ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.000578

адміністративне провадження № К/9901/18906/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації «Антикорупційний Моніторинг Львівщини» (далі - Громадська організація) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 (прийняте судом у складі судді Сакалоша В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Улицького В.З., суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.) у справі за позовом Громадської організації до Львівської міської ради (далі - ЛМР), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, про визнання незаконною і скасування ухвали, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року Громадська організація звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати незаконною та скасувати ухвалу ЛМР від 27.12.2018 № 4537 «Про затвердження рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського» (далі - Спірне рішення).

На обґрунтування позову зазначала, що детальним планом території, затвердженим спершу рішенням виконавчого комітету ЛМР від 10.04.2018 № 394, а згодом і ухвалою ЛМР від 27.12.2018 № 4537, змінено функціональне призначення певних зон, а саме територія у межах вул. Зеленої, вул. П. Пимоненка, вул. Д. Січинського віднесена до зони Ж-3 (зона багатоповерхової житлової забудови (від 5 до 10 поверхів)). Водночас Генеральним планом міста Львова ділянка у межах вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського відноситься до зони автотранспортних підприємств. Стверджувала, що зміни до плану зонування Сихівського району, які внесені вказаним детальним планом території, є незаконними, оскільки суперечать положенням Генерального плану м. Львова, що затверджений ухвалою ЛМР від 30.09.2010 № 3924.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19.03.2019 у задоволенні позову відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оцінка правомірності рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського» надана у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2019, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету ЛМР, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Товариства з обмеженою відповідальністю «Реновація», про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено повністю. Вказане рішення набрало законної сили.

За таких обставин, суд вважає хибними доводи позивача щодо наявності наведених ним ознак протиправності оскаржуваного рішення.

Крім того, при вирішенні справи суд має переконатись щодо наявності негативного впливу оскаржуваного рішення щодо прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Звертаючись до суду з позовом про оскарження Спірного рішення, позивач зобов`язаний зазначити не лише в чому полягала неправомірність, на його думку, такого рішення, а й чим таке рішення порушує його права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки сфера застосування норм оскаржуваного рішення безпосередньо не стосується позивача, ним не визначається ні його прав, ні обов`язків, то суд вважає відсутнім факт можливого порушення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у площині публічно-правових відносин інтересів позивача у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05.07.2019 Громадська організація звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі посилається на те, що суди неправильно встановили обставини справи, неповно дослідили докази. Зазначає, що внесення змін до зонінгу та визначення житлової забудови є неможливим для даної території без внесення змін до Генерального плану м. Львова.

Суди не проаналізували відповідність плану зонування території Генеральному плану м. Львова, чим порушили положення процесуального закону.

Суди послалися на рішення суду в іншій справі, в якій було надано оцінку Спірному рішенню. Разом із тим, як зазначає позивач у касаційній скарзі, в іншій справі не здійснювалася оцінка судом невідповідності детального плану території Генеральному плану м. Львова. Відмінним був відповідач.

Зазначає, що підготовчого засідання, призначеного ухвалою про перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне, не було. Розгляд справи відбувся без участі позивача.

Щодо наявності у позивача порушеного Спірним рішенням права, що потребує захисту, зазначив, що Громадською організацією переслідується мета захисту суспільних інтересів. Основною метою організації є запобігання та протидія корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, поновлення порушених внаслідок корупційних діянь прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інше.

Для досягнення мети Громадська організація здійснює, зокрема громадський контроль за діяльністю територіальної громади у сфері містобудування, аналіз стану містобудування.

Посилається на те, що нормативно-правовий акт стосується широкого кола мешканців м. Львова та, зокрема, заінтересованих осіб, які мають у власності чи користуванні земельні ділянки на території детального плану у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського.

Суд не зобов`язав відповідача, як це передбачено статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінку кожному аргументу апеляційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу ЛМР просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 09.07.2019 відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

27.12.2018 на 16-тій сесії 7-го скликання ЛМР прийнято ухвалу № 4537 «Про затвердження рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського», якою міська рада ухвалила: затвердити рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського»; затвердити містобудівну документацію «Детальний план території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського», затверджену рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394, як частину змін плану зонування території Сихівського району м. Львова, затвердженого ухвалою від 18.09.2014 № 3840.

Детальний план території (далі - ДПТ) у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського у м. Львові розроблений на замовлення Управління архітектури та урбаністики містобудування ЛМР на підставі рішення виконавчого комітету ЛМР від 14.07.2017 № 612.

У проекті опрацьовано планувальне рішення використання та забудови території орієнтовною площею 20,77 га.

Основною метою розроблення ДПТ є уточнення функціонального призначення існуючих ділянок виробничого призначення, зміна функціонального призначення частини території (ВАТ «Південьзахіделектромереж»), розташування кварталу змішаної житлової та громадської забудови.

Відповідно до проекту детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського у м. Львові, розробленого державним інститутом проектування міст «Містпроект» у 2018 році, проектом згідно намірів органу місцевого самоврядування м. Львова, власників та орендарів ділянок на території ДПТ передбачається зміна функціонального призначення території ДПТ послідовно на функціональні ділянки: Ж-1, Ж-2, Ж-3, Г-2, КС-5, В-5, В-5-1, ТР-2.

Позивач не погоджуючись з ухвалою ЛМР від 27.12.2018 № 4537 про затвердження детального плану території звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, перевіряючи постановлені у цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги дійшов висновку про таке.

Як встановлено судами, 27.12.2018 на 16-тій сесії 7-го скликання ЛМР прийнято ухвалу № 4537 «Про затвердження рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського», якою міська рада ухвалила: затвердити рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського»; затвердити містобудівну документацію «Детальний план території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського», затверджену рішенням виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394, як частину змін плану зонування території Сихівського району м. Львова, затвердженого ухвалою від 18.09.2014 № 3840.

Детальний план території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського у м. Львові розроблений на замовлення Управління архітектури та урбаністики містобудування ЛМР на підставі рішення виконавчого комітету ЛМР від 14.07.2017 № 612.

Основною метою розроблення ДПТ є уточнення функціонального призначення існуючих ділянок виробничого призначення, зміна функціонального призначення частини території (ВАТ «Південьзахіделектромереж»), розташування кварталу змішаної житлової та громадської забудови.

Відповідно до проекту детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського у м. Львові, розробленого державним інститутом проектування міст «Містпроект» у 2018 році, проектом згідно намірів органу місцевого самоврядування м. Львова, власників та орендарів ділянок на території ДПТ передбачається зміна функціонального призначення території ДПТ послідовно на функціональні ділянки: Ж-1, Ж-2, Ж-3, Г-2, КС-5, В-5, В-5-1, ТР-2.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Пунктами 2, 3, 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Наказом Міністерства регіонального розвиту, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12 березня 2012 року №107 затверджено ДБН 5.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території" (далі - ДБН).

Пунктом 4.1 ДБН визначено, що детальний план розробляється зокрема з метою: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; формування принципів планувальної організації забудови; комплексного благоустрою та озеленення.

Пункт 4.2 ДБН визначає, що детальний план розробляється: на структурно- планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Частиною шостою статті 12 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Разом з тим, механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях визначається Порядком розроблення містобудівної документації, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 № 290 (далі - Порядок № 290).

Пунктом 4.1 Порядку № 290 встановлено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Пунктом 4.11 Порядку № 290 передбачено, що генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Суди встановили, що ухвалою ЛМР №3924 від 30.09.2010 затверджено Генеральний план м. Львова, а ухвалою № 3840 від 18.09.2014 - план зонування, в тому числі і Сихівського району м. Львова (з подальшими змінами).

Пунктом 4.3 Порядку № 290 зазначено, що замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Пунктом 4.9. Порядку № 290 визначено, що замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні: забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні».

Апеляційним судом встановлено, що з 20.02.2018 по 12.03.2018 тривало громадське слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського у м. Львові. Оголошення щодо проведення громадського слухання було розміщено на сайті Львівської міської ради у рубриці «Громадські слухання» та опубліковано у газеті «Високий Замок» від 20.02.2018 № 20 (5717).

За результатами громадських слухань та затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського у м. Львові Львівською міською радою прийнято 27.12.2018 ухвалу № 4537 «Про затвердження рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського» як частину змін плану зонування території Сихівського району м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №3840 від 18.09.2014.

Судами також встановлено, що оцінка правомірності рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського» надана у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі № 1340/5187/18, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Товариства з обмеженою відповідальністю «Реновація», про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено повністю.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2019 у справі № 826/11046/16 зазначив, що Генпланом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, у зв`язку з чим судом не приймаються посилання позивачів на наявні розбіжності між Генпланом та детальним планом території, затвердженим оскаржуваним рішенням. Крім того, суд вважає, що невідповідність двох актів органу місцевого самоврядування, зокрема, Генплану та детального плану території, затверджених рішеннями одного й того ж органу, не може бути підставою для скасування одного з них, за відсутності встановлених актами вищої юридичної сили безпосередніх вказівок про це.

Отже, враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про правомірність Спірного рішення.

Щодо стосується питання чи порушує Спірне рішення права позивач слід зазначити таке.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (стаття 2 КАС України).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.

Крім того, Спірне рішення ЛМР є нормативно-правовим актом, відповідно до визначення, що міститься в статті 4 КАС України (акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування).

Положеннями частини другої статті 264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про застосування чи бодай можливе застосування спірного рішення відповідача у правовідносинах, в яких бере участь позивач.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів порушення його прав Спірним рішенням, а також не встановлено, які конкретно права Громадської організації порушені, не наведено цього і в позовній заяві.

Фактично Громадська організація обґрунтовує своє право на звернення до суду тим, що за своєю діяльністю здійснює громадський контроль за діяльністю територіальної громади у сфері містобудування, аналіз стану містобудування. При цьому, Громадською організацією не обґрунтовано чим порушує суспільний інтерес зміна функціонального призначення території з «зони автотранспортних підприємств» на «зону багатоповерхової житлової забудови (від 5 до 10 поверхів)».

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що звертаючись до суду з позовом про оскарження ухвали Львівської міської ради від 27 грудня 2018 року № 4537 «Про затвердження рішення виконавчого комітету від 10.04.2018 № 394 «Про затвердження детального плану території у районі вул. Зеленої, вул. М. Пимоненка, вул. Д. Січинського», позивач зобов`язаний був зазначити не лише в чому полягала неправомірність, на його думку, такого рішення, а й чим таке рішення порушує його права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи в загальному позовному провадженні здійснено без проведення підготовчого засідання є безпідставними, оскільки як видно з рішення суду першої інстанції протокольною ухвалою підготовче засідання закрито та призначено справу до розгляду.

Також позивач посилається на те, що справу було розглянуто без його участі, проте відповідно до ухвали суду першої інстанції від 12.03.2019 про перехід зі спрощеного провадження в загальне позовне провадження за клопотанням позивача, представник якого був присутній в судовому засіданні, справу було призначено в судове засідання на 19.03.2019, про що було повідомлено всіх учасників справи. Отже, позивач був обізнаний про дату розгляду справи. При розгляді справи в апеляційному суді брав участь представник позивача.

Порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування або зміни рішення і які б призвели до ухвалення незаконного рішення не встановлено.

Не встановлено також і порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14 є необґрунтованим, оскільки правовідносини у цій справі та справі, що розглядається, не є подібними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

До того ж, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Громадської організації «Антикорупційний Моніторинг Львівщини» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко