Справа № 357/6932/21

1-кс/357/1432/21

Категорія 340

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 року слідчий cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021111030001458 від 26.06.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2021 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021111030001458 від 26.06.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

Встановлені досудовим розслідування фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення згідно поданого клопотання:

25.06.2021 близько 10 год. 00 хв. під час несення служби працівниками поліції екіпажем «Комета 0103» в складі поліцейських БПП в м.Біла Церква УПП у Київській області ДПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 біля буд. 57 по вул. Івана Кожедуба в м.Біла Церква Київської області, ними було здійснено обслуговування виклику про крадіжку майна за повідомленням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому відносно ОСОБА_7 було винесено адміністративні постанови за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 179 та 183 КУпАП. Під час винесення постанов ОСОБА_7 , за не винесення постанов про вказані адміністративні правопорушення пропонував та надав вказаним поліцейським БПП в м.Біла Церква УПП у Київській області ДПП неправомірну вигоду в сумі 500 грн., які поклав до салону службового автомобіля «Mitsubishi Outlander» д.н.з. на синьому фоні 6232.

У зв`язку з цим, 25.06.2021 слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 проведено огляд місця події за адресою: вул. Івана Кожедуба, 57 м. Біла Церква, Київської області. В ході даного огляду в салоні службового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» державний номер НОМЕР_1 виявлено грошові кошти в сумі 500 гривень, однією купюрою, з серійним номером: ЗБ 3565635, яку поміщено до спеціального пакета № SUD3001736.

Постановою про визнання речовими доказами та передача їх на від 26.06.2021 року, грошова купюра номіналом 500 (двісті) гривень серії ЗБ 3565635, яку поміщено до спецпакету №SUD3001736 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 12021111030001458 від 26.06.2021 року.

За даним фактом СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021111030001458 від 26.06.2021року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Обґрунтування вимог клопотання:

Відповідно до ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному випадку є наявність обґрунтованих ризиків, які дають достатні підстави вважати, що в разі повернення вилучених під час огляду грошових коштів, їх володільцю ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_2 ), можлива зміна їхнього стану, передання іншій особі, знищення, що призведе до неможливості проведення слідчих дій та повного, об`єктивного, всебічного проведення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні.

Тому враховуючи, що повернення вилученого під час огляду майна, може призвести до втрати речових доказів, шляхом їх знищення, перетворення чи відчуження, з метою забезпечення проведення відповідних слідчих дій, на вищевказані грошові кошти слід накласти арешт.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України: «Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відомості про участь сторін при розгляді клопотання та фіксування судового процесу:

Слідчий СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд клопотання проводити у його відсутність, а також врахувати підтримання ним вимог клопотання в повному обсязі.

Власник вилучених речей ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду клопотання, подав заяву, в якій не заперечую проти задоволення клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КУК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Правове обґрунтування рішення:

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Перевіривши надані матеріали клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов наступного.

Внесене слідчим клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Відповідно до загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначених ст. 132 КПК України, застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою застосування цих заходів, наявна потреба досудового розслідування в їх застосуванні, можливість виконання завдання досудового розслідування лише за умови їх застосування, ця потреба виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Відповідно до ч. 1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Пункт 3 ч. 2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ст.173 КПК України особа, яка подала клопотання про арешт майна, має довести необхідність такого арешту. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Під час вирішення справи по заявленому клопотанню слідчим суддею були враховані вимоги п.п. 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України.

Так, слідчим суддею було встановлено, що 25.06.2021 року в порядку ст. 237 та ч. 3 ст. 214 КПК України слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , проведено огляд місця події за адресою: вул. Івана Кожедуба, 57 м. Біла Церква, Київської області. В ході даного огляду в салоні службового автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» державний номер НОМЕР_1 виявлено грошові кошти в сумі 500 гривень, однією купюрою, з серійним номером: ЗБ 3565635, яку поміщено до спеціального пакета № SUD3001736.

Вилучена в ході огляду місця події 25.06.2021 року грошова купюра номіналом 500 (двісті) гривень серії ЗБ 3565635 постановою слідчого від 26.06.2021 визнана речовим доказом.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході огляду місця події від 25.06.2021 року, є збереження речового доказу та запобігання його знищенню, перетворенню, відчуженню чи приховуванню від органів досудового розслідування. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є предметом вчинення кримінального правопорушення, яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв`язку з чим належить накласти арешт на тимчасово вилучене під час огляду місця події майно шляхом заборони його відчуження, користування та розпорядження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого максимального заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Оскільки в матеріалах клопотання міститься достатньо підстав вважати тимчасово вилучене під час огляду місця події майно доказом в кримінальному провадженні, обмеження права власності на це майно є розумним і співмірним, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до положень ст.174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст.2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 372, КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021111030001458 від 26.06.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: одну грошову купюру номіналом 500 (п`ятсот) гривень серії ЗБ 3565635, яку поміщено до спецпакету № SUD3001736.

Арештом визначити заборону відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном для власника ОСОБА_7 .

Уповноваженим службовим особам, для досягнення цілей кримінального провадження дозволити користування та розпорядження зазначеним майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню старшим слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 , на якого покладається обов`язок визначення місця зберігання майна, щодо якого застосовано арешт та забезпечення його схоронності.

Ухвала підлягає виконанню з урахуванням вимог постанови КМУ № 1104 від 19 грудня 2012 року про «Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Роз`яснити особам, які не були присутні під час розгляду клопотання, що вони мають право звернутись до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку, встановленому ст.174 КПК України.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддяОСОБА_1