Номер провадження: 11-сс/813/685/21

Номер справи місцевого суду: 495/2762/20 1-кс/495/55/2021

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2021 року про накладення арешту майна у кримінальному провадженні №42020161240000066 від 24.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Зазначеною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_9 . Накладено арешт, у вигляді заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у приватній власності ОСОБА_7 , а саме на: земельну ділянку площею 0,0473 га, кадастровий номер: 5110300000:02:013:0086, яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2208778451103; земельну ділянку площею 0,0473 га, кадастровий номер: 5110300000:02:013:0087, яка розташована по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 2208775151103.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, а також враховуючи те, що не вжиття заходів щодо накладення арешту на вказані земельні ділянки може призвести до незаконної перереєстрації права користування на дану земельну ділянку, здійснення подальших будівельних робіт, а також те, що зазначене у клопотанні майно в подальшому може бути використано як докази.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду 21.04.2021 року адвокатом ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга на зазначену ухвалу слідчого судді, в якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді від 19.01.2021 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, посилаючись на наступні доводи.

1) слідчий суддя залишив поза увагою відсутність підстави та мету накладення арешту на майно ОСОБА_7 ;

2) слідчий суддя проігнорував той факт, що ОСОБА_7 не є підозрюваним або обвинуваченим у справі, а санкція ч. 3 ст. 190 КК України не передбачає конфіскацію як вид покарання, цивільний позов по справі не заявлено.

3) слідчим суддею накладено арешт на майно, яке було набуто власником ОСОБА_7 в законний спосіб;

4) слідчим суддею порушено принципи змагальності осіб в судовому процесі, власника майна не було викликано в судове засідання;

5) слідчим суддею був порушений процесуальний строк розгляду клопотання про накладення арешту на майно.

В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_8 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При цьому, частина 2 зазначеної статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На думку апеляційного суду, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про арешт майна, дотримався зазначених вимог закону в повному обсязі.

Зі змісту клопотання про накладення арешту на майно (а.п. 1-6) вбачається, що слідчий просив накласти арешт на земельні ділянки з метою забезпечення збереження речових доказів та необхідності використати у кримінальному провадженні, як доказ, а не накладання арешту може призвести до незаконної перереєстрації, відчуження або здійснення будівельних робіт.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України - заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як видно зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді, вона відповідає вимогам зазначеним нормам закону, та слідчий суддя належним чином мотивував своє рішення, навів докази у кримінальному провадженні, та надав їм об`єктивного аналізу і зазначив, на яких підставах ним прийнято процесуальне рішення про накладення арешту на майно яке було тимчасово вилучене у кримінальному провадженні №42020161240000066 від 24.03.2020 року.

З матеріалівкримінального провадженнявбачається, що ОСОБА_10 ,отримавши дозвілЗатоківської селищноїради Білгород-Дністровськоїміської радиОдеської областіна розробкупроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиземельної ділянки площею 0,0945 га, за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, з цільовим призначенням 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва», яка розташована по АДРЕСА_2 , звернувся до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, здійснив виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність, який відповідно до ст. 186-1 ЗК України був погоджений.

На засіданні 66-й пленарній сесії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області прийнято рішення за № 3996 від 29.09.2015 про передачу ОСОБА_10 у власність земельної ділянки площею 0,0945 га, за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, з цільовим призначенням 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва», яка розташована по АДРЕСА_2 .

Далі, у відповідності до вимог ст. 79-1 ЗК України та ст. 9, ст. 16, ст. 20 та ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», було здійснено державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки та присвоєно Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за № 3996 від 29.09.2015 року.

Однак, лише 05.11.2019 року Міськрайонним управлінням у Білгород-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 21.12.2017, який виготовлений фізичною собою-підприємцем ОСОБА_11 , внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0945 га по АДРЕСА_2 , присвоєно кадастровий номер: 5110300000:02:013:0083, з цільовим призначенням 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва», яка перебувала у комунальній власності.

Таким чином, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за № 3996 про надання у власність ОСОБА_10 земельної ділянки із кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083 прийнято 29.09.2015 року, при цьому рішення внесення відомостей про державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру: 5110300000:02:013:0083 прийнято 05.11.2019, що є неможливим з точки зору часового виміру.

Дана обставина свідчить про те, що станом на 29.09.2015 року кадастрового номеру: 5110300000:02:013:0083 не існувало, номер не був присвоєний, земельна ділянка у розумінні положень ст. 79-1 ЗК України, як об`єкт цивільних прав не сформована, та, відповідно, розглядати питання про надання саме цієї земельної ділянки у власність сесія ради не могла ні фізично (оскільки цей номер з`явився лише через чотири роки після сесії), ні юридично (оскільки ділянка не була об`єктом цивільних прав).

Відповідно до письмової інформації Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, викладеної у листі за № 210/0727 від 24.03.2020 встановлено, що Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, на засіданні 66-й пленарної сесії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, заяву ОСОБА_10 щодо надання йому земельної ділянки у власність не розглядались, дозвіл на розроблення проекту землеустрою не надавався, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не погоджувався та рішення № 3996 від 29.09.2015 про передачу ОСОБА_10 у власність земельну ділянку площею 0,0945 га, за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, з цільовим призначенням 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва», яка розташована по АДРЕСА_2 не приймалось.

В подальшому, 05.02.2020 ОСОБА_10 з метою державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0945 га, за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, перебуваючи в кабінеті № 502 на АДРЕСА_3 , де проводив діяльність державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_12 , шляхом обману, подав йому заяву про державну реєстрацій прав та їх обтяжень за номером: 38301683 додавши завідомо підроблене рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за № 3996 від 29.09.2015.

Розглянувши заяву ОСОБА_10 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером: 38301683, на підставі підробленого рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області за № 3996 від 29.09.2015, у відповідності до чинного законодавства, 11.02.2020 державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_12 , проведено державну реєстрацію права власності земельної ділянки за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, за номером: 51073976.

Заволодівши правом власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_10 , на підставі договору дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 42 від 14.02.2020, безоплатно передав, ОСОБА_14 , право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, яку оцінено на загальну суму в 693 545 гривень.

Далі, ОСОБА_14 , на підставі договору дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 47 від 18.02.2020, безоплатно передав, ОСОБА_15 , право власності на земельну ділянку.

Після чого, ОСОБА_15 , уклавши договір купівлі-продажу продажу із ОСОБА_7 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за № 93, здійснив реалізацію права власності вказаної земельної ділянки.

В подальшому, на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області № 813 від 24.12.2019, державним реєстратором Шабовської сільської ради Одеської області ОСОБА_17 , проведено змінення адреси земельної ділянки по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:02:013:0083, на нову адресу зазначеної земельної ділянки, а саме: АДРЕСА_1 .

Під час досудового розслідування, 20.10.2020 проведено огляд земельної ділянки площею 0,0945 га, за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083, яка розташована по АДРЕСА_1 та відповідно до постанови від 20.10.2020 визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження.

В подальшому, з метою приховання шахрайського заволодіння земельної ділянки та уникнення відповідальності, користувач земельної ділянки, попередньо замовивши розроблення у ТОВ «Центр приватизації», код ЄДРПОУ: 37811515, проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083 на дві інші, 21.10.2020 звернувся до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгороді-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, де відповідно проекту зазначеного проекту землеустрою земельну ділянку за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0083 було поділено на дві інші, а саме на земельну ділянку за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0086 площею 0,0473 га та на земельну ділянку за кадастровим номером: 5110300000:02:013:0087 площею 0,0473 га.

Далі, розділивши зазначену земельну ділянку, власник земельних ділянок ОСОБА_7 , на підставі заяви, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Овідіопільського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_18 , зареєстровано в реєстрі за № 1182, звернувся до державного реєстратора Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_19 , де 28.10.2020 провів реєстрацію права власності за собою на розділені земельні ділянки за кадастровими номерами: 5110300000:02:013:0086 та 5110300000:02:013:0087, за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою провизнання речовихдоказів від20.10.2020рокуземельні ділянки з кадастровими номерами: 5110300000:02:013:0086 та 5110300000:02:013:0087, які утворились за наслідками поділу земельної ділянки площею 0,0945 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0083 визнані речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні.

Таким чином, підставою та метою накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки є те, що вони являються предметом злочину, долучені в якості речових доказів.

Врахувавши необхідність запобігання змінам, знищенню, відчуженню зазначених земельних ділянок та споруд, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, а також враховуючи те, що не вжиття заходів щодо накладення арешту на вказані земельні ділянки може призвести до незаконної перереєстрації права користування на дану земельну ділянку, здійснення подальших будівельних робіт, а також те, що зазначене у клопотанні майно в подальшому може бути використано як докази, всупереч доводів апеляційної скарги, слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність накладення арешту на майно.

Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, загалом дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, та враховані всі обставини кримінального провадження, які стали підставою для накладення арешту на майно.

Отже, апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на що, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені у клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді повністю знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги, належним чином вмотивовані в ухвалі слідчого судді, та на даний час є законним, обґрунтованим та вмотивованим рішенням, яке ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та нормах чинного КПК України.

Доводи апеляційноїскарги представникавласника майна,що санкціяч.3ст.190КК Українине передбачаєконфіскацію яквид покарання,а цивільнийпозов посправі незаявлено,є необґрунтованими, оскільки в разі доведення незаконності вилучення земельних ділянок державної або комунальної власності вони мають бути повернуті на користь Затоківської селищної ради як такі, що незаконно вибули з комунальної власності територіальної громади селища Затока.

Посилання апеляційної скарги, що земельні ділянки були набуті власником ОСОБА_7 в законний спосіб, не можуть вважатись підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки, оскількивони визнані речовим доказомта не спростовують висновків слідчого та слідчого судді щодо можливості перереєстрації права власності на земельні ділянки або відчуження їх в будь-який інший спосіб в разі не накладення на них арешту.

При цьому апеляційним судом прийняті до уваги пояснення прокурора, надані ним в судовому засіданні, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.

З огляду на що, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені у клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді повністю знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги, належним чином вмотивовані в ухвалі слідчого судді, та на даний час є законним, обґрунтованим та вмотивованим рішенням, яке ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та нормах чинного КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна без виклику та за відсутністю його володільця суперечать вимогам ч. 2 ст. 172 КПК України, якою передбачена необхідність розглядати питання про арешт майна саме за відсутності власника майна з метою забезпечення арешту майна, тому є необґрунтованими.

При цьому колегія суддів зазначає, що довід апеляційної скарги, що слідчим суддею розглянуто клопотання з пропуском строку на один день не є істотним порушенням, яке повинно призвести до скасування законної та мотивованої ухвали слідчого судді.

Одночасно доводиапеляційної скаргищодо порушеннясудом нормматеріального тапроцесуального права,та незаконністюприйнятого слідчимрішення зводятьсядо незгодиз висновкамислідчого суддіта слідчого,особистого тлумаченнянорм матеріальногоі процесуальногоправа,а такожґрунтуються навласній оцінціапелянтом обставинподії тане впливаютьна фактичніобставини справи,які встановленіслідчим,перевірені слідчимсуддею тасудом апеляційноїінстанції відповіднодо законодавствата на законність судового рішення.

Окрім того, апеляційний суд роз`яснює власнику майна, що він не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з обґрунтованим клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому статтями 173, 174 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про накладення арешту на майно, зазначене в резолютивній частині ухвали в кримінальному провадженні №42020161240000066 від 24.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України залишенню без змін.

Керуючись статтями 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2021 року, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №42020161240000066 від 24.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4