Справа № 755/2044/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040010221 від 13 грудня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, із середньою освітою, неодруженого, громадянина України, раніше судимого 23 лютого 2004 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки; 22 червня 2012 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 289, ч. 5 ст. 185 КК України та з урахуванням ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений з Бориспільської виправної колонії Київської області 09 липня 2014 року; 29 травня 2018 року вироком Вишгородського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу на суму 850 грн 00 к.; 01 червня 2021 року вироком Вишгородського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу на суму 1700 грн 00 к., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

15 квітня 2021 року ОСОБА_3 уклав договір найму житлового помешкання, а саме кімнати, що за адресою: АДРЕСА_2 , від 15 квітня 2019 року. Кімната була здана в оренду з меблями та холодильником «DELFADBF 170S», який належить потерпілому ОСОБА_5 .

Через необхідність грошових коштів у ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, а саме холодильника «DELFA DBF 170S», вартістю 5200 грн 00 к., з метою його подальшої реалізації у ломбарді. Для цього ОСОБА_3 домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка не була обізнана про злочинні наміри останнього, допомогти йому винести вищевказаний холодильник та доставити його у ломбард.

Продовжуючи свої злочинні наміри, 26 листопада 2019 року приблизно о 20 год 10 хв ОСОБА_3 , разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, винесли вищевказаний холодильник з приміщення квартири, загрузили у таксі та направились до відділення ломбарду «АЙ ТІ-Ломбард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського, 15. Перебуваючи у ломбарді, ОСОБА_3 заклав викрадений ним холодильник, а виручені грошові кошти витратив на власні потреби.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. Пояснив, що ввечері 26 листопада 2019 року викрав холодильник з кімнати, яку винаймав за адресою: АДРЕСА_2 . Йому допомогли винести холодильник з квартири, після чого він загрузив його у таксі і відвіз у ломбард, що за адресою: АДРЕСА_3 . Грошові кошти, отримані від застави холодильника, він витратив на власні потреби. Цивільний позоввизнав вповному обсязі,у вчиненому розкаюється та просить суворо не карати. Неофіційно працює та буде відшкодовувати потерпілому заподіяну шкоду.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст.349КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за постійним місцем проживання у с. Ровжі Вишгородського р-ну Київської обл., раніше судимий, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії нетяжких злочинів, думку державного обвинувача, особу винуватого, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Суд вважає відсутніми підстави для застосування ст. 75, 69, 69-1 КК України.

Відповідно до вироку Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2021 ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 к.

Разом з тим за ч. 3 ст. 72 КПК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Згідно цивільного позову та доповнення до нього, потерпілий ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням,у розмірі 6 698 грн 00 к., витрати, пов`язані з розглядом кримінального провадження у розмірі 300 грн 00 к. та моральну шкоду у розмірі 1500 грн 00 к.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 1117 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі постанова Пленуму Верховного Суду України), право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України та ст. 1167 ЦК, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Суд, з`ясувавши чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі потерпілий оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов до висновку про законність таких вимог потерпілого ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 визнав цивільний позов у повному обсязі, крім цього, вартість заподіяної матеріальної шкоди підтверджується відповідними документами, тому цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) місяців арешту.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Вишгородського районного суду Київської області від 01 червня 2021, яким ОСОБА_3 визнано винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 виконувати самостійно.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 6 998 грн 00 к.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1 500 грн 00 к.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1