Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 р. Справа№200/6802/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

28 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1) визнати протиправною бездіяльність акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» із ненадання відповіді на його запити на отримання публічної інформації від 07 грудня 2020 року № 30/2020 та від 19 лютого 2021 року № 30/2020 повторний; зобов`язати акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» надати йому у встановлений законом строк повну, вичерпну та достовірну відповідь на його запити на отримання публічної інформації від 07 грудня 2020 року № 30/2020 та від 19 лютого 2021 року № 30/2020 (повторний) з таких питань:

- чи є акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» правонаступником акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) та/або акціонерного товариства «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305);

- який статутний капітал мали відповідно акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та/або акціонерне товариство «Київенерго» у 2008-2015 роках (якщо він змінювався, то вказати про щорічну суму такого капіталу);

- які об`єкти нерухомості (адреса, площа, характер майнового права) мали відповідно акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та/або акціонерне товариство «Київенерго» у 2008-2015 роках (якщо вони змінювалися, вказати про щорічні показники таких об`єктів);

- який валовий дохід мали акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та/або акціонерне товариство «Київенерго» у 2008-2015 роках, зокрема у кожному відповідному півріччі цих років;

- який прибуток мала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» у першому півріччі 2009 року;

- які суми дивідендів за акціями акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та/або акціонерного товариства «Київенерго», що належали державі, сплачувалися у 2005-2015 роках, зокрема кожного року;

2) визнати протиправною бездіяльність акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» із ненадання відповіді на його запит на отримання публічної інформації від 22 квітня 2021 року № 10/2021; зобов`язати акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» надати йому у встановлений законом строк повну, вичерпну та достовірну відповідь на його запит на отримання публічної інформації від 22 квітня 2021 року № 10/2021 з таких питань:

- чи була компанія (публічне акціонерне товариство) «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року 1163, та якщо перебувала, то на підставі чого ця юридична особа була включена до цього Реєстру;

- чи ініціювала компанія (публічне акціонерне товариство) «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) та/або інші особи виключення «Київенерго» з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1163, чи була ця юридична особа («Київенерго») виключена з вказаного реєстру і, якщо так, то коли і на підставі чого;

- чи подавала компанія (публічне акціонерне товариство) «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) під час свого перебування в Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1163 будь-яку звітність до державного підприємства «Енергоринок» та/або через державне підприємство «Енергоринок», передбачену Порядком надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 року № 612, і, якщо так, то з якою періодичністю, коли ця звітність почала подаватися та коли припинилася подача цієї звітності (за умов її припинення на час відповіді на цей запит).

Позов обґрунтовував тим, зокрема, що він є публічною особою за критеріями Європейського суду з прав людини, займає активну політичну діяльність, є блогером та постійно інформує громадськість про значущі події, і ця інформація про нього є загальновідомою.

З урахуванням потреби отримання, використання та поширення суспільно необхідної публічної інформації, реалізуючи свої права, гарантовані ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцією України, керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації» 07 грудня 2020 року та повторно 19 лютого 2021 року направив до акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (далі - АТ «К.ЕНЕРГО») запит на отримання публічної інформації, яка становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією), від 07 грудня 2020 року № 30/2020 та, через ненадання відповіді на нього, запит від 19 лютого 2021 року № 30/2020 (повторний), а також запит від 22 квітня 2021 року № 10/2021, які отримані відповідачем 10 грудня 2020 року, 23 лютого 2021 року та, відповідно, 27 квітня 2021 року.

Отримання вказаної у запитах інформації було безумовно необхідним не лише для реалізації прав та законних інтересів його як запитувача інформації, але й для реалізації ним як запитувачем інформації його функцій зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань.

Між тим, жодної відповіді на них отримано не було, чим серед іншого грубо порушені його права, гарантовані ст.ст. 32 та 34 Конституції України, ст.ст. 6, 8 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було.

Відповідач скористався правом надання пояснень суду (п. 3 ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, відповідач подав письмові пояснення (за підписом ліквідатора Паркулаба В.Г.), в яких зазначав, зокрема, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2019 року у справі № 905/1965/19 порушено провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131305); постановою Господарського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року у справі №905/1965/19 визнано банкрутом АТ «К.ЕНЕРГО» та відкрито ліквідаційну процедуру щодо боржника, призначено ліквідатором боржника акціонерного товариства «К.Енерго» (85612, Донецька обл., м. Курахове. вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 983 від 23 травня 2013 року, адреса: АДРЕСА_1 ), на якого покладені обов`язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.

Вважав, що ліквідатор АТ «К.ЕНЕРГО» немає обов`язку володіти інформацією про діяльність товариства за періоди з 2008 року по 2015 роки, яка запитувалася позивачем. Крім того, запити від позивача ліквідатор не отримував - на адресу його місцезнаходження, що зазначена у постанові Господарського суду Донецької області від 24 вересня 2020 у справі №905/1965/19 ( АДРЕСА_1 ), жодних запитів від позивача не надходило.

Також вважав, що АТ «К.ЕНЕРГО не є розпорядником публічної інформації, оскільки не підпадає під коло розпорядників інформації, зазначених в ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Вважав, що АТ «К.ЕНЕРГО» не відноситься до суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (ст. 13 цього Закону), оскільки більше трьох років не здійснює постачання теплової енергії - з 01 травня 2018 року припинило діяльність з постачання теплової енергії споживачам м. Києва, не провадить ліцензовану діяльність в сфері енергетики на території м. Києва, передало теплові енергетичні активи в розпорядження КП «Київтеплоенерго». Крім того, вимоги позивача що надання публічної інформації, через призму положень ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», можуть стосуватися лише надання інформації щодо умов постачання товарів послуг, однак, запитувана інформація цього не стосувалася.

В жодному із запитів позивач як запитувач не зазначав з якою метою запитує інформацію, не вказував про суспільний інтерес, не надавав жодної інформації про себе, яка б у відповідний час продемонструвала, що він має певний досвід, є політичним чи науковим діячем, або провадив діяльність, пов`язану з відповідачем.

Також вважав, що запитувана інформація не належить до публічної, не відноситься до інформації, що становить суспільний інтерес, а стосується особистого інтересу позивача і бажання бути проінформованим. Не є інформаційним запитом звернення позивача, для відповіді на яке необхідно створити інформацію. Запитувана інформація не відповідає вимогам трискладового тесту, ст. 10 Конвенції у даному випадку не дає право позивачу отримувати інформацію, а також не покладає на відповідача обов`язок надавати заявнику таку інформацію.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає повноваження ліквідатора, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, як зокрема виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

З огляду на наведені положення (ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та п. 3 ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України) суд прийняв дані пояснення.

Позивач скористався правом надання заперечень на пояснення ліквідатора АТ «К.ЕНЕРГО» (п. 3 ч. 3 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, позивач подав заперечення на пояснення ліквідатора АТ «К.ЕНЕРГО», якими підтримав доводи позовної заяви.

Також зазначав, що, на його думку, ліквідатор є зацікавленою службовою особою і не є належним представником відповідача у адміністративному судочинстві.

Запити позивача були спрямовані на належну юридичну адресу відповідача АТ «К.ЕНЕРГО» у м. Курахове та отримані представниками (співробітниками) відповідача. Законодавство про інформацію не зобов`язує громадян звертатися із запитами та зверненнями саме до ліквідатора юридичної особи, яка ще не ліквідована, на адресу, відмінну від офіційної адреси цієї юридичної особи. Крім того з факту отримання співробітниками відповідача за адресою його знаходження, яка у поясненнях не спростована, прямо випливає фактична діяльність АТ «К.ЕНЕРГО» з діловодства саме у м. Кураховому, та статус адреси відповідача у м. Кураховому не як формальної, а саме як фактичної, функціональної адреси АТ «К.ЕНЕРГО».

Вважав, що якщо ліквідатор АТ «К.ЕНЕРГО» вважає, що саме він, а не співробітники АТ «К.ЕНЕРГО» мають відповідати за документообіг АТ «К.ЕНЕРГО», тоді ліквідатор мав би забезпечити вчасне отримання та опрацювання кореспонденції АТ «К.ЕНЕРГО» на її належну юридичну адресу, та тому мав би нести за це відповідальність саме як службова особа АТ «К.ЕНЕРГО» - відповідача у цій справі. Відповідна ймовірна недбалість ліквідатора як службової особи АТ «К.ЕНЕРГО» щодо документообігу ніяк не зменшує вину АТ «К.ЕНЕРГО» як розпорядника інформації у ненаданні відповіді не запит.

Позивач звернув увагу суду на те, що у 2020-2021 роках у господарських справах, де АТ «К.ЕНЕРГО» було учасником справи, зокрема у справах №910/22855/17 та № 910/6495/18 представниками АТ «К.ЕНЕРГО» та судом, зокрема Верховним Судом, системно, успішно та ефективно використовувалася для листування та вказувалася виключно офіційна, юридична адреса АТ «К.ЕНЕРГО» згідно з відомостями ЄДРПОУ у м. Курахове.

Крім того у цій адміністративній справі №200/6802/21 від представників АТ «К.ЕНЕРГО» та ліквідатора АТ «К.ЕНЕРГО» не надходило клопотань про зміну адреси відповідача та про зміну підсудності справи у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (якщо нібито належним місцем перебування відповідача є м. Харків). Та у самих поясненнях адреса відповідача вказана саме у м. Курахове. Отже перебування ліквідатора АТ «К.ЕНЕРГО» у місті Харків ніяк не впливає на відповідальність відповідача у даній справі, що насправді усвідомлюють як відповідач так і ліквідатор.

Щодо нібито відсутності у відповідача статусу розпорядника публічної інформації, то вимоги позову та заяв позивача ґрунтуються у першу чергу на нормі п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», за якою до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій ст. 13 цього Закону, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Для застосування до юридичної особи, суб`єкта господарювання п. 4 ч. 2 ст. 13 цього Закону не потрібна його додаткова відповідність вимогам п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону. Крім того, у поясненнях ніяк та нічим не доводиться той факт що відповідач не займав у період, який охоплювався запитами, домінуюче становище на ринку, що він не був наділеним спеціальними чи виключними правами, що він не отримував бюджетних коштів тощо. Ця хибна теза пояснень контрастує із статусом «Київенерго» у період щодо якого було запитане інформацію, зокрема як основного постачальника тепла та електроенергії до столиці України - міста Києва. Чисельні нормативні акти, наведені у позові щодо особливого, домінуючого становища «Київенерго» та наявності у «Київенерго» особливих прав у поясненнях ніяк не коментуються. У поясненнях також нічим та ніяк не доведене, що відповідач не отримував у 2009-2015 роках бюджетних коштів. Отже всі ці міркування пояснень також є не доведеними. Водночас ці міркування за будь-яких обставин за визначенням не знімають з відповідача статус розпорядника публічної інформації, передбачений у п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону, а саме щодо запитаної ОСОБА_1 у відповідача - суб`єкта господарювання суспільно необхідної інформації.

Щодо нібито відсутності у запитаній інформації критеріїв задокументованості, що запитана інформація потребує «додаткового змістовного аналізу», а тому не може вважатися інформаційним запитом, то очевидно, що наступна запитана ОСОБА_1 інформація взагалі не потребувала будь-якого опрацювання від відповідача, адже потребує на стислу відповідь, а саме: - щодо правонаступництва АТ «К.ЕНЕРГО» відносно юридичних осіб з кодом ЄДРПОУ 00131305; - щодо статутного капіталу юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305; - щодо перебування юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305 у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості.

Крім того, інша запитана інформація мала бути завчасно сформована та опрацьована відповідачем, незалежно від запитів позивача, як відповідною юридичною особою, суб`єктом господарювання згідно із податковим та господарським законодавством та відповідно до порядку ведення Реєстру, а саме: - щодо об`єктів нерухомості « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; - щодо валового доходу «Київенерго» у 2008-2015 роках; - щодо прибутку «Київенерго» у першому півріччі 2009 року; - щодо дивідендів «Київенерго», що належали державі й сплачувалися у 2005-2015 роках; - щодо звітності «Київенерго» під час свого перебування у Реєстрі.

У запитах до АТ «К.ЕНЕРГО» вимагався готовий, сформований інформаційний продукт, щодо відомих АТ «К.ЕНЕРГО» подій, заходів, осіб, коштів та майна, щодо завідомо відомих відповідачу фактів, щодо завідомо наявних у відповідача документів як носіїв інформації. Вся ця інформація мала бути створена ПАТ «Київенерго» та АТ «К.ЕНЕРГО», на час подання запитів вона мала існувати у АТ «К.ЕНЕРГО». Законами та підзаконними нормативно-правовими актами, які регламентують податкову, бухгалтерську, статистичну діяльність, а також спеціальним наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 року № 612 «Про затвердження порядку надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості», із змінами внесеними наказом Міністерства палива та енергетики України від 04 квітня 2006 року № 110, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 квітня 2011 року № 66, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17 липня 2013 року № 480 передбачене опрацювання цієї інформації відповідачем.

Щодо нібито відсутності суспільного інтересу у запитаній інформації, то вважав, що у позові доведено відповідність запитаної інформації вимогам ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію», оскільки вона забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі негативні наслідки діяльності (бездіяльності) юридичних осіб тощо.

Адже, як вказано у позові, АТ «К.ЕНЕРГО» як структура, що має той самий код ЄДРПОУ 00131305 що й АК «Київенерго» та ПАТ «Київенерго» та як суб`єкт господарювання є очевидним розпорядником інформації про попередню діяльність юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305, зокрема й інформації про експлуатацію та передачу (відчуження, приватизацію) державної частки статутного капіталу юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305 у приватну власність. У позові вказано, що така інформація має відношення до реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, негативні наслідки діяльності (бездіяльності) юридичних осіб тощо, а отже є предметом суспільного інтересу згідно зі ст. ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію».

Отже, як вказувалося у позові, така інформація про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном має очевидний суспільний інтерес, тобто є публічною та при цьому до неї водночас не може бути обмеженим доступ.

Як детально доводилося у позові, із наведенням низки чинних актів уряду України, «із вказаних нормативних документів випливає оперування державою значною часткою (долею) у власності АК «Київенерго», а у наступному ПАТ «Київенерго», яке мало код ЄДРПОУ 00131305, із наступною приватизацією зазначеної власності із достойменно невідомою метою. При цьому діяльність ПАТ «Київенерго», як свідчать відкриті джерела, мала окремі ознаки прибуткової» (до приватизації). Уся запитана позивачем інформація стосувалася розпорядження «Київенерго» власністю, зокрема державною та комунальною, приватизації «Київенерго» та перебуванням «Київенерго» у Реєстрі.

Обсяг діяльності відповідача підтверджується, зокрема й доданим до пояснень витягом з ЄДРПОУ щодо філій відповідача (зокрема тих, де вжита назва « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та чисельних реорганізацій відповідача, а також кінцевим бенефіціаром відповідача як одною з найбільш заможних та впливових персоналій (олігархів) України, що вбачається загальновідомими обставинами.

При цьому сума податків, які платила ПАТ «Київенерго», сума його доходів та дивідендів державі до приватизації свідчать про прибутковість та успішність «Київенерго» до приватизації, а отже ставлять під питання доцільність приватизації державних акцій ПАТ «Київенерго», вартість приватизації державних акцій ПАТ «Київенерго», порядок та форми розрахунки із заборгованостями ПАТ «Київенерго» за умов такої приватизації. Таким чином запитана інформація стосується вкрай ймовірно необґрунтованих та незаконних дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, щодо ймовірно необґрунтованої та неправомірної приватизації ПАТ «Київенерго», а отже має виключну суспільну значущість.

Крім того, у позові доводилося що у значний період часу, за який запитано інформацію, держава мала у «Київенерго» долю власності більше 50 %, при цьому вказувалося на п. 5-1 ч. 4 ст. 21 Закону України «Про інформацію», за якою до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості щодо діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до закону.

А тому є безпідставними посилання пояснення на ч. 2 ст. 32 Конституції України, за якою не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Адже Закон України «Про інформацію» прямо дозволяє поширення такої інформації про «Київенерго» як про структуру із долею державної власності, зокрема у певний період більше 50 %, та саме щодо підстав економічного добробуту та прав людини.

Процес приватизації державних акцій ПАТ «Київенерго» почався лише навесні 2011 року згідно з вказаних у позові постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 497, розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2011 року № 310-р. А отже як мінімум запитані позивачем відомості за період 2007-2010 років стосувалися діяльності ПАТ «Київенерго» як господарського товариства, у статутному капіталі яких більше 50 % акцій належать державі, а також господарських товариств, 50 і більше % акцій яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 %. Крім того, як вказане у позові у 2007-2015 роках здійснювалося оперування державою значною часткою (долею) у власності АК «Київенерго», а у наступному ПАТ «Київенерго», із наступною приватизацією зазначеної власності із достойменно невідомою метою.

Також, як вказувалося у позові, ПАТ «Київенерго» ймовірно мало у 2007-2015 роках прибуток. Але маючи такий прибуток ПАТ «Київенерго» зокрема не сплачувало власну заборгованість перед приватними кредиторами, такими як ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та багато інших. Тим самим ПАТ «Київенерго» порушувало права цих осіб та їх власників, гарантовані ст. 6, ст. 13 Конвенції 1950 року та ст. 1 Протоколу до неї. Тому запитана інформація стосується фактів порушення прав і свобод людини у розумінні Конвенції 1950 року, а отже тому також має виключну суспільну значущість.

Крім того, господарська діяльність ПАТ «Київенерго» у 2007-2015 роках була формою володіння, користування чи розпорядження державним майном, а саме державними акціями ПАТ «Київенерго» (не менше 50 % у 2007 році та не менше 25 % у 2015 році). Оскільки очевидним є значний розмір податкових надходжень від ПАТ «Київенерго» у вказаний період, то ці надходження є істотним фактором складання державного бюджету. Інформація про таку ситуацію безперечно має виключну суспільну значущість.

Крім того, сама поточна процедура банкрутства відповідача вбачається заходом із ймовірного штучного створення кінцевим бенефіціаром відповідача обставин, коли активи ПАТ «Київенерго» ймовірно переводяться на одних правонаступників, а пасиви (майнові зобов`язання) - саме на банкрута, АТ «К.ЕНЕРГО». Інформація про передумови такої ситуації, запитана у запитах, безперечно має виключну суспільну значущість.

А отже уся запитана ОСОБА_1 інформація про майно, перебування у Реєстрі, про правонаступництво та приватизацію «Київенерго» є безперечним предметом суспільного інтересу згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію», а АТ «К.ЕНЕРГО» є суб`єктом господарювання що володіє такою інформацією, а тому АТ «К.ЕНЕРГО» є розпорядником цієї публічної інформації згідно п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо міркувань про особистий інтерес позивача до інформації, то наявність у позивача особистої потреби у запитаній інформації, гарантованій ч. 3 ст. 32 Конституції України, ст. 6 та ст. 8 Конвенції 1950 року, ніяк не означає відсутність у позивача потреби у отриманні та поширенні цієї інформації для задоволення суспільного інтересу, гарантованій ч. 2 ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції 1950 року. Ця інформація збиралася позивачем, серед іншого, у цілях задоволення саме суспільного (публічного) інтересу, для реалізації ОСОБА_1 як запитувачем інформації функції ОСОБА_1 зі сприяння публічній дискусії з суспільно важливих питань. Ненадання цієї інформації створило суттєву перешкоду свободі вираження ним поглядів з питань діяльності в Україні підприємств паливно-енергетичного комплексу, їх приватизації та прибутковості. Ці тези у поясненнях нічим не спростовані.

Щодо міркувань про нібито потребу обґрунтування витребуваності інформації, то Закон України «Про доступ до публічної інформації» та інші акти законодавства узагалі не вимагають від запитувача надавати будь-які обґрунтування щодо потреби у запитаній інформації узагалі. Розпорядник інформації сам має визначити суспільну значущість запитаної інформації без будь-яких пояснень від запитувача. Водночас насправді у запитах позивачем вказувалося, що діяльність вітчизняного АТ «К.ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ - 00131305) як стратегічного підприємства паливно-енергетичного комплексу має величезну суспільну значущість та становить істотний суспільний інтерес, зокрема в рамках реалізації Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». У запитах вказувалося, що вони подаються ОСОБА_1 з урахуванням потреби отримання, використання та поширення суспільно необхідної публічної інформації, реалізуючи свої права, а у повторному запиті вказане, що станом на 19 лютого 2021 року жодної відповіді на запит № 30/2020 від АТ «К.ЕНЕРГО» не отримано, чим грубо порушені права, гарантовані ст. 32 та 34 Конституції України, ст. 6, 8 та 10 Конвенції 1950 року та Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Аргументи пояснень про потребу повідомлення у запиті деталей щодо персоналії запитувача вважав маніпулятивними, оскільки така потреба законом не передбачена. Крім того, відповідач та ліквідатор знайомі із загальновідомими публікаціями про діяльність ОСОБА_1 як політика, науковця та громадського діяча, із змістом указу Президента України від 17 серпня 2017 року № 220, яким ОСОБА_1 був призначений на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, про його роботу на цій посаді тощо. Більш того відповідач, про господарську діяльність якого має бути обізнаним ліквідатор відповідача, з 2018 року є учасником - відповідачем у господарській справі №910/22855/17, де представники відповідача (але не його ліквідатор) подавали, зокрема у 2020 та 2021 роках, касаційну скаргу та чисельні процесуальні документи, у яких послідовно намагалися доводити суду нібито протиправність дій саме ОСОБА_1 на посаді Урядового Уповноваженого у справах ЄСПЛ у 2015 році. А тому відповідач насправді був добре ознайомлений із соціальною роллю запитувача ОСОБА_1 , як мінімум як Урядового Уповноваженого у справах ЄСПЛ у 2015 році. У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав у тій самій справі заяву про приєднання до апеляційної скарги Міністерства юстиції України (позивача), яка надсилалася судом до АТ «К.ЕНЕРГО», яка обговорювалася представниками АТ «К.ЕНЕРГО» у 2021 році в судових засіданнях тощо.

Просив пояснення ліквідатора акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» залишити без розгляду або без задоволення як безпідставні та необґрунтовані.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі; справу вирішено розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні (ст. 263 КАС України)).

Вказаною ухвалою у відповідача витребувані докази, а саме завірені копії доказів (наказів, рішень, тощо) щодо всіх найменувань (перейменувань) товариства, починаючи з 12 квітня 2003 року - дати його державної реєстрації; встановлено строк для подання витребуваних доказів - по 22 червня 2021 року.

Однак в порушення вимог ст. 1291 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу суду з боку відповідача виконано не було. Пояснень щодо поважних причин неможливості її виконання - до суду не подано.

Враховуючи наведене суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є науковцем (доктор юридичних наук, професор), громадським активістом (експерт Української незалежної морської профспілки, експерт Кримськотатарського ресурсного центру), блогером, популярним користувачем соціальних мереж. Займає активну політичну діяльність та постійно інформує громадськість про значущі події, зокрема й шляхом надання інтерв`ю, публікації статей та блогів у соціальній мережі «Фейсбук» (посилання в мережі «Інтернет»: ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше 10000 тисяч читачів) а також на сайтах, наприклад, таких як «Цензор» (посилання в мережі «Інтернет» на блоги: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Крім того, указом Президента України від 17 серпня 2017 року №220/2017 він був призначений на посаду Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим. Указом Президента України від 02 грудня 2018 року № 405/2018 звільнений з цієї посади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 605-р він був призначений Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1357-р звільнений з цієї посади.

Отже позивач є публічною особою за критеріями Європейського суду з прав людини, і ця інформація є загальнодоступною та загальновідомою.

07 грудня 2020 року позивач по пошті направив до АТ «К.ЕНЕРГО» (на адресу: 85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34) запит на отримання публічної інформації від 07 грудня 2020 року № 30/2020, в якому, посилаючись, зокрема на ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 2 ст. 34 Конституції України та Закон України «Про доступ до публічної інформації», просив надати публічну суспільно необхідну інформацію з таких питань:

- чи є акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» правонаступником акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) та/або акціонерного товариства «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305);

- який статутний капітал мали відповідно акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та/або акціонерне товариство «Київенерго» у 2008-2015 роках (якщо він змінювався, то вказати про щорічну суму такого капіталу);

- які об`єкти нерухомості (адреса, площа, характер майнового права) мали відповідно акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та/або акціонерне товариство «Київенерго» у 2008-2015 роках (якщо вони змінювалися, вказати про щорічні показники таких об`єктів);

- який валовий дохід мали акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» та/або акціонерне товариство «Київенерго» у 2008-2015 роках, зокрема у кожному відповідному півріччі цих років;

- який прибуток мала акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» у першому півріччі 2009 року;

- які суми дивідендів за акціями акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» та/або акціонерного товариства «Київенерго», що належали державі, сплачувалися у 2005-2015 роках, зокрема кожного року.

Відповідь на запит просив надати на його адресу: 65023, м. Одеса, а/с 208, Одеса-23, а також у сканованому вигляді на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4

Вказане поштове відправлення ПАТ «Укрпошта» 6502307752600 отримане відповідачем 10 грудня 2020 року (підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та інформацією ПАТ «Укрпошта» по трекінгу №8561201324573 з його офіційного веб-сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповіді на вказаний запит надано не було.

19 лютого 2021 року позивач повторно по пошті направив до АТ «К.ЕНЕРГО» (на адресу: 85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34) запит на отримання публічної інформації від 19 лютого 2021 року № 30/2020 (повторний), в якому, посилаючись, зокрема на ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 2 ст. 34 Конституції України та Закон України «Про доступ до публічної інформації», та на неотримання жодної відповіді на попередній запит від 07 грудня 2020 року № 30/2020, повторно просив надати публічну суспільно необхідну інформацію із аналогічних питань (перелічені ті ж самі питання, що і в попередньому запиті).

Відповідь на запит просив надати на його адресу: 65023, м. Одеса, а/с 208, Одеса-23, а також у сканованому вигляді на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4

Вказане поштове відправлення ПАТ «Укрпошта» 6504518530607 отримане відповідачем 23 лютого 2021 року (підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та інформацією ПАТ «Укрпошта» по трекінгу № 8561201377600 з його офіційного веб-сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Відповіді на вказаний запит надано не було.

22 квітня 2021 року позивач по пошті направив до АТ «К.ЕНЕРГО» (на адресу: 85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34) запит на отримання публічної інформації від 22 квітня 2021 року № 10/2021, в якому, посилаючись, зокрема на ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 2 ст. 34 Конституції України та Закон України «Про доступ до публічної інформації», просив надати публічну суспільно необхідну інформацію з таких питань:

- чи була компанія (публічне акціонерне товариство) «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року 1163, та якщо перебувала, то на підставі чого ця юридична особа була включена до цього Реєстру;

- чи ініціювала компанія (публічне акціонерне товариство) «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) та/або інші особи виключення «Київенерго» з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1163, чи була ця юридична особа («Київенерго») виключена з вказаного реєстру і, якщо так, то коли і на підставі чого;

- чи подавала компанія (публічне акціонерне товариство) «Київенерго» (ЄДРПОУ 00131305) під час свого перебування в Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1163 будь-яку звітність до державного підприємства «Енергоринок» та/або через державне підприємство «Енергоринок», передбачену Порядком надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 року № 612, і, якщо так, то з якою періодичністю, коли ця звітність почала подаватися та коли припинилася подача цієї звітності (за умов її припинення на час відповіді на цей запит).

Відповідь на запит просив надати на його адресу: 65023, м. Одеса, а/с 208, Одеса-23, а також у сканованому вигляді на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_4

Вказане поштове відправлення ПАТ «Укрпошта» 6504518849042 отримане відповідачем 27 квітня 2021 року (підтверджується інформацією ПАТ «Укрпошта» по трекінгу № 6504518849042 з його офіційного веб-сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html ).

Відповіді на вказаний запит надано не було.

Судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2019 року у справі № 905/1965/19 порушено провадження у справі про банкрутство акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131305).

Постановою Господарського суду Донецької області від 24 вересня 2020 року у справі №905/1965/19 визнано банкрутом акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305); відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором боржника - Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 983 від 23 травня 2013 року, адреса: м. Харків, вул. Потебні, 6), на якого покладено обов`язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури, встановлені Кодексом України з процедур банкрутства.

Станом на час розгляду даної адміністративної справи відповідач - акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа (код ЄДРПОУ 00131305), місцезнаходження якої наступне: 85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ч. 2 ст. 13 цього Закону до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами (ч. 3 ст. 13 цього Закону).

Згідно зі ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 20 Закону України «Про інформацію» визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ч. 1 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про інформацію» будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Статтею 21 Закону України «Про інформацію» також визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (ч. 1 ст. 21 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 21 цього Закону до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров`я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини, включаючи інформацію, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов`язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932-1933 років в Україні та іншими злочинами, вчиненими представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

51) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100 відсотків, що підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до закону;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 вказаного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 ст. 22 вказаного Закону визначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного Закону розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Згідно з ч. 4 ст. 22 вказаного Закону у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Запити позивача відповідали вимогам законодавства. Запитувана позивачем інформація не належить до інформації з обмеженим доступом, що також не заперечується відповідачем.

Позивач вважав, що запитувана ним публічна інформація є інформацією, що становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією) з огляду на наступне.

Діяльність підприємств паливно-енергетичного комплексу становить виключний суспільний інтерес та є суспільно необхідною інформацією. Зокрема такий виключний суспільний інтерес становить діяльність акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (далі - АК «Київенерго»), яка мала код 00131305 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРПОУ), та публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), яке також мало код ЄДРПОУ 00131305.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 1999 року № 1119-р з державної власності у власність територіальної громади міста Києва було передано 12,73 % акцій статутного фонду АК «Київенерго».

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 року № 794, зокрема її додатком №1, передбачалася передача державного пакету акцій АК «Київенерго» (50 плюс 1 акція) до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 497 - у додатку до неї, приписувалося передати Фонду державного майна України державний пакет акцій (державну частку статутного капіталу) у кількості 27091070 акцій, тобто 25 % із номінальною вартістю 6772767,5 гривень, такого енергогенеруючого (енергопостачального) підприємства як ПАТ «Київенерго», код згідно з ЄДРПОУ 00131305.

Ці обставини підтверджуються також Переліком енергогенеруючих і енергопостачальних підприємств, державні пакети акцій яких підлягають продажу, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2011 року № 310-р, де вказувалося, що вказані акції ПАТ «Київенерго», 27091070 акцій, тобто 25% із номінальною вартістю 6772767,5 гривень підлягали продажу у 2011 році.

Ці відомості також підтверджуються змістом постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2013 року № 126 та від 12 лютого 2014 року № 47, розпоряджень Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2013 року № 96-р та від 03 квітня 2013 року № 204. Зокрема це підтверджене:

- Переліком об`єктів паливно-енергетичного комплексу та групи Г, що підлягають приватизації, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2013 року № 96-р (щодо продажу 25 % плюс одна акція ПАТ «Київенерго» номінальною вартістю 6 772 767,75 гривень);

- Планом розміщення акцій ПАТ «Київенерго» (підприємство групи В), схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2013 року № 204 із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 2014 року, розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1132-р 2014 року, № 626-р від 2015 року, № 505-р від 2016 року, № 1057-р від 2016 року (якими послідовно продовжувався строк продажу 25 % плюс одна акція ПАТ «Київенерго» на аукціоні за методом підвищення та зниження ціни до 30 листопада 2017 року);

- Переліком державних пакетів акцій підприємств паливно-енергетичного комплексу, що підлягають передачі Фонду державного майна України, змінами, що вносяться у додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 року № 794, схваленими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2013 року № 126.

Також з розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2013 року № 204 випливає, що 12,733 % акцій ПАТ «Київенерго» до квітня 2013 року було передано в комунальну власність територіальної громади міста Києва, а саме 13798441 акцій номінальною вартістю 3449610,25 гривень.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 931-р затверджені Умови продажу державного пакета акцій ПАТ «Київенерго».

Зокрема, згідно пп. «г», «е», «є», «ж» п. 1, пп. «а», «б» п. З, пп. «г» п. 6 ст. 3 Умов, в межах корпоративних прав, придбаних за договором купівлі-продажу пакета акцій товариства, укладеним за результатами конкурсу, покупець був зобов`язаний забезпечити:

в економічній діяльності товариства:

- погашення заборгованості за закуплену електроенергію на оптовому ринку електроенергії відповідно до договорів реструктуризації (мирових угод) з ДП «Енергоринок» за рахунок цільових надбавок до тарифів, прийнятих відповідно до Закону № 2711, та інших джерел фінансування, передбачених системою тарифоутворення;

- погашення відповідно до умов укладених договорів заборгованості товариства за кредитами, наданими під гарантії Кабінету Міністрів України;

- погашення протягом шести місяців з дати набуття покупцем права власності на пакет акцій простроченої заборгованості товариства перед бюджетом, з позабюджетних платежів та із соціального страхування, якщо інше не передбачено договорами про реструктуризацію такої заборгованості;

- недопущення утворення простроченої заборгованості товариства за платежами до бюджетів всіх рівнів та соціальними платежами;

у соціальній діяльності товариства:

- погашення простроченої заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат протягом одного місяця від дати переходу до покупця права власності на пакет акцій;

- недопущення утворення простроченої заборгованості товариства перед працівниками із заробітної плати та інших виплат працівникам товариства, передбачених колективним договором;

у сфері корпоративних відносин та розпорядження майном товариства:

- протягом п`яти років від дати переходу до покупця права власності на пакет акцій без попередньої згоди ФДМУ не допускати вчинення правочину з відчуження майна товариства, якщо балансова вартість майна, що є предметом такого правочину, перевищує 25 % вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Відповідні вимоги не застосовуються до правочинів з відчуження майна товариства, яке здійснюється у рамках звичайної господарської діяльності товариства.

Під таким відчуженням в Умовах розумілися такі правочини: купівля-продаж, міна, дарування, безоплатна передача та передача до статутних капіталів інших господарських товариств. За ст. 4 Умов строк дії вказаних зобов`язань покупця щодо умов, які не мають визначеного періоду їх виконання, становить п`ять років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства.

Крім того, АК «Київенерго» (ПАТ «Київенерго») перебувало у Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року № 568, з часу схвалення цього наказу та до часу його скасування наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 29 червня 2016 року № 399.

Таким чином перебування АК «Київенерго» (ПАТ «Київенерго») у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1163, передбачало постійне інформування АК «Київенерго» (ПАТ «Київенерго») державу про свою господарську діяльність, зокрема надання АК «Київенерго» (ПАТ «Київенерго») державі відомостей про усі види заборгованості АК «Київенерго» (ПАТ «Київенерго») відповідно до Порядку надання звітності підприємствами, внесеними до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що затверджений наказом Міністерства палива та енергетики України від 22 грудня 2005 року №612 із наступними змінами, внесеними наказом Міністерства палива та енергетики України від 04 квітня 2006 року № 110, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 квітня 2011 року № 66, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17 липня 2013 року № 480, зокрема відповідно до додатків щодо форм та порядку звітності, затверджених цими наказами.

Отже із вказаних нормативних документів випливає оперування державою значною часткою (долею) у власності АК «Київенерго», а у наступному ПАТ «Київенерго», яке мало код ЄДРПОУ 00131305, спеціальний контроль держави за діяльністю, заборгованістю та майновим станом цього підприємства, спеціальний правовий режим, наданий державою АК «Київенерго», із наступною приватизацією зазначеної власності та припиненням відповідного контролю та правового режиму цього підприємства із достоіменно невідомою метою. При цьому діяльність ПАТ «Київенерго», як свідчать відкриті джерела, мала ознаки прибуткової.

Наразі, як свідчать відомості ЄДРПОУ, код ЄДРПОУ 00131305 має акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» (далі - АТ «К.ЕНЕРГО»), розташоване за адресою 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Плєханова (Енергетиків), буд. 34, тел. НОМЕР_1 . При цьому як випливає із відомостей ЄДРПОУ, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) АТ «К.ЕНЕРГО» є фізична особа, та це підприємство має як мінімум сім відокремлених підрозділів, які мають реєстрацію у м. Києві. Отже наразі АТ «К.ЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 00131305, має ознаки підприємства приватної власності, але ПАТ «Київенерго», код ЄДРПОУ 00131305, мало істотну державну частку у статутному капіталі, а також частку капіталу у власності територіальної громади міста Києва.

Отже, АТ «К.ЕНЕРГО» як структура, що має той самий код ЄДРПОУ 00131305 що й АК «Київенерго» та ПАТ «Київенерго» та як суб`єкт господарювання є очевидним розпорядником інформації про попередню діяльність юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305, зокрема й інформації про експлуатацію та передачу (відчуження, приватизацію) державної частки статутного капіталу юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305 у приватну власність.

Позивач вважав, що інформація про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном має очевидний суспільний інтерес, тобто є публічною, та при цьому до неї не може бути обмеженим доступ.

Відповідач же вважав, що запитувана позивачем інформація не належить до публічної та не відноситься до інформації, що становить суспільний інтерес.

Аналізуючи доводи позивача та позицію відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

В постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» звернуто увагу на те, що при визначенні того, чи є суспільний інтерес в отриманні інформації, суди повинні враховувати положення ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» і те, що перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним (п. 6.4 Постанови Пленуму).

Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 6.4 постанови також зазначив, що з огляду на характер суспільно необхідної інформації законодавство не надає вичерпного визначення цього поняття. Гнучкість законодавства в цьому аспекті виправдано надає судам можливість визначати, чи є конкретна інформація суспільно необхідною, з врахуванням індивідуальних обставин справи.

Таким чином, оцінюючи конкретну інформацію на предмет наявності суспільного інтересу до неї, суди повинні застосовувати певні критерії.

Так, наприклад, інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє:

1) дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідності роз`яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії;

2) з`ясуванню та розумінню причин, які лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа;

3) посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень;

4) дієвому контролю за надходженням та витрачанням публічних коштів, розпорядженням державним або комунальним майном, розподіленням соціальних благ;

5) запобіганню розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобіганню незаконному особистому збагаченню публічних службовців;

6) захисту навколишнього середовища, виявленню завданої або можливої шкоди екології, обізнаності суспільства про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають;

7) виявленню ризиків для здоров`я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їх наслідкам;

8) виявленню шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб;

9) інформуванню про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо;

10) інформуванню про діяльність та поведінку публічних осіб, тобто осіб, які обіймають посади публічної служби та/або користуються публічними ресурсами, а також, у ширшому значенні, осіб, які відіграють певну роль у громадському житті - в політиці, економіці, мистецтві, соціальній сфері, спорті чи у будь-якій іншій сфері;

11) викриттю недоліків у діяльності органів публічної влади, їхніх працівників;

12) виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов`язків, дискримінації за будь-якою ознакою;

13) інноваціям, науковим дослідженням;

14) економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям;

15) виявленню фактів введення громадськості в оману.

Крім того, визначаючи те, чи є інформація суспільно необхідною, суди повинні враховувати:

1) особу запитувача. Якщо інформацію запитує журналіст або особа, яка, користуючись сучасними засобами комунікації, створює площадку для суспільного обговорення важливих питань, систематично інформує суспільство про суспільні події, представник громадської організації, це є додатковим аргументом на користь наявності суспільного інтересу запитуваної інформації;

2) кількість осіб (фізичних чи юридичних), яких стосується запитувана інформація. Так, наприклад, інформація про структуру тарифу оплати комунальних послуг стосується кожного члена територіальної громади, на яку поширюється відповідне рішення. Тому чим більша кількість осіб, на чиї права, обов`язки та інтереси впливає запитувана інформація, тим більший суспільний інтерес до неї;

3) наявність суспільної дискусії на момент отримання розпорядником інформації запиту (стосується актуальної дискусії, яка ведеться, наприклад, у засобах масової інформації, парламенті чи місцевій раді);

4) час, який минув з моменту створення інформації/документа. Так, чим більше часу проходить з моменту створення інформації/документа, тим меншою, здебільшого, є потенційна шкода в розголошенні і, відповідно, тим більше перевага надається розкриттю інформації;

5) чим менша ймовірність завдання шкоди, тим більша перевага надається розкриттю інформації;

6) якщо інформація стосується публічного діяча або особи, яка претендує на зайняття публічної посади, то це додатковий аргумент на користь розкриття інформації. Така інформація може бути обмежена в доступі лише через серйозні обставини та високу ймовірність завдання істотної шкоди. Публічними діячами у цьому контексті можуть вважатись особи, які обіймають посади публічної служби (посади в державних органах, органах місцевого самоврядування) або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Чим вищою є посада публічної служби, яку займає особа або на яку претендує особа, тим меншою є можливість обмеження доступу до інформації про неї;

7) лише дуже серйозні доводи на користь суспільного інтересу в розголошенні інформації можуть переважити можливу шкоду інтересам захисту права на невтручання в особисте життя та захисту персональних даних, коли йдеться про так звані вразливі персональні дані (дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних).

Проаналізувавши наведені позивачем обставини, в тому числі зазначені ним нормативно-правові акти щодо відповідача (код ЄДРПОУ 00131305), а також вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, в тому числі постанову пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», враховуючи особу позивача як запитувача інформації (який, в тому числі систематично інформує суспільство про суспільні події), час, який минув з моменту створення інформації, наявність суспільних дискусій щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу (до яких належав відповідач, що ним не заперечується), в тому числі підприємств, в статутному капіталі яких значний відсоток акцій належало державі або територіальній громаді (до яких протягом певного періоду часу належав відповідач), суд погоджується з тим, що запитувана позивачем інформація є публічною та такою, що становить суспільний інтерес - є суспільно необхідною інформацією, якою володіє відповідач, а тому відповідач згідно з п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником такої інформації.

З огляду на наведене позивач як запитувач інформації мав право на отримання такої інформації, як зазначено у ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту, у встановлений вказаним Законом строк.

Між тим, запити позивача не були розглянуті в порядку та у строк, що встановлені вказаним Законом, чим порушені наведені вимоги законодавства та право позивача на отримання інформації у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк (ст. 20 Закону).

Вказані порушення свідчать про протиправну бездіяльність відповідача щодо надання відповідей на запити на інформацію.

Посилання відповідача на те, що ліквідатор відповідача не отримував запити позивача, оскільки на адресу місцезнаходження ліквідатора (м. Харків, вул. Потебні, 6) вони не надходили, - є неприйнятними, оскільки відповідач отримував і продовжує отримувати поштову кореспонденцію (в тому числі від суду) за своєю адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) та використовується для офіційного листування. Крім того, вказану адресу як адресу відповідача зазначив і сам ліквідатор в письмових поясненнях, поданих до суду.

Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 67 Кодексу України з питань банкрутства). З огляду на що посилання ліквідатора відповідача на те, що він немає обов`язку володіти інформацією про діяльність товариства за періоди з 2008 року по 2015 роки, є безпідставними.

Частина запитуваної позивачем інформації - щодо правонаступництва АТ «К.ЕНЕРГО» відносно юридичних осіб з кодом ЄДРПОУ 00131305; щодо статутного капіталу юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305; щодо перебування юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 00131305 у реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості - не потребувала будь-якого опрацювання, адже потребувала стислої відповіді, документи щодо такої інформації безумовно мають бути в наявності у відповідача. Інша запитана інформація мала бути завчасно сформована та опрацьована відповідачем як суб`єктом господарювання згідно з податковим та господарським законодавством та відповідно до порядку ведення Реєстру, а саме: щодо об`єктів нерухомості «Київенерго»; щодо валового доходу «Київенерго» у 2008-2015 роках; щодо прибутку «Київенерго» у першому півріччі 2009 року; щодо дивідендів «Київенерго», що належали державі й сплачувалися у 2005-2015 роках; щодо звітності «Київенерго» під час свого перебування у Реєстрі. З огляду на це посилання відповідача на відсутність у запитуваної інформації критеріїв задокументованості (як зазначав відповідач: необхідно створити інформацію) є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на Трискладовий тест

Трискладовий тест - це алгоритм визначення того, чи необхідно обмежувати доступ до певної публічної інформації (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Трискладовий тест застосовується, якщо є законодавчі передумови віднести інформацію до категорії обмеженого доступу (ст.ст. 7, 8 або 9 цього Закону) і в той же час така інформація не визначена законом як безумовно відкрита.

Як вже зазначалося судом, запитувана позивачем інформація не належить до інформації з обмеженим доступом; доступ до такої інформації у встановленому законом порядку відповідачем не обмежувався, що також не заперечується відповідачем. З огляду на це посилання відповідача на Трискладовий тест є безпідставними.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частинами 2 і 3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як, зокрема, ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію.

Отже, недотримання розпорядником інформації вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», що стало підставою для звернення до суду з даним позовом, мало місце і призвело до порушення прав позивача як запитувача інформації.

З огляду на наведене порушені права підлягають захисту.

З метою повного та ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений (рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine, заява №28924/04, п. 50) суд дійшов висновку, що слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання відповідей на запити позивача в порядку та у строк, що встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації», та зобов`язати відповідача надати відповіді на запити позивача на інформацію в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації» (ч. 2 ст. 9, п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача судом враховано те, що зміст запитів позивача встановлений в даному судовому рішенні, а тому не потребує додаткового відображення його в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 263 цього Кодексу (оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію) виконуються негайно.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 908 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» щодо ненадання відповідей на запити ОСОБА_1 від 07 грудня 2020 року № 30/2020, від 19 лютого 2021 року № 30/2020 (повторний) та від 22 квітня 2021 року № 10/2021 в порядку та у строк, що встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Зобов`язати акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» надати відповіді на запити ОСОБА_1 від 07 грудня 2020 року № 30/2020, від 19 лютого 2021 року № 30/2020 (повторний) та від 22 квітня 2021 року № 10/2021 в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Допустити негайне виконання судового рішення.

Стягнути з акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» (85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 05 липня 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда