СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2709/21

пр. № 2/759/3302/21

25 червня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Волошин А.О. за участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 54) про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Комунального підприємства «Центр організації дорожнього руху» 13 308,00 грн. компенсації за амортизацію обладнання; 4080,00 грн. компенсації за сплату послуг зв`язку; 8 866,00 грн. за технічне обслуговування автотранспорту; 6013,00 грн. компенсації за одяг, взуття, шкарпетки, індивідуальний захист; 13 000,00 грн. за проїзд у міському транспорті; 3207,84 грн. компенсації за витрати на електроенергію; 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну здоров`ю під час виконання трудових обов`язків, моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., недоплачені кошти за лікарняним листом 8 567,14 грн., судові витрати 8 692,66 грн., провести перерахунок заробітної плати позивача за період з 01.10.2016 року по 30.11.2018 року за суміщення професій, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за 21 день прострочення розрахунку при звільненні в розмірі 21 423,79 грн.

Обгрунтовує позивач позовні вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.06.2016 до 30.11.2018 на посаді провідного інженера-інспектора служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРД та вдосконалення безпеки дорожнього руху та з 01.12.2018 до 09.12.2020 - на посаді начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі міста Києва служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху. Припинення трудових відносин між ним та Підприємством відбулось за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Проте, наразі позивач просить компенсувати йому витрати (особисті кошти), які були витрачені під час виконання своїх службових обов`язків та за суміщення різних професій (посад) з 01.06.2016 року по 09.12.2020 року на підприємстві, оскільки керівництвом ПК «ЦОДР» для роботи не було надано нічого, зокрема компенсувати амортизацію обладнання ПК, монітора, мишки, за сплату послуг зв"язку, за технічне обслуговування автотранспорту, виплатити йому компенсацію вартості одягу, взуття, шкарпеток, індивідуального захисту, компенсацію за проїзд у міському транспорті, компенсацію за електроенергію, які використовував виконуючи роботу вдома, або власними силами. Просить позивач і компенсувати йому заподіяну шкоду здоров"ю під час виконання трудових обов"язків, моральну шкоду за неналежні умови праці; середній заробіток за прострочення розрахунку при звільненні; недоплачені кошти за лікарняним листом. Просить і про зобов"язання зробити відповідача перерахунок заробітної плати за суміщення професій.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає вимоги позовної заяви безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02.06.2016 до 30.11.2018 на посаді провідного інженера-інспектора служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРД та вдосконалення безпеки дорожнього руху та з 01.12.2018 до 09.12.2020 - на посаді начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі міста Києва служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху. Припинення трудових відносин між Позивачем та Підприємством відбулось за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Служба з контролю за розміщенням та технічним станом технічних засобів регулювання дорожнім рухом (ТЗРДР) та вдосконалення безпеки дорожнього руху Підприємства (далі - Служба) була створена з метою покращення контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР, розвитку організації дорожнього руху в місті Києві та його безпеки. Безпосереднє виконання своїх посадових обов`язків провідним інженером-інспектором та начальником відділу Служби здійснюється шляхом щоденного проведення фактичного обстеження доріг та вулиць міста. Для систематизації інформації, отриманої за результатом проведених обстежень, вироблення необхідних пропозицій, тощо станом на сьогодні Служба забезпечена відповідною оргтехнікою (комп`ютерами, принтерами), а саме системні блоки з моніторами у кількості 10 компл.; ноутбуки у кількості 2 шт.; принтери у кількості 4 шт. Під час виконання