ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1437/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Вінокурової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Політичної партії «ГОЛОС» та Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року, суддя Вєкуа Н.Г., у справі за адміністративним позовом Політичної партії «ГОЛОС» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними дій та скасування наказу,-

У С Т А Н О В И В:

Політична партія «ГОЛОС» звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції в якому просила визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо складання акту про проведення аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 21.12.2020 року; визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо складання висновку про результати аналізу звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 21.12.2020 р. №446, затвердженого наказом НАЗК від 21.12.2020 №584/20; визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.12.2020 р. №592/20 "Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «ГОЛОС».

Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.12.2020 року №592/20 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Політична партія «ГОЛОС» та Національне агентство з питань запобігання корупції подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Політична партія «ГОЛОС» просила суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2021 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо складання акту про проведення аналізу Звіту політичної партії «Голос» про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 21.12.2020 року; визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо складання висновку про результати аналізу звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 21.12.2020 р. №446, затвердженого наказом НАЗК від 21.12.2020 р. №584/20. В решті рішення суду залишити без змін.

Національне агентство з питань запобігання корупції просило суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2021 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, а також вирішити питання судових витрат.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Політичної партії «Голос» та призначено розгляд справи у порядку письмового провадження з 27 травня 2021 року.

Ухвалами Шостого апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції та призначити розгляд справи в порядку письмового провадження з 27 травня 2021 року.

Згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року з урахуванням приписів частини 2 ст. 311 КАС України призначено апеляційний розгляд апеляційних скарг Політичної партії «ГОЛОС» та Національного агентства з питань запобіганню корупція у відкритому судовому засіданні на 15 червня 2021 року на 09 годину 40 хвилин за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Політична партія "Голос" у відповідності до вимог ч. 7 ст. 17 Закону України "Про політичні партії в України" 23.10.2020 подала звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за II квартал 2020 року.

На підставі ст. 17 Закону 2365-ІІІ Національним агентством з питань запобігання корупції було здійснено аналіз звіту та за його результатами 21.12.2020 складено Акт про проведення аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

На підставі акту аналізу Звіту було підготовлено висновок про результати аналізу звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 21.12.2020 № 446, затверджений наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.12.2020 № 584/20.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 Закону 2365-ІІІ відповідачем було видано наказ від 23.12.2020 № 592/20 про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної парті, в зв`язку із виявленням недостовірних відомостей у звіті партії.

Вважаючи протиправними дії НАЗК щодо складання акту та звіту, а також протиправним наказ від 23.12.2020, Політична партія «Голос» звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні вимог про визнання дій НАЗК щодо складання акту про проведення аналізу звіту політичної партії про майно, доход витрати і зобов`язання фінансового характеру та щодо складання висновку про результати аналізу звіту.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення "у межах повноважень" означає, що орган державної влади, його посадова особа (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень згідно з правилом: "дозволено лише те, що передбачено законом".

"У спосіб" означає, що орган державної влади (суб`єкт владних повноважень) зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії та повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перелічені критерії є вимогами для державних органів (їх посадових осіб), які приймають рішення або вчиняють дії, недотримання яких несе встановлену законом відповідальність.

Порядок здійснення Національним агентством аналізу звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а також комплекс заходів, передбачених Законом 2365-ІІІ, які здійснюються Національним агентством за його результатами визначені Положенням про аналіз Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характер, затвердженого Рішення Національного агентства з питань запобігання корупції 08.09.2016 № 26.

Відповідно до норм ст. 17 Закону 2365-ИІ та п. 1 розділу II Положення № 26 аналіз Звіту складається з таких етапів:

- перевірка своєчасності подання Звіту;

- аналіз відповідності оформлення Звіту, включених до нього звітних даних вимогам законодавства;

- аналіз повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації;

- встановлення наявності або відсутності порушень законодавства щодо фінансування політичних партій або передвиборної агітації.

Положеннями ст. 17 Закону 2365-ІІІ встановлено, що за результатами перевірки звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру уповноважена особа Національного агентства з питань запобігання корупції складає висновок, у якому відображаються результати проведеного аналізу, а також детальний виклад змісту всіх порушень із зазначенням ужитих заходів реагування (у разі виявлення порушень).

Розділом III Положення № 26 встановлено, що під час проведення аналізу Звітів посадова особа самостійного структурного підрозділу апарату Національного агентства, до повноважень якої віднесено проведення аналізу Звітів політичних партій заповнює (складає) акт про проведення аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

В акті зазначаються встановлені під час аналізу Звіту факти про наявність або відсутність порушень, вжиті заходи щодо їх перевірки (зокрема направлення листів, запитів) та підсумовується результат аналізу.

Окрім цього, п. 7 розділу III Положення № 26 передбачено, що за результатами аналізу Звіту на підставі акту готується висновок про результати аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру. Висновок оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства не пізніше ніж на п`ятий день з дня його затвердження.

Положення № 26 зареєстроване в Міністерстві юстиції України, а отже є нормативно-правовим актом, тому відповідно до ст. 117 Конституції є обов`язковим до виконання.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що Національне агентство з питань запобігання корупції під час складання акту та висновку № 446 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено законодавством України, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог про протиправність наказу Національного агенства з питань запобігання корупції від 23.12.2020 року №592/20, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Конвенції ООН проти корупції, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції» від 18.10.2006, кожна Держава-учасниця також розглядає можливість прийняття належних нормативно-правових актів й вжиття відповідних адміністративних заходів, сумісних із цілями цієї Конвенції й відповідно до основоположних принципів свого внутрішнього права, з метою посилення прозорості у фінансуванні кандидатур на виборні державні посади та, у належних випадках, у фінансуванні політичних партій.

Фінансування політичних партій з державних фондів має супроводжувати контроль за партійними рахунками з боку спеціальних державних органів. Держава повинна заохочувати політику фінансової відкритості з боку тих політичних партій, що отримують державне фінансування: «Керівні принципи та пояснювальна доповідь», ухвалені Венеційською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19.10.2002).

З метою підвищення прозорості фінансування політичних партій, держави- члени Ради Європи прийняли правила, що регулюють фінансування партій та виборчих кампаній. Загальні принципи, на яких ці правила ґрунтуються, встановлюють межі для партійних видатків, пов`язаних із виборчими кампаніями; повну прозорість звітності; створення незалежного органу аудиту та встановлення адекватних санкцій для порушників правил.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Про загальні правила боротьби з корупцією при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній» (2003 р.) держави повинні забезпечувати незалежний моніторинг фінансування політичних партій та передвиборчих кампаній. Незалежний моніторинг повинен включати нагляд за рахунками політичних партій та витратами в рамках передвиборчих кампаній, а також представляти і публікувати їх.

Держави повинні встановлювати ефективні, пропорційні та переконливі санкції за порушення положень щодо фінансування передвиборчих кампаній.

Запровадження справедливих та ефективних санкцій сприяє дотриманню правил фінансування партій, а також забезпечує високий рівень фінансової та звітної дисципліни. Відсутність таких санкцій, їх несправедливість та/або неефективність призводить до суттєвого зниження правопорядку у сфері фінансування партій та їхньої фінансової звітності.

Відсутність дієвих обмежень щодо партійного фінансування може посилити ризики політичної корупції.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належить здійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.

Відповідно до абз.9 ст. 17 Закону №2365-ІІІ політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов`язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції звіт про майно доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (у тому числі її місцевих організацій, які у встановленому порядку набули статусу юридичної особи), шляхом його заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства.

В абз. 10 ст. 17 Закону 2365-ІІІ зазначено, що форма та порядок подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру затверджуються Національним агентством з питань запобігання корупції.

На виконання зазначеного положення закону, Національне агентство розробило форму звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання, затверджене рішенням Національного агентства від 09.06.2016 року, а також Положення про аналіз звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затверджене рішенням Національного агентства від 08.09.2016 № 26.

Вказане Положення визначає порядок здійснення Національним агентством аналізу звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а також комплекс заходів, які здійснюються Національним агентством з питань запобігання корупції за його результатами.

Відповідно до ч.22 ст. 17 Закону України "Про політичні партії в Україні" перевірка політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру включає в себе аналіз достовірності інформації, поданої у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

За результатами перевірки звітів, Національне агентство з питань запобігання корупції складає висновок, у якому відображаються результати проведеного аналізу, а також детальний виклад змісту всіх порушень із зазначенням вжитих заходів реагування.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, під час проведення аналізу звіту партії, у відповідь на запити відповідача, позивачем листами від 16.11.2020 №16/11-01 та від 07.12.2020 №07/12-2 було надало витребувані копії документів, за результатами аналізу яких Національне агентство з питань запобігання корупції дійшло висновку про порушення позивачем п.5, пп.2 п. 10 розділу ІІ Положення про порядок подання звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Так, Національним агенством з питань запобігання корупції було встановлено, що у абз. 2 п. З висновку № 466 вказано, що інформація, зазначена за змістом 1.3 розділу IV Звіту в частині витрат на користь ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 в загальному розмірі 1 328 280,00 грн є недостовірною, оскільки не відповідає даним, що містяться в первинних облікових документах щодо предмету, строків та ціни наданих послуг, а також не узгоджується між собою та спростовується даними (відомостями) інших загальнодоступних джерел інформації (офіційні вебсайти Верховної Ради України, Національного банку України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства інфраструктури України, Вищої ради правосуддя, громадської організації "ОПОРА", засобів масової інформації та Партії). В зв`язку із чим, відповідач зазначив, що господарські операції (витрати на загальну суму 1 328 280,00 грн) проведені з ознаками невідповідності даних про осіб, зазначених як виконавці послуг, а також відсутності намірів створення реальних правових наслідків.

Зокрема, в акті перевірки відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 , були надані послуги, оформлені актом №1 від 23.06.2020 року до Договору про надання послуг №14-Л від 02.06.2020 року та актом №1 від 22.06.2020 року до Договору про надання послуг №15-Л від 09.06.2020 року. Порушенням відповідач зазначає те, що зміст тексту (текст) звіту до договору №14-Л є автентичним матеріалом змісту матеріалів, розміщених на офіційному веб-сайті громадянської мережі " Опора ", що свідчить про відображення позивачем у п. 1.3 Розділу IV звіту недостовірної інформації та витрат на користь ФОП ОСОБА_1 , на суму 5 594 000,00 грн.

Позивачем до НАЗК були надані пояснення у яких викладено роз`яснення необхідності отримання зазначених послуг. Зокрема, позивач зазначив, що під час підготовки до виборів працівниками партії було підготовлено компіляцію висновків моніторингових звітів ОПОРИ, ЧЕСНО і КВУ з окремих політичних питань, які розсилались місцевим організаціям. Проте, вони були помилково збережені у папці з соціологічними опитуваннями і моніторинговими дослідженнями під назвами ідентичними до звіту фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 і у подальшому додані до звіту Партії за II квартал 2020 року. У зв`язку чим позивачем надано до контролюючого органу коректний звіт зазначеного контрагента, який відповідач не прийняв до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Окрім того, за результатами проведеного аналізу звіту партії, відповідачем було встановлено, що соціологічне дослідження, виконане ФОП ОСОБА_2 , було проведено раніше (з 02.04.2020 по 08.04.2020), ніж укладено договір між сторонами (10.04.2020) та визначені питання для його проведення.

З приводу зазначеного, судом встановлено наступні обставини.

Позивач вказав, що у зв`язку з технічною помилкою, в якості підтвердження факту виконання робіт/послуг Партії зазначеним контрагентом, Національному агентству з питань запобігання корупції було надано звіт соціологічного дослідження від 08.04.2020 року (датований раніше підписаного між сторонами договору), що був наданий Партії контрагентом у якості прикладу оформлення кінцевого результату послуг (складався фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 для іншого контрагента та стосувався іншого цільового регіону - " Південь та Схід " ( Одеса, Харків, Дніпро, Херсон ).

З матеріалів справи вбачається, що результат наданих за Договором № 87 від 10.04.2020 року та Додатком № 1 від 13.04.2020 року послуг оформлювався у вигляді соціологічного дослідження "Експертна оцінка електорального поля. Захід та Київ", що проводилося у період з 14.04.2020 року по 19.04.2020 року і стосувалося таких міст як Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ та Київ .

Зазначений соціологічне дослідження було надано відповідачу під час здійснення аналізу звіту, проте безпідставно не прийнято до уваги при винесенні оскаржуваних рішень.

Суд вірно звернув увагу, що чинним законодавством не заборонено оформлювати результати операцій первинними документами після завершення такої операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову Звітність в України" (в редакції від 25.06.2016) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи".

Проте ч. 1 ст. 9 вказаного Закону в чинній редакції містить такі положення - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До 2017 року норма ч. 1 ст. 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містила вимогу щодо моменту складання первинних документів, а саме, що під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - відразу після її закінчення.

Наразі, чинна редакція вказаної норми такої вимоги не містить, а тому первинну документацію можна складати як до, так і під час, і після господарської операції.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків.

Тобто, договір свідчить лише про намір виконання дій у майбутньому, а не їх фактичне виконання. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Правову позицію з цього приводу було висловлено Верховним Судом у постанові від 19.03.2019 № 809/1718/15.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, складання позивачем первинних документів із контрагентом після завершення операцій відповідає вимогам закону і не може свідчити про недостовірність первинних документів.

Що стосується позиції відповідача з приводу складання документів по взаємовідносинах партії із ФОП ОСОБА_3 , зокрема, що схожі послуги вже надавались партії іншими ФОП ( ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), що свідчить про відображення позивачем у звіті недостовірної інформації про витрати на загальну суму 186 230,00 грн на користь ФОП ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає наступне.

Із пояснень позивача, які були надані відповідачу під час здійснення аналізу звіту та в суді першої інстанції, слідує, що вказані правовідносини були оформлені, актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.04.2020 року до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання послуг № 01/22-П від 02.04.2020 року.

Серед послуг, що надавалися Партії вказаним контрагентом зазначено підготовку проекту Положення про членство в партії. Роботи над даним внутрішньопартійним документом розпочалися у І кварталі 2020 року, в тому числі із залученням інших фізичних осіб - підприємців, коли було складено первинну редакцію (проект) відповідного Положення.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було фіналізовано вказаний проект документу, з урахуванням пропозицій, що надходили від структурних утворень Партії та окремих її членів протягом II кварталу 2020 року.

Проте, надані ФОП ОСОБА_3 за актом від 17.04.2020 року, не є тотожними тим, що надані за актом від 02.04.2020 p., оскільки в акті від 17.04.2020 р. зазначено про проведення аналізу спроможності територіальних організацій партії, розробка структури КРІ для осередків політичної партії «Голос», а в акті від 02.04.2020 року - аналіз інституційної спроможності територіальних організацій партії, їх потреби у фінансовій підтримці під час місцевих виборів".

Що стосується питання ненадання позивачем навчального плану, то вказані зауваження стосуються неповноти поданих партією відомостей, тоді як за результатами аналізу звіту, відповідачем була встановлена повнота поданих відомостей до НАЗК.

Таким чином, неподання певних документів не може слугувати підтвердженням недостовірності відомостей, зазначених у Звіті.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

В акті відповідачем стосовно договірних відносин з ФОП ОСОБА_4 зазначено, що «розроблені Положення «Про обіг даних прихильників Партії» та Положення «Про облік даних прихильників Партії» є ідентичними документами, із заміною слова «обіг» на «облік», що свідчить про те, що партією фактично двічі перераховано кошти за ідентичні послуги.

В ході розгляду справи встановлено, що надані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 послуги оформлювались актом приймання-передачі виконаних п`яти робіт від 29.04.2020 року, відповідно до Додаткової угоди № 2 до Договору про надання послуг № 09-1/П від 09.01.2020 року та актом приймання-передачі виконаних робіт від 27.05.2020 року до Додаткової угоди № 3 Договору про надання послуг № 09-1/П від і 09.01.2020 року.

Під час аналізу наданих до перевірки документів встановлено, що у додатковій угоді № 3 від 06.05.2020 року до Договору про надання послуг № 09-1/П від 09.01.2020 року та акті приймання-передачі виконаних робіт від 27.05.2020 року, внаслідок технічної помилки зазначено про здійснення робіт щодо підготовки Положення «Про облік даних прихильників Політичної Партії «Голос», тобто про послугу, що надавалася раніше і була оформлена актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2020 року. Відповідне дублювання пов`язане з тим, що у період «травень 2020 року» контрагентом Партії розроблялась Інструкція про ведення обліку відомостей про прихильників Політичної Партії «Голос», що у подальшому стала невід`ємною частиною вищезазначеного Положення, у зв`язку з цим відповідне Положення додавалося до звіту повторно разом з Інструкцією.

Таким чином, наявність технічних помилок у зазначенні назви документів, не є доказом недостовірності змісту зазначеного документу.

У зв`язку з тим, що зазначені у відповідному акті роботи з підготовки Алгоритму створення і реєстрації місцевої організації Політичної Партії «Голос» мали комплексний характер, потребували залучення фахівців з різних галузей (фахівця у галузі права та фахівця з питань регіонального розвитку), то надання відповідних послуг позивачу здійснювалось із одночасним залученням кількох контрагентів Партії - фізичних осіб - підприємців ОСОБА_9 (відповідні послуги включені до акту приймання-передачі послуг від 25.05.2020 року Договору № 02/4-П від 04.01.2020 року) та ОСОБА_4 .

Так, в акті аналізу стосовно взаємовідносин позивача із ФОП ОСОБА_9 , відповідач вказав такі зауваження: послуги, передбачені в акті від 28.04.2020 p., були надані раніше за дату укладення акту та/або договору від 04.01.2020 р., аналогічну послугу вже сплачено ФОП ОСОБА_7 , згідно підписаного між ним та Партією акту виконаних робіт від 28.04.2020 до додаткової угоди № 4 від 07.04.2020, а також те, що ОСОБА_9 є помічником Народного депутата ОСОБА_14 на громадських засадах.

Суд першої інстанції вірно не прийняв зазначені зауваження відповідача та встановив наступне.

Надані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 послуги були оформлені актами приймання-передачі послуг від 28.04.2020 року, від 25.05.2020 року та від 26.06.2020 року до Договору про надання послуг № 02/4-П від 04.01.2020 року.

В акті від 26.04.2020 року зазначено послуги, що також надавалися іншою фізичною особою - підприємцем у той самий період, зокрема, ОСОБА_7 : "Правовий аналіз та консультації, пов`язані із законопроектом "Про державну підтримку культури та креативних студій у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (CОVID-2019)".

Як зазначено позивачем, це було пов`язано з тим, що відповідний законопроект носив комплексний характер та передбачав значний обсяг змін до цілої низки чинних нормативно-правових актів, що потребувало залучення групи експертів для його аналізу.

Послуги з підготовки документів для проведення державної реєстрації змін керівництва територіальної організації Партії стосувалися змін у складі керівних органів Чернігівської територіальної організації Партії (проекти відповідних документів додаються).

У той же час, в акті контрагента від 25.05.2020 року серед наданих послуг зазначено про підготовку документів для проведення державної реєстрації трьох територіальних організацій Партії. Зазначені послуги стосувались підготовки документів для державної реєстрації територіальних організацій Партії у Житомирській, Полтавській та Волинській областях.

В акті від 26.06.2020 року серед наданих послуг вказано підготовку юридичних документів для проведення державної реєстрації територіальних та місцевих організацій Партії, дані послуги стосувалися планів Партії з утворення низки місцевих організацій, серед яких, зокрема, Чернівецька, Криворізька, Ірпінська тощо.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що послуги, зазначені в акті від 28.04.2020 року були надані раніше за дату укладення акту або договору від 04.01.2020, оскільки акт приймання-передачі наданих послуг укладається і підписується саме після надання відповідних послуг, як фіксування їх результатів, які на момент його підписання вже виконані.

Що стосується посилання відповідача про те, що ОСОБА_9 , є помічником народного депутата, то вони є безпідставними, оскільки чинним законодавством України не заборонено укладати договори із надання послуг помічниками народних депутатів на громадських засадах. Вказана обставина не може свідчити про недостовірність відомостей, зазначених в акті.

Суд першої інстанції вірно не прийняв доводи відповідача щодо формального характеру правовідносин із ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_15 .

У акті відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_6 надавала послуги з виготовлення мультимедійного контенту - зйомки відеороликів "Голос розуму", "Голос справедливості", "Голос захисту", "Голос перемоги", "Голос розвитку", тоді як ФОП ОСОБА_15 надав послуги щодо зйомки і монтування відеороликів "Твій "Голос" розуму", "Твій "Голос" справедливості", "Твій "Голос" захисту", "Твій "Голос" перемоги", "Твій "Голос" розвитку" і ролики лише з такими назвами виявлені в мережі Інтернет.

Відсутність в мережі інтернет відеороликів із конкретною назвою не свідчить, що такі послуги не надавалися. Фактично НАЗК встановило тотожність відеороликів лише за їх назвою, що спростовується зібраними у справі доказами.

Як зазначив представник позивача вказані відеоматеріали, хоч і схожі за назвою, проте є суттєво різними за змістом, оскільки кожен виконавець знімав окремо різну групу народних депутатів. Зазначені доводи відповідач не спростував та не надав доказів, які б спростували такі доводи позивача.

Також відповідачем в акті зазначено, що станом на час укладання додаткової угоди № 5 із ФОП ОСОБА_7 , законопроект вже було розроблено та зареєстровано у Верховній Раді України, що вказує на недостовірність підтвердження відомостей про розробку такого законопроекту ФОП ОСОБА_7 .

Позивачем були надані письмові пояснення стосовно вказаних зауважень, відповідно до яких зазначено, що послуги фактично були надані контрагентом Партії у період з 29.04.2020 року по 30.04.2020 року, водночас, їх було включено до підписаної з ним додаткової угоди № 5 до Договору № 02/3-П від 02.01.2020 року та оформлено у акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25.05.2020 року, у зв`язку з тим, що попередній обсяг наданих даним підприємцем послуг (за квітень 2020 року) було оформлено актом приймання-передачі наданих послуг № 4 від 28.04.2020 року.

Окрім того, в рамках надання відповідних послуг, після реєстрації законопроекту № 3423 від 30.04.2020 року у травні 2020 року контрагентом також опрацьовувалося питання щодо доопрацювання проекту Закону до його розгляду Верховною Радою України в першому читанні. Факт надання контрагентом послуг щодо підготовки законопроекту № 3423 від 30.04.2020 року також підтверджується метаданими відповідного файлу, які долучені до матеріалів справи. В зв`язку із чим, акт приймання-передачі наданих послуг 29-30 квітня 2020 року окремо не складався, а їх виконання (надання) було включено до первинних документів, що складалися у наступний період (травень 2020 року).

Як встановлено судом зазначені пояснення відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень враховані не були.

Також, під час перевірки відповідачем встановлено та зазначено в акті недостовірність витрат на загальну суму 73490,00 грн у правовідносинах із ФОП ОСОБА_5 .

Зокрема, як зазначив відповідач, декілька статей було опубліковано до укладання додаткових угод, які передбачали написання таких статей, а також те, що інформація про виконання послуг щодо написання вказаних статей містилась у двох актах приймання-передачі послуг.

Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 послуги були оформлені актами приймання-передачі наданих послуг від 29.04.2020, від 22.05.2020, від 24.06.2020 до договору про надання послуг №28-2/2020 від 28.02.2020.

Відповідачем були зазначені зауваження щодо акту приймання-передачі послуг від 29.04.2020 р. до Договору про надання послуг № 28-2/2020 від 28.02.2018, а саме: написання однієї новини із 15, при тому, що ці 15 статей складають один із семи пунктів, передбачених в акті.

Проте, як убачається з матеріалів справи, відповідач визнав недостовірним витрати за всі послуги, передбачені в акті від 29.04.2020 у розмірі 36 750 грн.

Аналогічно з актом приймання-передачі послуг від 24.06.2020 р. до Договору про надання послуг № 28-2/2020 від 28.02.2018, стосовно якого відповідач заявив про недостовірність витрат лише щодо декількох послуг, передбачених в акті, проте визнав недостовірними витрати в цілому відповідно до акту в розмірі 36 740 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо невідповідності висновків відповідача з реальними обставинами справи.

Так, відповідач зазначив, що позивачем не були надані звіти для підтвердження наданих послуг, а передбачені в договорах і актах послуги, надані ФОП ОСОБА_8 містять дані, які свідчать, що вони були надані до укладання і підписання відповідних документів.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, неподання певних звітів стосується питання повноти поданого звіту, але не його достовірності.

Водночас, позивачем додаткового були подані коректні звіти, з виправленою технічною помилкою, які відповідач безпідставно не прийняв під час прийняття оскаржуваного рішення та не надав їм оцінки

Окрім того, відповідно до проведеного аналізу відповідачем встановлено, що додані до акту від 29.04.2020 року та від 26.05.2020 року висновки, зроблені ФОП ОСОБА_10 , в повному обсязі копіюють консультаційні висновки Вищої ради правосуддя.

Такі висновки відповідача є безпідставними та суперечать зібраним матеріалам справи та спростовуються наступним.

У звітний період надані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 послуги оформлювались актами приймання-передачі послуг № 1 від 29.04.2020 року, № 1 від 26.05.2020 року та № 1 від 25.06.2020 року до Договору № 06/06-2П від 06.04.2020 року.

При аналізі наданих Національному агентству з питань запобігання корупції звітів виявлено, що внаслідок технічної помилки були надані правові висновки Вищої ради правосуддя, які використовувались контрагентом і були надіслані ним окремо для ознайомлення, а не висновки, які ним безпосередньо готувалися (щодо законопроектів № 2823 від 30.01.2020 року, № 2597 від 13.12.2019 року (послуги за актом приймання-передачі послуг № 1 від 29.04.2020 року), № 3104 від 21.02.2020 року, № 3032 від 07.02.2020 року(послуги за актом приймання-передачі послуг № 1 від 26.05.2020 року). З метою виправлення цієї помилки, партією було надано відповідачу фінальні редакції відповідних документів, які не були враховані останнім при прийнятті рішення.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, наведені технічні помилки не можуть свідчити про недостовірність інформації, зазначеної позивачем у звіті.

Як зазначив відповідач переклади законодавчих актів з української мови на англійську мову, зроблені ФОП ОСОБА_11 на замовлення партії, є точною копією перекладів, наявних у публічному доступі, причому закони перекладені у нечинній редакції.

Такі доводи відповідача є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3 розділу V Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, при дослідженні об`єктів авторського права та суміжних прав вирішуються питання щодо властивостей таких об`єктів: Літературних та художніх творів (романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту)".

Згідно з п. 5.5 розділу V Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, "орієнтовний перелік вирішуваних питань: [...] До підпункту 5.3.1: [...] Чи мало місце відтворення твору (назва 1) (або його частина, яка може використовуватися самостійно) при створенні твору (назва 2)? Чи є твір (назва 1) перекладом твору (назва 2)? Якщо так, чи має цей переклад творчий характер?".

Отже, встановлення обставин щодо відтворення певного тексту або здійснення перекладу певного тексту на іншу мову є предметом експертизи з питань об`єктів інтелектуальної власності (авторського права) і належить до компетенції відповідного експерта, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що в цій частині відповідач вийшовши за межі власних повноважень та дійшов до невірного висновку про копіювання виконавцем певних текстів (перекладу) із певного джерела.

Водночас, сторони договору визначили, яку редакцію закону перекладав виконавець відповідно до умов укладеного договору.

З огляду на вищевикладене, судом вірно встановлено, що витрати, передбачені у звіті, щодо яких відповідач мав зауваження, підтверджуються наданими первинними документами. Зауваження щодо якості наданих послуг, розподіл завдань між виконавцями та порядку оформлення первинних документів не спростовують фактів надання таких послуг і достовірність понесених позивачем витрат.

Відповідач у тексті акту про проведення аналізу звіту політичної партії зазначив, що позивачем були надані пояснення та документи від 19.12.2020 №19/12-20-1, та від 21.12.2020 року, які не змінюють суть первинних документів, наданих до перевірки та не змінюють кваліфікацію порушень за змістом цього розділу акту.

Проте, в ході розгляду справи встановлено, що аналіз тексту акту свідчить про зворотнє, оскільки відповідач обмежився лише однією фразою щодо подання позивачем таких документів, але не надав їм жодної правової оцінки, що свідчить про поверхневий характер дослідження документів та проведення перевірки викладеної в них інформації.

Відповідно до п.п. 3-4 розділу ІІІ Положення про аналізу звіту під час складання акту мають бути додержані об`єктивність, достовірність, ясність і вичерпність опису виявлених фактів і даних, проте відповідач зазначених принципів під час складання акту не дотримався.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача щодо перевищення повноважень відповідачем під час проведення аналізу звіту та винесення оскаржуваного наказу, з огляду на наступне.

Так, під час проведення аналізу звіту партії відповідач вдався до аналізу якості наданих позивачу послуг контрагентами.

Зокрема, по ФОП ОСОБА_1 відповідач дійшов висновку про копіювання звіту з матеріалів сайту ГО "ОПОРА", хибність даних звіту, дублювання текстів двох звітів та про невідповідність звіту умовам укладеного договору (абз. 2, 4 стор. 8, абз. 2 стор. 10, абз. 4 стор. 12, абз. 5 стор. 13 акту); по ФОП ОСОБА_3 - відповідач зазначив про неповне заповнення виконавцем таблиці щодо аналізу інституційної спроможності територіальних організацій Партії, надання аналогічних послуг в іншому періоді, надання схожих послуг інших виконавцем (ФОП ОСОБА_12 ) (абз. 2 стор. 17, абз. 1 стор. 18 акту); по ФОП ОСОБА_4 - відповідач вказав про ідентичність двох положень (результатів надання послуг) (абз. 2 стор. 19 акту); по ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_15 відповідач дійшов висновку про виготовлення певних відеороликів двома виконавцями на замовлення Партії, однак відсутність у мережі Інтернет роликів саме із певними назвами, на підставі чого зробив висновок про недостовірність витрат (абз. 2-3 стор. 22 акту); по ФОП ОСОБА_7 відповідач зазначив про недостатність підтвердження відомостей про надання послуг саме цим виконавцем (абз. 2 стор.24 акту ); по ФОП ОСОБА_9 відповідач дійшов висновку, що аналогічні послуги надавалися іншим виконавцем (ФОП ОСОБА_7 ) (абз. 2 стор. 27 акту); по ФОП ОСОБА_10 відповідач зазначив, що висновки (результати наданих послуг) в повному обсязі копіюють консультаційні висновки Вищої ради правосуддя (абз. 4 стор. 28 акту); по ФОП ОСОБА_11 відповідач вказав, що результати перекладу є точною копією перекладів, наявних у публічному доступі, при чому закони перекладені у нечинній редакції (абз. 7 стор. 29, стор. 30-31 акту),

Отже, відповідач провів аналіз якості наданих партії послуг, їх автентичності та потреби для замовника, що є перевищенням повноважень стосовно перевірки достовірності відомостей звіту та втручанням у договірні відносини партії та її підрядників.

Щодо неправильності оформлення первинних документів (додаткових угод та актів наданих послуг), то як вірно зазначив суд, відповідач не висловив доводів стосовно відсутності заборони оформлювати первинні документи після фактичного надання послуг (здійснення робіт).

У Висновку про результати аналізу звіту Партії від 21.12.2020 № 446 відповідач стверджує, що інформація, зазначена за змістом пункту 1.3 Розділу IV Звіту в частині витрат в загальному розмірі 1 328 280,00 грн., може свідчити про вчинення правочинів без наміру створення реальних правових наслідків. Наслідком цього є фактичне зазначення у звіті інформації про господарські операції (витрати на загальну суму 1 328 280 грн.) з ознаками невідповідності даних про осіб, що зазначені як виконавці послуг, а також відсутності намірів створення реальних правових наслідків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з огляду на вищевикладене, відповідач не лише надав оцінку договірним відносинам, а й фактично визнав певні господарські операції недостовірними (нереальними) з тих підстав, що первинні документи про вказані операції не відповідають іншим джерелам інформації.

У висновку відповідач вказував про порушення партією п.п. 2 п. 10 розділу ІІ Положення про порядок подання звіту.

Згідно з пп. 2 п. 10 розділу II Положення про порядок подання звіту до звіту додаються: копії документів, що підтверджують відображені у звіті відомості (у тому числі копії платіжних документів, довідок установ банків про рух коштів на рахунках, копії фінансової звітності).

Форма звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затверджена рішенням НАЗК від 09.06.2016 № 3, визначає, що до звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру додаються:

- інформація про майно, доходи, витрати і зобов 'язання фінансового характеру від кожної місцевої організації політичної партії, яка в установленому порядку набула статусу юридичної особи (додається шляхом заповнення відповідних розділів Звіту політичної партії, що стосуються відповідної місцевої організації партії); копії платіжних документів;

- довідки установ банків про рух коштів на рахунках; копії фінансової звітності;

- копії фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів політичних партій, кандидати у народні депутати України від яких зареєстровані в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, кандидатів у народні депутати України в одномандатних виборчих округах, що подаються до Центральної виборчої комісії згідно із Законами України "Про вибори народних депутатів України "Про місцеві вибори "Про вибори депутатів місцевих рад".

Як встановлено судом першої інстанції на запити відповідача Партія надала необхідні документи, що підтверджується Звітом Партії, доданими до нього копіями платіжних документів, довідок банків про рух коштів та копій фінансової звітності.

Проте, відповідач зазначає про порушення пп. 2 п. 10 розділу II Положення про порядок подання Звіту та не вказує, які саме документи не були подані і в чому полягає порушення цього Положення.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач прийняв необгрунтований наказ, яким зупинив державне фінансування політичної партії «Голос».

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Положення про аналіз звіту на підставі висновку, затвердженого наказом Національного агентства, який містить факти, що є підставою для припинення або зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії, яка має право на таке державне фінансування статутної діяльності, відповідно до закону або отримує його, Національним агентством видається відповідний наказ.

Що стосується доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно обсягу повноважень НАЗК у спірних відносинах, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції надав вірно оцінку даним правовідносинам та встановив, що відповідач не має повноважень надавати оцінку якості наданих послуг по договорах, які є дійсними, а також надавати оцінку обставинам відтворення певного тексту або здійснення перекладу певного тексту на іншу мову, тоді як така оцінка може бути надати в рамках експертного дослідження з питань інтелектуальної власності.

Посилання в апеляційній скарзі скаржником НАЗК на Конвенцію ООН проти корупції та Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Про загальні правила боротьби з корупцією при фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній» не спростовує висновків суду щодо перевищення відповідачем наданих йому повноважень та не є доказом наявності у відповідача повноважень під час складання акту та висновку надавати оцінку якості наданих послуг по договорах, які не визнані у встановленому законом порядку недійсними, надавати оцінку певним обставинам, які стосуються права інтелектуальної власності, а також встановлювати нереальність господарських операцій у рамках проведеної перевірки.

Як вже зазначено колегією суддів, відповідно до ч. 22 ст. 17 Закону України "Про політичні партії в Україні" перевірка політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру включає в себе аналіз достовірності інформації, поданої у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Згідно з п.1 розділу ІІ Положення №26 аналіз Звіту складається з таких етапів:

1) перевірка своєчасності подання Звіту;

2) аналіз відповідності оформлення Звіту, включених до нього звітних даних вимогам законодавства;

3) аналіз повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації;

4) встановлення наявності або відсутності порушень законодавства щодо фінансування політичних партій або передвиборної агітації.

За змістом ч.5 розділу ІІ Порядку №26 встановлення наявності або відсутності фактів порушень законодавства щодо фінансування політичних партій здійснюється шляхом:

- аналізу законного та цільового використання політичною партією коштів державного бюджету на фінансування їх статутної діяльності за звітний період у разі отримання такого фінансування та відповідності даних Звіту інформації, отриманій від банківських установ, з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформації, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; аналізу відповідності даних Звіту інформації, отриманій від інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, яка може бути підтверджена;

- виявлення фактів незаконного та нецільового використання коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, шляхом використання їх на фінансування участі у виборах народних депутатів України, виборах Президента України, місцевих виборах або на цілі, не пов`язані із статутною діяльністю, а також фактів зарахування на окремий рахунок, відкритий для державного фінансування статутної діяльності політичних партій, інших коштів, ніж кошти державного бюджету, виділені на фінансування статутної діяльності партії.

Відповідно до ч. 3 розділу ІІІ Положення №26 під час складання Акта мають бути додержані об`єктивність, достовірність, обґрунтованість, ясність і вичерпність опису виявлених фактів і даних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо перевищення відповідачем наданих йому повноважень під час аналізу достовірності інформації, поданої у звіті політичної партії.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 16.03.2021 року №640/11256/19, колегія суддів вважає помилковими, оскільки у даній справі правовідносини стосуються питання справляння податків та зборів, відшкодування ПДВ, тоді як у справі, що розглядається питання стосується правильності використання політичною партією коштів, що виділяються з державного бюджету на фінансування їх статутної діяльності.

Окрім того, суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім зазначеним в Акті відносинам Політичної партії «Голос» з суб`єктами господарювання, які зазначено відповідачем в Акті та не встановив подання недостовірної інформації позивачем.

Щодо доводів відповідача про наявність суперечностей в рішенні суду стосовно того, що фінансування політичних партій з державних фондів має супроводжуватись належним контролем з боку спеціальних фондів та у подальшому спростування доводів відповідача щодо недостовірності інформації у поданому Звіті, скасування наказу про зупинення державного фінансування статутної діяльності позивача, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції вірно у даному випадку застосував норму закону, яка передбачає необхідність контролю за фінансуванням політичних партій з державних фондів та, встановивши, що вказані в акті порушення стосовно позивача не мали місця, прийшов до висновку про безпідставність прийнятого наказу від 23.12.2020 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4 Положення про аналіз Звіту аналіз повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації здійснюється шляхом:

1) зіставлення та звірки відомостей, зазначених у Звіті, з доданими до Звіту документами, відомостями з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформацією, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей, які мають відображатися політичними партіями у Звіті;

2) встановлення недостовірності відомостей про майно, кошти або витрати політичної партії, її місцевої організації.

Інформація у Звіті вважається неповною у разі неподання копій документів, що підтверджують відображені у Звіті відомості (у тому числі копій платіжних документів, довідок установ банків про рух коштів на рахунках), та/або незазначення всіх відомостей, які мають відображатися політичною партією, її місцевими організаціями у Звіті.

Недостовірними відомостями у Звіті є відображені у ньому відомості про майно, доходи, витрати, зобов`язання фінансового характеру політичної партії, її місцевих організацій, які не відповідають даним, що містяться в первинних облікових документах, відомостям з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформації, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей, які мають відображатися політичними партіями у Звіті і які можуть бути спростовані.

Отже, доводи скаржника щодо наявності у нього повноважень робити аналіз первинної та іншої документації за наслідками діяльності політичної партії та її підрядників, є безпідставними, так як не відповідають вимогам законодавства України.

Також є безпідставними доводи представника відповідача щодо неналежного виконання бухгалтером політичної партії своїх обов`язків, оскільки вона відповідно до законодавства України зобов`язана слідкувати за правильністю складання документів позивачем, оскільки достовірність викладених у акті та висновку даних та законність прийнятого наказу ніяким чином не стосуються даної особи, так як перевірка Звіту проводилась саме Політичної партії «Голос», а не діяльності бухгалтера.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом частини 4 даної норми Закону за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд має відмовити у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміну предмета позову справа підпадає під дію частини четвертої цієї статті (частина 5).

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Приймаючи ухвалу про відкриття провадження у справі від 25 січня 2021 року суд першої інстанції ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.02.2021 року на адресу Окружного адміністративного суду надійшла заява від Національного агенства з питань запобігання корупції в якій останнє просило прийняти ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За змістом ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача протягом 2 днів із дня її надходження до суду постановлює ухвалу про залишення заяви без задоволення, або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В матеріалах справи відсутня відповідна ухвала, якою б суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Водночас, із оскаржуваного рішення убачається, що розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

Колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені у заяві щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження не є обгрунтованими, оскільки такі обгрунтування не містять достатніх підстав, які б свідчили про необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач не був позбавлений права подати всі наявні у нього докази та заперечення до суду першої інстанції. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача, в якому останній виклав свої аргументи щодо безпідставності заявлених вимог. Окрім того, в подальшому відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи.

Отже, відповідач повністю реалізував своє право на судовий розгляд справи у якій він є відповідачем.

Своєю чергою, суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України.

Доводи про те, що суд першої інстанції помилково розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, не приймаються до уваги з огляду на частину четверту статті 12 КАС України, в якій міститься виключний перелік справ, які розглядаються за правилами загального позовного провадження, та відповідно до якого, справа, що розглядається, не відноситься до категорії справ, які вказані у частині четвертій статті 12 КАС України.

Разом з цим, аналіз частини другої статті 12 КАС України дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження призначене не лише для розгляду справ незначної складності, а й для інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного розгляду справи відповідач не надав доказів, які мав намір, проте не надав до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що спір було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження та не навів обгрунтувань, які б свідчили, що даний спір належить розглядати лише за правилами загального позовного провадження та, що у зв`язку з тим, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, це призвело до порушення його прав та інтересів, позбавило можливості надати відповідні докази та пояснення.

Відповідно до ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що неприйняття судом першої інстанції окремої процесуальної ухвали щодо відмови у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, не порушує прав та інтересів відповідача, не призвело до неправильного вирішення справи, а тому таке процесуальне порушення не є підставою для скасування чи зміни по суті правильного судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги Політичної партії «Голос», то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правильну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та прийняв законне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій НАЗК щодо складання Акта про проведення аналізу Звіту політичної партії «Голос» про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру від 21.12.2020 року та про визнання протиправними дій щодо складання Висновку про результати аналізу Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 21.12.2020 року, затвердженого наказом НАЗК від 21.12.2020 року №584/20.

Зазначені Висновок та Акт, складені Національним агентством під час аналізу Звіту Політичної партії «Голос», не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій. Зроблені висновки не породжують певних правових наслідків та не мають обов`язкового характеру для позивача.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що складаючи зазначений Висновок та Акт, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Та обставина, що, як вважає позивач, відповідач виклав неправдиву інформацію в цих документах, а тому такі документи є протиправними, створюють для позивача певні зобов`язання та є рішенням суб`єкта владних повноважень, не є доказом протиправності дій НАЗК щодо їх складання та висвітлення певної інформації.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Положення №26 під час проведення аналізу Звітів посадова особа самостійного структурного підрозділу апарату НАЗК, до повноважень якої віднесено проведення аналізу звітів політичних партій заповнює (складає) акт про проведення аналізу звіту про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

У даному випадку рішенням суб`єкта владних повноважень, яке тягне за собою певні наслідки для позивача, є саме наказ Національного агенства з питань запобігання корупції від 23.12.2020 року №592/20 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос», яке є предметом спору в даній справі

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Разом з тим, у контексті оцінки доводів апеляційних скарг колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, розглянувши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не встановила підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Політичної партії «ГОЛОС» та Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст постанови виготовлено 01 липня 2021 року.