Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7436/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Заочне
18 червня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Осадчій А.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача
адвоката Хмельницької Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Юлія Вадимівна про визнання спадкового договору недійсним та зняття заборони відчуження на нерухоме майно, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання спадкового договору недійсним та зняття заборони відчуження на нерухоме майно. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона 28 квітня 2011 року за 20000 доларів США купила у відповідача квартиру АДРЕСА_1 . Доказом даного твердження є договір купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О.
В 2018 році ОСОБА_2 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року недійсним (справа №711/10395/18).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Алла Олександрівна, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Юрія Віталійовича задоволено; рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Аллою Олександрівною, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 28.04.2011р. за № 4429222.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 грудня 2019 року, - 05 грудня 2019 року державним реєстратором Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області Клєпач А.А. внесено дані до Державного реєстру речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , а саме згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року погашено право власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 та зареєстровано право власності на цю квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2005 року.
Оскільки, при вирішенні вищевказаної справи, а саме, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року, Черкаським апеляційним судом не прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_2 коштів, які вона отримала при укладенні договору купівлі-продажу від ОСОБА_1 , - 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції.
До відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 - до вирішення спору по суті.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2018 року (вірна дата - 09 грудня 2019 року відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 грудня 2019 року) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №711/10395/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: постанову Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасовано, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року залишено в силі.
Оскільки в Державному реєстрі речових прав на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року погашено право власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 (на разі постанова скасована постановою Верховного Суду), та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2005 року, - ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради із заявою, в якій просила погасити право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 та відновити в реєстрі речових прав право власності на цю квартиру за нею - ОСОБА_1 на підставі постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року, правовстановлюючим документом залишити договір купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Крилової О.М. №54160772 від 21 вересня 2020 року відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована в АДРЕСА_2 за суб`єктом: ОСОБА_1 .
Як вбачається з вищевказаного рішення, підставою для відмови у державній реєстрації права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_1 стали наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на кв. АДРЕСА_1 накладено обтяження на підставі спадкового договору №1-3719 від 21 грудня 2019 року, виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., та укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач вважає, що її право власності є обмеженим та вона позбавлена можливості зареєструвати належне їй право власності на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
Крім того, вважає, що очевидним є той факт, що на момент укладення спадкового договору №1-3719 від 21 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяла заборона ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб спірної квартири, накладена ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2018 року (вірна дата - 09 грудня 2019 року відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 грудня 2019 року), однак через відсутність відомостей щодо відповідної заборони у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. накладено обтяження на підставі спадкового договору №1-3719 від 21 грудня 2019 року.
Про наявну заборону вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб квартири за адресою: АДРЕСА_3 було добре відомо і ОСОБА_2 станом на день укладення спадкового договору 21 грудня 2019 року.
Враховуючи, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №711/10395/18 постанову Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасовано, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року залишено в силі, а тому станом на день звернення до суду з даною позовною заявою договір купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. є дійсним.
Таким чином, позивач вважає, що вона є законним власником вказаної вище квартири, однак зареєструвати своє право власності на вказану квартиру не може у зв`язку з наявністю накладених державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. обтяжень на нерухоме майно при посвідченні спадкового договору, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вважає, що спадковий договір від 21 грудня 2019 року за реєстровим №1-3719 є недійсним, оскільки, по-перше, - укладений під час дії заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб квартири за адресою: АДРЕСА_3 , накладеної ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2018 року (вірна дата - 09 грудня 2019 року відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 грудня 2019 року), а по-друге, - позивач, є власником цієї квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 квітня 2011, дійсність якого встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року.
Таким чином, позивач просить суд, - визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. від 21 грудня 2019 року за реєстровим №1-3719 та зняти заборону відчуження на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , накладену державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. при посвідченні спадкового договору від 21 грудня 2019 року за реєстровим №1-3719, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 13.11.2020р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 14.05.2021р. заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Грушевого Ю.В. про відвід судді Позарецькій С.М. залишено без задоволення.
Відповідачами не подано відзив на позов. Третьою особою письмові пояснення по суті позову не подані.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Хмельницька Л.М. повністю підтримали позов та просили задовольнити, враховуючи обґрунтування, наведене у позовній заяві. Крім того, не заперечували проти заочного розгляду справи.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та представник адвокат Грушевий Ю.В. не з`явились, будучи неодноразово належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Причини їхньої неявки судом визнані неповажними.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, будучи належним чином неодноразово повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.
В судове засідання представник третьої особи Першої Черкаської державної нотаріальної контори не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Надано заяву про можливість розгляду справи за його відсутності. При вирішенні справи покладається на компетентність суду.
Суд ухвалив про заочний розгляд справи, відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що 28 квітня 2011 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О.
В 2018 році ОСОБА_2 звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року недійсним (справа №711/10395/18).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Алла Олександрівна, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відмовлено.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Грушевого Юрія Віталійовича задоволено; рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року скасовано; прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 28 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк Аллою Олександрівною, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 28.04.2011р. за № 4429222.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 грудня 2019 року, - 05 грудня 2019 року державним реєстратором Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області Клєпач А.А. внесено дані до Державного реєстру речових прав на квартиру АДРЕСА_1 , а саме згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року погашено право власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 та зареєстровано право власності на цю квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2005 року.
При вирішенні спору по вказаній справі Черкаським апеляційним судом не було прийнято рішення щодо повернення ОСОБА_2 коштів, які вона отримала при укладенні договору купівлі-продажу від ОСОБА_1 , - внаслідок чого 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції.
До відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просила суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 - до вирішення спору по суті.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2018 року (вірна дата - 09 грудня 2019 року відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 грудня 2019 року) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Між тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №711/10395/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: постанову Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року скасовано, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2019 року залишено в силі.
Оскільки в Державному реєстрі речових прав на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року погашено право власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 (ця постанова скасована постановою Верховного Суду) та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2005 року, - ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради із заявою, в якій просила погасити право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 та відновити в реєстрі речових прав право власності на цю квартиру за нею - ОСОБА_1 на підставі постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року, правовстановлюючим документом залишити договір купівлі-продажу від 28 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Крилової О.М. №54160772 від 21 вересня 2020 року відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована в АДРЕСА_2 за суб`єктом: ОСОБА_1 .
Підставою для відмови у державній реєстрації права власності на вищезазначену квартиру за ОСОБА_1 стали наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на кв. АДРЕСА_1 накладено обтяження на підставі спадкового договору №1-3719 від 21 грудня 2019 року, виданого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В., та укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи судом досліджено спадковий договір від 21.12.2019р., який наданий до суду державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду від 02.02.2021р.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 1302 ЦК України, за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 1304 ЦК України).
Як передбачено ст. 1306 ЦК України, предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя. Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
Частиною 1 ст. 1307 ЦК України передбачено, що на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
Таким чином за результатами розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у спосіб, що обраний позивачем, який відповідає нормам ст. 16 ЦК України. Так, беззаперечно судом встановлено, що власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , яка набула право власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.2011р., що посвідчений приватним нотаріусом Сопільняк А.О.
Крім того, на час укладання між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкового договору від 21.12.2019р., діяла заборона ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, мни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб вказаного нерухомого майна, як захід забезпечення позову, що накладена ухвалою Придніпровського райсуду м. Черкаси від 09.12.2019р. (справа №711/9632/19), з урахуванням ухвали від 26.12.2019р., навіть незважаючи на те, що це судове рішення не було реалізоване саме станом на 21.12.2019р. При цьому, суд звертає увагу, що вказана ухвала суду про забезпечення позову підлягала негайному виконанню, враховуючи відповідне застереження, наявне в ухвалі і її оскарження не зупиняло її виконання.
На думку суду, укладенням спадкового договору порушені права власника нерухомого майна ОСОБА_1 , яка фактично не може володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, право власності на яке набуто нею на законних підставах. Відповідно, підлягає до задоволення і вимога позивача про зняття заборони відчуження на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , накладену державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. при посвідченні спадкового договору від 21.12.2019р., оскільки внаслідок наявності такої заборони неможливо внести запис про право власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно до Реєстру прав на нерухоме майно, враховуючи рішення від 21.09.2020р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Криловою О.М.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі. При цьому, слід зазначити, що відповідачі не скористалися правом заперечень проти позову та спростування пред`явлених до них позовних вимог.
На керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268, 265, 280 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним спадковий договір, укладений між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ), посвідчений державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. від 21 грудня 2019 року за реєстровим №1-3719 та зняти заборону відчуження на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме, - на квартиру АДРЕСА_1 , накладену державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. при посвідченні спадкового договору від 21 грудня 2019 року за реєстровим №1-3719, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено 28.06.2021р.
Головуючий: С. М. Позарецька