службових обов`язків за вказаними вище посадами умови праці Позивача відповідали 2 класу допустимості, що підтверджується висновками фахівців ТОВ НВЦ «Професійна безпека» відповідно до протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.04.2018 р. №59/18-5, метеорологічних факторів від 11.04.2018 р. № 59/18-5, важкості та напруженості праці від 20.04.2018 р. № 59/18-29 на робочому місці інженера-інспектора та протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.04.2018 р. №59/18-1, метеорологічних факторів від 11.04.2018 р. № 59/18-1, важкості та напруженості праці від 20.04.2018 р. № 59/18-8 на робочому місці начальника відділу. Копії зазначених протоколів були надані Підприємством Позивачу 12.02.2021 р. листом № 053/04-7/629, тому твердження останнього, що його запит про класифікацію умов праці ігнорувались дійсності не відповідають. Крім того, перелік працівників, професій та посад (назв робіт), яких роботодавці зобов`язані забезпечити засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ), передбачений нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 р. № 62 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 р. за № 424/16440, та мінімальними вимогами безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України 29 листопада 2018 року № 1804 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2018 р. за № 1494/32946. Посади, які обіймав Позивач на Підприємстві, та роботи, які він виконував упродовж своїх трудових відносин з Підприємством, до встановлених зазначеними вище нормативно-правовими актами переліків не входять. У зв`язку з цим, підстави для здійснення компенсацій за статтею 164 КЗпП (компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття) відсутні. Щодо компенсації за зношування інструментів та витрат за використану під час роботи на персональному комп`ютері електричну енергію, відповідно до положень ст. 125 КЗпП, то Позивач протягом виконання посадових обов`язків провідного інженера-інспектора та начальника відділу до керівництва Підприємства з приводу використання власних інструментів, комп`ютерної техніки, принтеру, мишки, мобільних телефонів, рулетки, паперу (формату А4), електричної енергії не звертався, дозвіл на їх використання з метою виконання службових завдань не отримував. Підприємство договори щодо використання належної Позивачу комп`ютерної техніки, засобів зв`язку чи будь-яких інструментів з ним не укладало, контроль придбання та використання працівниками особистих інструментів, персональних комп`ютерів та витратних матеріалів Підприємство не здійснювало у зв`язку з відсутністю для цього правових підстав. У зв`язку з чим підстави для надання компенсації за зношування (амортизацію) інструментів, комп`ютерної техніки, електричної енергії та витратних матеріалів, що за твердженням Позивача використовувалися для потреб Підприємства, відсутні. Також відсутні підстави для повернення Позивачу оплати за проїзд громадським транспортом за власний кошт під час виконання службових обов`язків, оскільки починаючи з вересня 2016 року відповідно до поданих доповідних записок бухгалтерією Підприємства до його структурних підрозділів щомісячно видавались проїзні квитки на громадський транспорт «Метро - тролейбус - трамвай - автобус», з липня 2020 року - картки Kyiv Smart Card. КЗпП не містить положень щодо регулювання питання використання власного автомобіля працівника під час виконання службових обов`язків. В той же час, Підприємство жодного розпорядчого документу про використання ОСОБА_1 власного транспортного засобу для виконання покладених на нього трудових обов`язків не приймало, як і не укладало будь-якого правочину із Позивачем щодо використання його автомобіля у виробничих цілях Підприємства. Доказів протилежного Позивачем надано не було. Відповідно до доданого до позовної заяви Позивачем копії листка непрацездатності №043108 від 17.08.18, підставою визнання непрацездатності ОСОБА_1 з 17.08.2018 р. по 06.09.2018 р. було захворювання, що не пов`язане з виробничою травмою. У 2020 році Позивач перебував на лікарняному з 16.10 по 23.10.2020 та з 5.11 по 27.11.2020, щодо подій 23.07.2020 р. будь-яка інформація про захворювання Позивача у Підприємства відсутня. Підстави для будь-якого відшкодування Позивачу також відсутні. Крім того, вимоги про стягнення 13 308,00 грн. компенсації за амортизацію обладнання: ПК, монітор, принтер, мишка; 4080,00 грн. компенсації за сплату послуг зв`язку, 8866,00 грн. за технічне обслуговування автотранспорту, 6013,00 грн. за одяг, взуття, шкарпетки, індивідуальних захист, 13 000,00 грн. за проїзд у міському транспорті, 3207,84 грн. компенсації за витрати на електроенергію, 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну здоров`ю під час виконання трудових обов`язків, всього 98 474,84 грн.;, а також стягнення 50 000,00 грн. за заподіяну моральну шкоду і порушення прав позивача заявлені з пропущенням встановленого строку, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. Також зазначають, що заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 відсутня. Так, 09.12.2020р. Позивачу було здійснено розрахунок по заробітній платі та відповідні платіжні документи було відправлено до Державної казначейської служби України у м. Києва, з ДКСУ м. Києва до відділення №70 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» кошти надійшли 11.12.2020 р. На картку звільненого гр. ОСОБА_1 кошти в сумі 25630,52грн. були зараховані 11.12.2020 року через зазначене відділення ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Стосовно лікарняних факт їх отримання 24.12.2020 року у розмірі 9 101,46 грн. Позивачем не оспорюється, водночас є незрозумілим заявлена Позивачем сума боргу з оплати листка непрацездатності у розмірі 8 567,14 грн. Також останнім не надано доказів необхідності відшкодування за період тимчасової непрацездатності за період з 05.11.2020 р. по 27.11.2020 р. матеріального забезпечення у розмірі 17 668,60 грн. Таким чином, Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувалась вимога про стягнення на користь Позивача 8 567,14 грн. недоплачених коштів за лікарняним листом за період з 05.11.2020 р. по 27.11.2020 р. Також представник відповідача у відзиві звертає увагу, що ОСОБА_1 було прийнято на посаду провідного інженера інспектора 02.06.2016 року. У період з 01.06.2016 р. по 30.11.2018 р. посади начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконаленням безпеки дорожнього руху не існувало, відповідно Позивач в зазначений період виконувати обов`язки начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі не міг. З огляду на зазначене, вимоги Позивача про перерахунок заробітної плати за суміщення професій є безпідставними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідачем не надано обґрунтування та доказів щодо не здійснення компенсації власних коштів позивачу за використання ним мобільного зв`язку під час виконання посадових обов`язків, за витрачену електроенергію під час роботи на персональному комп`ютері, не надано копій документів про отримання позивачем кожного місяця 2020 року карток для проїзду у громадському транспорті, не надано копію страхового полісу, де вказано, що під час виконання службових обов`язків напад 23.07.2020 та наїзд 16.08.2018 не є страховим випадком. На всі позовні вимоги було надано відзив без відповідних доказів, без аргументів і відповідного обґрунтування. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На відповідь на відзив представником відповідача було подано заперечення, в яких вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповіда у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила у їх задоволенні відмовити, врахувавши наданий відзив та долучені до нього докази.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» з 02.06.2016 на посаді провідного інженера-інспектора служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРД та вдосконалення безпеки дорожнього руху, що підтверджується наказом від 01 червня 2016 року № 70-к.

З 01.12.2018 до 09.12.2020 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем Комунальне підприємство «Центр організації дорожнього руху» з 02.06.2016 на посаді начальника відділу організації дорожнього руху в Святошинському районі міста Києва служби з контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР та вдосконалення безпеки дорожнього руху, що підтверджується наказом від 30 листопада 2018 року № 183-к.

Згідно наказу від 09 грудня 2020 року № 158-к ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Так, позивач просить стягнути з відповідача 98 474,84 грн., з яких: 13 308,00 грн. компенсації за амортизацію обладнання; 4080,00 грн. компенсації за сплату послуг зв`язку; 8 866,00 грн. за технічне обслуговування автотранспорту; 6013,00 грн. компенсації за одяг, взуття,шкарпетки, індивідуальний захист; 13 000,00 грн. за проїзд у міському транспорті;3207,84 грн. компенсації за витрати на електроенергію; 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну здоров`ю під час виконання трудових обов`язків. Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на таке. Згідно пояснень та наданих доказів відповідача КП «Центр організації дорожнього руху» вбачається, що Служба з контролю за розміщенням та технічним станом технічних засобів регулювання дорожнім рухом та вдосконалення безпеки дорожнього руху Підприємства була створена з метою покращення контролю за розміщенням та технічним станом ТЗРДР, розвитку організації дорожнього руху в місті Києві та його безпеки. Основними завданнями Служби, окрім іншого, є проведення обстежень автомобільних доріг та вулиць міста Києва щодо наявності та відповідності ТЗРДР. Зазначене завдання відповідним чином транспоноване у положеннях про відділи та посадові інструкції працівників Служби. Таким чином, безпосереднє виконання своїх посадових обов`язків провідним інженером-інспектором та начальником відділу Служби здійснюється шляхом щоденного проведення фактичного обстеження доріг та вулиць міста. Для систематизації інформації,отриманої за результатом проведених обстежень, вироблення необхідних пропозицій, тощо.

Зазначив представник відповідача і те, що Служба забезпечена відповідною оргтехнікою (комп`ютерами, принтерами), а саме: системні блоки з моніторами у кількості 10 компл.; ноутбуки у кількості 2 шт.; принтери у кількості 4 шт. За період з 2016 по 2020 роки Служба також була забезпечена відповідними матеріально-технічними засобами, що також підтверджується витягом з відомостей видачі матеріальних засобів (оргтехніки). З моменту створення Служби і до червня 2020 року робочим кабінетом її працівників було приміщення № 5 за адресою: АДРЕСА_2 . З червня 2020 року по теперішній час Служба розташовується в приміщенні № 1012 за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтврджується наданими суду доказами, з огляду на що позовні вимоги позивача в частині компенсації за амортизацію обладнання; компенсації за сплату послуг зв`язку; компенсації за витрати на електроенергію під час виконання трудових обов`язків задоволенню не підлягають, оскільки такі суду не доведені та навпаки спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що під час виконання службових обов`язків за вказаними вище посадами умови праці позивача ОСОБА_1 відповідали 2 класу допустимості, що підтверджується висновками фахівців ТОВ НВЦ «Професійна безпека» відповідно до протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.04.2018 р. №59/18-5, метеорологічних факторів від 11.04.2018 р. № 59/18-5, важкості та напруженості праці від 20.04.2018 р. № 59/18-29 на робочому місці інженера-інспектора та протоколів проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 18.04.2018 р. №59/18-1, метеорологічних факторів від 11.04.2018 р. № 59/18-1, важкості та напруженості праці від 20.04.2018 р. № 59/18-8 на робочому місці начальника відділу, копії таких протоколів було надано суду стороною відповідача та містяться в матеріалах цивілної справи. За змістом п.1.1 Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, 2 клас (допустимі умови праці) - це умови, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів (а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни) та не повинні чинити несприятливого впливу на стан здоров`я працівників та їх нащадків в найближчому і віддаленому періодах. Відповідно до п.3 Розділу 1 зазначених Державних санітарних норм та правил, робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів дозволена тільки за умови застосування засобів колективного та індивідуального захисту і скорочення часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом).

Зазначене спростовує твердження позивача, що роботи, які він виконував у «Центр організації дорожнього руху» відносяться до «3 класу - шкідливі умова праці». За змістом положень ст.163 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов"язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах видається роботодавцем працівникам безоплатно за встановленими нормами. Перелік працівників, професій та посад (назв робіт), яких роботодавці зобов`язані забезпечити засобами індивідуального захисту, передбачений нормами безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 р. № 62 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 р. за N 424/16440, та мінімальними вимогами безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України 29 листопада 2018 року № 1804 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2018 р. за № 1494/32946. Вбачається, що посади, які обіймав позивач в «Центр організації дорожнього руху»та роботи, які він виконував упродовж своїх трудових відносин до встановлених зазначеними вище нормативно-правовими актами переліків не входять. У зв`язку з цим, підстави для здійснення компенсацій за статтею 164 КЗпП, зокрема компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття, відсутні. Щодо витрат позивача за проїзд у міському громадському транспорті під час виконання службових обов`язків, то починаючи з вересня 2016 року відповідно до поданих доповідних записок бухгалтерією Підприємства до його структурних підрозділів щомісячно видавались проїзні квитки на громадський транспорт «Метро - тролейбус - трамвай -автобус», з липня 2020 року - картки Kyiv Smart Card, що підтверджується наданими суду копіями маршрутних листів щодо використання проїзних квитків. Отже, позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Щодо відшкодування позивачу шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок зазначеного позивачем нападу 23.07.2020 р. та наїзду 16.08.2018 р., то в підтвердження таких під час здійсненні трудових обов"язків суду надано не було. Відповідно до копії листка непрацездатності позивача №043108 від 17.08.18, вбачається, що підставою визнання непрацездатності ОСОБА_1 з 17.08.2018 р. по 06.09.2018 р. було захворювання, що не пов`язане з виробничою травмою. У 2020 році позивач перебував на лікарняному з 16.10 по 23.10.2020 та з 5.11 по 27.11.2020, довідка від 28.04.21 № 21-4 додана відповідачем до відзиву. Щодо подій 23.07.2020 р. на які вказує позивач у позові, то будь-яка інформація та докази про захворювання позивача саме за виробничою травмою відсутня, суду не надана, а тому відсутні підстави для задоволення таких вимог. Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди за ненадання належних умов і організації праці, то така також задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не зазначено, в чому полягає спричинена йому моральна шкода, доказів в обґрунтування відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. суду не надано. Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за 21 день прострочення розрахунку при звільненні у розмірі 21 423,79 грн., то слід вказати, що у судовому засіданні встановлено, що 09.12.2020р. позивачу було здійснено розрахунок по заробітній платі та відповідні платіжні документи було відправлено до Державної казначейської служби України у м. Києва, що підтверджується наданою стороною відповідача копією реєстру бюджетних фінансових зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 09.12.2020 р. № 158, копією реєстру платіжних доручень розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 09.12.2020 р. копії платіжних доручень від 09.12.2020 р. № 771, №772, №773, №774, які також надані суду стороною відповідача, згідно яких вбачається, що з ДКСУ м. Києва до відділення №70 ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» кошти надійшли 11.12.2020 р., на картку позивач. ОСОБА_1 кошти в сумі 25630,52грн. були зараховані 11.12.2020р. через зазначене відділення ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». З огляду на що, відсутні підстави для задоволення вказаного позову і в цій частині, оскільки вбачається, що КП «Центр організації дорожнього руху»виконало свій обов`язок щодо проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 . Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача 8 567,14 грн. недоплачених коштів за лікарняним листом за період з 05.11.2020 р. по 27.11.2020 р., то такі також задоволенню не підлягають, оскільки відповідних порушень під час розгляду судом вказаного питання не встановлено. Так, встановлено, що відповідачем 27 листопада 2020 року було сформовано до Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок щодо здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за рахунок коштів Фонду на загальну суму здійснення виплат у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю працівників Підприємства у розмірі 176648,60 грн. про що суду надана відповідна копія. Зазначена заява-розрахунок було прийнята Фондом 04.12.2020 р. за № 104737. Сума належної до виплати Фондом матеріального забезпечення у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності саме ОСОБА_1 згідно зазначеної заяви-розрахунку становила 11 306, 16 грн., за вирахуванням належних до сплати податку на доходи фізичних осіб (18% - 2035,11 грн.) та військового збору (1,5% - 169,59 грн.) тобто становила у розмірі 9 101,46 грн., які позивач і отримав про що і зазначає сам, після виплати відповідачу такої суми Фондом.