Справа № 686/7685/20

Провадження № 2/686/956/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,

секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Новатор» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Державного підприємства "Новатор" (далі ДП "Новатор") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якого вказала, що з 01.03.2007 до 30.09.2019 року займала посаду начальника відділу праці ДП "Новатор", а з 16.01.2020 року звільнена з посади учня гальваніка за ч.1 п. 2 ст. 40 КЗпП. Вказаному звільненню передувало отримання позивачем листа №073/3114 від 09.08.2019 року, яким її було повідомлено про те, що 25 липня 2019 року адміністрацією заводу прийнято наказ №252 «Про зміни в організаційній структурі підприємства та скорочення чисельності і штату працівників», у відповідності до якого з 01.10.2019 року посада начальника відділу праці, підлягає скороченню відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Цим же листом позивача повідомлено, що на підприємстві є вакантною посада інженера з нормування праці 2 категорії, на котру вона має право претендувати на протязі 2 місяців, в разі непогодження - її буде звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Разом з тим, відповідач не запропонував позивачеві посаду гальваніка, або учня гальваніка, від переведення на які, вона найменш втрачала б у заробітку, в порівнянні з посадою, яку вона обіймала, а тому 03.09.2019 року на ім`я директора ДП «Новатор» ОСОБА_4 , позивач подала заяву про переведення її з 09.10.2019 року на посаду учня гальваніка підрозділу №18, яка була погоджена усіма відповідальними за це керівниками підрозділів відповідача, проте за вказівкою директора, до слова «Погоджено» було дописано частка «не», що чітко вбачається на копії її примірника заяви. 10 вересня 2019 року позивач повторно подала заяву про переведення її на посаду учня гальваніка в підрозділ №18 ДП «Новатор», з усіма необхідними погодженнями відповідних керівників структурних підрозділів відповідача, однак на наступний день, тобто 11.09.2019 року отримала на заяві візу керівника заводу ОСОБА_4 «Заперечую, не відповідає кваліф.критеріям». В той же час, лише 18.09.2019 року листом адміністрації №073/3647 її повідомлено, що для зайняття цієї, уже вакантної посади, їй необхідно надати документи про присвоєння відповідної кваліфікації за професією гальваніка, що дає право виконувати роботу за даною професією. Не зважаючи на той факт, що у відповідності до п.1.1 діючої Інструкції з охорони праці №59 для гальваніка, затвердженої наказом директора ДП «Новатор» №108 від 15.08.2014 року, дійсно передбачені спеціальні вимоги для осіб, які займають посаду гальваніка, а саме проходження медичного обстеження, навчання за професією та тому подібне, керівник відповідача на її заяві від 10.09.2019 року змінив свою позицію та погодив її переведення на посаду учня гальваніка в підрозділ №18 з 01.10.2019 року, про що її належним чином не було повідомлено. Протягом вересня 2019 року позивач подала відповідачу заяву про переведення її на вакантну посаду інженера з нормування праці 2 категорії в підрозділ №062 з 01.10.2019 року, оскільки ця посада хоча б пов`язана з роботою, яку вона виконувала до цього, проте є менш оплачуваною, що має для неї значення на сьогоднішній день, так як є особою передпенсійного віку і розмір заробітної плати вплине на розмір її пенсійного забезпечення в найближчому майбутньому. 26 вересня 2019 року листом відповідача №073/3751 позивача повідомлено, що заяву від 23.09.2019 року про переведення її на запропоновану 09.08.2019 року адміністрацією заводу посаду інженера з нормування праці і категорії, не задовольняють, а натомість задовольняють її попередню заяву від 10.09.2019 року про переведення її на посаду учня слюсаря з механоскладальних робіт в підрозділі №12. В зв`язку з неправомірними діями відповідача щодо вивільнення позивача з роботи, стан здоров`я позивача різко погіршився, а тому в період з 01.10.2019 року до 20.12.2019 року включно вона лікувалась, перебуваючи тимчасово непрацездатною особою, що підтверджується копіями листків непрацездатності. У відповідності до висновку ЛКК, протокол №116, оформленого у вигляді довідки №4292 від 09.10.2019 року за встановленим позивачу діагнозом, їй протипоказана робота пов`язана з лугами, кислотами, переохолодженням та фізичним перенавантаженням. За вищевказаних обставин, позивачу протипоказана будь-яка робота на робітничих посадах відповідача. Крім цього, вказала, що про переведення її на посаду учня гальваніка з 01.10.2019 року на підставі наказу №988-ВК від 30.09.2019 року їй нічого не було відомо до 20.12.2019 року, оскільки його копії їй не було вручена належним чином, на її поштову адресу копія не надходила. 20 грудня 2019 року позивач вийшла на роботу, однак відповідач не забезпечив її робочим місцем, а тому, побоюючись звільнення за прогул, була змушена написати заяву про надання її з 20.12.2019 року відпустки без збереження заробітної плати. Належним чином копію наказу №988-ВК від 30.09.2019 року нею отримано лише 24.12.2019 року о 15.00 год., що підтверджується відміткою на його копії. В подальшому ДП "Новатор" прийнято наказ № 25-ВК від 16.01.2020, яким припинено трудовий договір з позивачем, як учнем гальваніка цеху друкованих плат, унаслідок виявленої невідповідності виконуваній роботі (обійманій посаді) через стан здоров`я, який перешкоджає продовженню виконуваної роботи, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, який було отримано позивачем 18.02.2020 року. В подальшому 20.02.2020 позивачем подано до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області заяву у цивільній справі № 686/779/20 про збільшення позовних вимог, а саме, в частині визнання незаконним та скасування наказу ДП "Новатор" № 25-КВ від 16.01.2020. Проте в судовому засіданні 02.03.2020 за наслідками розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, у збільшення вимог було відмовлено, у зв`язку з чим звернулась із позовом в самостійному провадженні, та просить визнати незаконним та скасувати наказ ДП "Новатор" "Про припинення трудового договору" № 25-ВК від 16.01.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади учня гальваніка цеху друкованих плат з 16.01.2020 унаслідок виявленої невідповідності виконуваній роботі (обійманій посаді) через стан здоров`я, який перешкоджає продовженню виконуваній роботі, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу праці ДП "Новатор" з 01 жовтня 2019 року, стягнути з ДП "Новатор" на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та уточненні позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала відзив на позов, де зазначила, що звільнення позивача з посаді учня гальваніка відбулось з дотриманням вимог законодавства, оскільки позивач від запропонованих їй посад відмовилась, рішення профспілкового комітету щодо непогодження звільнення позивача було не вмотивованим, що давало підставу адміністрації видати наказ про звільнення, оскільки наказ про звільнення відповідає вимогам закону, відсутні підстави для поновлення позивача на посаді начальника відділу праці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі наказу №988-ВК від 30.09.2019 з 01.10.2019 року переведено на посаду учня гальваніка цеху друкованих плат ДП «Новатор».

ОСОБА_1 в період з 01.10.2019 року до 20.12.2019 року перебувала на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності, а з 20.12.2019 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

На підставі наказу ДП «Новатор» № 25-ВК від 16.01.2020 "Про припинення трудового договору" ОСОБА_1 звільнено з посади учня гальваніка цеху друкованих плат з 16.01.2020 унаслідок виявленої невідповідності виконуваній роботі (обійманій посаді) через стан здоров`я, який перешкоджає продовженню виконуваній роботі, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

У відповідності до висновку ЛКК, протокол №116, оформленого у вигляді довідки №4292 від 09.10.2019 року за встановленим позивачу діагнозом, їй протипоказана робота пов`язана з лугами, кислотами, переохолодженням та фізичним перенавантаженням.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 43 Конституції України правовий захист від незаконного звільнення.

Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Можливість розірвання трудового договору з працівником за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню указаної роботи, повинна бути проведена із дотриманням вимог, викладених у частинах першій-третій статті 40 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзацах першому, третьому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Встановлено, що виконання позивачем своїх трудових обов`язків на посаді учня гальваніка протипоказане їй за станом здоров`я.

Частиною дугою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 2 статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15.

Відповідно до довідки б/н ДП «Новатор» за підписом помічника директора по роботі з персоналом станом на 23.12.2019 наявні вакансії: головний конструктор, головний технолог, інженер-лаборант, радник директора, та виробничі спеціальності: гальванік, слюсар-випробувач.

Листом б/н ДП «Новатор», ОСОБА_1 повідомлено, що на підприємстві станом на 24.12.2019 існували такі вакантні посади: головний конструктор, головний технолог, інженер-лаборант цеху № 06, радник директора, диспетчер цеху № 18, комплектувальник виробів та інструментів цеху № 06, комплектувальник виробів та інструменту цеху № 12, слюсар-ремонтник цеху № 12, інженер з підготовки виробництва цеху № 18, касир торговельного залу КГХ «Новатор» (підр №686), гальванік цеху № 06, слюсар-випробувач цеху № 12, укладальник-пакувальник цеху № 12.

ОСОБА_1 20.12.2019 подала заяву про переведення на посаду менеджера зі збуту в відділ № 50, заяву про переведення на посаду економіста відділу з матеріально-технічного забезпечення № 047, а також заяву про переведення на посаду начальника відділу по роботі з персоналом, а 23.12.2019 подала заяву про призначення на посаду радника директора, про призначення на посаду головного технолога

Згідно листа від 26.12.2019 ДП «Новатор», ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 26.12.2019 відсутні посади економіста відділу МТП (підр. 47), менеджера із збуту ВПП (підр.50), а посада начальника відділу роботи з персоналом виведена із структури підприємства, у зв`язку із чим запропоновано ОСОБА_1 визначитись щодо працевлаштування згідно поданих пропозицій 24.12.2019 року.

Також 14.01.2020 листом б/н за підписом помічника директора по роботі з персоналом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 14.01.2020 на ДП «Новатор» наявні вакансії : головний конструктор, головний технолог, інженер-лаборант цеху №006, радник директора, диспетчер цеху № 18, комплектувальник виробів та інструментів цеху № 006, комплектувальник виробів та інструменту цеху № 12, слюсар-ремонтник цеху № 12, інженер з підготовки виробництва цеху № 18, касир торговельного залу КГХ «Новатор» (підр. №686), гальванік цеху № 006, слюсар-випробувач цеху № 12, укладальник-пакувальник цеху № 12, інженер ВЗК, продавець продовольчих товарів (ВПП), менеджер зі збуту (ВПП).

ОСОБА_1 16.01.2020 подала заяву про переведення на посаду головного технолога.

Натомість адміністрація ДП «Новатор» 13.01.2021 звернулась до профспілкової організації із поданням № 73 про надання звільнення за п.2 ч. 1 ст. 40 КЗпП ОСОБА_1 , оскільки від запропонованих вільних вакансій остання відмовилась.

Відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету № 86 від 14.01.2020 ухвалено надати строк для прийняття ОСОБА_1 рішення про робоче місце до 17.01.2020, розглянути можливість надання робочого місця ОСОБА_1 з випробувальним терміном, після чого повторно розглянути клопотання.

На підставі наказу ДП «Новатор» № 25-ВК від 16.01.2020 "Про припинення трудового договору" ОСОБА_1 звільнено з посади учня гальваніка цеху друкованих плат з 16.01.2020 унаслідок виявленої невідповідності виконуваній роботі (обійманій посаді) через стан здоров`я, який перешкоджає продовженню виконуваній роботі, п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП, при цьому зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих посад, а рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення не містить правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 частини першої статті 40 і пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з частиною сьомою статті 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно з частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Отже, суд, розглядаючи трудовий спір, має з`ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вищезазначеного висновку виходить, що, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Аналогічна правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України: від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163 цс 14; від 01 травня 2015 року у справі № 6-703 цс 15.

Оскільки закон не розкриває зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами».

Судом встановлено, що на підприємстві були наявні вакантні посади, що могли б бути запропоновані ОСОБА_1 як пропозиція відповідної роботи, про що вона була повідомлена 24 грудня 2019, 26 грудня 2019 року та 14 січня 2020 року, однак доказів про відмову позивача на їх зайняття в матеріалах немає.

Судом встановлено, що профспілковий комітет ДП «Новатор» на засіданні 14.01.2020 року не надав згоди на звільнення ОСОБА_1 , виклавши відповідні пропозиції та аргументи, зокрема, відсутність відмови позивача від запропонованої роботи, можливість працевлаштування позивача з випробувальним терміном, а тому відсутні підстави вважати вказане рішення необгрунтованим.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України, щодо звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим наказ ДП «Новатор» № 25-ВК від 16.01.2020 «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 з 16 січня 2020 року з посади учня гальваніка є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Разом з тим, позивач просить поновити її на посаді начальника відділу праці, проте оспорюваний наказ свідчить про звільнення позивача з посаді учня гальваніка, і встановлення судом порушення вимог законодавства щодо звільнення позивача, не може слугувати підставою для поновлення позивача на посаді, з якої її не звільняли, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки позовні вимоги в частині поновлення позивача на роботі не підлягають задоволенню а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 908,00грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.40, 43, 49-2, 235, 94, 117, 119 КЗпП, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Новатор» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Новатор» № 25-ВК від 16.01.2020 «Про припинення трудового договору» щодо звільнення ОСОБА_1 з 16 січня 2020 року з посади учня гальваніка.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Новатор» на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач : Державне підприємство «Новатор», код ЄДРПОУ 22987900, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 17.

Дата складання повного тесту рішення 23.06.2021.

Суддя: