Справа № 304/390/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.06.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого -судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

та інших учасників судового розгляду : прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/187/21, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року частково задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_8 (далі - слідчий), погоджене з в. о. начальника Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 (далі - прокурор) у кримінальному провадженні внесеному 02 квітня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12021071130000060, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України про накладення арешту на майно, а саме: піщано-гравійну суміш, об`ємом близько 10 м куб, що знаходиться на кузові вантажного автомобіля; договір № 47 від 22 липня 2019 року на 2-ох арк.; акт обстеження об`ємів вивозу ґрунту від 06 вересня 2019 року на 1-му арк.; платіжне доручення № 27 від 10 вересня 2019 року на 1-му арк.; розгляд проекту БУВР ТИСИ від 04 липня 2019 року на 2-ох арк.; договір № 4 від 19 лютого 2020 року на 2-ох арк.; дозвіл Державного агентства рибного господарства України на 2-ох арк.; робочий проект на 41-му арк. з додатками, актами, кошторисною документацією, кресленням та схемами розташування. Заборонено відчужувати та розпоряджатися вказаним майном. У задоволенні решти вимог, зазначених у клопотанні - відмовлено.

У клопотанні слідчий зазначає, що 02 квітня 2021 року о 15.38 год між населеними пунктами Перечин Зарічево Перечинського району в урочищі «Чемодан» біля р. Уж, на відстані близько 60 м від русла річки, виявлено екскаватор марки «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , який здійснював видобування та навантаження гравійної суміші на вантажний автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , без відповідних на те дозвільних документів. Того ж дня вказану подію внесено до ЄРДР за № 12021071130000060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Відповідно до клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 , який є директором підприємства ТОВ «Карла Україна» згідно з робочим проектом «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла річки «Уж» в районі траси газопроводу с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області» здійснював за допомогою вантажної техніки забір піщано-гравійної суміші у місці, де не було надано дозволу на забір гравію. 02 квітня 2021 року виїздом СОГ на місце події в урочище «Чемодан», на березі річки Уж виявлено екскаватор марки «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , який здійснював видобування та навантаження гравійної суміші на вантажний автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , з порушенням передбачених законодавством екологічних вимог щодо охорони прибережних захисних смуг, водоохоронних зон та до впливу на довкілля у період нересту водних ресурсів, який триває з 25 березня по 15 травня 2021 року. Крім цього у клопотанні слідчий зазначає, що ОСОБА_9 було добровільно надано документи, договори, погодження, які було приєднано до матеріалів кримінального провадження. Посилаючись на норми кримінального процесуального закону, які регулюють питання речових доказів, підстави тимчасового вилучення майна та накладення на нього арешту, слідчий, обґрунтовуючи зміст клопотання, зазначає, що існує необхідність у накладенні арешту на вказане майно, яке є речовими доказами та має значення речового доказу у кримінальному провадженні, вантажна техніка є знаряддям вчинення злочину, а також можливої необхідності у проведенні слідчого експерименту та інших слідчих дій за участю вказаного транспортного засобу, в зв`язку з чим просить задовольнити клопотання.

В ухвалі слідчий суддя вказує на те, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Такі, відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно з нормами міжнародного права будь - яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Отже, постановою про визнання речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 02 квітня 2021 року слідчим ОСОБА_8 вказані транспортні засоби, а також піщано-гравійну суміш, об`ємом близько 10 м куб, та добровільно надані ОСОБА_10 документи, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021071130000060 від 02 квітня 2021 року (а. с. 23-25). Водночас клопотання містить матеріали робочого проекту «Експлуатаційні заходи з відновлення функціонування русла річки Уж в районі траси газопроводу с. Зарічево Перечинського району Закарпатської області», які також було додатково долучено представником власника майна ОСОБА_10 , який розроблено ВКП «Закарпаттяводпроект» ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з листом-замовленням від 10 квітня 2019 року, актом обстеження від 11 березня 2019 року, завданням на проектування та на матеріалах інженерно-геодезичних вишукувань, проведених відділом комплексного проектування у 2019 році та фондових матеріалів. Слідчим суддею на підставі вказаних матеріалів встановлено, що 11 березня 2019 року комісією проведено обстеження русла річки Уж в районі переходу газопроводу біля села Зарічево Перечинського району по довжині 2 км та встановлено, що на даній ділянці русла річки Уж утворилися відклади твердого стоку у вигляді острова, який перешкоджає безаварійному проходженню паводків, а також створена потенційна загроза розмиву правого берега, у зв`язку з чим комісія вирішила ВКП «Закарпаттяводпроект» БУВР Тиси виготовити проектно-кошторисну документацію з відновлення функціонування та експлуатаційного утримання русла та заплави р. Уж, у результаті чого за погодженням Перечинської районної державної адміністрації від 19 квітня 2019 року № 170/01-31 ФОП ОСОБА_10 було виготовлено таку документацію з розчистки русла р. Уж у районі с. Зарічево. В ухвалі також зазначено, що слідчий суддя враховував, що вказаний робочий проект погоджено Управлінням Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області (18.07.2019 № 28-03/473-19) та Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса (04.07.2019 № 09.3-17/793) (а. с. 26-27, 33-34), та здійснювався за технічним супроводом (консультуванням) Ужгородського міжрайонного управління водного господарства за Договорами № 47 від 22 липня 2019 року, № 4 від 19 лютого 2020 року та № 3 від 28 січня 2021 року (а. с. 28-29, 35-36). Слідчим суддею визнано, що у клопотанні відсутні обґрунтування, на підставі яких критеріїв, передбачених нормами кримінального процесуального закону, вилучене в ході огляду місця події майно у виді транспортних засобів вантажний автомобіль марки «DAF», р/н НОМЕР_2 , та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , має стосунок до речових доказів у кримінальному провадженні № 12021071130000060 від 02 квітня 2021 року, оскільки ні з клопотання про накладення арешту, ні з доданих до нього матеріалів не вбачається, які існують підозри, що вказані транспортні засоби мають або можуть мати відношення до тих дій, які становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, а саме незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Відтак суд дійшов висновку про недоведеність слідчим існування у кримінальному провадженні № 12021071130000060 від 02 квітня 2021 року обґрунтованої підозри такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. При цьому, слідчий суддя враховує те, що жодній особі, в тому числі і ФОП ОСОБА_10 , не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Доводи клопотання про порушення власником майна передбачених законодавством екологічних вимог та впливу його діяльності на довкілля у період нересту водних ресурсів, слідчий суддя визнав необґрунтованими з огляду на таке. Як вбачається зі змісту клопотання екскаватор марки «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , виявлено прокурором на відстані 60 м від русла р. Уж, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи те, що річка Уж відповідно до класифікації річок України (ст. 79 ВК України) з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів відноситься до малих річок, тому вказане посилання слідчого не узгоджується з вимогами законодавства щодо дотримання екологічних вимог та не може бути враховано слідчим суддею при постановленні ухвали. При цьому, в ухвалі зазначено, що з урахуванням того, що арешт не повинен обмежувати діяльність суб`єктів господарювання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню частково, зокрема в частині арешту піщано-гравійної суміші, об`ємом близько 10 м куб, що знаходилася на кузові вантажного автомобіля, договору № 47 від 22 липня 2019 року на 2-ох арк, акту обстеження об`ємів вивозу ґрунту від 06 вересня 2019 року на 1-му арк, платіжного доручення № 27 від 10 вересня 2019 року на 1-му арк, розгляд проекту БУВР ТИСИ від 04 липня 2019 року на 2-ох арк, договору № 4 від 19 лютого 2020 року на 2-ох арк, дозволу Державного агентства рибного господарства України на 2-ох арк, робочого проекту на 41-му арк з додатками, актами, кошторисною документацією, кресленням та схемами розташування. В іншій частині клопотання слідчий суддя відмовив.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що висновки суду є необґрунтованими. Просить ухвалу слідчого судді скасувати частково, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого у повному обсязі. Зазначає, що вилучений автомобіль марки «DAF», р/н НОМЕР_2 , та екскаватор «O&K MH S» є речовими доказами, позаяк за допомогою цих транспортних засобів видобувалися схожі на корисні копалини загальнодержавного значення, а саме -гравійна суміш, що є предметом вчинення кримінального правопорушення, яка постановою слідчого визнана речовим доказом у кримінальному провадженні. Стверджує, що відмова у накладенні арешту на майно може зашкодити належному здійсненню досудового розслідування, оскільки транспортні засоби, про накладення арешту на які клопоче слідчий, є знаряддям вчинення злочину, і суд при прийнятті рішення у кримінальному провадженні має право конфіскувати в дохід держави арештоване майно. Відмова у накладенні арешту на вищевказане майно та передача його власнику, на переконання апелянта, може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати чи знищення, що унеможливить його конфіскацію. Просить ухвалу слідчого судді скасувати частково, постановити нову, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на майно.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення слідчого судді законним та обґрунтованим. Стверджує, що як доводами клопотання про арешт майна, так і апеляційної скарги не доведено жодних підстав для накладення арешту на транспортні засоби. Вважає, що накладення арешту на транспортні засоби є невиправданим, оскільки згадані транспортні засоби не є знаряддям вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та з їх використанням не здійснювався незаконний видобуток корисних копалин, і в свою чергу, такий вид заходу забезпечення кримінального провадження буде надмірним обмеженням права власності. Просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу слідчого судді залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, представника власника майна ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує таке.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2) спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Колегія суддів зазначає, що оскільки висновки слідчого судді про накладення арешту на майно: піщано-гравійну суміш, об`ємом близько 10 м куб, що знаходиться на кузові вантажного автомобіля; договір № 47 від 22 липня 2019 року на 2-ох арк.; акт обстеження об`ємів вивозу ґрунту від 06 вересня 2019 року на 1-му арк.; платіжне доручення № 27 від 10 вересня 2019 року на 1-му арк.; розгляд проекту БУВР ТИСИ від 04 липня 2019 року на 2-ох арк.; договір № 4 від 19 лютого 2020 року на 2-ох арк.; дозвіл Державного агентства рибного господарства України на 2-ох арк.; робочий проект на 41-му арк.. з додатками, актами, кошторисною документацією, кресленням та схемами розташування, із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном, сторонами кримінального провадження не оспорюються, тому, з огляду на положення ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються, визнаються належним чином вмотивованими і перевіряються лише у частині доводів апеляційної скарги про відмову в задоволенні клопотання у частині накладення арешту на автомобіль марки «DAF», р/н НОМЕР_2 , та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 .

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12021071130000060 за ч. 2 ст. 240 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права закладені в Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вантажний автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Карла Україна», та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення врахував вимоги ст. ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, щов клопотанні не обґрунтовано, на підставі яких критеріїв, передбачених нормами КПК України, вищезгадані вантажний автомобіль та екскаватор відносяться до речових доказів у кримінальному провадженні, які існують підозри, що вказані транспортні засоби мають або можуть мати відношення до тих дій, які становлять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, а саме незаконне видобування корисних копалин загально державного значення.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги й те, що додані до клопотання матеріали не містять доказів, які вказували б на те, що автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Карла Україна», та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , є предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, або набуті злочинним шляхом, або являються доходом від вчиненого злочину чи отриманні за рахунок доходів від скоєного злочину, або можуть бути конфісковані чи слугувати забезпеченням цивільного позову.

Також слідчим суддею вірно встановлено, що жодній особі, у тому числі й ФОП ОСОБА_10 , не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Тому, апеляційний суд вважає, що зазначене майно, зокрема вантажний автомобіль та екскаватор, хоч і визнано речовими доказами, проте органом досудового розслідування не надано достатніх і належних доказів тих обставин, які вказані в клопотанні, що в свою чергу свідчить про те, щослідчий і прокурор не довели обставин, на які послались у клопотанні, а це ставить під сумнів відповідність майна, про яке в ньому йдеться, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтувано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно (автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Карла Україна», та екскаватор «O&K MH S»).

Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження, приховування, пошкодження, зникнення, втрати чи знищення вищезгаданого майна (автомобіля та ескаватора), в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями. При цьому, як убачається зі змісту клопотання, у такому взагалі не вказується на наявність будь-яких ризиків щодо майна.

Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про те, щоавтомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , є доказом злочину, відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, визнані речовими доказами та існують ризики, передбачені абзацом 2 ч.1 ст. 170 КПК України, у зв`язку з чим, накладення на них арешту є необхідним із метою збереження речових доказів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не є доведеними, ґрунтуються на припущеннях і не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно (автомобіль та екскаватор).

Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, пошкодження, відчуження тощо, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на вантажний автомобіль марки «DAF CF 430» та екскаватор «O&K MH S», із метою збереження речових доказів, є обґрунтованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку із чим, як клопотання в частині накладення арешту на вищевказане майно, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна (в даному випадку автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Карла Україна», та екскаватор «O&K MH S»), про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх.

Керуючись ст.ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419,422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року, якою частково задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12021071130000060, за ознаками передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України кримінального правопорушення, про накладення арешту на майно, а саме: піщано-гравійну суміш, об`ємом близько 10 м куб, що знаходиться на кузові вантажного автомобіля; договір № 47 від 22 липня 2019 року на 2-ох арк.; акт обстеження об`ємів вивозу ґрунту від 06 вересня 2019 року на 1-му арк.; платіжне доручення № 27 від 10 вересня 2019 року на 1-му арк.; розгляд проекту БУВР ТИСИ від 04 липня 2019 року на 2-ох арк.; договір № 4 від 19 лютого 2020 року на 2-ох арк.; дозвіл Державного агентства рибного господарства України на 2-ох арк.; робочий проект на 41-му арк.. з додатками, актами, кошторисною документацією, кресленням та схемами розташування і відмовлено у накладенні арешту на автомобіль марки «DAF CF 430», р/н НОМЕР_2 , та екскаватор «O&K MH S», р/н НОМЕР_1 , залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: