ЦК України позивач має право вимагати виконання обов`язку повністю як від усіх боржників разом, так і від ПрАТ СК «ПЗУ Україна» окремо.

Аналогічного висновку в справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 року (справа №195/646/19, провадження №61-23294св19) та в постанові від 10 січня 2019 року (справа № 274/4882/17-ц, провадження № 61-38295св18).

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

В ст. 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Підсумовуючу вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував при розрахунку та виплаті страхового відшкодування позивачам положення п.36.3 ст.36 Закону, а тому на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути із страховика недоплачених сум страхового відшкодування, яка становить: 29 140, 14 грн. - страхового відшкодування пов`язаного із лікуванням, та 1 457, 00 грн. - страхового відшкодування моральної шкоди.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання повного зобов`язання по відшкодуванню збитків з урахуванням вказаного правового висновку, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував при розрахунку та виплаті страхового відшкодування позивачу положення п.36.3 ст.36 Закону, а тому наявні усі підстави для стягнення з нього недоплаченого страхового відшкодування.

Зважаючи на встановлені обставини, беручи до уваги відсутність доказів, які свідчили б про неможливість виконати вимоги Закону, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та стягнути з ПрАТ «ПЗУ «УКРАЇНА» відшкодування шкоди в розмірі 30 597, 14 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача судових витрат, суд дійшов наступного.

Оскільки позивач при звернені до суду звільнений від сплати судового збору, відтак з відповідача в дохід держави, на підставі ст. 141 ЦПК України, слід стягнути судовий збір в розмірі 908, 00 грн.

У підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду подано договір про надання (правничої) правової допомоги №2706 від 01.07.2020 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «АВТОПОМІЧ» в особі керуючого партнера Мелех Дмитра Орестовича, з однієї сторони та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 , з іншої сторони, та Додаток №2 від 18.11.2020 року до договору про надання (правничої) правової допомоги №2706 від 01.07.2020 року, у якому зазначено, що плата за надані адвокатом послуги на виконання Договору про надання правової допомоги становить 1 500, 00 грн. за 1 (одну) годину роботи (а.с. 51-52,53).

Стаття 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 2 ст. 137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст.1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду, крім договору про надання правничої допомоги, також повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом не надано платіжного документу з підтвердженням фактичної сплати вказаної суми за надання правничої допомоги, а тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,19,76-81,89,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ієговська Анастасія Олександрівна до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування, яка становить: 29 140, 14 грн. - страхового відшкодування пов`язаного із лікуванням, та 1 457, 00 грн. - страхового відшкодування моральної шкоди, а всього 30 597, 14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.07.2021 року

Суддя В. С. Миргород