open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2021Справа № 910/2834/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"

про стягнення 671 177,28 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 671 177,28 грн, яка складається з 518 973,10 грн - суми заборгованості, 108 372,78 грн - інфляційних витрат та 43 831,40 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.03.2021.

Протокольною ухвалою суду від 30.03.2021 відкладено підготовче засідання на 27.04.2021.

20.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Протокольною ухвалою суду від 27.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 01.06.2021.

01.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача повторно надійшла заява про застосування строків позовної давності із контррозрахунком заборгованості.

Протокольною ухвалою суду від 01.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021.

У судовому засіданні 23.06.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов; заслухав вступне слово представника відповідача, яка частково заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, які пред`явлені поза межами строку позовної давності.

У судовому засіданні 23.06.2021 суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечення проти позову.

У судовому засіданні 23.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №3 по вул. Заслонова в м. Києві з 01.07.2014 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії, яка видана НКРЕКП відповідно до рішення №198 від 01.06.2012, яке переоформлено рішенням №1159 від 21.06.2016).

Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №33 від 30.01.2015, за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" з 30.01.2015 закріплено на праві господарського відання об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатком до розпорядження, зокрема, нежитлове приміщення загальною площею 607 кв.м у будинку №3 по вулиці Заслонова у місті Києві.

Як вбачається із довідки "Дані по будинках комунальної власності ЖЕД-210 КП "Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Дарницького району м. Києва" опалення та гаряче водопостачання яких здійснюється від ТОВ "Євро-Реконструкція" станом на 01.06.2019", загальна площа нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Заслонова, буд. 3 становить 607 кв.м.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

23.07.2017 у газеті Хрещатик (№103(4503) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.

Сторонами не було укладено відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що у період з жовтня 2015 по грудень 2020 включно позивачем надавалися відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 518 973,10 грн, однак відповідач зазначені послуги не оплатив, у результаті чого у останнього утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

З огляду на зазначене, судом застосуються положення законодавства, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст. 16 зазначеного закону, комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (як чинною редакцією, так і редакцією, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Крім того, зазначеним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем опубліковано у газеті Хрещатик (№103(4503 від 01.07.2014) публічну пропозицію укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси, що свідчить про вчинення позивачем дій спрямованих на укладення відповідного договору

Сторонами не заперечується той факт, що відповідний договір укладено не було.

Разом із тим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, суд дійшов висновку про те, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Верховний Суд України та Верховний Суд, у постановах від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, неодноразово наголошували на тому, що факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у період з жовтня 2015 по грудень 2020 включно були надані відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Заслонова, буд. 3, послуги з централізованого опалення та водопостачання, що підтверджується, копіями відомостей показників будинкового лічильника, копією акту постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача, актами про готовність приладів обліку теплової енергії до роботи в опалювальний період.

Крім того, на підтвердження факту отримання відповідачем послуг, позивачем додано до матеріалів справи відповідні наряди на підключення та відключення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 зазначеного закону у чинній редакції, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (Правила), чинними протягом усього спірного у даній справі періоду.

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.

Позивачем здійснювалося нарахування суми боргу виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії (пропорційно до площі займаних споживачем приміщень) та тарифів на теплову енергію, установлених постановами НКРЕКП, у відповідні періоди.

Тарифи на послуги з централізованого опалення, що застосовувалися до наданої відповідачу теплової енергії, визначалися постановами НКРЕКП №1977 від 30.06.2015, №3237 від 29.12.2015, №1757 від29.09.2016, №2126 від 29.12.2016, №151 від 01.02.2017, №439 від 30.03.2017, №1391 від 09.11.2017, №404 від 14.06.2018, №1255 від 18.10.2018, №1820 від 11.12.2018, №77 від 14.01.2020 та №623 від 17.03.2020.

Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по вул. Заслонова, буд. 3, м. Київ приладом комерційного обліку Multical 602 №78476278/KG/17, що підтверджується актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від 15.01.2018 та актами про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального сезону №102 від 10.04.2018, від 15.04.2019, від 01.10.2020.

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: №41781 від 08.10.2015 (підключення), №47911 від 01.04.2016 (підключення), №54556 від 06.10.2016 (підключення), №64901 від 03.10.2017 (підключення), №69804 від 06.04.2018 (відключення), №1571 від 01.11.2018 (підключення), №5412 від 06.04.2019 (відключення), №7127 від 25.10.2019 (підключення), №8896 від 05.04.2020 (відключення), №10971 від 16.10.2020 (підключення).

Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень.

Відповідно до довідки "Дані по будинках комунальної власності ЖЕД-210 КП "Керуюча компанія по обслуговуванню житлового фонду Дарницького району м. Києва" опалення та гаряче водопостачання яких здійснюється від ТОВ "Євро-Реконструкція" станом на 01.06.2019", опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача за адресою: м. Київ, вул. Заслонова, буд. 3 становить 607 кв.м.

Доказів на підтвердження факту оплати відповідачем заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2015 по грудень 2020 до матеріалів справи не додано. Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не заперечується, проте відповідачем надано контррозрахунок заборгованості з урахуванням пропущеного строку позовної давності, в якому відповідач зазначає, що сума заборгованості складає 172 480,83 грн.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не заперечується наявність боргу, а відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача 108 372,78 грн - інфляційних витрат та 43 831,40 грн - 3% річних, нарахованих за період з жовтня 2015 по грудень 2020 включено.

Відповідачем подано контррозрахунок інфляційних витрат та 3% річних, відповідно до якого, відповідач вважає, що розмір інфляційних витрат становить 10 114,41 грн, а розмір 3% річних складає 7 017,27 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення 3% річних на суму 43 770,48 грн та задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в межах заявленої позовної вимоги у розмірі 108 372,78.

Разом з тим, відповідачем подано клопотання про застосування строку позовної давності.

Згідно з п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Судом встановлено, що вимоги ТОВ "Євро-Реконструкція" щодо стягнення з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних за загальний період з жовтня 2015 до грудня 2020 включно.

З огляду на те, що позовна заява подана до суду 22.02.2021, строк позовної давності слід починати обчислювати з 22.02.2018.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2015 до 21.02.2018.

Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст. 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Судом здійснено перерахунок позовних вимог з урахуванням пропуску строку позовної давності, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 210 197,29 грн, 3% річних у розмірі 9 925,69 грн та інфляційних витрат у розмірі 15 657,65 грн. У задоволенні іншої частини позову слід відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" (02175, м. Київ, Харківське Шосе, буд. 148-А, код ЄДРПОУ - 39604270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ - 37739041) 210 197 (двісті десять тисяч сто дев`яносто сім) грн 29 коп. - суми основного боргу, 15 657 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 65 коп. - інфляційних витрат, 9 925 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 69 коп. - 3% річних та 3 536 (три тисячі п`ятсот тридцять шість) грн 77 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.07.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна

Джерело: ЄДРСР 98041478
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку