ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021Справа № 910/19622/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю помічника судді Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод"

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Шурховецька Л.І., Данилов К.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення № 690-р від 10.11.2020 винесено відповідачем при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи; відповідачем не доведено обставини, які визнано ним встановленими; викладенні у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; зазначене рішення прийнято з порученням норм матеріального права. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 690-р від 10.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати до суду відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надати докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (100,00 грн); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

18.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції.

Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 5 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 02.02.2021.

23.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення.

18.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строків на подачу відзиву.

У підготовче засідання 02.02.2021 прибули представники сторін.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про продовження строку на подачу відзиву, судом задоволено зазначене клопотання та продовжено строк на подачу відзиву до 10.02.2021.

Разом з тим, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.03.2021.

12.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

24.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 02.03.2021 прибули представники сторін.

Представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представник відповідача подав письмові заперечення.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, у підготовчому засіданні 02.03.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 02.03.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021.

У судове засідання 13.04.2021 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2021.

Разом з тим, судове засідання призначене на 11.05.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 суд ухвалив: судове засідання призначити на 22.06.2021.

У судове засідання 22.06.2021 прибули представники відповідача, представники позивача в судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 22.06.2021, за відсутності представника позивача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 22.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

За змістом ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов`язкові для виконання рішення зокрема про: визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

Судом встановлено, що 10.11.2020 Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 690-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким:

визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» (ідентифікаційний код юридичної особи 33368904) вчинило порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 73 % жиру, дата виготовлення - 05.09.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: «МАСЛО», «ДСТУ 4399:2005», зокрема щодо його назви, складу та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту (п. 1 Рішення);

за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод» штраф у розмірі 4 428 696 (чотири мільйони чотириста двадцять вісім тисяч шістсот дев`яносто шість) гривень.

Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.

Комітет проводив дослідження щодо порушення суб`єктами господарювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», зокрема під час виробництва та реалізації масла солодковершкового селянського 73 % жиру, дата виготовлення - 05.09.2018 (далі - Продукція), виробництва Товариства.

Відповідно до Експертного висновку було закуплено зразок Продукції виробництва Товариства, за ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови» (далі - ДСТУ 4399:2005) та досліджено в лабораторії Випробувального центру на замовлення головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві. Продукцію було відібрано 07.09.2018 у фізичної особи-підприємця Сергієнко О. Ю. (далі - ФОП Сергієнко О. Ю.).

За наявною в Комітету інформацією, Продукція від Товариства була направлена для подальшої реалізації до ФОП Сергієнко О. Ю., що документально підтверджено.

Відповідно до Експертного висновку Продукція не відповідає, зокрема, ДСТУ 4399:2005 за вмістом стеринів. Замовником щодо проведення випробувань Продукції є Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

Комітет зазначає, що на упаковці (етикетці) Продукції містяться написи «Масло Солодковершкове Селянське», «ДСТУ 4399:2005», виконані великими літерами. Також на упаковці (етикетці) Продукції зазначено виробника - ТОВ «Малороганський молочний завод», склад, харчову та енергетичну цінність, строк придатності.

Відповідно до наданої ТОВ «Малороганський молочний завод» інформації, відповідальність за розміщення інформації на етикетці (упаковці) Продукції несе Товариство. До складу Продукції, як зазначено на її упаковці (етикетці), входять: вершки, одержані з коров`ячого молока, молоко коров`яче знежирене.

Товариство на вимогу Комітету № 127-26/09-11521 від 13.09.2019 надало відповідь листом № 2409 від 24.09.2019 (вх. Комітету № 8-09/11179 від 30.09.2019) та підтвердило факт виробництва й реалізації Продукції, а також зазначило, що Продукція не може містити у своєму складі немолочні жири.

Проте, Комітет зазначає, що відповідно до Експертного висновку у складі Продукції виявлено жири немолочного походження. Отже, Продукція не є маслом солодковершковим у розумінні законодавства, що свідчить про те, що інформація «МАСЛО», «ДСТУ 4399:2005», поширена щодо Продукції, є неправдивою.

Підпунктом 2 пункту 3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 (далі - Положення), визначено, що основними завданнями Держпродспоживслужби є, зокрема, реалізація державної політики у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного ринкового нагляду проводить перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирає зразки продукції та забезпечує проведення їх експертизи (випробування) (підпункт 7-1 пункту 4 Положення).

Крім того, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було надано роз`яснення листом б/н б/д (вх. Комітету від 19.06.2020 № 7-08/7916), зокрема, що стерини є природніми складниками лише рослинних жирів і їх присутність у молочному продукті говорить про додавання до нього рослинних олій, що, у свою чергу, вказує на фальсифікацію молочного жиру.

Згідно з пунктом 5.1 ДСТУ 4834:2007 «Молоко та молочні продукти. Правила приймання, відбирання та готування проб до контролювання» (далі - ДСТУ 4834:2007) продукт приймається партіями. Кожну партію супроводжують документами, що підтверджують якість та безпечність продукту.

Відповідно до пункту 3.1 ДСТУ 4834:2007 партія - це будь-яка визначена кількість продукту з однаковою назвою та властивостями, яку вироблено за однакових умов на одній і тій самій потужності, за один технологічний цикл.

Виробництво масла в Україні регламентується державним стандартом ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови», який введено в дію 01.07.2006.

У ДСТУ 4399:2005 наводяться терміни та визначення понять видів масла, а також його класифікація.

Відповідно до ДСТУ 4399:2005 масло (з коров`ячого молока) - це харчовий жировий продукт, вироблений тільки з коров`ячого молока та продуктів його перероблення з рівномірно розподіленою в жировому середовищі вологою і сухими знежиреними речовинами.

Вершкове масло - вироблене з вершків та/або продуктів перероблення молока, яке має специфічний притаманний йому смак, запах та пластичну консистенцію за температури (12±2)°С, із вмістом молочного жиру не менше ніж 61,5 відсотка, що становить однорідну емульсію типу «вода в жирі». Солодковершкове масло виробляється з пастеризованих натуральних вершків.

Залежно від масової частки жиру, що є одним з фізико-хімічних показників масла, вершкове масло поділяється на групи:

вершкове масло «екстра» - з масовою часткою жиру від 80 до 85 %; вершкове масло «селянське» - з масовою часткою жиру від 72,5 до 79,9 %; вершкове масло «бутербродне» - з масовою часткою жиру від 61,5 до 72,4 %; топлене масло (молочний жир) з масовою часткою молочного жиру не менше ніж 99 % (99,8).

Пунктом 5.3.5 ДСТУ 4399:2005 заборонено для виробництва масла застосовувати будь-які жири та вершки, крім тих, що отримані з коров`ячого молока.

Відповідно до пункту 5.1 ДСТУ 4399:2005 масло повинно відповідати вимогам цього стандарту.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про молоко та молочні продукти» (далі - Закон) не допускається використання назв молочних продуктів у власних назвах продуктів та торговельних марках, якщо ці продукти виробляються з використанням сировини немолочного походження.

Відповідно до абзацу десятого статті 1 Закону традиційні молочні продукти - це масло, сири; а також кисломолочні продукти, вироблені із застосуванням заквасок на чистих культурах молочнокислих бактерій - ацидофілія, простокваша, ряжанка, сметана, сир кисломолочний; кефір - із застосуванням заквасок на кефірних грибках.

Тобто, у розумінні Закону, масло вершкове є традиційним молочним продуктом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону, забороняється відокремлення процесу пакування молочних продуктів від технологічного циклу виробництва продукції (крім пакування масла, сиру, сухих молочних продуктів структурними підрозділами одного переробного підприємства або переробними підприємствами, що входять до складу одного об`єднання).

Статтею 6 Закону України «Про молоко та молочні продукти» заборонено використовувати у виробництві традиційних молочних продуктів жири та білки немолочного походження, а також будь-які стабілізатори і консерванти.

Суб`єкти господарювання зобов`язані додержуватися вимог нормативних документів при виробництві молока, молочної сировини і молочної продукції, а також при їх зберіганні, транспортуванні та реалізації (абзац другий частини другої статті 13 Закону).

Пунктом 5.4.2 ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови» визначено, що при маркуванні масла вершкового слід зазначати назву й адресу виробника, повну назву продукту, його склад, кінцеву дату зберігання або дату виробництва та строк придатності, умови зберігання, масу нетто, брутто, тару, номер партії, інформаційні дані про харчову цінність 100 г продукту, штрих-код ЕАН та інше.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» інформація про харчовий продукт не повинна вводити в оману, зокрема, щодо: характеристик харчового продукту, у тому числі його категорії, характерних ознак, властивостей, складу, кількості, мінімального терміну придатності або дати «вжити до», країни походження або місця походження, способу виробництва (виготовлення); припущення за допомогою зовнішнього вигляду продукту, опису або графічних зображень про наявність у харчовому продукті певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у даному харчовому продукті, замінено іншим компонентом або інгредієнтом.

Зазначені обмеження поширюються також на рекламу харчових продуктів, спосіб розміщення та представлення харчових продуктів для реалізації, зокрема форму, зовнішній вигляд, упаковку, пакувальні матеріали.

На момент проведення експертизи діяв Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів (далі - Технічний регламент), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 № 487, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.02.2011 за№ 183/18921 (зі змінами).

Пунктом 6 Технічного регламенту передбачено, що вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

Згідно з пунктом 7 Технічного регламенту назва харчового продукту повинна бути зрозумілою для споживача, конкретно та точно характеризувати продукт, розкривати його природу, походження, надавати можливість відрізняти певний вид харчового продукту від інших аналогічних видів харчових продуктів. Назва харчового продукту повинна відповідати назві, установленій нормативно- правовими актами. Назву продукту встановлює виробник з урахуванням вимог цього Технічного регламенту.

Тобто, інформація на упаковках Продукції, зокрема «МАСЛО» «ДСТУ 4399:2005», є неправдивою.

Комітет зазначив, що стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення неправдивої інформації щодо складу, споживчих властивостей, характеристик, назви товару може надати неправомірні переваги на ринку та поставити Товариство у більш вигідне становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання, які діють на відповідному ринку.

Ринок виробництва та реалізації масла солодковершкового, на якому здійснює діяльність Товариство, є конкурентним, представлений широким асортиментом продукції різних виробників.

Отже, поширення Товариством неправдивої інформації може (могло) вплинути на наміри споживачів щодо придбання Продукції, а конкуренти можуть (могли) втратити своїх потенційних споживачів, унаслідок чого Товариство може (могло) отримати переваги в конкуренції під час реалізації Продукції.

На підставі викладеного, Комітет дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог статті 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема, внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на намір цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, послуг цього суб`єкта господарювання.

Відповідно до фактів, викладених вище, у складі Продукції виявлено жири немолочного походження, зокрема у маслі солодковершковому селянському 73 % жиру, дата виготовлення - 05.09.2018.

Враховуючи частину третю статті 5 та статтю 6 Закону України «Про молоко та молочні продукти», Продукція виробництва Товариства не є молочним продуктом у розумінні законодавства.

Отже, інформація на упаковках Продукції, зокрема «МАСЛО» «ДСТУ 4399:2005», є неправдивою.

Тобто, дії Товариства щодо поширення неправдивої інформації щодо складу Продукції є порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення № 690-р від 10.11.2020 винесено відповідачем при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи; відповідачем не доведено обставини, які визнано ним встановленими; викладенні у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; зазначене рішення прийнято з порученням норм матеріального права. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 690-р від 10.11.2020.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що Рішення прийняте з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Судом встановлено, що позивач, який звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним Рішення 11.12.2020, звернувся до суду в межах зазначеного строку, оскільки вказане рішення було надіслано Комітетом на адресу позивача супровідним листом, датованим 18.11.2020 №127-26/09-15786.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.

Відповідно до ст. 15-1 глави 3 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб`єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб`єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб`єкта господарювання;

приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Позивач, зокрема, зазначає, що в Продукції відсутні немолочні жири, що в свою чергу підтверджується Протоколом випробувань № 8761/Д від 16.10.2018, тому притягнення позивача до відповідальності та накладання на нього штрафу є неправомірним та безпідставним, а висновки, викладені у Рішенні, недоведеними.

Стосовно даних тверджень, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у зв`язку з проведенням Комітетом дослідження щодо наявності / відсутності в діях суб`єктів господарювання ознак порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції під час виробництва / реалізації молочної продукції останнім направлено вимогу від 11.01.2019 № 127-26/06-349 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про надання інформації щодо проведення випробування зразків молочної продукції на вміст у її складі жирів немолочного походження (стеринів тощо).

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом № 11.2.1/978-19 від 19.02.2019 (вх. Комітету № 7-06/2383 від 25.02.2019) надала засвідчену копію експертного висновку, зокрема експертного висновку від 16.10.2018 № 012432/1/д.к./18 Випробувального центру Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, результатом якого був аналіз продукції виробництва товариства з обмеженою відповідальністю «Малороганський молочний завод».

Відповідно до Експертного висновку було закуплено зразок Продукції виробництва Товариства, за ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. Технічні умови» (далі - ДСТУ 4399:2005) та досліджено в лабораторії Випробувального центру на замовлення головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві. Продукцію було відібрано 07.09.2018 у фізичної особи- підприємця Сергієнко О. Ю.

Продукція від Товариства була направлена для подальшої реалізації до ФОП Сергієнко О. Ю., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією Декларації виробника ТОВ «Малороганський молочний завод» від 05.09.2018 № 5 та копією видаткової накладної від 05.09.2018 № 105225, наданих ФОП Сергієнко О.Ю. у відповідь на вимогу Комітету від 04.10.2019 № 127-26/09-12662 листом вх. від 08.11.2019 №8-0913119.

При цьому, відповідно до Експертного висновку Продукція не відповідає, зокрема, ДСТУ 4399:2005 за вмістом стеринів. Замовником щодо проведення випробувань Продукції є Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

Судом було встановлено, що за інформацією ТОВ «Малороганський молочний завод», наданої на вимогу Комітету від 13.09.2019 № 27-26/0911521, листом від 24.09.2019 № 2409 (вх. від 30.09.2019 № 8-01/11179) Товариство підтвердило факт виробництва й реалізації Продукції, а також зазначило, що Продукція не може містити у своєму складі немолочні жири, а також повідомило, що відповідальність за розміщення інформації на етикетці (упаковці) Продукції несе позивач.

Позивачем надано Протокол № 8761/Д, який на переконання позивача спростовує експертний висновок від 16.10.2018 № 012432/1/д.к./18 та підтверджує обставину відсутності у Продукції стеринів.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю цей Порядок визначає процедуру проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) акредитованими лабораторіями з використанням підтверджувальних (референс) методів та врахування їх результатів для цілей державного контролю.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю у цьому Порядку під терміном «арбітражний зразок» розуміється зразок, який є одним із двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), який за результатами планового або позапланового відбору вручено оператору ринку та зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).

Отже, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що зразок масла, використаний в Протоколі № 8761/Д, наданий Товариством, не є арбітражним зразком масла, який є предметом випробування у Висновку експерта.

Крім того, як у матеріалах справи Комітету, так і в матеріалах даної судової справи відсутні докази оскарження дій посадових осіб Держпродспоживслужби та/або рішень Держпродспоживслужби, що, у свою чергу, вказує на чинність Висновку експерта, а отже, висновок Випробувального центру про невідповідність продукції позивача, зокрема про невідповідність продукції нормам вимог законодавства та нормативно-технічної документації, зокрема, ДСТУ 4399:2005 за вмістом стеринів, є чинним.

Доводи про неможливість оскарження вказаних вище рішень через відсутність у позивача інформації про їх наявність та безпосередньо копії таких рішень, судом до уваги не беруться, оскільки, у відповідь на подання про попередні висновки Комітету від 20.07.2020 № 127-26.4/14-20/334-спр, листом від 31.07.2020 № 3107 позивач повідомив, що в жовтні 2018 року Товариство отримало від Держспоживслужби міста Харкова лист від 08.10.2018 № 21/14750 з інформацією про виявлення стеринів у складі масла солодковершкового 73% жиру, дата виробництва -06.09.2018 року.

При цьому, до листа від 08.10.2018 № 21/14750 було додано копії листа Головного управління Держспоживслужби у місті Києві та копію експертного висновку, що свідчить про виявлення стеринів у складі масла виробництва позивача.

Щодо тверджень позивача про недоведеність Комітетом обставини того, що ринок виробництва та реалізації масла солодковершкового є конкурентним, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 11 статті частини другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема види діяльності.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру у розділі види діяльності позивача зазначено, зокрема, « 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний)» та « 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами».

При цьому, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру, численна кількість суб`єктів господарювання здійснюють тотожні види діяльності, а, відтак, суд погоджується з доводами Комітету про те, що ринок є конкурентним та Товариство діяло в конкурентному середовищі, зазначена обставина позивачем не спростована.

Щодо тверджень позивача про те, що у Рішенні відсутні докази встановлення впливу або можливого (гіпотетичного) впливу на наміри споживачів щодо придбання ними продукції Позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» конкуренція - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як, зокрема, недобросовісна конкуренція, не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Так, споживачу при купівлі продукції притаманно порівнювати товари одного виробника з товарами інших виробників. Таким чином зазначення неправдивих відомостей щодо складу продукції може плинути на намір споживача придбати продукцію того виробника, якого він буде вважати добросовісним та якісним, проте шляхом поширення неправдивих відомостей щодо споживчих властивостей товару товариство напряму вводить вказаного споживача в оману через те, що така продукція насправді неякісна.

Отримання зазначених переваг у конкуренції з іншими виробниками масла може призвести до отримання Товариством неправомірного прибутку, оскільки, вартість рослинних жирів значно нижча від вартості молочних жирів, а, відтак, додавання рослинних жирів до складу продукції дозволяє зменшити її собівартість.

При цьому, суд погоджується з доводами Комітету, що наявність на ринку продукції Товариства, виготовленої відповідно до вимог щодо масла солодковершкового, не спростовує факт продажу неналежного товару невстановленій кількості споживачів.

Близька за змістом правова позиція також викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 10.01.2017 у справі № 910/9776/16.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

За наведених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малороганський молочний завод" не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.07.2021

Суддя Ю.В. Картавцева