ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.,

суддів

Редьки А.І., Мороза М.А.,

за участю прокурора

Кравченко Є.С.

засудженого

ОСОБА_5

розглянула у судовому засіданні 22 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Антоніни Красилівського району

Хмельницької області, не судимого,

засуджено: за ч. 1 ст. 240 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих доходів громадян; за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки, та штрафом у розмірі 50 неоподаткованих доходів громадян. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов’язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 18 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 змінено: уточнено розмір штрафу, призначеного ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 240 КК України - у розмірі 850 грн.; пом’якшено покарання за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 240 КК України і ч. 3 ст. 365 КК України, остаточно визначено штраф у розмірі 1 000 грн.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду директора ДП «Хмельницьккурортресурси», будучи службовою особою, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, умисно надав вказівки начальнику ремонтно-експлуатаційної служби ДП «Хмельницьккурортресурси» здійснювати незаконне видобування мінерально-лікувальної столової води зі Збручанського родовища мінеральних вод типу «Нафтуся», після закінчення 28 лютого 2008 року терміну дії спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами та після припинення у зв’язку із цим 12 березня 2008 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області права спеціального водокористування, втратою чинності дії гірничого відводу.

За період з 28 лютого по 15 липня 2008 року державним підприємством «Хмельницьккурортресурси» із Збручанського родовища незаконно видобуто 2 363,2 м3 мінерально-лікувальної столової води, із яких 1 981,6 м3 реалізовано на загальну суму 154 564,8 грн., чим спричинено державним інтересам та навколишньому природному середовищу тяжких наслідків.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Стверджує, що в його діях відсутній склад відповідних злочинів. Вважає, що державному підприємству ділянка надр була надана у постійне користування згідно акту про надання гірничого відводу, який не був скасований, тому тимчасова відсутність ліцензії не перешкоджала підприємству здійснювати добування мінеральної води. Указує, що очолюване ним державне підприємство зобов’язане було проводити добування води, у тому числі з метою належного контролю за рівнем та якістю мінеральних вод, а кошти, отримані від реалізації, спрямовувались на охорону надр. Зазначає, що державі не спричинено будь-яких тяжких наслідків, навпаки, у випадку зупинення добування води погіршився би стан лікувальних вод, припинив би діяльність курорт «Сатанів». Указує, що 13 серпня 2008 року керівником державного регіонального підприємства Мінохорониприроди «Північгеологія» дозволено не припиняти добування води, а зменшити його дот 60 м3 на добу. Просить скасувати судові рішення та закрити справу за відсутністю складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора про залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 240 КК України відповідальність за порушення правил охорони надр настає, зокрема, за умови незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення. Незаконність видобування означає, що видобування корисних копалин здійснюється без належним чином оформленого дозволу — акта про надання гірничого відводу.

З матеріалів справи убачається, що державному підприємству (ДП) «Хмельницьккурортресурси» були надані в постійне користування надра, про що свідчить Акт про надання гірничого відводу № 222 від 16 вересня 1999 року.

Стаття 26 Кодексу України «Про надра» містить чіткий перелік підстав припинення права користування надрами, у тому числі закінчення встановленого строку користування надрами та припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування. Однак Держпромнагляд рішення про скасування чи анулювання Акту гірничого відводу не приймав. Тому висновок суду щодо втрати чинності гірничого відводу у зв'язку з припиненням дії спеціального дозволу (ліцензії) є помилковим. Отже, чинність дії гірничого відводу в зв'язку з припиненням спеціального дозволу (ліцензії) не припинилась.

ОСОБА_5, будучи призначеним на посаду директора ДП «Хмельницьккурортресурси» 26 грудня 2007 року, здійснював свої повноваження відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1992 року № 591 «Про затвердження Положення про курорт Сатанів», Статуту підприємства, чинного законодавства щодо експлуатації свердловин мінеральних вод, спорудження каптажних пристроїв, систематичного спостереження за дебітом, рівнем, хімічним складом та фізичними властивостями мінеральних вод Збручанського родовища.

На досудовому слідстві та у судовому засіданні ОСОБА_5 неодноразово пояснював, що якби він припинив видобування мінеральної води, то санаторно-курортні заклади, де за період з березня по липень 2008 року оздоровлювалось більше 5 000 людей, припинили б свою діяльність, й в цьому випадку була б дійсно завдана істотна шкода охоронюваним законом правам та інтересам не тільки окремих громадян, а й юридичних осіб, тобто санаторіїв (внаслідок реалізації путівок на рахунки санаторіїв поступило понад 20 000 000 грн., з яких держава отримала 8 000 000 грн. податків). Крім того, ОСОБА_5 стверджував, що держава уникла додаткових і значних капіталовкладень на відновлення належних гідрогеологічних параметрів свердловин, хімічного складу води, санітарно-бактеріологічних показників тощо; а також незворотної втрати багаторічних показників щодо якості та запасів води, тобто збитків, які носять нематеріальний характер.

Отже, керуючись вимогами ст. 24, ст. 56 Кодексу України «Про надра», ДП «Хмельницьккурортресурси» продовжувало видобувати Збручанську мінеральну воду з метою забезпечення санаторно-курортного лікування та проведення систематичного спостереження за дебітом, рівнем, хімічним складом та фізичними властивостями мінеральних вод, як цього вимагає п. 17 «Положення про курорт Сатанів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1992 року. Кошти, які поступили на рахунок ДП «Хмельницьккурортресурси» від реалізації води, згідно долучених до справи бухгалтерських документів, повністю направлені на проведення робіт по охороні надр. Непроведення таких робіт колективом ДП Хмельницьккурортресурси», зумовило б порушення встановлених правил охорони надр, створило б небезпеку для життя, здоров'я осіб, що прибули на курортне лікування.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008 року № 273 «Про затвердження порядку надання в 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами» ДП «Хмельницьккурортресурси» своєчасно подало на розгляд обласної ради документи щодо погодження продовження спеціального дозволу № 2941 від 28 лютого 2003 року на користування надрами Збручанського родовища мінеральних вод з послідуючою подачею їх до Міністерства охорони природи.

На звернення ОСОБА_5 щодо неможливості подальшого користування надрами Збручанського родовища мінеральних вод після закінчення терміну дії спеціального дозволу № 2941 від 28 лютого 2003 року, головою обласної ради Гладуняком І.В., відповідно до п. 7 ст. 9 Кодексу України «Про надра», який уповноважує обласну раду здійснювати контроль за використанням та охороною надр, була зібрана 1 квітня 2008 року нарада за участю перших керівників прокуратури, міліції, СБУ, природоохоронних служб, санепідемстанції області, а також голів Городоцької районної ради, Сатанівської селищної ради, на якій було вирішено неможливим припинити діяльність ДП «Хмельницьккурортресурси» у зв’язку із забезпеченням ним лікувальною водою санаторно-курортних закладів і виконання природоохоронних заходів надр Збручанського родовища мінеральних вод.

На звернення ОСОБА_5 до Міністерства охорони природи з приводу критичної ситуації, що склалася в питаннях діяльності державного курорту

Сатанів у зв'язку із закінченням дії спеціального дозволу № 2941

від 28 лютого 2003 року на користування ДП «Хмельницьккурортресурси»

надрами Збручанського родовища мінеральних вод, керівник Північного

державного регіонального підприємства «Північгеологія» листом від 13 серпня 2008 року 3/9-1213 запропонував на період отримання спеціального дозволу зменшити водовід зі свердловин до 60 м3 на добу з тим, щоб забезпечити безперебійний моніторинг якості підземних вод на відповідність вимогам ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні» та ДСТУ 878:2006 «Води мінеральні природні фасовані».

Стаття 240 КК України передбачає покарання за порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Однак матеріали справи свідчать про те, що зазначені наслідки могли настати, якщо б ОСОБА_5 припинив би видобування мінеральної води у зв'язку з припиненням спеціального дозволу (ліцензії).

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, що не доведене рішеннями судових інстанцій.

В даному випадку судові рішення не містять достатніх доводів на підтвердження наявності як об’єктивної, так й суб’єктивної сторони зазначених злочинів.

Отже, висновок суду щодо винуватості ОСОБА_5 в незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення та в умисному наданні незаконних вказівок працівникам ДП «Хмельницьккурортресурси» проводити видобування мінерально-лікувальної столової води зі Збручанського родовища мінеральних лікувальних вод, без отримання спеціального дозволу на користування надрами, тобто перевищенні своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та навколишньому природному середовищу, є необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а кримінальна справа за обвинуваченням його за ч. 1 ст. 240, ч. 3 ст. 365 КК України – закриттю на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочинів.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Городоцького районного суду Хмельницької області від 31 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 18 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочинів.

С у д д і :

В.М. Коновалов А.І. Редька М.А. Мороз