ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021м. ДніпроСправа № 904/3596/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до ОСОБА_1 (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 5061 від 21.08.2007 у загальному розмірі 31786 грн. 42 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 5061 від 21.08.2007 у загальному розмірі 31 786 грн. 42 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 29 700 грн. 00 коп. - основний борг;

- 1 345 грн. 84 коп. - інфляційні втрати;

- 740 грн. 58 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №5061 від 21.08.2007 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у період з січня 2019 року по лютий 2021 року теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 29 700 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 16.02.2019 по 16.03.2021 у сумі 1 345 грн. 84 коп., а також 3% річних за період прострочення з 16.02.2019 по 16.03.2021 у сумі 740 грн. 58 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 05.04.2021, керуючись положеннями абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надійшов лист (вх. суду № 24734/21 від 19.05.2021), відповідно до якого, згідно з даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи лист Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (вх. суду № 24734/21 від 19.05.2021), з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 (а.с. 103).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 24.05.2021 отримав 08.06.2021, що вбачається з поштового повідомлення № 4930015426855, отже завчасно (а.с. 108).

Так, ухвалою суду від 24.05.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 08.06.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 23.06.2021 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 06.07.2021 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про купівлю-продаж теплової енергії, строк дії договору, умови відпуску теплової енергії та її оплати, факт відпуску теплової енергії, її загальна вартість, настання строку її оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, правомірність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 21.08.2007 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Медвинським Вячеславом Юрійовичем (далі - споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №5061 (далі - договір, а.с. 10-12), відповідно до умов якого постачальник відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені договором (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору визначено, що при виконанні даного договору сторони керуються діючим законодавством України, діючими "Правилами користування теплової енергії", Правилами технічної експлуатації теплоспоживаючих установок теплових мереж, рішеннями Виконавчого комітету Криворізької міської ради та іншими законодавчими актами.

У пункті 6.1. договору сторони дійшли згоди, що договір діє з 21.08.2007 по 21.08.2008 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не прийде заява однієї із сторін про відмову від даного договору чи його перегляду. У разі заяви однієї із сторін про розірвання договору за один місяць та наявності заборгованості споживача договір може бути розірвано. За наявності заборгованості у споживача, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 6.3. договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм § 5 "Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу" глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, норм § 3 "Енергопостачання" глави 30 розділу VІ Господарського кодексу України та спеціального законодавчого акту - Закону України "Про теплопостачання".

Так, основним видом діяльності Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" є виробництво, транспортування, постачання та реалізація теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Щодо припинення Фізичною особою - підприємцем Медвинським Вячеславом Юрійовичем своєї підприємницької діяльності, суд зазначає таке.

Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення діяльності цією фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2019 відповідачем припинено господарську діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.96).

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як уже зазначалось, звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути заборгованість за договором, укладеними між ним та Фізичною особою-підприємцем Медвинським Вячеславом Юрійовичем, який в подальшому втратив статус підприємця, отже спірні правовідносини виникли між двома суб`єктами господарської діяльності, тобто виникли із господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) та від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є - ОСОБА_1 ; справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Зазначене кореспондує з положеннями Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, за змістом яких споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єкт підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

У відповідності до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 1.3. постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 21.08.2007 по 21.08.2008 (Таблиця № 1, № 2, акт межі розділу як невід`ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту, вказаного періоду дії договору. Тариф на момент укладення договору - 270 грн. 00 коп., Q від - 12 Гкал/год. - по договору - 3 240 грн. 00коп.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності. Щомісячна сума оплати за договором корегується з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря, кількості днів та годин роботи.

За умовами пункту 2.4. договору щомісячно, у строк до 25 числа, споживач, який має прилад обліку, інформує постачальника про фактично спожиту теплову енергію з наступним складанням акту.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за згодою сторін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У протилежному випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії постачальнику.

Згідно з пунктом 3.4. договору споживач здійснює передоплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у строк до 20 числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 5.15. договору споживач сплачує вартість відпущеної теплової енергії, холодної води, яка іде на підігрів, та стоків згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Криворізького виконавчого комітету. Вказані тарифи можуть змінюватися у відповідності з законодавством України та місцевих органів влади, про що періодично повідомляє печатні видання, радіо, телебачення. У разі зміни тарифів на послуги теплоспоживання, постачальник має право застосувати нові ціни без додаткового погодження із споживачем.

Пунктом 5.16 договору сторони визначили, що крім теплової енергії за тарифом, споживач, який отримує теплову енергію у вигляді пари, сплачує постачальнику витрати, які пов`язані з неповерненням конденсату.

Згідно з таблицею № 2 до договору, яка є його невід`ємною частиною, об`єктом теплоспоживання є нежитлове приміщення магазину загальною площею 90,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Степана Тільги (попередня назва - Революційна), будинок 6, приміщення № 37, № 38.

Також, на підставі заяви Фізичної особи-підприємця Медвинського Вячеслава Юрійовича від 21.04.2010 (а.с. 13), сторонами було погоджено та підписано додаткову угоду до договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 5061 від 21.08.2007, відповідно до умов якої до вказаного договору включено нежитлове приміщення, загальною площею 76,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з листопада 2017 року по лютий 2021 року поставляв відповідачу теплову енергію, що підтверджується наданими у справу звітами та актами про подачу та припинення подачі теплової енергії на об`єкт відповідача (а.с. 58-87).

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості відпущеної теплової енергії. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Слід відзначити, що тарифи, згідно з якими формувались рахунки для оплати відповідачем спожитої у спірний період теплової енергії, затверджені постановами НКРЕКП № 151 від 01.02.2017, № 1529 від 28.12.2017, № 239 від 27.02.2018, № 1715 від 10.12.2018, №1672 від 09.09.2020, № 2264 від 30.11.2020 (а.с.23-30).

В оплату відпущеної позивачем в період з листопада 2017 року по лютий 2021 року теплову енергію позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 36-57).

При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов`язок споживача оплатити вартість цих послуг.

Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Також, законом визначений обов`язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.

Відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.4. договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за згодою сторін до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У протилежному випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії постачальнику. Споживач здійснює передоплату у грошовій формі, у розмірі планового місячного споживання у строк до 20 числа кожного місяця.

Вказані положення договору кореспондуються з нормами статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", якою передбачено те, що споживач-покупець має право робити передоплату. Оплата інших платежів (пені, штрафи, судові збори, інфляційні витрати тощо) крім суми основного боргу, сплачуються споживачем-покупцем на поточний рахунок теплопостачальної організації-продавця.

Відповідач зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.01.2019 по 28.02.2021 утворилася заборгованість у розмірі 29 700 грн. 00 коп.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості поставленої теплової енергії за період за період з 01.01.2019 по 28.02.2021 в розмірі 29 700 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання своїх зобов`язань за спірним договором позивачем, в свою чергу відповідачем вони систематично порушувались, внаслідок чого за період з 01.01.2019 по 28.02.2021 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 29 700 грн. 00 коп.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати спожитої теплової енергії (пункти 3.1., 3.4. договору), господарський суд встановив, що строк оплати за відпущену в період з 01.01.2019 по 28.02.2021 теплову енергію є таким, що настав, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 29 700 грн. 00 коп. обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Більше того, протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов`язань, визначених умовами спірного договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 5061 від 21.08.2007.

Слід також відзначити, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 29 700 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 29 700 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 16.02.2019 по 16.03.2021 у сумі 1 345 грн. 84 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 34), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 345 грн. 84 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати теплової енергії, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 16.02.2019 по 16.03.2021 у сумі 740 грн. 58 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 34), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 740 грн. 58 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари №5061 від 21.08.2007 у загальному розмірі 31 786 грн. 42 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"(50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) - 29 700 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 345 грн. 84 коп. - інфляційних втрат, 740 грн. 58 коп. - 3% річних та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.07.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко