Єдиний унікальний номер 229/3490/20

Номер провадження 22-ц/804/1562/21

Єдиний унікальний номер 229/3490/20 Головуючий у 1 інстанції Лебеженко В.О.

Номер провадження 22-ц/804/1562/21 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду у м. Бахмут цивільну справу № 229/3490/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, що завдана дією акту, котрий визнано неконституційним, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 квітня 2021 року (суддя першої інстанції Лебеженко В.О.), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 руку до Дружківського міського суду Донецької області звернувся з позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі органу соціального захисту населення Дружківської міської ради, Держави України в особі органу Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, що завдана дією акту, котрий визнано неконституційним.

В обґрунтування позову зазначив, що 23.12.2016 рішенням про визнання учасником бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України №8/I/V/327 йому надано статус учасника бойових дій із наданням у подальшому посвідчення «Учасника бойових дій ветеран війни».

Починаючи з 2017 року на підставі ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому виплачувалась одноразова грошова допомога. Нарахування та виплату вказаної грошової допомоги робилось через Управління соціального забезпечення Дружківської міської ради відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

Однак протягом 20172019 років відповідна одноразова грошова допомога нараховувалась та виплачувалась у розмірі значно нижчому ніж встановлено Законом.

Протягом 2017-2019 років УСЗН Дружківської міської ради перераховувало на його користь щорічну грошову допомогу до 5 травня відповідно до Постанови КМУ та Бюджетного кодексу України.

Рішенням Конституційного суду України №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) від 27.04.2020 встановлено: «визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положенням статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення щодо регулювання соціальних пільг ( у тому числі і виплат до 5 травня учасникам бойових дій), що було визнано неконституційним згаданим рішенням КСУ було внесено до перехідних положень Бюджетного кодексу відповідно до Закону №79 VIII від 28.12.2014.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції закону №107-VI від 28.12.2007, а саме «щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України» . Вказану частину у наведеній редакції визнано неконституційною відповідно до рішення Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008.

У зв`язку із неконституційністю зазначеної редакції частини Закону, діють положення вищезазначеної статті до Закону України №367-XIV від 25.12.98, а саме: щорічно до 05 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

З 28.12.2014 по 27.02.2020 діяли вищезазначені неконституційні норми Бюджетного кодексу, котрі регулювали відмінно від Закону України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічні виплати матеріальної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

Відповідачем -1 згідно його заяви, йому було надано довідку, в якій зазначено, що йому як учаснику бойових дій виплачено матеріальної допомоги: за 20147 рік 1200,00 грн., за 2018 рік 1265 грн., за 2019 рік 1295, 00 грн., отримання цих коштів він не заперечує.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір визначається цим законом.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: складала у 2017 році 1247,00 грн.; у 2018 році 1373,00 грн.; у 2019 році 1497,00 грн.

Отже, недоплачена матеріальна допомога до 05 травня у 2017 році, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій: 1247 (розмірі мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2017 року) * 5 1200 (вже виплачені кошти) = 5035,00 грн.

Недоплачена матеріальна допомога до 05 травня у 2018 році, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій: 1373 (розмірі мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2018 року) * 5 1265 (вже виплачені кошти) = 5600,00 грн.

Недоплачена матеріальна допомога до 05 травня у 2019 році, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій: 1497 (розмірі мінімальної пенсії за віком станом на 01 січня 2017 року) * 5 1295 (вже виплачені кошти) = 6190,00 грн.

Загальна недоотримана сума складає, 16825,00 грн., вказана шкода завдана саме неконституційним актом, що діяв протягом 2017-2019 року.

Просить стягнути з Державного бюджету України на його користь, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 16825,00 грн. матеріальної шкоди, завданої дією окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положенням статей 12,13,14,15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що визнано неконституційним.

Дружківським міським судом Донецької області 19 квітня 2021 року ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі органу соціального захисту населення Дружківської міської ради, Держави України в особі органу Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, що завдана дією акту, котрий визнано неконституційним відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність фактичним обставинам справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

В мотивування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції вірно визначено розмір та порядок обрахування компенсації внаслідок дії неконституційного закону, але суд неправильно розтлумачив позов, як оскарження дій чи бездіяльності окремих державних органів внаслідок чого застосував підхід, як суд адміністративної, а ні цивільної юрисдикції. Аргументація суду що соціальні виплати не є шкодою не ґрунтуються на висновках Верховного Суду, положеннях Європейської конвенції із прав людини та чинних нормах законодавства, суд першої інстанції не застосував аналогії закону та права й відмовив у задоволенні позовних вимог за відсутності правового регулювання. Крім того, порушуючи норми процесуального закону, суд допустив до участі у процес осіб, які не можуть бути представниками.

Від Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважають, що прийняття рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2017-2019 роках, і не є підставою для висновку про наявність шкоди та її відшкодування державою.

Від Державної казначейської служби України відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни, у тому числі Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується копіює рішення про визнання учасниками бойових дій та копією посвідчення від 06.11.2015 року (а.с.8, 9).

Із довідки наданої начальником УСЗН Дружківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в УСЗН Дружківської міської ради та виплачено йому коштів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня:

в 2017 році 1200,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в 2018 році 1265,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 14 березня 2018 року №223 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в 2019 році 1295,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 20 березня 2019 року №237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

в 2020 році 1390,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.10).

Як зазначено у позові, позивач вважає, що виплати разової грошової допомоги до 05 травня у розмірах за період з 2017 року по 2019 рік, встановлених КМУ, є меншими, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком, а тому є шкодою (збитками), які має відшкодувати держава відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Між тим, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року було визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 у донарахуванні недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року відповідно до частини 5 статті 112 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції після 27 лютого 2020 року (а.с.11-17).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до УСЗН Дружківської міської ради Державної казначейської служби України, в частині стягнення з Державного бюджету України на його користь, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 16825,00 грн. за період з 2017 року по 2019 рік, матеріальної шкоди, завданої дією окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положенням статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що визнано неконституційним (а.с.18-21) - закрито, в зв`язку з тим, що позов в цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки недоплачена позивачу сума щорічної допомоги не є збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України.

Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

В той же час приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Однією з категорій адміністративних справ, як це випливає зі змісту пункту 3 частини шостої статті 12 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Законодавець урегулював питання, пов`язані, зокрема, з виплатою учасникам бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у преамбулі якого зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Поряд з цим відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року в справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що майнова шкода була йому завдана законом, який було визнано неконституційним, у розмірі 16825 грн. у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у 2017, 2018 та 2019 роках, який він би реально міг одержати, якби окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України не діяло на момент виплати йому цієї щорічної разової грошової допомоги.

Тому позивач просив стягнути на його користь майнову шкоду, завдану окремим положенням пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, який було визнано неконституційним, у вигляді недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.

Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, які мали бути нараховані та виплачені позивачу в 2017, 2018 та 2019 роках як учаснику бойових дій.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується права позивача на отримання соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.

Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 червня 2021 року у аналогічній справі (справа № 400/4436/20).

Саме тому судова колегія вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За ст. 5 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Керуючись статтями 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 квітня 2021 року задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 квітня 2021 року скасувати.

Провадження в справі закрити. Роз`яснити позивачеві право на звернення за захистом порушеного права в порядку адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 07 липня 2021 року.

Судді: