Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/241/21 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2021 року. Кропивницький апеляційнийсуд колегієюсуддів судовоїпалати зрозгляду кримінальнихсправ у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_7 ,

представника володільців майна, адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу представника володільця майна адвоката ОСОБА_8 з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2021 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2021 року задоволено клопотання представника цивільного позивача ФГ «Крок» - адвоката ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021120000000105 від 29.03.2021 року.

Накладено арешт на земельні ділянки, які мають кадастрові номери 3520888000:02:000:5211, 3520888000:02:000:5220, 3520888000:02:000:5212, 3520888000:02:000:5221, 3520888000:02:000:5234, 3520888000:02:000:5233 3520888000:02:000:5213, 3520888000:02:000:5217, 3520888000:02:000:5230 3520888000:02:000:5218, 3520888000:02:000:5231 3520888000:02:000:5215 3520888000:02:000:5232 3520888000:02:000:5228, 3520888000:02:000:5227, 3520888000:02:000:5226 3520888000:02:000:5225, 3520888000:02:000:5224, 3520888000:02:000:5223, 3520888000:02:000:5222, 3520888000:02:000:5216, 3520888000:02:000:5219, 3520888000:02:000:5214, 3520888000:02:000:5210, 3520888000:02:000:5229 із забороною розпоряджатися та відчужувати майно, з метою позбавлення можливості настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу, в якій поміж іншого просить поновити строк апеляційного оскарження вказаного судового рішення.

В обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, зазначає, що 05.04.2021 Ленінським районним судом м. Кіровограда було винесено ухвалу в справі № 405/2233/21.

04.06.2021 року в ході надання правової допомоги ОСОБА_9 , зокрема шляхом моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, нею (адвокатом ОСОБА_8 ) випадковим чином було з`ясовано про існування даної ухвали.

Даною Ухвалою було накладено арешт на земельні ділянки 3520888000:02:000:5211; 3520888000:02:000:5212; 3520888000:02:000:5217; 3520888000:02:000:5221; 3520888000:02:000:5234; 3520888000:02:000:5233; 3520888000:02:000:5232; 3520888000:02:000:52 3520888000:02:000:5218, що належать на праві власності ОСОБА_9 .

Строк оскарження даної ухвали складає п`ять днів з дня її оголошення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2021 в справі № 405/2233/21, якою було накладено арешт на відповідні земельні ділянки ОСОБА_9 не отримувала та відповідно про розгляд питання щодо накладення арешту на земельні ділянки, що перебувають у її власності судом повідомлена не була та розгляд даного питання, як наслідок, здійснений без участі ОСОБА_9 .

Об`єктивно, що ОСОБА_9 , ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2021 року в справі № 405/223 отримано так і не було, проте фактичним днем отримання відомостей існування даної Ухвали та отримання доступу до неї в Єдиному реєстрі судових рішень є 04.06.2021 року, а тому строк апеляційного оскарження слід обраховувати починаючи з 04.06.2021 року.

З вказаних підстав апелянт просить визнати поважною причину пропуску строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.04.2021 року та поновити строк для подання відповідної апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги, представник власника майна адвокат ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання представника цивільного позивача ФГ «Крок» - адвоката ОСОБА_7 про арешт майна кримінальному провадженні № 12021120000000105 від 29.03.2021.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею допущено порушення порядку повідомлення учасників справи. Зокрема ОСОБА_9 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3520888000:02:000:5211; 3520888000:02:000:5212; 3520888000:02:000:5217; 3520888000:02:000:5221; 3520888000:02:000:5234; 3520888000:02:000:5233; 3520888000:02:000:5232; 3520888000:02:000:5220; 3520888000:02:000:5218.

На виконання вимог ч. 4 ст. 396 КПК України вказує, що причиною неподання таких документів є відсутність можливості їх подання при здійсненні розгляду справи слідчим суддею, з огляду на не повідомлення ОСОБА_9 про розгляд даної справи.

Додатково просить апеляційний суд дослідити відповідні документи.

Оскільки, ухвалою слідчого судді було вирішено питання стосовно майна належне ОСОБА_9 , без її повідомлення, та накладено арешт на належні їй земельні ділянки, внаслідок чого остання не мала змоги реалізувати права та виконати обов`язки, що на таку особу покладаються законодавством відповідно.

Наступним порушенням на думку апелянта є те, що ухвалу слідчого судді так і не було надіслано ОСОБА_9 . Відповідні дії суду потягли порушення основоположних прав та свобод ОСОБА_9 , зокрема але не виключно - порушення права на захист, порушення права на реалізацію наданих КПК прав, порушення права на апеляційне оскарження тощо. Виходячи з приписів ст. 172 КПК України - інші власники майна теж є учасниками справи, котрі повинні бути присутні при розгляді клопотання про арешт майна, крім випадків передбачених законодавством.

Також, апелянт зазначає, що у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

З тексту ухвали жодним чином не вбачається доказів факту завдання шкоди з боку ОСОБА_9 - цивільному позивачу, що свідчить відсутність таких доказів та не поданні їх в якості обґрунтування доводів цивільного позивача. Подання таких доказів та їх оцінка судом, для з`ясування причинно-наслідкового зв`язку між кримінальним правопорушенням та майном, накладення арешту на яке необхідно здійснити є основоположним при вирішенні питання щодо накладення арешту на майно в разі подання клопотання цивільним позивачем, адже інші вимоги в силу приписів КПК України до таких клопотань не застосовуються. Тож, докази факту завдання шкоди повинні бути реальними та надані суду для огляду задля можливості навіть об`єктивному спостерігачу впевнитись в дійсності обставин, що викладаються цивільним позивачем в клопотанні.

Також, апелянт зазначає, що зі змісту оскаржуваної ухвали, не вбачається що в даному кримінальному провадженні хоча б комусь вручено повідомлення про підозру. ОСОБА_9 не є тією особою, котра повинна в силу закону нести цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного котрого ще навіть не існує в даному кримінальному провадженні, тому слідчим суддею тут також порушено принцип співмірності обмеження права власності особи, адже сам по собі факт відкриття кримінального провадження не свідчить про необхідність накладення арешту на майно третьої особи. Доказової бази в цій частині цивільним позивачем не подано, адже вона відсутня, а тому судом її огляд здійснено не було, що свідчить про порушення Судом вимог ч. 2 ст. 170 КПК України.

Крім того, в даній конкретній ситуації йде мова про накладення арешту на земельні ділянки, тобто об`єкт - земельна ділянка. Зі змісту ухвали вбачається нібито наявність існування порушень у документації, котра стосується цих земельних ділянок й процесу/процедури/порядку їх оформлення/переоформлення тощо. Тобто, об`єктом слугують не земельні ділянки, а саме можливе порушення порядку/процедури/процесу оформлення/переоформлення права власності на ці земельні ділянки та як наслідок можливість існування порушень в документах, що пов`язані з цим.

Тобто, сама по собі земельна ділянка не є тим об`єктом котрий відповідає критеріям ст. 98 КПК України, зокрема земельна ділянка не зберігає на собі сліди вчинення кримінальної о правопорушення уданому конкретному випадку; не містить відомостей про факти чи обставини можливого вчинення правопорушення у даному конкретному випадку, адже можливість порушення не відображена на земельній ділянці як об`єкті матеріального світу; земельна ділянка не слугує предметом посягання, адже зі змісту ухвали можливо дійти висновку, що спір взагалі належить до юрисдикції вирішення питань в порядку цивільного / господарського судочинства, проте аж ніяк не кримінального, адже склад злочину в даному випадку взагалі відсутній.

Сама лише наявність постанови про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні не доводить того, що відповідні матеріальні об`єкти відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України, при цьому що навіть про наявність такої постанови мова не йде, адже в ухвалі вказано, що «...матеріалами кримінального провадження підтверджується, що земельні ділянки є об`єктом посягання, та відповідно - речовими доказами...», тобто, слідчий суддя дійшов висновку що дані земельні ділянки є об`єктом посягання лише та саме цей факт знайшов своє підтвердження, натомість як факт визнання речовими доказами не зафіксований в ухвалі. Проте, навіть в разі наявності постанови про визнання речовими доказами, це не спростовує той факт, що земельні ділянки відповідають критеріям ст. 98 КПК України.

Також, апелянт зазначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 нього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); - можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу). Проте, слідчим суддею врахування таких обставин здійснено не було, адже ним так і не було визначено яка ж є мета звернення цивільного позивача з поданим клопотанням, а тому в разі такого не визначення єдиної мети, необхідним є встановлення дотримання всіх відповідних вимог законодавства.

З викладеного вбачається, що слідчим суддею визначено на початку ухвали мету накладення арешту - збереження речових доказів, проте, судом не встановлено можливість використання такого майна, як доказу у кримінальному провадженні та не здійснено перевірку його на критерії відповідності категорії речових доказів.

Далі слідчим суддею визначено, що метою застосування арешту у даному випадку є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, проте, не враховано відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, принаймні зі змісту ухвали не вбачається, що в даному кримінальному провадженні взагалі існує така підозра.

Крім того, з оскаржуваної ухвали, та як передумови з клопотання про арешту майна, на підставі якого здійснювалась оцінка доведеності значення відповідних речей, як речових доказів у кримінальному провадженні не вбачається доведення хоч одного ризику знищення або пошкодження відповідного майна взагалі. Відповідні дані (доводи) мають міститися і у клопотанні особи, яка звертається з проханням арештувати майно, повинна обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді ґрунтується на припущеннях, що у свою чергу свідчить про те, що й клопотання базується припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями в цій частині.

Крім того, обмеження права на відчуження, розпорядження нерухомим майном тощо - не може вважатися забезпеченням його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення. Особливістю нерухомого майна є те, що його пересування, приховування чи зникнення неможливе. Відомості того, що земельні ділянки як об`єкти зберегли на собі сліди злочину, також відсутні. Тобто, знову ж таки без жодної доказової бази в цій частині слідчий суддя будує своє рішення на підставі можливості/ймовірності - припущеннях, що є неприпустимим, при вирішенні питання накладення арешту на майно третіх осіб.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що кримінальне провадження № 12021120000000105 від 29.03.2021 року відкрито за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - проте з фабули викладеної в оскаржуваній ухвалі вбачаються лише можливі порушення норм цивільного/господарського законодавства, ЗУ «Про оренду землі», Земельного кодексу України, договірних умов, тощо. Тобто, виключно питань, розгляд яких не стосується кримінальних правопорушень та кримінального судочинства загалом. Здійснюючи об`єктивну оцінку складу кримінального правопорушення, зауважує, що в кожній із зазначених статей є свій склад злочину, що вирізняє кримінальне правопорушення, серед інших видів порушень законодавства. В даному випадку, вбачається, що склад кримінальних правопорушень взагалі відсутній, а тому здійснювати розгляд питань стосовно земельних ділянок, що перелічені в оскаржуваній ухвалі - необхідно в порядку іншого судочинства, проте не кримінального.

Також апелянт зауважує, що відповідне порушення побічно стосується вирішення питання необхідності/доцільності накладення арешту на майно й хоч на суд першої інстанції безпосередньо не покладається обов`язок з вирішення даного роду питань при прийнятті рішення про накладення арешту на майно, проте, здійснивши аналіз кримінально - процесуального законодавства в комплексі, можливо дійти обґрунтованого висновку щодо опосередкованого обов`язку суд з`ясовувати всі питання, котрі мають значення для прийняття правильного процесуального рішення, одним із яких і може слугувати оцінка фабули викладеній в даному кримінальному провадженні.

В запереченнях на апеляційну скаргу, представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_7 , обґрунтовуючи свою позицію, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а доводи викладені у апеляційній скарзі безпідставними. У зв`язку з чим просить у задоволенні апеляційної скарги представника володільця майна адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2021 року про арешт майна відмовити.

Заслухавши доповідача, представника власника майна адвоката ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_7 та прокурора, які заперечували щодо задоволення апеляційних вимог, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід поновити, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, поновленню, за клопотанням заінтересованої особи, підлягає строк, пропущений із поважних причин.

Статтею 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга на ухвали слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як убачається з матеріалів судового провадження, ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2021 року про арешт майна, постановлена без участі власника майна та її представника. В судове засідання зацікавлені особи (власники майна) не викликалися.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про поважність пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає, що пропущений строк підлягає поновленню.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, арешт на майно з метою відшкодування завданих збитків (забезпечення цивільного позову), накладається виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а також юридичної особи щодо якої здійснюється провадження і щодо якої може бути застосований захід кримінально-правового характеру.

Згідно положень вище зазначеної норми закону, при накладенні арешту на майно з метою відшкодування шкоди (забезпечення цивільного позову), слідчий суддя повинен встановити наявність обґрунтованого розміру цивільного позову.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, в провадженні СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12021120000000105 від 29.03.2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Вказане кримінальне провадження розпочате на підставі заяви ФГ «Крок» з якої слідує, що земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства «Крок», згідно державного акту №010385 розділено на 25 земельних ділянок, 3 ділянки державної власності та 22 приватної власності, з кадастровими номерами: 3520888000:02:000:5211, 3520888000:02:000:5220, 3520888000:02:000:5212, 3520888000:02:000:5221, 3520888000:02:000:5234, 3520888000:02:000:5211, 3520888000:02:000:5220, 3520888000:02:000:5212, 3520888000:02:000:5221, 3520888000:02:000:5234, 3520888000:02:000:5233 3520888000:02:000:5213, 3520888000:02:000:5217, 3520888000:02:000:5230 3520888000:02:000:5218, 3520888000:02:000:5231 3520888000:02:000:5215 3520888000:02:000:5232 3520888000:02:000:5228, 3520888000:02:000:5227, 3520888000:02:000:5226 3520888000:02:000:5225, 3520888000:02:000:5224, 3520888000:02:000:5223, 3520888000:02:000:5222, 3520888000:02:000:5216, 3520888000:02:000:5219, 3520888000:02:000:5214, 3520888000:02:000:5210, 3520888000:02:000:5229, шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою площею 50.00 га, кадастровий номер 3520888000:02:000:9506.

Постановою про залучення потерпілого від 29.03.2021 року адвоката ОСОБА_7 , залучено до кримінального провадження в якості представника потерпілого.

30.03.2021 ФГ «Крок» звернулось до Слідчого управління ГУ Національної поліції в Кіровоградській області з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (у порядку статті 128 КПК України) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 у кримінальному провадженні № 12021120000000105 від 29.03.2021.

Земельна ділянка загальною площею 50 гектарів кадастровий номер 3520888000:02:000:9506 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Бобринецького району Кіровоградської області, надана в постійне користування, згідно Державного акту на право постійного користування землею №010385, є матеріальною основою та основним засобом виробництва в діяльності ФГ «Крок», яке є її належним користувачем.

Згідно відомостей публічної кадастрової карти відомості про земельну ділянку кадастровий номер 3520888000:02:000:9506 відсутні. Утворено із земельної ділянки цивільного позивача шляхом поділу 25 нових земельних ділянок з кадастровими номерами: 3520888000:02:000:5211, 3520888000:02:000:5220, 3520888000:02:000:5212, 3520888000:02:000:5221, 3520888000:02:000:5234, 3520888000:02:000:5233 3520888000:02:000:5213, 3520888000:02:000:5217, 3520888000:02:000:5230 3520888000:02:000:5218, 3520888000:02:000:5231 3520888000:02:000:5215 3520888000:02:000:5232 3520888000:02:000:5228, 3520888000:02:000:5227, 3520888000:02:000:5226 3520888000:02:000:5225, 3520888000:02:000:5224, 3520888000:02:000:5223, 3520888000:02:000:5222, 3520888000:02:000:5216, 3520888000:02:000:5219, 3520888000:02:000:5214, 3520888000:02:000:5210, 3520888000:02:000:5229 .

Водночас встановлено, що ФГ «Крок» не надавало згоду ні на поділ земельної ділянки, ні на припинення права постійного користування. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Без відома і згоди користувача, всупереч імперативних вимог ст. ст. 118, 141, 149 ЗК України, земельна ділянка, вибула з державної форми власності та права користування та була розділена земельна ділянка позивача.

Отже, до передачі земельних ділянок, що знаходяться на праві постійного користування за ФГ «Крок», Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повинно було припинити право користування ФГ «Крок», шляхом прийняття рішення про припинення права постійного користування та/або скасування Державного акту на право постійного користування землею, що зроблено не було.

Представник цивільного позивача ФГ «Крок» - адвокат ОСОБА_7 звертаючись з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021120000000105 від 29.03.2021 року зазначила, що метою для застосування даного заходу кримінального провадження є забезпечення відшкодування завданих збитків (цивільного позову).

Дослідивши зміст вказаного цивільного позову колегія суддів приходить до висновку, що вони подані у відповідності до вимог чинного законодавства і є обґрунтованим.

Також, надані суду матеріали містять достатньо даних, які дають підстави вважати, що вказані земельні ділянки є об`єктом можливих кримінально протиправних дій, тому відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Вказані вище обставини, у відповідності до вимог ст. 170 КПК України, є достатніми підставами для накладення арешту на майно.

Конкретно визначені у клопотанні земельні ділянки відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а відтак з урахуванням позиції представника цивільного позивача, а також загальних засад кримінального судочинства ( ст. 7, 9, 13, 16, 22, 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) колегія суддів вважає, що у даній ситуації, арешт майна відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси спрямований на встановлення фактичних обставин справи, арештоване майно можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності до даного кримінального правопорушення.

На даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Сукупність доданих до клопотання матеріалів вказує на те, що земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами є об`єктом кримінально протиправних дій, а тому накладення арешту на вказане майно до прийняття остаточного рішення у кримінальній справі, відповідає критеріям ст. 170 КПК України, буде лише сприяти об`єктивному розслідуванню та запобігання можливості його перетворення, знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, арешт земельної ділянки необхідний з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, відшкодування завданих збитків інтересам держави в особі громади.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно. На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Колегія суддів також звертає увагу, що слідчий суддя при вирішені клопотання цивільного позивача у відповідності до ч.4 ст. 173 КПК України, застосував найменш обтяжливий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Виходячи з наведеного, колегія суддів знаходить необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності прийнятого слідчим суддею рішення.

Крім того посилання апелянта на порушення слідчим суддею прав ОСОБА_9 , зокрема права на захист, у зв`язку з тим, що клопотання було розглянуто без її повідомлення, не ґрунтуються на вимогах чинного кримінального процесуального закону, оскільки у відповідності до приписів ч.2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт порушує питання про скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання у повному обсязі. Проте, ОСОБА_9 наразі є власником дев`яти земельних ділянок, в той же час, ухвалою слідчого накладено арешт на двадцять п`ять земельних ділянок. Тому вимоги апелянта слід визнати необґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими. Виходячи з цих підстав, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 116, 117, 309, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника володільця майна адвоката ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді задовольнити.

Поновити адвокату ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2021 року.

Апеляційну скаргу представника володільця майна адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 квітня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021120000000105 від 29.03.2021 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3