Справа № 395/17/21

Провадження № 1-кп/395/41/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2021 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в залі судових засідань Новомиргородського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження № 1-кп/395/41/2021, що зареєстроване в ЄРДР 06.09.2020 року за №12020125220000066 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Макіївка, Смілянського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.122КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за наступних обставин.

З липня 2020 року ОСОБА_8 став спільно проживати разом з ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_2 .

06.09.2020 року у ОСОБА_7 , який був чоловіком ОСОБА_9 , на грунті ревнощів, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

З цією метою, ОСОБА_7 06.09.2020 року близько 17 год. 20 хв., прийшов до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_8 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 зайшов до будинку за вищевказаною адресою, та підійшовши до ліжка, на якому лежав ОСОБА_8 , умисно кулаком правої руки наніс останньому не менше одного удару в область щелепи зліва, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 143 від 08.10.2020 року у вигляді перелому нижньої щелепи в області кута зліва, які виникли від не менше однієї травматичної дії і відносяться до категорії середніх, що спричинили тривалий розлад здоров`я, більше 21 дня.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні злочину не визнав. Показав, що 06.09.2020 року він на протязі дня перебував за місцем свого проживання у с. Макіївці Смілянського району Черкаської області, ремонтував автомобіль та нікуди не відлучався. Тому тілесні ушкодження потерпілому він спричинити не міг. Про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому він дізнався у подальшому від працівників поліції.

Незважаючи на заперечення обвинуваченого щодо причетності до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, причетність останнього до вчинення злочину в судовому засіданні знайшла своє підтвердження у наступних доказах.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що 6 вересня 2020 року, це була неділя, він повернувся з лікарні де лікував язву. Близько 17 години приліг у кімнаті свого будинку по АДРЕСА_2 відпочити та дрімав, передивляючись кінокартину на телефоні. В цей час його співмешканка, яка являється колишньою дружиною обвинуваченого перебувала в іншій кімнаті. У якийсь момент він відчув сильний біль в області голови, тобто йому нанесли сильний удар в область щелепи зліва правою рукою. Від вказаного він намагався підвестися, однак зміг лише стати на руки та коліна, зразу ж після удару і побачив, як з кімнати де він лежав, виходив обвинувачений і зник при цьому відштовхнувши у сусідній кімнаті свою колишню дружину, його співмешканку та вибіг на вулицю. Він впевнений, що це був ОСОБА_7 так як особисто бачив його. Після вказаного він тривалий час лікувався.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показала, що з обвинувачем раніше проживали спільно, у них є син, який на даний час проживає з батьком.

06 вересня 2020 року біля 17 години вони разом з потерпілим були у останнього удома. ОСОБА_8 лежав на ліжку, переглядав кіно по телефону і задрімав. Вона в цей час була у сусідній кімнаті на кухні. Через деякий час вона почула звук від двох ударів. Вона зразу ж побігла до кімнати де відпочивав потерпілий бо сильно злякалася. Коли вона кинулася до кімнати де відпочивав потерпілий перед кімнатою побачила свого колишнього чоловіка ОСОБА_7 , який вибігав із кімнати потерпілого, він відштовхнув її, обізвав і вибіг з будинку. Після цього вона забігла до кімнати потерпілого і виявила, що потерпілий весь у крові. Після вказаного потерпілий тривалий час лікувався. Тілесні ушкодження потерпілому наносив тільки ОСОБА_7 так як вона його особисто в той момент бачила.

Допитаний всудовому засіданніякості свідка ОСОБА_10 показав, що 06.09.2020 року, біля 17 години на велосипеді проїжджав повз будинок АДРЕСА_2 та бачив, як обвинувачений ОСОБА_7 заходить та територію домоволодіння де проживає потерпілий. Приблизно через годину півтори він від жителів селища дізнався, що до ОСОБА_8 приїздила поліція та швидка у зв`язку з тим, що потерпілому були спричиненні тілесні ушкодження у нього удома. Він впевнений, що саме ОСОБА_7 заходив до домоволодіння потерпілого приблизно о 17.00 години 06 вересня 2020 року.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні злочину його винуватість в судовому засіданні знайшла підтвердження, крім вищевказаних показань потерпілого та свідків, у наступних логічних, послідовних доказах, які в повному обсязі узгоджуються між собою та переконують суд у тому, що ОСОБА_7 було вчинено злочин саме за вищезазначених обставин.

Його винуватість,крім вищевказаного,підтверджується:рапортом ст.інспектора-черговогоНовомиргородського ВПМаловисківського ВПГУНП вКіровоградській областівід 06.09.2020року проте,що 06.09.20року о17:38год.надійшло повідомленнязі служби102що заадресою АДРЕСА_2 ,заявниця повідомила,що їїчоловіка побили; протоколомприйняття заявивід 06.09.2020року від ОСОБА_8 про те,що ОСОБА_7 спричинив йому06.09.2020року близько17.30години тілесніушкодження натериторії йогодомоволодіння,у виглядізабоїв обличчя;висновком експерта№ 143від 12.10.2020року відповіднодо якогоу ОСОБА_8 ,згідно наданоїмедичної документації,малося тілеснеушкодження увигляді переломунижньої щелепив областікута зліва.Вказане тілеснеушкодження виникловід неменше однієїтравматичної діїтупого предмета,може відповідатистроку,вказаному впостанові івідноситься докатегорії середнього,що спричинилотривалий розладздоров`я,більше 21дня.Згідно до(правиласудово-медичноговизначення ступенятяжкості тілеснихушкоджень,що затвердженінаказом МОЗУкраїни №6від 17.01.1995року п.2.2.2).Не могловиникнути припадінні звисоти власногозросту.Локалізація ушкодженнядоступна дляспричинення йоговласноручно.На виявленомутілесному ушкодженнівідобразились загальніознаки діїтупого предмета.Індивідуальні особливостіконтактуючої поверхнітравмую чогопредмета вушкодженні невідобразились.В моментотримання ушкодженняпотерпілий перебувавв положеннілівою частиноюобличчя повідношенню дотравмую чогопредмету.Положення особи,що наносилаушкодження моглобути самимрізноманітним;протоколом проведенняслідчого експериментувід 09.10.2020року заучастю ОСОБА_8 ,який розповів,а потімпоказав заяких самеобставин отримавтілесні ушкодженнявід ОСОБА_7 з фотододатками;висновком експерта№ 146від 15.10.2020року відповіднодо якогоне виключаєтьсяможливість виникненнятілесних ушкодженьу потерпілого ОСОБА_8 при обставинахвказаних нимпід часслідчого експериментувід 09.10.2020року;протоколом тимчасовогодоступу доречей ідокументів від25.11.2020року щодоінформації відносносім-карти НОМЕР_1 ,у періодчасу з00.00години 05.09.2020року по24.00годину 08.09.2020року; протоколом огляду предмета від 15.12.2020 року, а саме роздруківки опрацьованої технічної інформації про з`єднання абонента НОМЕР_2 у період часу з 05.09.2020 року 04.16 год., до 08.09.2020 року 23.13 год., на 10 аркушах паперу, наданих працівниками УОТЗ ГУНП в Кіровоградській області 30.11.2020 року за № 1450/20-2020; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.10.2020 року з участю свідка ОСОБА_10 , який на фото під № 3 впізнав особу, які він бачив 06.09.2020 року, коли даний чоловік заходив на подвір`я домоволодіння ОСОБА_8 .

Суд ставиться критично до показань обвинуваченого ОСОБА_7 та його сина ОСОБА_11 , оскільки вони не послідовні, не логічні та суперечать вищевказаним письмовим матеріалам кримінального провадження та вищезазначеним свідченням свідків та потерпілого.

Факт перебування ОСОБА_7 в смт. Капітанівка Кіровоградської області на момент вчинення кримінального правопорушення беззаперечно встановлено у відповідності до показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та показаннями потерпілого ОСОБА_8 , які безпосередньо бачили обвинуваченого близько 17 години 20 хвилин 06 вересня 2020 року у будинку потерпілого. Свідком ОСОБА_10 підтверджено факт перебування потерпілого біля домоволодіння потерпілого у вказаний день та час, що беззаперечно узгоджується з роздруківкою опрацьованої технічної інформації про з`єднання абонента НОМЕР_2 у період часу з 05.09.2020 року 04.16 год., до 08.09.2020 року 23.13 год., на 10 аркушах паперу, наданих працівниками УОТЗ ГУНП в Кіровоградській області 30.11.2020 року за № 1450/20-2020 згідно яких абонент з номером мобільного телефону НОМЕР_2 у момент вчинення кримінального правопорушення перебував у смт. Капітанівці Кіровоградської області.

Під час допиту в якості свідка ОСОБА_11 беззаперечно вказав, що його батько ОСОБА_7 користується номером мобільного телефону НОМЕР_2 . Та він у цей день їздив у смт. Капітанівку до матері та повернувся у с. Макіївку Черкаської області біля 15 години, тобто ще до часу вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого.

Суд ставиться критично до свідчень свідка сторони захисту ОСОБА_12 щодо перебування ОСОБА_7 у момент вчинення злочину у Черкаській області та спільного ремонту автомобіля, оскільки останній на запитання учасників судового розгляду не міг ствердно засвідчити, що ремонт автомобіля спільно з обвинуваченим вони проводили саме 06.09.2020 року.

Крім того, суд не може взяти як доказ вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчення свідка ОСОБА_13 , оскільки в судовому засіданні вона підтвердила, що не була очевидцем вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_8 .

Оцінюючи наведені докази суд приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчинених ОСОБА_7 протиправних дій по відношенню до ОСОБА_8 та підтверджують факти, викладені в обвинувальному акті, які знайшли своє підтвердження і під час судового розгляду. Ставити під сумнів досліджені судом докази підстав не вбачається.

З урахуванням викладеного, оцінивши вищевказані показання потерпілого, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за встановлених судом обставин за ч. 1 ст.122КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених устатті 121КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, у відповідності дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно дост. 66 КК Українипом`якшують покарання ОСОБА_7 , суд не знаходить.

Обставин, які відповідно дост. 67 КК Україниобтяжують покарання ОСОБА_7 , суд не знаходить.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, не працює, на обліку нарколога, психіатра не перебуває, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Також враховуючи викладені дані про особу, конкретні обставини справи, з урахуванням висновку уповноваженого органу з питань пробації, суд вважає можливим виправлення засудженого без відбування покарання, а тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків відповідно дост. 76 КПК України, що на переконання суду буде справедливим та співмірним із тяжкістю вчиненого злочину та особою винного.

По даномукримінальному провадженнюпотерпілий ОСОБА_8 звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_7 та просивсуд стягнутиз обвинуваченогоматеріальні збитки всумі 20448,20 гривень,та 80000гривень врахунок відшкодуваннязавданої моральноїшкоди,яка полягаєуфізичному болюта стражданнях,яких вінзазнав узв`язкуз ушкодженнямздоров`я,а такожу душевних стражданнях, яких зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Потерпілий в судовому засіданні підтримав позов, хоча зазначив, що чеки на транспорті витрати, які він додав до цивільного позову йому не належать. Крім того, повідомив, що знаходився на лікуванні у медичному закладі з 7 вересня 2020 року по 25 вересня 2020 року.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позов.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні позов не визнали.

Заслухавши згадані показання, суд вважає за необхідне, задовольнити позов потерпілого частково зі слідуючих обставин.

Згідно ч. 1ст. 1195 ЦК Українифізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати на придбання ліків.

Виходячи зі змісту вищезазначеної статті, шкода, що завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, складається з витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров`я.

Як вбачається із пояснень потерпілого, наданих ним у судовому засіданні, він до спричинення йому тілесних ушкоджень перебував на лікуванні у лікарні. Чеки, які він надав у судовому засіданні, не підтверджують факту того, що саме ці ліки були ним придбані для лікування вже спричинених тілесних ушкоджень, оскільки вони не підтверджені жодним медичним документом (епікризом, випискою з амбулаторної картки, виписки з стаціонарної картки хворого). Крім цього, він сам визнав факт, що купував у тому числі ліки для лікування язви шлунку.

В зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині витрат на лікування в сумі 4584,60 гривень.

Щодо долучених чеків від 07.09.2020 року на суму 100,00 гривень, від 08.09.2020 року на суму 20,00 гривень, від 08.09.2020 року на суму 20,00 гривень на сплату благодійних внесків, суд вважаєнеобхіднимзазначити наступне.

Так відповідно до ст.ст.717,729 ЦК України,ст. 1 закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»благодійництво визначається як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб щодо надання набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги. Пожертва є особливою формою безоплатного відчуження майна у вигляді дарування для досягнення певної, наперед обумовленої мети. Урішенні Конституційного суд України № 28-рп/2009 від 28.10.2009 рокузазначено, що благодійний внесок є однією із форм благодійництва і благодійної діяльності, який характеризується такими правовими ознаками: безкорисливість, що свідчить про надання допомоги на благо інших без будь-якої вигоди; добровільність - діяльність, яка здійснюється за власним волевиявленням та спонуканнями, що мають морально-етичне підґрунття, без будь-якого примусу та втручання з боку інших осіб та суб`єктів владних повноважень; цільова спрямованість - наявність конкретної мети і надання допомоги тим, хто її потребує, в межах напрямів і порядку, визначених Законом. А тому задоволенню не підлягають кошти у загальному розмірі 140,00 грн., які потерпілий сплатив як благодійний внесок, оскільки ці платежі були добровільним і безкорисливим, а тому не може бути визнаний судом як прямі витрати потерпілого на лікування.

В той же час, як вбачається з цивільного позову потерпілого до витрат на лікування включені і майбутні витрати на протезування, що не підтверджені жодними доказами, долученими на обґрунтування позовних вимог в частині матеріальної шкоди, а лише копією розрахунку на суму 5508,00 гривень, які суд не може взяти до уваги.

Будь-яких інших доказів на підтвердження матеріальної шкоди в частині понесених витрати на лікування, суду не надано.

Стосовно стягнення витрат на транспортні витрати, суд вважає, що ці витрати не підлягають стягненню з обвинуваченого, позаяк, вони не доведені із таким ступенем достовірності, аби вимоги у цій частині можливо було б задовольнити. Зокрема, суд позбавлений можливості достовірно установити, що чеки, придбані на вказану суму, а саме 502,40 гривень, дійсно було витрачені потерпілим на поїздки, пов`язані з необхідністю лікування.

Щодо позовних вимог ОСОБА_8 про стягнення на його користь із ОСОБА_7 матеріальної шкоди у виді втраченогозаробітку на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування внаслідок повної втрати професійної працездатності за період з 07 вересня 2020 року по 20 жовтня 2020 року, суд, заслухавши покази потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає за необхідне у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1195 ЦК Українифізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 1ст. 1197 ЦК Українирозмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

З системного аналізу вказаних норм закону випливає, що втрачений заробіток підлягає відшкодуванню винною особою лише у разі, якщо він втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Встановлено, що ОСОБА_8 в момент завдання шкоди його здоров`ю працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування ТОВ «Канбуд», що підтверджується довідкою про доходи №КБ000000062 від 10 листопада 2020 року та інформацією про здані для оплати листки непрацездатності від 01 червня 2020 року за вих.№54, які видані державним міським підприємствомІвано-Франківськтеплокомуненерго.

В судовому засіданні позивачем не подано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_8 було встановлено ступінь втрати професійної чи загальної працездатності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_8 звільнено із посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування ТОВ «Канбуд».

Виходячи із наведеного, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди - відсутні.

Разом з тим, суд вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, виходячи із наступного.

У відповідності із ч.1, п.п.1, 2 ч.2, ч.3ст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1ст.1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п.п.9, 10Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4(із наступними змінами)Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_8 у зв`язку із отриманням середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тривалість цих страждань, що вимушені зміни у його життєвих стосунках були довготривалими, оскільки до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які були спричинені ОСОБА_8 , законодавець відносить ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я, з урахуванням майнового стану цивільного відповідача ОСОБА_7 , який офіційно ніде не працює, при цьому має на утриманні дитину.

Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди підляють частковому задоволенню у розмірі 30000 гривень.

На стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжний захід до ОСОБА_7 не застосовувався та підстави для застосування запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне вирішити долю речових доказів по справі за ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.373,374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_14 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставіст. 75 ККУкраїни звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку у 3 (три) роки.

На підставіст. 76 КК Українизобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід до ОСОБА_7 не застосовувати.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_8 30000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази:

10 аркушів паперу, роздруківки опрацьованої технічної інформації про з`єднання абонента НОМЕР_2 , які зберігаються в матеріалах кримінального провадження зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнімв судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1