open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки, від яких відступлено Великою Палатою Верховного Суду
Це рішення містить правові висновки, від яких відступлено Великою Палатою Верховного Суду
emblem

Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 707/52/17

провадження № 61-3784св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

зацікавлені особи: Міністерство соціальної політики України, Посольство Російської Федерації в Україні,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року в складі судді Смоляра О. А. та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року в складі колегії суддів Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., КарпенкоО.В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просила встановити юридичний факт загибелі її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 03 серпня 2014 року на території Луганської області України поблизу с. Красний Яр Краснодонського району, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначала, що її син ОСОБА_2 24 травня 2014 року вибув для виконання заходів Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі 3-ї батальйонно-тактичної групи.

У період з 16 червня 2014 року по 03 серпня 2014 року її син безпосередньо брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області у складі військової частини НОМЕР_1 .

10 вересня 2014 року командир військової частини НОМЕР_1 видав Акт про нещасний випадок № 16. Цього ж дня командир військової частини НОМЕР_1 видав Акт проведення службового розслідування, в якому зазначається, що комісією військової частини НОМЕР_1 було проведене службове розслідування і встановлено обставини та причини, що призвели до загибелі капітана ОСОБА_2

23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця серії № НОМЕР_2 .

Заявник уважає, що внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Луганської області було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України та статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Установлення юридичного факту, що поранення та загибель її сина ОСОБА_2 при виконанні обов`язку військової служби сталася внаслідок військової агресії Російської Федерації, буде породжувати юридичні наслідки визначення статусу ОСОБА_2 як жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Після визначення даного статусу заявник отримає право звернутися за допомогою до міжнародних гуманітарних організацій, у тому числі до Міжнародної Федерації Червоного Хреста.

ОСОБА_1 указувала, що встановлення того факту, що її син загинув саме внаслідок агресії Російської Федерації проти України, можливе лише в судовому порядку, оскільки позасудовий порядок установлення такого факту чинним законодавством України не передбачений.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017року в задоволені заяви відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що факт агресії Російської Федерації є загальновизнаним, а зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен вирішуватися в позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що неможливим є встановлення факту, що поранення та загибель ОСОБА_2 , що сталася при виконанні ним обов`язку військової служби, трапилося саме внаслідок військової агресії Російської Федерації, оскільки законодавством України встановлення такого факту віднесено до компетенції інших органів; заявником не зазначено, які саме юридичні наслідки, від яких залежатиме виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав, настануть внаслідок встановлення такого указаного факту.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що: суди не встановили зміст заявлених вимог, оскільки вона просила не встановити факт збройної агресії Росії проти України, а юридичний факт того, що її син загинув при виконанні обов`язку військової служби 03 серпня 2014 року поблизу с. Красний Яр Краснодарського району Луганської області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, тобто факт загибелі її сина у вказаний період часу, що не є загальновідомим і має індивідуальний характер; встановлення саме такого факту є підставою для присвоєння заявнику статусу жертви міжнародного збройного конфлікту для виникнення права на отримання допомоги від гуманітарних організацій.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року справа призначена до судового розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справа передана до Верховного Суду як до суду касаційної інстанції.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 з 28 липня 2005 року.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 01 лютого 2013 року № 57 призначений на посаду заступника командира танкової роти з озброєння.

Відповідно до розпорядження Командувача оперативного командування «Північ» від 14 травня 2014 року № 16 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23 травня 2014 року № 106 ОСОБА_2 з 24 травня 2014 року вибув для виконання заходів Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі 3-ї батальйонно-тактичної групи.

У період з 16 червня 2014 року по 03 серпня 2014 року безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської області в складі військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 05 серпня 2014 року № 2454 Дм/14, виданим комунальним закладом охорони здоров`я Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, свідоцтвом про смерть від 08 серпня 2014 року серії НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, причиною смерті ОСОБА_2 03 серпня 2014 року є отримана під час бойових дій в зоні антитерористичної операції вибухова травма.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2014 року № 173 капітан ОСОБА_2 заступник командира 8-ї танкової роти з озброєння 3-го танкового батальйону з 04 серпня 2014 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення в зв`язку зі смертю, пов`язаною з виконанням обов`язку військової служби.

Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29 серпня 2014 року № 52442 установлено, що травма і причина смерті ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2014 року № 188 призначене проведення службового розслідування по факту загибелі капітана ОСОБА_2

10 вересня 2014 року командир військової частини НОМЕР_1 видав Акт про нещасний випадок № 16. У даному акті зазначено, що нещасний випадок стався під час виконання бойового завдання 03 серпня 2014 року по звільненню селища Красний Яр Краснодонського району Луганської області від терористів, які здійснюють збройний опір силам Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, у складі штурмового танкового взводу.

Цього ж дня командир військової частини НОМЕР_1 видав Акт проведення службового розслідування, в якому зазначається, що комісією військової частини НОМЕР_1 було проведене службове розслідування і встановлено обставини та причини, що призвели до загибелі капітана ОСОБА_2 , а саме, що під час виконання бойового завдання 03 серпня 2014 року по звільненню селища Красний Яр Краснодонського району Луганської області від терористів, які здійснюють опір силам Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі штурмового танкового взводу, танк № 681 БМ «Булат» позивний «Копчений» в складі екіпажу, в якому ОСОБА_2 був командиром танку, під час бою у північній околиці с. Красний Яр вибухнув, наїхавши на фугас.

Відповідно до Указу Президента України від 19 травня 2014 року № 480/2014 капітану ОСОБА_2 за проявлені мужність, самовідданість та героїзм присвоєне звання «майор».

Указом Президента України від 08 вересня 2014 року № 708/2014 ОСОБА_2 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримала посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця серії № НОМЕР_2 , що дає їй право користуватися відповідними пільгами, встановленими законодавством України.

Верховна Рада України 15 квітня 2014 року прийняла Закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», відповідно до статті 2 якого, ним визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-УІП було затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, у якому, зокрема, зазначено, що Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором.

Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2015 року № 337-УНІ схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абзаці першому пункту 1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту України також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України.

Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року № 555 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, якою визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.

Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з частиною другою статті 61 ЦПК України (в редакції до 15грудня 2017 року).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви судами, до 15 грудня 2017 року) окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви судами, до 15 грудня 2017 року) суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини першої, частини другої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви судами, до 15 грудня 2017 року) суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час, у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року в справі № 695/867/17 (провадження №61-9917св18) міститься висновок про те, що «у судовому порядку встановлюються лише такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, і в судовому порядку встановлення юридичних фактів можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Особа звернувся до суду в порядку окремого провадження з метою встановлення факту його поранення на території Донецької області при виконанні обов`язку військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тобто факту, що має юридичне значення, у порядку, передбаченому статтею 315 ЦПК України. Однак зі змісту поданої заявником заяви вбачається, що у визначеному законом (позасудовому) порядку вже встановлено факт його перебування в момент поранення у зоні проведення бойових дій на сході України; встановлено, що нещасний випадок з ним трапився у зв`язку з виконанням службово-бойового завдання в зоні проведення бойових дій; військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання пов`язане з проходженням військової служби; встановлено діагноз: контузія, пов`язана з отриманою 18 лютого 2015 року травмою, а саме вогнепальним пораненням сідничної ділянки зліва з подвійним вогнепальним переломом сідничної кістки в області гілок вертлюжної западини з незначним зміщенням уламків та з помірним порушенням функції першого тазостегнового суглоба; внаслідок отримання травми в зоні проведення бойових дій заявник набув статусу особи з інвалідністю ІІ групи».

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 має відповідні належні докази того, що її син загинув під час проведення антитерористичної операції 03серпня 2014 року в зоні її проведення, а саме: лікарське свідоцтво про смерть від 05 серпня 2014 року № 2454 Дм/14, де причиною смерті ОСОБА_2 03серпня 2014 року зазначено «отримана під час бойових дій в зоні антитерористичної операції вибухова травма»; наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2014 року № 173 про виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення в зв`язку зі смертю, пов`язаною з виконанням обов`язку військової служби; протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв від 29 серпня 2014року № 52442, яким установлено, що травма і причина смерті ОСОБА_2 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено нормативно-правовими актами зокрема, Законом України від 18 січня 2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», а тому цей факт установленню в судовому порядку не потребує. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) та від19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що юридичний факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 (наявність збройної агресії проти України зі сторони Російської Федерації), є загальновідомим та встановленим у порядку окремого провадження бути не може. Факт смерті сина ОСОБА_2 , її причини, обставини, місце настання підтверджені відповідними належними і допустимими доказами і встановленню в судовому порядку не підлягає.

За таких обставин юридичний факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає встановленню у судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. […] Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 141, 255-256, 400, 402, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 травня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: Міністерство соціальної політики України, Посольство Російської Федерації в Україні, про встановлення факту, що має юридичне значення закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов

Джерело: ЄДРСР 98000180
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку