ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/9588/19 Головуючий суддя І інстанції Сітало А. К.

Провадження № 22-ц/818/3702/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

розглянув у порядкуписьмовогопровадженнябез повідомленняучасниківсправи апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 -адвоката АніщенкоКатерини Михайлівнина рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Сітало А.К., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття та стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

встановив:

26 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою.Позовна заявамотивована тим,що з 20.11.2017 року вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.10.2019 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, вона з відповідачем проживають окремо один від одного та не підтримують сімейних стосунків. Малолітня донька залишилася проживати разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні. Починаючи з квітня 2019 року відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Домовленості щодо участі відповідача в утриманні дитини між ними не досягнуто. Відповідач не має офіційного працевлаштування, однак має неофіційних стабільний дохід, який цілком достатній для надання матеріальної допомоги. Позивач зазначає, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також 3000,00 грн. щомісячно на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.03.2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду - 26.11.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 26.11.2019 року та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Рішенням суду з відповідача також стягнуто на користь держави судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.09.2020 року, заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Аніщенко К.М. про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.03.2020 року. Цивільну справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.10.2020 ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину до 7000,00 грн. щомісяця, починаючи з моменту подачі позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття, та підтримала свої вимоги про стягнення з відповідача аліментів на свою користь у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Аніщенко К.М. позов визнав частково та зазначив, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500,00 грн. щомісячно та аліментів на утримання дружини у розмірі 500,00 грн. щомісячно.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 26.11.2019 і до повноліття дитини.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, з 26.11.2019 та до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

В апеляційнійскарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Аніщенко К.М. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500,00 грн.

Апеляційна скаргамотивована тим,щорішення незаконне, необґрунтоване, прийнято при неповному з`ясуванні дійсних та фактичних обставин справи, з невірним застосування норм матеріального та процесуального права.

Вказала, що у матеріалах справи відсутні докази матеріального становища відповідача, які б свідчили про те, що він має можливість сплачувати аліменти у розмірі 2500 грн. щомісячно. Посилається на правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 10 вересня 2018 року у справі №588/11/17.

Зазначила, що позивачем не було враховано те, що ОСОБА_1 є боржником за значною кількістю виконавчих проваджень, що насамперед свідчить про незадовільний матеріальний стан платника податків. Також з нього стягуються аліменти на утримання іншої дитини від попереднього шлюбу.

У письмовому відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

На обґрунтування вказала, що з часу подачі позовної заяви 26 листопада 2019 року по теперішній час відповідач не здійснив жодної оплати на утримання неповнолітньої дитини, хоча відповідачу відомо, що позивачка перебуває у тяжкому матеріальному становищі, тому що не працює, дитина постійно хворіє та потребує значних коштів на лікування. Єдиним джерелом коштів на утримання неповнолітньої дитини була державна допомога у розмірі 860 грн на місяць, яка була припинена по досягненню дитини 3-річного віку та матеріальна допомога, яку надають батьки позивача.

Зазначає, що апелянт не підтвердив доказами свої доводи щодо свідомого ставлення до виконання свого батьківського обов`язку по вихованню та утримання дитини.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не працює та здійснює догляд за дитиною сторін до досягнення нею трирічного віку, отже, вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка. Доказів неможливості надання утримання дружині відповідачем не надано. Відповідач повинен утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а тому з нього підлягають стягнення аліменти у розмірі, який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно дост.141СімейногокодексуУкраїни мати,батькомаютьрівні праватаобов`язкищододитини,незалежновідтого,чиперебуваливони ушлюбіміжсобою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на достатній рівень для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несусь відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції Про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст.7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік», прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років складає 1921,00 грн. на місяць, станом на 01.01.2021 року. З 01.07.2021 року прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років складатиме 2013,00 грн. на місяць. З 01.12.2021 року прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років складатиме 2100,00 грн. на місяць.

Частинами 1-3 ст. 183 Сімейного кодексу Україничастка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 20.11.2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої в свідоцтві про народження записаний ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22.10.2019 року шлюб між сторонами розірвано. З рішення суду вбачається, що малолітня донька ОСОБА_4 після розірвання шлюбу залишається проживати з матір`ю ОСОБА_2 .

Сторони проживають окремо один від одного та не підтримують сімейних стосунків. Малолітня донька залишилася проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 і цей факт відповідачем не спростовувався.

З довідки про реєстрацію місця проживання особи № 71 від 14.02.2020 року вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Домовленості щодо участі відповідача в утриманні дитини ОСОБА_4 між сторонами не досягнуто. З наданих представником відповідача доказів вбачається, що заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20.11.2017 року по справі №635/5014/17 (провадження № 2/635/2952/17) з відповідача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання спільної дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1800,00 грн. щомісячно, починаючи з 30.08.2017 року та до досягнення дитиною повноліття.

Положеннями статей75,80,84 СК Українипередбачено, що право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно достатті 79 СК Україниаліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до частини другоїстатті 80 СК Українирозмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями частин другої, четвертоїстатті 84 СК Українидружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і у разі розірвання шлюбу.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у дружини права на утримання, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища. Розмір утримання не пов`язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, правильно застосував наведені вище положенняСК України, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини та доньки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є працездатною особою, на обліку по безробіттю відповідач не перебуває, отже має змогу надавати матеріальну допомогу ОСОБА_2 , яка здійснює догляд за їхньою спільною дочкою, що не досягла трирічного віку, у зв`язку з чим позбавлена можливості працевлаштуватись та отримувати самостійний дохід.

Визначений судом розмір аліментів на дружину відповідає обставинам справи, а доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього можливості сплачувати аліменти на дружину є безпідставними, оскільки не підтверджені належними і допустимим доказами. Будь-яких доказів щодо розміру свого доходу відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Запропонований відповідачем в апеляційній скарзі розмір аліментів у 1500,00 грн щомісячно є значно меншим прожиткового мінімуму та не є достатнім для забезпечення реалізації тих цілей, на які стягуються аліменти. Відповідач не довів відсутності у нього можливості надавати таку допомогу у визначеному позивачкою розмірі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у нього є інші фінансові зобов`язання, та за рішенням суду стягуються аліменти на утримання іншої дитини від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , - висновків суду не спростовують, оскільки він не надав належних і допустимих доказів про те, що він не взмозі отримувати дохід, необхідний для виконання своїх батьківських обов`язків та матеріальної допомогу матері його донці ОСОБА_4 у визначених судом розмірах.

Подальша зміна майнового чи сімейного стану платника аліментів не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, а може бути підставою звернення до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів.

Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що свідчить про можливість забезпечувати належний рівень утримання як себе, так і власних дітей.

Будь-яких доказів того, що у відповідач здійснював відповідні заходи щодо збільшення заробітку, або що у нього відсутня така можливість, або що він перебуває у скрутному фінансовому та матеріальному стані, - відповідач суду не надав.

Сама по собі згода батька дитини сплачувати певну суму аліментів для суду немає визначального значення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 638/7760/18 від 10 червня 2020 року.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифікованоПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до приписівст.128 КЗпП Українита ч.3ст.70 Закону України «Про виконавче провадження»при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Аналогічні роз`яснення містить п.17постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, згідно якого максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника відповідно до ч.3ст.70 Закону України «Про виконавче провадження»не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Решта доводів апеляційної скарги були враховані при скасуванні заочного рішення Орджонікідзевського районногосуду м.Харкова від17.03.2020року уцивільній справі№ 644/9588/19 (провадження№ 2/644/240/20).

Колегія суддів відхиляє посилання у доводах скарги на правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 10 вересня 2018 року у справі № 588/11/17, з огляду на те, що фактичні обставини в цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається в апеляційній інстанції.

Відтак доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України належним чином вмотивовані, відповідають встановленим судом обставинам справи, які ґрунтуються на наявних у справі доказах, та наведеним нормам матеріального права, і доводами скарги не спростовані.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Передбачених ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аніщенко Катерини Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 09 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 05 липня 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.