УХВАЛА

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/862/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

прокуратури - Красножон О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Россолов В. В., Шутенко І. А.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях

до Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Донмашбуд",

за участю заступника прокурора Донецької області,

про звільнення (виселення) з об`єкта державної власності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі - Підприємство "Владіслава") про звільнення (виселення) відповідача з об`єкта державної власності цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" (далі - ЦМК ДОТ "Голубок"), розташованого за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І. Мазепи, 29,та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме підписати акт приймання-передачі зазначеного державного майна згідно з редакцією, викладеною позивачем у прохальній частині позовної заяви.

На обґрунтування позову позивач послався на те, що договір оренди від 27.05.2002 № 952/2002 (далі - договір оренди від 27.05.2002), укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Донецькій області (правонаступником якого є позивач) і Підприємством "Владіслава", припинив свою дію, тому відповідач має повернути спірне орендоване майно орендодавцеві шляхом звільнення такого майна та підписання акта прийому-передачі, проте відповідач зазначеного обов`язку не виконує, членів інвентаризаційної комісії на територію ДОТ "Голубок" не допускає, державне майно з оренди не повертає.

У відзиві на позов Підприємство "Владіслава" просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи, зокрема, про недоведеність позивачем порушення його прав; відсутність доказів зайняття та здійснення відповідачем господарської діяльності у спірних приміщеннях; необґрунтування вимог щодо повернення з оренди об`єктів у іншій кількості, аніж тій, що передавалася в оренду.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 (суддя Аксьонова К. І.) у позові відмовлено. Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими і недоведеними та виходив із того, що підстав для звільнення спірного майна та підписання акта прийому-передачі у редакції, наведеній позивачем у прохальній частині позову (згідно з зазначеним переліком майна), у наведеному випадку немає.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Россолов В. В., Шутенко І. А.) скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 та прийнято нове, яким позов задоволено. Звільнено (виселено) Підприємство "Владіслава" з об`єкта державної власності ЦМК ДОТ "Голубок", розташованого за адресою: Донецька обл., м. Святогірськ, вул. І. Мазепи, 29. Зобов`язано Підприємство "Владіслава" підписати акт приймання-передачі зазначеного державного майна та викладено зміст цього акта у резолютивній частині постанови.

Суд апеляційної інстанції виходив із обставин невиконання відповідачем обов`язку з повернення спірного орендованого майна державної власності після припинення дії договору оренди від 27.05.2002. Водночас, надавши, серед іншого, оцінку запереченням відповідача про наявність на території дитячого табору об`єктів, які ймовірно належать відповідачеві та які зазначені у спірному акті приймання-передачі, апеляційний господарський суд установив, що згідно з аудиторським висновком станом на 01.05.2002 щодо передачі в оренду державного майна ЦМК ДОТ "Голубок", який передував укладенню спірного договору оренди та який складений Приватним підприємством аудиторською фірмою "Донгарантаудит", під одним інвентарним номером обліковувалось декілька об`єктів нерухомого майна ЦМК ДОТ "Голубок"; перелік майна ЦМК ДОТ "Голубок" наведено у витягу із Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності № 138652163 від 21.09.2018, у технічному паспорті, виготовленому на замовлення позивача станом на 09.06.2017 Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов`янська (далі - КП "БТІ"), та у відомостях Єдиного реєстру об`єктів державної власності, наданих ФДМУ, зокрема, у листі від 30.08.2018 № 10-15-17795. Зазначене у цих документах майно зареєстроване 18.09.2018 за ФДМУ як об`єкти державної власності і обставини правомірності внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності нерухомого майна, що входить до складу ЦМК ДОТ "Голубок", як наголосив суд апеляційної інстанції, вже було предметом дослідження судів у справі № 910/16751/18 за позовом Підприємства "Владіслава" до ФДМУ про зобов`язання фонду виключити з Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомості щодо майна, яке входить до складу ДОТ "Голубок", і суди відмовили у задоволенні цього позову підприємству за недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, Підприємство "Владіслава" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, як ухвалену з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2020 у цій справі.

Скаржник обґрунтовує підстави для касаційного оскарження постанови у справі посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 906/437/16, постанові Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 8/565/07 (щодо повернення державного майна з оренди), постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/608/19 (щодо преюдиціальності обставин, встановлених судом у іншій справі). Зокрема, скаржник наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції обставин ухилення позивача від прийняття спірного майна з оренди, які, на його думку, встановлені судовими рішеннями у справах № 905/665/20, № 905/2452/19, а також висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 905/2567/17, які, як вважає скаржник, в силу положень частини 4 статті 75 господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню. Водночас скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів у справі.

