Справа № 991/4099/21

Провадження 1-кс/991/4162/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника особи, в інтересах якої подано клопотання, адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000385 від 17.04.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 52018000000000385 від 17.04.2018, досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, в якому заявник просить:

- скасувати арешт майна, а саме арешт Ѕ автомобіля LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та Ѕ частини автомобіля HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , які є приватною власністю ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що відповідно до умов шлюбного договору від 29.05.2021 р. укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу, вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані, і розпорядження таким майном і особистими майновими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна, у зв`язку з чим арештована Ѕ частина автомобілів LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, оскільки відповідне майно зареєстровано на ім`я останньої під час шлюбу. Враховуючи те, що арешт на вказане майно було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання у випадку визнання судом підозрюваного ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, враховуючи, що власник арештованого майна ОСОБА_5 не має процесуального статусу в кримінальному провадженні № 52018000000000385 від 17.04.2018, а конфіскації підлягає лише майно, яке є власністю засудженого, то арешт на зазначене майно накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні представник особи, в інтересах якої подане клопотання, адвокат ОСОБА_3 вимоги, заявлені в клопотанні, підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання без участі прокурора з огляду на зайнятість процесуальних прокурорів у інших судових засіданнях та процесуальних діях.

Дослідивши матеріаликлопотання,заслухавши пояснення представника особи, в інтересах якої подане клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 3частини2статті170КПКУкраїнивизначено,щоарештмайна допускаєтьсязметоюзабезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Частиною 5 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається, зокрема, на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000385 від 17.04.2018, досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 року (справа № 991/2978/21) накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_6 , а саме: автомобіль LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіль HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 . Крім того, встановлено заборону розпорядження зазначеним майном.

Підставою арешту зазначеного майна стало те, що у випадку визнання судом підозрюваного ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, що, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, до ОСОБА_6 може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією зазначеної статті, у вигляді конфіскації майна.

Метою арешту зазначеного у клопотанні майна, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.05.2021 року скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.04.2021 року та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_6 , шляхом заборони розпорядження цим майном, а саме: Ѕ частини автомобіля LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та Ѕ частини автомобіля HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч. 1 ст. 60 СК України).

Згідно з ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ч. 1 ст. 64 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Глава 10 Сімейного кодексу України регулює порядок укладення шлюбного договору.

Так, шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям (ч. 1 ст. 92 СК України).

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 93 СК України).

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (ч. 5 ст. 93 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 97 СК України у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім`ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв`язку з реєстрацією шлюбу.

Судовим розглядомвстановлено,що арештна автомобільLEXUSRX300,VIN: НОМЕР_1 ,2004року випуску,д.н.з. НОМЕР_2 ,та автомобільHONDAACCORD,VIN: НОМЕР_3 ,2005року випуску,д.н.з. НОМЕР_4 ,було накладено29квітня 2021року шляхомпостановлення слідчимсуддею Вищогоантикорупційного судувідповідної ухвали,яка підлягаєнегайному виконаннюз моментуїї постановлення,в якій,крім іншого,зазначено,що оскарженняухвали пронакладання арештуне зупиняєїї виконання.

Даною ухвалою власнику арештованого майна встановлено заборону розпорядження таким майном.

На момент вирішення питання про арешт вказане майно належало ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Отже, зазначені особи, починаючи з 29 квітня 2021 року, були тимчасово обмежені у реалізації свого права на розпорядження арештованим майном.

Відповідно до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.05.2021 року вбачається, що скасовуючи ухвалу слідчого судді про накладення арешту та постановляючи нову ухвалу про накладення арешту на 1/2 частину майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 , колегією суддів було враховано, що арештоване майно (належна підозрюваному 1/2 частина вказаних автомобілів) належить підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_5 (актовий запис про шлюб № 2533 від 18.10.2018), а також зазначено, що накладення арешту на половину, яка, з огляду на визначену ч. 2 ст. 370 Цивільного кодексу України презумпцію рівності часток, належить ОСОБА_5 , може призвести до непропорційного втручання в її право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Даною ухвалою власнику арештованого майна встановлено заборону розпорядження таким майном.

29.05.2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 уклали Шлюбний договір, відповідно до якого, нерухоме та рухоме майно, яке підлягає реєстрації, особисті майнові права, що придбані після укладення шлюбу, вважаються особистою приватною власністю того із них, на чиє ім`я вони придбані та/або зареєстровані, і розпорядження таким майном і особистими майновими правами здійснюється власником на власний розсуд і при розпорядженні та відчуженні згода другого з подружжя не потрібна.

Стаття 97 СК України передбачає порядок визначення у шлюбному договорі правового режиму майна.

Так, згідно положень ч. 2 ст. 97 СК України у шлюбному договорі сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Як вбачається з положень ст. 94 СК України Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ч. 2 ст. 95 СК України).

Укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Шлюбний договір нотаріально посвідчений 29.05.2021 р., отже саме з цього дня даний договір набрав чинності.

Отже, згідно позиції особи, яка подала дане клопотання, відповідно до умов вказаного шлюбного договору сторони дійшли домовленості про те, що ОСОБА_5 , починаючи з 29.05.2021 р., на праві особистої приватної власності належать автомобіль LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіль HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , оскільки відповідне майно зареєстровано на ім`я останньої під час шлюбу.

В свою чергу, слідчим суддею встановлено, що на момент накладення арешту на вищезазначене майно (29 квітня 2021 року) вказана домовленість між подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_5 була відсутня, арештоване майно вважалося спільною сумісною власністю підозрюваного та його дружини.

При цьому, уклавши Шлюбний договір, сторони фактично вирішили питання про зміну правового режиму майна, набутого у шлюбі, та всупереч вимогам ухвали про накладення арешту розпорядилися тією часткою майна, що належала підозрюваному ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, та на яку було накладено арешт шляхом заборони розпорядження таким майном.

З оглядуна зазначене,відповідний правочинне беретьсяслідчим суддеюдо уваги,оскільки вінбув укладенийпід часдії арешту,накладеного наЅ частининалежного підозрюваному ОСОБА_6 на правіспільної сумісноївласності майна, а тому таке розпорядження належним підозрюваному майном є протиправним, а відповідний Шлюбний договір стосовно саме арештованого майна (Ѕ частини автомобіля LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та Ѕ частини автомобіля HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 ) не має юридичної сили.

Таким чином, з урахуванням того, що на момент накладення арешту на належні підозрюваному ОСОБА_6 Ѕ частини автомобіля LEXUS RX 300, VIN: НОМЕР_1 , 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , та Ѕ частини автомобіля HONDA ACCORD, VIN: НОМЕР_3 , 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 вказаний Шлюбний договір був відсутній, арештоване майно належало підозрюваному на праві спільної сумісної власності із дружиною ОСОБА_5 , враховуючи підставу та мету арешту, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість накладеного арешту та про відсутність підстав для скасування арешту за наведених заявником обставин.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8