ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/150/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача в режимі відеоконференції - адвоката Кожуховської О.Л., відповідача-1 - адвоката Навроцької Т.В., відповідача-2 - не з`явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" та ОСОБА_1 про стягнення 890262 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення, на підставі кредитного договору № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року та договору поруки № 011/21444/00596192п від 15.07.2019 року, солідарно з відповідачів на свою користь 686732 грн. 20 коп. заборгованості по кредиту, 203070 грн. 68 коп. заборгованість за відсотками, 459 грн. 12 коп. пені, що разом становить 890262 грн., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачами узятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року та укладеного на його виконання договором поруки №011/21444/00596192п від 15.07.2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/150/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.05.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 26.04.2021 року), забезпечено проведення судового засідання у справі № 925/150/21 для представника акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

Відповідач в особі свого представника подав суду 22.03.2021 року відзив на позовну заяву (вх. № 4899/21 а.с. 61-62), в якому заперечив позовні вимоги повністю з мотивів безпідставності заявлених позовних вимог, вказав що позивач не довів належними доказами факт надання та зарахування на рахунок відповідача-1 коштів за умовами кредитного договору № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року, також заперечив щодо правомірності нарахування позивачем відсотків за ставкою 24 % після спливу строку повернення кредитних коштів відповідно до вимог ст.ст. 1048,1054 ЦК України, враховуючи постанову Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Представник позивача подав суду 08.04.2021 року відповідь на відзив (вх. № 5799/21 а.с. 72-74), в якому спростовував доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити позовні вимоги повністю та додатково зазначив, що регістр бухгалтерського обліку по рахунку № НОМЕР_1 ведеться банком у електронному вигляді, керуючись вимогами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, тому до позовної заяви подано копії вказаного регістру на паперових носіях - а саме виписку по вказаному рахунку, посвідчену представником позивача, оригінал розрахунку заборгованості відповідачів, що є належними доказами у справі, також підтвердив правомірність заявлених 24 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, тому безпідставне посилання відповідача-1 на постанову Великої палати Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2021 року позовні вимоги з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві підтримав, просив суд задовольнити позов повністю, представник відповідача-1 заперечила проти задоволення позову в частині нарахування відсотків та пені, нарахованої на відсотки, в цій частині просила відмовити у задоволенні позову.

В засідання суду 18.05.2021 року відповідач-2 письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, ухвали суду від 23.02.2021 року, від 26.04.2021 року, адресовані відповідачу-2 у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, відділенням Укрпошти повернені суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Місцем проживанням відповідача-2 є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу-2, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

15.07.2019 року між позивачем - акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором, та відповідачем-1 - товариством з обмеженою відповідальністю «Ватав», як позичальником, укладено кредитний договір № 011/21444/00596192 (далі - Договір-1, а.с. 11-15), за умовами п. 1.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1500000 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, та, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - кінцевий термін надання кредиту - 15.08.2019 року становить останній день коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту;

п. 1.3. - кінцевий термін погашення кредиту - 15.07.2020 року, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4. або ст. 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі);

п. 2.1. - протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках передбачених цим договором;

п. 2.2. - нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі;

п. 4.1.- виконання зобов`язань постачальника, що виникають (в т.ч. виникнуть в майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором і поручителем громадянкою України ОСОБА_1 . Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. Забезпечення, зазначене в цьому пункті оформлюється відповідним договором поруки;

п. 5.2.- протягом визначеного графіком періоду позичальник зобов`язаний привести розмір заборгованості за кредитом у відповідність до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений графіком на відповідний період. Для цього позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитом у розмірі , що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за кредитом та лімітом, встановленим на наступний період, не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Якщо останній день періоду не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше останнього банківського дня, що передує останньому дню періоду;

п. 11.2. - за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Сплата пені звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного)зобов`язання;

п. 12.1. - договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами

Договір-1 підписаний представниками всіх сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

15.07.2019 року до Договору-1 сторонами складено Додаток № 1, п.1 якого встановлено Графік зниження ліміту наведений у таблиці з періодом дії до 15.07.2020 року (а.с. 16).

Із платіжного доручення № bn від 16.07.2019 року вбачається, що позивач на виконання Договору-1 перерахував відповідачу-1 - 1451592 грн. 22 коп.

За даними виписок позивача з 15.07.2019 року по 14.07.2020 року, з 15.07.2020 року по 09.02.2021 року (а.с. 22-29) відповідач-1 здійснив погашення боргу за кредитним договором № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року у розмірі 764860 грн. 02 коп., залишок (актив) становить: 686732 грн. 20 коп. (1451592 грн. 22 коп. - 764860 грн. 02 коп.)

За розрахунком позивача заборгованість відповідача-1 за кредитним договором № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року, укладеним між позивачем та відповідачем-1, станом на 08.02.2021 року наступна (а.с. 31-33): заборгованість за кредитом - 686732 грн. 20 коп., в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 686732 грн. 20 коп., заборгованість за відсотками - 203070 грн. 68 коп. грн., в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 192233 грн. 48 коп., загальна сума пені - 459 грн. 12 коп. в т.ч. пеня за тілом кредиту - 431 грн. 97 коп., пеня за відсотками - 27 грн. 15 коп. всього заборгованість за кредитом: 890262 грн.

12.11.2020 року позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 свого обов`язку по поверненню кредитних коштів, наданих йому банком за Договором-1, направив на його адресу претензію № 188/2/1113 (а.с. 34, докази направлення а.с. 37), в якій вимагав у 5-денний строк з дня її отримання сплатити на його рахунок 762232 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 147126 грн. 46 коп. заборгованості за відсотками та 459 грн. 12 коп. пені.

Претензія позивача залишена відповідачем-1 без відповіді та виконання.

15.07.2019 року між позивачем - акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", як кредитором, та відповідачем-2 - ОСОБА_1 , як поручителем, укладено договір поруки № 011/21444/00596192п (далі - Договір-2, а.с. 17-20), предметом якого є зобов`язання поручителя відповідати передер кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірі 1500000 грн. не пізніше 15.07.2020 року, або іншої дати визначеної відповідно до умов кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 24 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, сплатити комісії, пені, штрафи передбачені кредитним договором (п.п. 1.1., 1.1.1., -1.1.4. Договору-2).

У Договорі-2 його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку, строки визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань;

п. 2.2. - поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі визначеному кредитором у вимозі.

Договір-2 підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача.

12.11.2020 року позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 свого обов`язку по поверненню кредитних коштів, наданих йому банком за Договором-1, звернувся до відповідача-2 з вимогою № 188/2/1114 (а.с. 38, докази направлення а.с. 39), в якій вимагав у 10-денний строк з дня її отримання сплатити на його користь 762232 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом, 147126 грн. 46 коп. заборгованості за відсотками та 459 грн. 12 коп. пені.

Вимога позивача залишена відповідачем-2 без відповіді та виконання.

Борг відповідачів за Договорами-1,-2 на момент звернення до суду складає 686732 грн. 20 коп., на підставі п. 2.1. Договору-1 позивач нарахував заборгованість за відсотками у розмірі 24 % у розмірі 203070 грн. 68 коп., також за порушення строків повернення кредитних коштів позивач нарахував до стягнення 459 грн. 12 коп. пені, вимога позивача про їх стягнення є предметом позову у справі, що розглядається.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов`язки, виникли із кредитного договору № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року та укладеного на його виконання договору поруки № 011/21444/00596192п від 15.07.2019 року, за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань кредиту, загальні положення про кредит, як окремий вид зобов`язань, визначені параграфом 2 глави 71 ЦК України, ст.ст. 346, 347 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 розділу IV ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.07.2019 року відповідач-1 підписав кредитний договір № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року, яким взяв на себе зобов`язання виконувати умови цього договору.

Крім того, зобов`язання відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав" за кредитним договором № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року забезпечені порукою ОСОБА_1 за договором поруки №011/21444/00596192п від 15.07.2019 року.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Із урахуванням положень ст. ст. 1047, 1054 ЦК України, надання банком кредиту клієнту здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається у письмовій формі.

Проте, всупереч умовам п.п. 1.3., 5.2. Договору-1, Додатку № 1 до Договору -1 , відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не сплатив заборгованість за кредитом згідно з графіком погашення заборгованості, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 08.02.2021 року склала 686732 грн. 20 коп. Її наявність і розмір підтверджені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем-1 підтверджена, тому вимога позивача про їх стягнення судом визнається доведеною, обґрунтованою і підлягає до задоволення повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням п. 2.1. Договору-1, 459 грн. 12 коп. пені, в т.ч. 431 грн. 97 коп. пені за тілом кредиту, 27 грн. 15 коп. пені за відсотками за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором.

Пунктом 11.2. Договору-1 сторони обумовили, що за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 2% річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов`язання. Сплата пені не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов`язання.

Виконання зобов`язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614, 625 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», умовами пункту 11.2. кредитного договору № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року, розрахунок пені у розмірі 431 грн. 97 коп., нараховано на тіло кредиту, позивачем методологічно і арифметично проведено правильно, тому вимогу позивача і в цій частині суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % заявленої на підставі ст. 625 ЦК України з урахуванням п. 2.1. Договору-1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ста. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Пунктом 2.1. Договору-1 сторони визначили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну погашення кредиту) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 24 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках передбачених цим договором.

Кінцевий термін погашення кредиту відповідачем-1 встановлено Договором -1 - 15.07.2020 року.

Позивач заявив до стягнення з відповідачів вимогу у відповідності до ст. 625 ЦК України з урахуванням умов п. 2.1.Договору-1, однак в даному випадку неможливо одночасно застосувати норми відповідальності за користування кредитом та відповідальність за порушення боржником зобов`язання з повернення грошових коштів.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання

Пунктом 2.1. Договору-1 1 обумовлено лише сплату кредитором процентів у розмірі 24 % річних за користування кредитом, тому безпідставна вимога позивача про стягнення 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки Договір -1 не містить положень про застосування підвищеної ставки процентів у разі порушення зобов`язань за ним (судом враховано позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16).

Таким чином вимога позивача про стягнення 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками у розмірі 24 % задоволенню не підлягає, як і похідна вимога про стягнення пені у розмірі 27 грн. 15 коп., нарахованої за відсотками.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів на свою користь заборгованості за кредитним договором № 011/21444/00596192 від 15.07.2019 року та укладеним на його виконання договором поруки №011/21444/00596192п від 15.07.2019 року, 686732 грн. 20 коп. заборгованості по кредиту, 431 грн. 97 коп. пені, є доказаними, обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню в цій частині.

В стягненні 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 грн. 15 коп. пені нарахованої за відсотками слід відмовити.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання позову пропорційно задоволеній частині позовних вимог в дольовому порядку по 5153 грн. 73 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав", ідентифікаційний код юридичної особи 36773338, місцезнаходження: 20202, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська, буд. 32 та з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9 - 686732 грн. 20 коп. заборгованості по кредиту, 431 грн. 97 коп. пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ватав", ідентифікаційний код юридичної особи 36773338, місцезнаходження: 20202, Черкаська обл., Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Козачанська, буд. 32 на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9 - 5153 грн. 73 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", ідентифікаційний код юридичної особи 14305909, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9 - 5153 грн. 73 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині вимог про стягнення 203070 грн. 68 коп. заборгованості за відсотками та 27 грн. 15 коп. пені нарахованої за відсотками - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 07.07.2021 року.

Суддя В.М. Грачов