Від Регіонального відділення ФДМУ надійшов відзив на касаційну скаргу, який не підписаний його представником, про що канцелярією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було складено відповідний акт від 18.06.2021 № 29.1-11/284.

Від заступника керівника Донецької обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокуратура просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції - без змін як законну та обґрунтовану.

Від Підприємства "Владіслава" надійшли пояснення у справі.

Як свідчать матеріали справи та установили суди, 27.05.2002 між Регіональним відділенням ФДМУ по Донецькій області (орендодавець) і Підприємством "Владіслава" (орендар) укладено договір оренди № 952/2002, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - ЦМК ДОТ "Голубок", розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов`яногірськ (з 2003 року м. Святогірськ), склад і вартість якого визначено відповідно до наведених у додатках №№ 1, 2, 3 акта оцінки, протоколу інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.05.2002, і становить 984 053,26 грн, у тому числі, основні фонди за залишковою вартістю 984 053,26 грн.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору орендар вступає у строкове платне користування і володіння підприємством у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Передача ЦМК ДОТ "Голубок" в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.1996 № 683 (пункт 2.3 договору).

У пункті 2.4 договору оренди від 27.05.2002 сторони погодили, що вартість майна підприємства, яке орендар повертає орендодавцю, визначається на підставі передавального балансу підприємства та акта оцінки, складеного за даними інвентаризації на момент припинення дії цього договору, звіреного з актом приймання-передачі підприємства в оренду. Орендар повертає підприємство орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Підприємство вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з пунктом 5.7 зазначеного договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві або юридичній особі вказаної орендодавцем, орендоване майно підприємства у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Первісно договір укладено строком на п`ять років; договір діє з 27.05.2002 до 27.05.2007 (пункт 10.1 договору).

08.02.2007 між орендодавцем та орендарем підписано договір № 1 про внесення змін до договору оренди від 27.05.2002, яким строк дії договору продовжено до 27.05.2017.

У зв`язку з сезонним використанням державного майна на виконання розділу 11 договору оренди від 27.05.2002 сторони уклали договір відповідального зберігання (додаток № 4 до договору оренди від 27.05.2002), за яким Підприємство "Владіслава" взяло на себе зобов`язання з відповідального зберігання ЦМК ДОТ "Голубок", склад і вартість якого визначено відповідно до наведених у додатку № 3 акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації і передавального балансу, складеного станом на 01.05.2002, вартість якого становить 984 053,26 грн, у тому числі, основні фонди за балансовою вартістю 1 458 300,00 грн, за залишковою вартістю 984 053,26 грн.

За актом приймання-передачі від 27.05.2002 (додаток № 1 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв державне майно - ЦМК ДОТ "Голубок", вартістю 984 053,26 грн, у тому числі основні засоби за залишковою вартістю - 984 053,26 грн, згідно з договором оренди від 27.05.2002.

У додатку 2 до договору оренди визначено вартість майна ЦМК ДОТ "Голубок" станом на 01.05.2002, яка становить 984 053,26 грн, вартість залишкова основних засобів, що передаються в оренду - 984 053,26 грн.

У акті оцінки державного майна ЦМК ДОТ "Голубок" станом на 01.05.2002, затвердженого начальником Регіонального відділення ФДМУ, визначено оціночну вартість об`єкта оренди: основні засоби (рядок балансу 031) 1 458 300,00 грн; знос основних засобів (рядок балансу 032) 474 246,74 грн; залишкова вартість основних засобів (рядок балансу 030) 984 053,26 грн; вартість майна, що передається в оренду - 984 053,26 грн.

Зазначені відомості співпадають з даними інвентаризації орендного майна (основних засобів) станом на 01.05.2002, за результатами якої встановлена наявність 44 порядкових номерів (об`єктів) балансовою (залишковою) вартістю 984 053,26грн.

За даними інвентаризаційного опису від 15.05.2002 № 1 основних засобів, що передаються в оренду та порівняльної відомості за результатами інвентаризації під час інвентаризації встановлено перелік 39 об`єктів основних засобів (водопровід, склад продуктів, душова, пральня, каналізація, насосна, склад (у кількості дві одиниці), медпункт, спальний корпус, їдальня, туалет (у кількості дві одиниці), холодильна шафа (у кількості п`ять одиниць), електричний котел (у кількості дві одиниці), електрична сковорода (у кількості дві одиниці), духовка (у кількості дві одиниці), силова шафа (у кількості дві одиниці), овочерізка, лінія самообслуговування, універсальний прилад, електрична хліборізка, радіовузол, електрична дробилка, електром`ясорубка, електроплита, електричний насос, електричні салазки, телевізор у кількості три одиниці), всього балансовою вартістю 1 435 880,00 грн.

За даними інвентаризаційного опису від 15.05.2002 № 2 встановлено перелік п`яти об`єктів основних засобів (клуб, побутова у кількості дві одиниці, рукомийник, кінобудка) всього балансовою вартістю 22 420,00 грн.

Всього за зведеною відомістю 1 458 300,00 грн балансова (первинна) вартість, балансова (залишкова) вартість 984 053,26 грн.

Згідно з передавальним балансом за об`єктом оренди державного майна ЦМК ДОТ "Голубок" на баланс Підприємства "Владіслава", складеним станом на 01.05.2002, залишкова вартість основних засобів складає 984 053,26 грн.

На балансі відповідача орендоване за договором від 27.05.2002 державне майно ЦМК ДОТ "Голубок" обліковується відповідно до наказу від 27.05.2002 № 42 згідно з переліком (44 об`єкти), вартістю 98 4053,26 грн.

У листі від 20.03.2017 № 11-04-01437 Регіональне відділення ФДМУ повідомило відповідача про відсутність правових підстав для підписання додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди від 27.05.2002.

30.05.2017 Регіональне відділення ФДМУ направило Підприємству "Владислава" заяву від 30.05.2017 № 11-04-02842 про припинення дії договору оренди (у порядку положень частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), в якій повідомлено про те, що 27.05.2017 закінчився термін дії договору оренди від 27.05.2002 і що на новий строк зазначений договір продовжено не буде.

Попередні судові інстанції установили, що договір оренди від 27.05.2002 припинив свою дію з 28.05.2017, і це сторонами не заперечується.

Разом з тим на час звернення позивача до суду майно, орендоване за договором від 27.05.2002, відповідачем не повернуто та позивачем не прийнято, акт приймання-передачі майна сторонами не підписаний, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд судового рішення в порядку положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 зазначеного Кодексу).

Враховуючи правову природу договору оренди від 27.05.2002, договірні правовідносини сторін під час дії договору підпадали під регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (далі - Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII) (втратив чинність 01.02.2020 із дня введення в дію Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX)).

За змістом статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 283 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII.

Відповідно до положень частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Водночас за змістом частин 1, 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об`єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов`язаний протягом тридцяти днів прийняти об`єкт оренди в своє управління.

Відповідно до пункту 1 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997 № 847, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за № 446/2250 (далі - Порядок), цей Порядок забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов`язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду (пункт 2 Порядку).

Отже, передумовою повернення державного майна з оренди є проведення інвентаризації і оцінки державного майна, переданого в оренду, а також визначення часток держави і орендаря в цьому майні.

Відповідно до пункту 7 Порядку при проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 (далі - Положення). Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.

Відповідно до пункту 5 Положення для проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), утворюється інвентаризаційна комісія за наказом державного органу приватизації про проведення інвентаризації.

Згідно з пунктом 3 Положення інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майно державних підприємств та організацій, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об`єкти невиробничого призначення, діючі об`єкти, об`єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.

Головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об`єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі (пункт 4 Положення).

Відповідно до наказу Регіонального відділення ФДМУ від 27.06.2017 № 00532 прийнято рішення про інвентаризацію майна ЦМК ДОТ "Голубок" у зв`язку з чим визначено дату інвентаризації та оцінки зазначеного державного майна; створено комісію з інвентаризації майна; створено комісію щодо розмежування та оцінки майна; визначено дати проведення інвентаризації та оцінки майна, а також надання відповідних матеріалів на затвердження. До складу комісії з інвентаризації майна ЦМК ДОТ "Голубок" увійшли представники відповідача.

Як свідчать матеріали справи та установив суд апеляційної інстанції, разом з листом від 28.07.2017 № 210/025 відповідач направив позивачеві документи і матеріали та результати інвентаризації, у тому числі, передавальний баланс щодо повернення з оренди державного майна єдиного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору "Голубок" на баланс позивача станом на 30.06.2017, інвентарні картки основних засобів та і технічний паспорт на майно ЦМК ДОТ "Голубок", виготовлені КП "БТІ" станом на 09.06.2017.

У свою чергу, під час перевірки матеріалів інвентаризації, які надіслав відповідач, було виявлено, що згідно з технічним паспортом у межах території розташування орендованого майна ЦМК ДОТ "Голубок" розташовані будівлі та споруди, які не відображені в наданих відповідачем матеріалах інвентаризації (інвентаризаційних описах), а саме в інвентаризаційних описах не було відображено наступне майно: літера Б-1 - спальний корпус; В-2 - спальний корпус; Г - прохідна; Е-1 - спальний корпус; 3-1 - душова; М - вбиральня; Н-1 - клуб; Є - склад; Ф - електрощитова; X - навіс; Ч - ігрова; Ю-2 - спальний корпус; Я, Я-1, Я-2, Я-3, Я-4 - альтанки; № 1 - майданчик; № 3 - басейн; № 4 - танцювальний майданчик; № 24 - футбольне поле.

У листі від 08.08.2017 № 11-04-04232 Регіональне відділення ФДМУ повідомило Підприємство "Владіслава" про наявність технічного паспорту на ЦМК ДОТ "Голубок" (інвентарна справа № 543), виготовленого КП "БТІ" станом на 09.06.2017, відповідно до якого у межах території розташування орендованого об`єкта знаходяться будівлі та споруди, які не відображено в наданих Регіональному відділенню ФДМУ інвентаризаційних описах повної інвентаризації.

У зв`язку з цим Регіональне відділення ФДМУ запропонувало відповідачеві терміново надати вичерпні пояснення причин невключення зазначеного майна до інвентаризаційних описів при проведенні повної інвентаризації майна ЦМК ДОТ "Голубок" станом на 30.06.2017, надати інформацію та відомості щодо цих об`єктів, з обов`язковим наданням копій підтверджуючих документів, оскільки без отримання наведених відомостей та документів регіональне відділення позбавлене правових підстав для затвердження результатів інвентаризації майна орендованого об`єкта. Проте такі пропозиції відповідач залишив без відповіді.

У листі від 21.09.2017 № 11-04-05119 відповідача було вдруге повідомлено про необхідність термінового надання запитуваних пояснень та документів, однак цей лист відповідач також залишив без відповіді.

Лише у листі від 03.10.2017 № 298/027 Підприємство "Владіслава" відмовило Регіональному відділенню ФДМУ у наданні будь-якої інформації з приводу майна, зазначеного у технічному паспорті.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції установив, що орендар державного майна (відповідач) ухилився від проведення інвентаризації спірного об`єкта державного майна, що перешкодило прийняттю такого майна з оренди та поверненню його до фондів держави і мало наслідком порушення прав держави, передбачених положеннями статей 319, 321, 324 Цивільного кодексу України. Водночас суд апеляційної інстанції надав оцінку аргументам відповідача, у тому числі, про наявність на території дитячого табору об`єктів, які ймовірно належать відповідачеві та які зазначені у спірному акті приймання-передачі, навівши у постанові відповідні мотиви їх неприйняття. Як установив суд апеляційної інстанції, під час передачі майна ЦМК ДОТ "Голубок" в оренду в інвентаризаційних описах основних засобів станом на 01.05.2002 та акті приймання-передачі майна в оренду не було відображено окреме майно, яке фактично входило до складу ЦМК ДОТ "Голубок", натомість в аудиторському висновку станом на 01.05.2002 щодо передачі в оренду державного майна ЦМК ДОТ "Голубок", який передував укладенню спірного договору оренди та який складений Приватним підприємством аудиторською фірмою "Донгарантаудит", зазначено об`єкти, яким було присвоєно один інвентарний номер на декілька будівель (споруд), тобто під одним інвентарним номером обліковувалось декілька об`єктів нерухомого майна ЦМК ДОТ "Голубок". Перелік майна ЦМК ДОТ "Голубок" наведено у витягу із Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності № 138652163 від 21.09.2018 (за змістом якого до його складу входить 51 об`єкт нерухомості), у технічному паспорті, виготовленому на замовлення позивача станом на 09.06.2017 КП "БТІ", та у відомостях Єдиного реєстру об`єктів державної власності. Зазначене у цих документах майно зареєстроване за ФДМУ як об`єкти державної власності і обставини правомірності внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності нерухомого майна, що входить до складу ЦМК ДОТ "Голубок", як наголосив суд апеляційної інстанції, вже було предметом дослідження господарських судів у справі № 910/16751/18 за позовом Підприємства "Владіслава" до ФДМУ про зобов`язання фонду виключити з Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомості щодо майна, яке входить до складу ДОТ "Голубок", які (суди) відмовили у позові підприємству за недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами набуття ним права власності на перелічене у прохальній частині позову нерухоме майно.

З урахуванням викладеного та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, беручи до уваги положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Як уже зазначалося, відповідач оскаржив постанову у справі про задоволення позову до суду касаційної інстанції, у поданій касаційній скарзі просив її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваної відповідачем постанови в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача з огляду на таке.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 906/437/16 (за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головинський гранітний кар`єр", треті особи - Кабінет Міністрів України, ФДМУ, про зобов`язання повернути майно), на яку послався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, які, ухвалюючи судові рішення у справі, свої висновки мотивували, зокрема, тим, що судовим рішенням у справі № 906/250/17 скасовано наказ Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області від 20.01.2017 № 37, за змістом якого було прийнято рішення про повернення цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Головинський кар`єр" з оренди на підставі пункту 11 Порядку, шляхом прийняття майна на баланс Державного підприємства "Головинський кар`єр" у повне господарське відання за даними останньої інвентаризації станом на 30.04.2016, та встановлено преюдиціальні для цієї справи обставини про те, що Публічне акціонерне товариство "Головинський граніт" не відмовлявся надати своїх представників до складу інвентаризаційної комісії, утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об`єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, а також те, що відповідач не є органом, який уповноважений здійснювати управління об`єктом оренди, та була наявна судова заборона на розпорядження майном (накладення арешту на цей об`єкт за ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 28.12.2016).

З викладеного вбачається, що судові рішення у зазначеній справі ухвалені за інших фактичних обставин, встановлених судами, які формують зміст правовідносин, та зібраних у таких справах доказів, іншого суб`єктного складу учасників судового процесу, ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них; аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у судових рішеннях у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду, а отже, висновки Верховного Суду у такій справі не підлягають застосуванню у справі, що наразі розглядається судом касаційної інстанції.

Водночас суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у справі № 902/608/19 щодо преюдиціальності обставин, встановлених судом у іншій справі, та необхідність урахування висновків Верховного Суду у справі № 905/2567/17 з огляду на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки аналіз висновків, зроблених в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, у справі, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у цих справах. Як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи № 905/862/20, виходив із обставин ухилення та невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення спірного орендованого майна державної власності ЦМК ДОТ "Голубок" після припинення дії договору оренди від 27.05.2002. Водночас суд акцентував на тому, що обставини правомірності внесення нерухомого майна, що входить до складу ЦМК ДОТ "Голубок" до Єдиного реєстру об`єктів державної власності досліджувалися судами у справі № 910/16751/18 (за позовом Підприємства "Владіслава" до ФДМУ про зобов`язання фонду виключити з Єдиного реєстру об`єктів державної власності відомості щодо майна, яке входить до складу ДОТ "Голубок"). Як установили суди у справі № 910/16751/18 Підприємство "Владіслава" не довело належними та допустимими доказами набуття ним права власності на нерухоме майно, тобто наявність речового права на об`єкти, які, у тому числі, є предметом спору у цій справі.

У свою чергу, питання права власності позивача або держави на спірні об`єкти нерухомого майна, яке входить до складу ЦМК ДОТ "Голубок", судами у справі № 905/2567/17 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі) за позовом Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області до Підприємства "Владіслава" і Закритого акціонерного товариства "Донмашбуд" про визнання недійсним договору про безоплатну передачу нерухомого майна (будівель і споруд) від 07.05.2002, укладеного між відповідачами, не вирішувалося.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Отже, суд касаційної інстанції не має повноважень підтверджувати правильне встановлення судами нижчих інстанцій обставин у справі. Тому посилання на постанову суду касаційної інстанції як на таку, чиї висновки мають преюдиціальне значення, не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Відповідно до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Поза тим, колегія суддів також зазначає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 8/565/07, посилання на яку містить касаційна скарга, не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, що викладені саме у постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Відповідно, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Єропейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства "Владіслава" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 905/862/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства "Владіслава" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 905/862/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак