ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/3721/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (головуючий суддя Хрипун О. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.)

у справі № 911/3721/20

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент"

про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради з позовом до ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2020 позовну заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 ГПК України, повернуто заявнику без розгляду.

3. Як встановлено місцевим господарським судом, на підтвердження підстав представництва Київською обласною прокуратурою інтересів Козинської селищної ради, прокурором надано лист № 15/1-155вих. 20 від 13.11.2020, адресований Козинському селищному голові, в якому прокурор повідомляє Козинську селищну раду про те, що Київською обласною прокуратурою підготовлено позов до Господарського суду Київської області в особі Козинської селищної ради до ТОВ "Резорт Інвест Девелопмент" про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки. На підтвердження надіслання даного листа Козинській селищній раді, надано опис вкладення в цінний лист від 09.12.2020 та накладну АТ "Укрпошти" від 09.12.2020, з якого вбачається, що дане повідомлення 09.12.2020 було надіслано позивачу разом із позовною заявою, поданою до господарського суду. Інших доказів надіслання даного листа, до звернення з позовом, суду не надано.

4. Пославшись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва позивача у даній справі, оскільки прокурором не надано доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення позивача про намір звернутися до суду з даним позовом, а відтак, не надано позивачу розумного строку для самостійного звернення до суду з позовом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, ухвалу Господарського суду Київської області від 29.12.2020 скасовано, справу № 911/3721/20 повернуто до місцевого господарського суду.

6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

7. Відтак, за висновками апеляційного господарського суду, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про ненадання прокурором обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, врахувавши, що прокурором не надано доказів відправлення наявного в матеріалах позовної заяви листа Київської обласної прокуратури на адресу Козинської селищної ради від 13.11.2020 з повідомленням про встановлені порушення вимог законодавства та пред`явлення прокуратурою відповідного позову, суд, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18, мав залишити позовну заяву без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

8. В даному випадку заявнику не була надана встановлена нормами ГПК України можливість виправити відповідні недоліки поданої позовної заяви.

9. За встановлених обставин, на думку суду апеляційної інстанції, висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для повернення без розгляду позовної заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури є передчасним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 29.12.2020 у справі № 911/3721/20.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

11. Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано, зокрема, норми статті 131-1 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків щодо скасування ухвали місцевого господарського суду.

12. Відповідач зазначає, що апеляційним господарським судом залишено поза увагою те, що саме неналежна усвідомлена пасивна поведінка Козинської селищної ради, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, дає право прокурору вживати заходи представницького характеру, щоб інтереси держави не залишились незахищеними.

13. В той час, як у цій справі прокурором не надано доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення позивача про намір звернутися до суду з даним позовом, та відповідно не надано позивачу розумного строку для самостійного звернення до суду з відповідним позовом з метою захисту інтересів держави в суді.

14. Також скаржник, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 913/131/19 зазначив, що чинне процесуальне законодавство не визначає послідовності, в якій має діяти суд у разі невиконання прокурором вимог щодо надання доказів на підтвердження підстав для звернення до суду з позовом, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

15. Учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

17. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

18. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

19. Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

20. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

21. Одночасно згідно з положеннями частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

22. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

23. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

24. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

25. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

26. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

28. З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

29. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/282/19, від 09.02.2021 у справі № 910/13730/19.

30. Місцевим господарським судом було встановлено (пункт 3 цієї постанови), що на підтвердження підстав представництва Київською обласною прокуратурою інтересів Козинської селищної ради, прокурором надано лист № 15/1-155вих. 20 від 13.11.2020, адресований Козинському селищному голові, в якому прокурор повідомляє раду про те, що прокуратурою підготовлено позов до суду. На підтвердження надіслання даного листа позивачу, прокурором надано опис вкладення в цінний лист від 09.12.2020 та накладну АТ "Укрпошти" від 09.12.2020, з якого вбачається, що дане повідомлення 09.12.2020 було надіслано позивачу разом із позовною заявою, поданою до господарського суду. Інших доказів надіслання даного листа, до звернення з позовом, суду не надано.

31. На підставі наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва позивача у даній справі, оскільки прокурором не надано доказів попереднього, до звернення до суду, повідомлення позивача про намір звернутися до суду з даним позовом, а відтак, не надано позивачу розумного строку для самостійного звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим суд застосував положення пункту 4 частини п`ятої статті 174 ГПК України та повернув позовну заяву заявнику без розгляду.

32. Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції (пункти 6-9 цієї постанови), зокрема стосовно передчасності висновку місцевого господарського суду, щодо повернення позовної заяви без розгляду, без надання можливості прокурору виправити відповідні недоліки поданої позовної заяви, тобто без залишення позовної заяви без руху з огляду на таке.

33. Так, у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 913/131/19 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) міститься такий висновок:

"6.24. Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

6.25. Колегія суддів зауважує, що оскільки процесуальний закон не визначає, які саме положення в якому порядку (послідовності) має застосовувати суд першої інстанції у разі невиконання прокурором зазначених вище вимог, то суд, керуючись принципами диспозитивності та пропорційності господарського судочинства (статті 14, 15 Господарського процесуального кодексу України), може на свій розсуд спочатку залишити позовну заяву прокурора без руху та повернути її у разі неусунення заявником допущених недоліків у встановлений строк (частина четверта статті 174 Господарського процесуального кодексу України), або ж з урахуванням фактичних обставин справи на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 цього Кодексу повернути позовну заяву прокурору (без її попереднього залишення без руху), чим власне і керувався суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали".

34. З огляду на зазначене, Суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, наведеними у пунктах 6-9 цієї постанови.

Суд також звертається до правових висновків, викладених у постановах від 21.08.2020 у справі № 918/130/19 та від 07.10.2020 у справі № 911/1759/19.

35. При цьому, колегією суддів відхиляються посилання суду апеляційної інстанції на висновок, викладений у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, оскільки висновок, наведений у цьому пункті постанови стосується обставин невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування підстав для здійснення інтересів держави в суді (тобто фактично ненадання обґрунтування та відповідних доказів), проте у справі, яка переглядається прокурором були надані відповідні обґрунтування та докази і суд першої інстанції на підставі таких доказів дійшов висновку про те, що прокурором не підтверджено наявності підстав для представництва позивача у даній справі.

36. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків щодо обов`язковості попереднього залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

37. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду даної справи, в порушення приписів статей 86, 236, 269 ГПК України в аспекті наведених прокурором обґрунтувань щодо підстав звернення з позовом до суду не надав жодної оцінки доводам апеляційної скарги зокрема щодо:

- обізнаності позивача про допущене порушення вимог законодавства при відведенні у власність спірних земельних ділянок ще з 16.06.2020, внаслідок прийняття Верховним Судом постанови у справі № 372/772/16;

- направлення прокуратурою на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", попередньо до звернення до суду 13.11.2020, на адресу Козинської селищної ради повідомлення про встановлені порушення вимог законодавства та пред`явлення відповідного позову;

- подання позову 24.12.2020, тобто через 41 день після направлення відповідного повідомлення позивачу.

38. Крім того, судом апеляційної інстанції залишено без жодної оцінки наведенні прокурором в позовній заяві обґрунтування підстав звернення з позовом до суду, в тому числі щодо часу який минув з моменту виявлення порушення.

39. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

40. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

41. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

42. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

43. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

44. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

45. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

46. Натомість суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень статтями 86, 269 ГПК України не перевірив наведені прокурором доводи, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду.

47. Враховуючи викладене, в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення процесуального закону, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В цій частині Суд звертається до своїх висновків, викладених у постанові від 13.06.2019 у справі № 907/515/17, ухваленій у подібній ситуації.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. У зв`язку з наведеним ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, а отже таку постанову не можна визнати законною і обґрунтованою.

50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

51. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

52. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і наявні у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

53. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Резорт Інвест Девелопмент" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 911/3721/20 скасувати.

3. Справу № 911/3721/20 направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил