ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 640/10798/19

адміністративне провадження № К/9901/18929/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/10798/19

за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Акціонерний комерційний банк (далі - АКБ) «ІНДУСТРІАЛБАНК» до Національного банку України (далі - НБУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою НБУ

на рішення Окружного адміністративного суду від 17.12.2019, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Літвінової А.В., Шулежка В.П.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Федотова І.В., Мєзєнцева Є.І.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 14.06.2019 ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення НБУ від 03.06.2019 № 215/БТ «Про накладення штрафу на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК».

В обґрунтування позовних вимог ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» зазначило, що рішення відповідача про накладення на нього штрафу за порушення статті 48 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III) за здійснення банком ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ним були здійснені усі можливі та передбачені законодавством та внутрішніми документами дії щодо перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) АВІС ІНВЕСТМЕНТС», ТОВ «АЙУР ФІНАНС» та ТОВ «ФК КРЕДО ІНВЕСТ». ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» зазначило, що чинним законодавством не визначено конкретного переліку підстав, зокрема, щодо проведення перевірки договорів на підтвердження достовірності здійснення фінансової операції за рахунками клієнтів, оскільки правову оцінку укладеним договорам, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються права та обов`язки сторін договору надає суд в рамках розгляду певної справи з визнанням або відмовою у визнанні таких умов договору недійсними. Також, позивач посилався на те, що відповідачем не доведено наявності ознак, що можуть свідчити про здійснення позивачем ризикової діяльності, визначених абзацами 14, 16 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346 (далі - Положення № 346) у редакціях, що діяли на час здійснення діяльності та ухвалення оспорюваного рішення, оскільки воно не містить мотивів за якими відповідач дійшов висновку про те, що діяльність банку є ризиковою та загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Крім того, позивач наголосив, що оспорюване рішення прийняте без дотримання визначеного частинами третьою та четвертою статті 74 Закону №2121-III шестимісячного строку застосування до банку заходів впливу у вигляді штрафу.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020, задовольнив позовні вимоги.

3. 30.07.2020 НБУ звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 17.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 11.08.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

5. 27.08.2020 від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані НБУ судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що у період з 24.09.2018 по 29.10.2018 Департаментом фінансового моніторингу на підставі посвідчення НБУ від 18.09.2018 №25-0015/50322, відповідно до вимог пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, затвердженого постановою Правління НБУ від 20.06.2011 №197 (із змінами), Плану перевірок банків та небанківських фінансових установ - резидентів на 2018 рік проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за період діяльності з 01.07.2014 по 01.08.2018.

Результати проведеної перевірки оформлені довідкою від 10.12.2018, у висновках якої зазначено про наявність випадків порушення ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» вимог Закону України від 14.10.2014 № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 1702-VII), Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 №417 (далі - Положення про фінмоніторинг № 417). Крім того зазначено, що у інспекційної групи наявні підстави вважати, що проведені окремими клієнтами позивача фінансові операції містять ознаки, передбачені абзацами 14, 16 та 17 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346, а саме:

участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею - продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);

нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

невикористання банком права відмовити у проведенні клієнтам банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму, фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення чи вчиненням іншого злочину (у редакції, що діяла на момент проведення фінансових операцій).

Окрім цього суди встановили, що у довідці також зазначено, що рівень управління ризиками в частині організації внутрішньобанківської системи та управління ризиками є прийнятним; рівень управління ризиками банку в частині здійснення достатніх заходів для ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів оцінений як задовільний; рівень управління ризиками використання публічними особами послуг банку для легалізації кримінальних доходів оцінений як прийнятний; рівень управління ризиками в частині виявлення фінансових операцій та здійснення інформаційного обміну з уповноваженими органами оцінено як задовільний; загальний рівень управління ризиками є задовільним.

03.06.2019 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ на підставі висновків, викладених у довідці було прийнято рішення №215/БТ «Про накладення штрафу на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу у розмірі 6 852 526, 49 грн.

У вказаному рішенні НБУ зазначено, що на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» накладено штраф у зв`язку з тим, що під час перевірки виявлено, що Банк: не здійснив належних заходів щодо вивчення клієнтів ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК»: ТОВ «ФК «Кредо - Інвест», ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС», передбачених у внутрішніх документах банку з питань фінансового моніторингу; не здійснив поглиблену перевірку вказаних підприємств в передбачених законодавством з питань запобігання легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму та внутрішніми документами банку випадках; не відмовляв відповідно до вимог статті 10 Закону № 1702-VII зазначеним вище клієнтам у проведенні фінансових операцій; не звертався із запитами до органів виконавчої влади, державних реєстраторів, правоохоронних органів, юридичних осіб, щодо вивчення та ідентифікації зазначених вище клієнтів, та їх фінансових операцій.

На підставі вказаних висновків Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ дійшов висновку про здійснення банком ризикової діяльності за ознаками, передбаченими абзацами 14 та 16 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346, що є порушенням статті 48 Закону № 2121-III.

Окрім цього судами встановлено, що протягом періоду з 27.11.2017 до 17.04.2018 юридичною особою - клієнтом банку ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» на підставі укладеного з ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» договору №863/1 на послуги з інкасації від 01.09.2017 безготівкові кошти на загальну суму 494 864 077, 27 грн (99,59 % всіх видаткових фінансових операцій з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в банку).

Згідно із умовами договору №863/1 ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» власними силами та засобами в зазначені дні та години надає ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» послуги з інкасації (проводить збирання та доставку готівки) з каси ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» до підрозділів ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» та у зворотному напрямку за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору від 01.09.2017 №863/1. Також, ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» зобов`язується здійснювати перерахування інкасованої виручки і забезпечувати її своєчасний переказ наступного після інкасації робочого дня на поточний рахунок ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «ВІЕС БАНК».

В оспорюваному рішенні відповідач зазначив, що у заявці на інкасацію від 01.09.2017 на послуги з інкасації наявна інформація про три відділення ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» та у реєстрах кредитних договорів за 04.01.2018, 09.01.2018, 10.01.2018, 12.01.2018, 15.01.2018 та 16.01.2018 зазначена інформація щодо трьох відділень, а саме: Відділення №1, Відділення №2 та Відділення №3. Водночас, відповідно до даних, наявних у банку, зокрема анкети клієнта - юридичної особи - резидента, інформації з опитувального листа юридичної особи від 20.11.2017, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, даних з Державного реєстру фінансових установ, відокремлені підрозділи (філії, представництва тощо) у ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» відсутні.

Крім того, Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ щодо клієнта позивача ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» виявлено ознаки, які можуть свідчити про здійснення ним фінансових операцій, що містять ознаки фіктивності, зокрема:

місцезнаходження клієнта є адресою, яка є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб (за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, зареєстровано 249 юридичних осіб);

часті зміни в установчих документах клієнта, зокрема, пов`язані зі зміною його керівників (з 14.04.2015 до моменту відкриття першого рахунку в банку (10.11.2017) тричі відбувалась зміна керівника);

-зміна керівника та кінцевого бенефіціарного власника перед відкриттям рахунку в банку;

у штаті клієнта працює одна особа;

керівником та кінцевим бенефіціарним власником клієнта є одна й та сама особа;

обіг грошових коштів за рахунками клієнта складає мільйони гривень;

91 % всіх фінансових операцій за кредитом рахунку ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» № НОМЕР_4 було проведено на підставі договорів відступлення права вимоги (без ПДВ);

керівник клієнта є одночасно засновником та кінцевим бенефіціарним власником/керівником ще у трьох компаніях - ТОВ «КРЕДО ГРУП», ТОВ «ПАРКІНГ КОМ» та ТОВ «АВТОПАРКСЕРВІС-14».

Крім того, у спірному рішенні також зазначено, що протягом періоду з 31.10.2017 по 14.06.2018 клієнтами позивача, а саме ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» з рахунку № НОМЕР_5 та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» з рахунку № НОМЕР_6 перераховано 411 030 640, 00 грн згідно з договорами на послуги з інкасації, а саме:

у період з 31.10.2017 по 14.06.2018 (включно) з рахунку ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» № НОМЕР_5 списано 215 070 640, 00 грн на рахунок № НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», як переказ власних грошових коштів згідно з заявкою на підкріплення каси згідно з договорами інкасації, зокрема згідно з типовим договором на послуги з інкасації від 25.09.2017 №ТІ-99/а та типовим договором від 02.08.2018 №ТІ-88/а на загальну суму 215 070 640, 00 грн;

згідно із договором №ТІ-99/а наявна інформація про чотири відділення ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», однак на офіційному сайті Нацкомфінпослуг наявна інформація про відокремлені підрозділи ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», які створені 10.10.2017 та 23.11.2017 (пізніше ніж дата укладання договору №ТІ-99/а);

у період з 24.04.2018 по 22.05.2018 (включно) з рахунку ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_6 списано 118 010 000, 00 грн на рахунки № НОМЕР_8 та № НОМЕР_8 , відкриті в АБ «Укргазбанк», як перерахування коштів на послуги інкасації за договорами від 04.04.2018 №30 та від 27.04.2018 №30 (без ПДВ);

у період з 07.03.2018 по 02.05.2018 (включно) з рахунку ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_6 списано 77 950 000, 00 грн на рахунок № НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН», як перерахування коштів на послуги з інкасації за договором від 01.03.2018 №916/і (без ПДВ).

Також інспекційною групою було встановлено, що кошти, які в подальшому перераховувались ТОВ «АВІС-ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» згідно із договорами інкасації, в основному (близько 83 %) надходили з рахунку № НОМЕР_10 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛІТЕХСІСТЕМС», відкритого в банку, а саме: на рахунок ТОВ «АВІС-ІНВЕСТМЕНТС», відкритий в банку, у розмірі 72 927 923, 22 грн за період з 23.03.2018 по 21.06.2018 та рахунок ТОВ «АЙУР ФІНАНС», відкритий у банку, у сумі 268 523 000, 00 грн за період з 28.03.2018 по 27.06.2018 на підставі договорів купівлі - продажу цінних паперів.

На момент проведення банком фінансових операцій на підставі договорів купівлі - продажу цінних паперів, емітентами за якими, зокрема, виступало Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) «СК «ЗДОРОВО» у відкритих джерелах була наявна інформація про анулювання всіх ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування, та виключення ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» з реєстру фінансових установ на провадження страхової діяльності.

Інспекційною групою встановлено невідповідність вхідних та вихідних платежів за рахунками ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС»; здійснення за рахунками ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» фінансових операцій на мільйони гривень, наявність головного офісу та відокремлених підрозділів за відсутності трудових ресурсів; відсутність фінансових операцій за рахунком ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_6 з перерахування інкасованої виручки за відповідні періоди.

ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», не погоджуючись з вказаним рішенням НБУ про накладення на нього штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності в діях позивача порушень у сфері фінансового моніторингу та ознак здійснення ризикової діяльності. Судами зазначено, що відповідачем не доведено, що діяльність банку загрожувала інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Суди прийшли до висновку, що під час реалізації наглядових повноважень відповідачем не дотримано однієї з обов`язкових складових принципу верховенства права - правової визначеності, НБУ в оспорюваному рішенні про застосування штрафних санкцій до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» не навів чітких ознак ризикової діяльності банку, які можуть завдати шкоду інтересам клієнтів та кредиторам банку, не довів наявність таких ознак у діях банку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема тим, що Положенням № 346 чітко визначені ознаки ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, а Законом № 2121-III чітко визначені загальні підстави, умови та види (форми) відповідальності за здійснення банками ризикової діяльності, а тому відсутність на законодавчому рівні самого визначення поняття «ризикова діяльність» не звільняє банк від відповідальності за здійснення ризикової діяльності, заборону щодо здійснення якої встановлено частиною першою статті 48 Закону № 2121-III, а ознаки ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу доведено до відома (оприлюднено) в установленому порядку.

9. У відзиві на касаційну скаргу НБУ позивач просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані відповідачем судові рішення - без змін з огляду на їх законність та обґрунтованість, та відсутність у ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» обов`язку здійснювати внутрішній фінансовий моніторинг. При цьому позивач вказує на те, що ознаки ризикової діяльності, визначені в пункті 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів вплив № 346 мають нечіткий та загальний характер.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із такого.

11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до статті 2 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679- XIV) НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

13. Частиною третьою статті 6 Закону № 679- XIV передбачено, що НБУ у межах своїх повноважень сприяє дотриманню стабільності банківської системи.

14. Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті (стаття 55 Закон № 679- XIV).

15. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 679- XIV Національний банк виконує такі функції, зокрема: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів поштового зв`язку в частині здійснення ними переказу коштів).

16. Згідно із статтею 66 Закону 2121-III державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов`язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов`язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку; 9) імпорту та експорту капіталу.

17. Відповідно до частини першої статті 73 Закону № 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, серед іншого, накладення штрафів на (пункт 9 частини першої):

банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу;

банк за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов`язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку в розмірі до 10 відсотків:

номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку;

номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

18. Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 Закону № 2121-III, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України (частина перша статті 74 Закону № № 2121-III).

19. Відповідно до статті 56 Закону № 679-XIV, статті 74 Закону № 2121-III та з метою підвищення ефективності та забезпечення належної організації здійснення ліквідаційної процедури банків Правління НБУ постановою від 17.08.2012 № 346 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу» затвердило Положення № 346.

20. Так, відповідно до пункту 3.3. глави 3 розділу І Положення №346 рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

21. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Національний банк України наділений повноваженнями щодо здійснення нагляду за діяльністю банків, у тому числі в частині дотримання ними вимог Законів №2121-ІІІ і №1702-VII, зокрема здійснення ними ризикової діяльності, у межах та порядку, передбачених законами України, актами НБУ.

22. Отже, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ мав належні повноваження щодо перевірки ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» на предмет здійснення ним ризикової діяльності та прийняття, за результатами такої перевірки, відповідних рішень про застосування заходів впливу.

23. При цьому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не порушено строк протягом якого можуть бути застосовані Національним банком України заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, встановлені статтею 73 Закону №2121-ІІІ, з огляду на таке.

24. Відповідно до частини третьої статті 74 Закону №2121-ІІІ заходи впливу до банків можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

25. Пунктом 9 розділу ІІ Положення № 346 визначено, що днем виявлення порушення законодавства з питань фінансового моніторингу є дата складання довідки про виїзну перевірку з питань фінансового моніторингу банку - юридичної особи та відокремлених підрозділів, діяльність яких була об`єктом виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу.

26. Матеріалами справи встановлено, що довідка НБУ за результатами планової виїзної перевірки складена 10.12.2018, тобто граничним строком застосування до позивача заходів впливу було 10 .06.2019.

27. У той же час, оскаржуване рішення про застосування заходу впливу №25-0012/29246/65 прийнято відповідачем 04.06.2019, тобто у межах граничного строку, встановленого статтею 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

28. Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, за які до позивача застосовано заходи впливу, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.

29. Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 2121-III банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

30. Законом №1702-VII не визначене поняття «ризикова діяльність» банку або іншого суб`єкта первинного фінансового моніторингу та будь-яка діяльність до такої не віднесена.

31. При цьому, частиною другою статті 48 Закону №2121-III встановлено, що перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

32. Таким нормативним актом, яким визначені підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, зокрема здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, є Положення №346.

33. Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Положення №346 Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об`єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки, банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

34. Зокрема, пунктом 3.3 Положення №346 визначено ознаки здійснення банком ризикової діяльності та ознаки здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.

35. Так, відповідно до абзаців 5-11 пункту 3.3 Положення № 346 ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути:

1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);

2) здійснення опосередкованого кредитування пов`язаних із банком осіб;

3) невключення до переліку пов`язаних із банком осіб, які мають ознаки пов`язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;

4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;

5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності;

6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов`язаних з банком осіб;

7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

36. Відповідно до абзаців 13-22 пункту 3.3 Положення №346 ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути:

проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта;

участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);

проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з уникненням виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу;

нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину;

здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених документів або таких, що мають ознаки підроблених, недійсних (нікчемних);

здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов`язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження коштів (активів, прав на такі активи), достатніх для підтвердження його (її) реальних фінансових можливостей проводити чи ініціювати проведення відповідної фінансової операції;

створення/складення банком та/або подання ним Національному банку недостовірної(их) інформації/документів/висновків;

неодноразове проведення клієнтом банку фінансових операцій з перерахування коштів за кордон як здійснення авансових платежів (попередньої оплати) на виконання зовнішньоекономічного(их) договору(ів), стосовно якого(их) банку було відомо або могло бути відомо, зокрема із публічних джерел або від інших фінансових установ, що контрагент(и) неодноразово порушує(ють) виконання/не виконує(ють) умов(и) відповідного(их) зовнішньоекономічного(их) договору(ів);

проведення фінансових операцій клієнтів, щодо яких банком не вжито достатніх заходів стосовно встановлення їх кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] та/або щодо яких є підстави вважати, що вони використовують агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)].

37. Проаналізувавши норми Положення №346 в частині ознак ризикової діяльності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу» не є тотожними, визначаються та характеризуються різними ознаками, та відповідно до Положення №346, в разі їх наявності, мають різні наслідки для банків.

38. У справі, яка розглядається суди встановили, що результати планової виїзної перевірки позивача оформлені довідкою від 10.12.2018, у висновках якої зазначено про наявність випадків порушення позивачем вимог Закону 1702-VII, Положення про здійснення банками фінансового моніторингу №417. Крім того зазначено, що у інспекційної групи наявні підстави вважати, що проведені окремими клієнтами Банку фінансові операції містять ознаки, передбачені абзацами 14, 16 та 17 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346 та є ризиковими, а саме:

участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею - продажем цінних паперів використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);

нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;

невикористання банком права відмовити у проведенні клієнтам банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину (у редакції, що діяла на момент проведення фінансових операцій).

39. Водночас, у довідці також зазначено, що рівень управління ризиками в частині організації внутрішньобанківської системи та управління ризиками є прийнятним; рівень управління ризиками банку в частині здійснення достатніх заходів для ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів оцінений як задовільний; рівень управління ризиками використання публічними особами послуг банку для легалізації кримінальних доходів оцінений як прийнятний; рівень управління ризиками в частині виявлення фінансових операцій та здійснення інформаційного обміну з уповноваженими органами оцінено як задовільний; загальний рівень управління ризиками є задовільним.

40. Таким чином, суди вірно зазначили, що абзаци 14, 16 пункту 3.3 Положення № 346, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, відносяться до ознак ризикової діяльності саме в сфері фінансового моніторингу, а не взагалі ризикової діяльності.

41. Так, підстави та умови накладення НБУ штрафів на банки, філії іноземних банків, власників істотної участі в банку, осіб, які набули або збільшили істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 Закону № 2121-III, відповідальних осіб банківських груп, інших учасників банківських груп регламентовано главою 9 розділу ІІ Положення №346.

42. Пунктом 9.1 глави 9 розділу ІІ Положення №346 визначено, що Національний банк накладає штрафи в разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності або допущення, зокрема, таких порушень:

порушення порядку, строків і технології виконання операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку;

надання недостовірної інформації, неподання інформації, оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо пов`язаних із банком осіб та/або операцій банку з такими особами, на письмову вимогу уповноваженої посадової особи Національного банку або уповноважених Національним банком осіб на проведення перевірки;

порушення вимог нормативно-правового акта Національного банку, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звітності Національному банку, а саме: за неподання/несвоєчасне подання статистичної звітності або подання недостовірної статистичної звітності;

подання недостовірної/неподання/несвоєчасне подання інформації про структуру власності, незабезпечення виконання банком вимог законодавства України щодо розкриття інформації про структуру власності;

невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;

порушення банком порядку формування та зберігання обов`язкових резервів, резервів за валютними деривативами;

порушення економічних нормативів;

порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення;

недотримання банком (філією іноземного банку) розміру резервування коштів в іноземній валюті (банківських металів) за залученим банком (філією іноземного банку) депозитом, кредитом (позикою) від нерезидента;

порушення встановлених Національним банком значень лімітів загальної (довгої, короткої) валютної позиції банку (Л13-1, Л13-2);

порушення банком вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку щодо відкриття відокремлених підрозділів банку, або надання банком інформації про відкриття свого відокремленого підрозділу, що містить неправдиві відомості, або невідповідність діяльності такого відокремленого підрозділу вимогам банківського законодавства;

ненадання банком повідомлення або несвоєчасне повідомлення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ банку, або про прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу банку, або про фактичне припинення діяльності відокремленого підрозділу банку;

недотримання банком умов, визначених нормативно-правовими актами Національного банку для здійснення інвестиції, або здійснення інвестиції без письмового дозволу Національного банку;

невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо проведення уповноваженими Національним банком особами перевірки банку;

порушення інших вимог нормативно-правових актів Національного банку;

ненадання/несвоєчасне надання банком повідомлення щодо виконання письмового застереження, невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення виявлених у діяльності банку порушень;

недотримання відповідальною особою банківської групи, іншим учасником банківської групи вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі;

порушення вимог валютного законодавства;

порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;

невиконання вимог куратора банку.

43. У відповідності до пункту 9.20 глави 9 розділу ІІ Положення №346 штраф за порушення банками вимог законодавства з питань фінансового моніторингу накладається на банк у розмірі не більше ніж 400000 гривень за кожний вид порушення, а саме за:

1) порушення вимог щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (осіб, представників клієнтів), вивчення клієнтів (осіб);

2) невиявлення, несвоєчасне виявлення та/або порушення порядку здійснення аналізу, виявлення, реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу;

3) неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством;

4) порушення порядку зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);

5) невиконання банком обов`язку відмовитися від обслуговування клієнта у випадках, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу;

6) неподання, несвоєчасне подання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання документів/копій документів, у яких неможливо прочитати всі написані в них відомості, що необхідні для виконання Національним банком функцій з державного регулювання і нагляду з питань фінансового моніторингу, у тому числі на запит Національного банку (письмовий запит Національного банку або уповноважених Національним банком на проведення виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу осіб), приховування рахунків (документів, активів тощо) або втрату документів (у тому числі інформації про рахунки, активи тощо), створення інших перешкод проведенню виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу (далі - порушення порядку подання інформації/створення перешкод з питань фінансового моніторингу).

Штраф у розмірі не більше ніж 17000 гривень накладається Національним банком за неподання / несвоєчасне подання / подання недостовірної статистичної звітності з питань фінансового моніторингу.

Штраф у розмірі не більше ніж 50000 гривень накладається Національним банком за порушення інших вимог, визначених законодавством з питань фінансового моніторингу та не зазначених у підпунктах 1 - 6 пункту 9.20 глави 9 розділу II цього Положення.

Штраф у розмірі до 8000000 гривень включно, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку, накладається Національним банком у разі виявлення порушень банком з усіх/більшості питань його діяльності у сфері фінансового моніторингу, що підлягали виїзній перевірці з питань фінансового моніторингу, та якщо рівень управління ризиками банку в частині здійснення достатніх заходів для дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу за результатами виїзної перевірки оцінений як недостатній (незадовільний).

Загальна сума штрафу, що накладається на банк у разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та/або виявлення порушень законодавства з питань фінансового моніторингу, не може становити більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.

Недостовірною(ими) інформацією / документами з питань фінансового моніторингу є надана(і) банком інформація / документи, що не підтверджена(і) чи суперечить(ать) даним первинних документів або іншим матеріалам перевірки з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу, безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу), офіційним документам / інформації, отриманим(ій) від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб.

Згідно з пунктом 9.32 глави 9 Положення №346 розрахунок суми штрафу здійснюється Національним банком з урахуванням розміру зареєстрованого статутного капіталу банку на день вчинення порушення/день здійснення ризикової діяльності/останній день виявленого періоду здійснення ризикової діяльності.

У разі вчинення банком двох або більше видів порушень вимог законодавства з питань фінансового моніторингу та/або здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу загальна сума штрафу не може перевищувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку на день вчинення останнього з виявлених порушень, за яке накладається штраф/день здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу/останній день виявленого періоду здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу. Розрахунок суми штрафу в такому разі (за винятком випадку, передбаченого абзацом десятим пункту 9.20 глави 9 розділу II цього Положення) здійснюється шляхом додавання розмірів штрафів за кожний вид порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, визначений пунктом 9.20 глави 9 розділу II цього Положення, та за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.

44. Проаналізувавши Положення №346 в частині ознак ризикової діяльності, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаним Положенням визначено, що «ризикова діяльність» та «ризикова діяльність у сфері фінансового моніторингу» не є тотожними поняттями, оскільки визначаються та характеризуються різними ознаками, та відповідно до цього нормативного документа, в разі їх наявності, мають різні наслідки для банків.

45. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №520/1636/19 та від 29.07.2020 у справі №640/13564/19.

46. В обґрунтування своєї позиції Національний банк зазначив, що протягом періоду з 27.11.2017 до 17.04.2018 юридичною особою - клієнтом банку ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» на підставі укладеного з ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» договору №863/1 на послуги з інкасації від 01.09.2017 року безготівкові кошти на загальну суму 494 864 077, 27 грн. (99,59 % всіх видаткових фінансових операцій з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в банку).

Згідно з умовами договору №863/1 ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» власними силами та засобами в зазначені дні та години надає ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» послуги з інкасації (проводить збирання та доставку готівки) з каси ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» до підрозділів ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» та у зворотному напрямку за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору №863/1 від 01.09.2017. Також, ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» зобов`язується здійснювати перерахування інкасованої виручки і забезпечувати її своєчасний переказ, наступного після інкасації робочого дня на поточний рахунок ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «ВІЕС БАНК».

У спірному рішенні відповідач зазначив, що у заявці на інкасацію від 01.09.2017 року на послуги з інкасації наявна інформація про три відділення ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» та у реєстрах кредитних договорів за 04.01.2018, 09.01.2018 року, 10.01.2018, 12.01.2018, 15.01.2018 та 16.01.2018 року зазначена інформація щодо трьох відділень, а саме: Відділення №1, Відділення №2 та Відділення №3. Водночас, відповідно до даних, наявних у банку, зокрема анкети клієнта - юридичної особи - резидента, інформації з опитувального листа юридичної особи від 20.11.2017, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, даних з Державного реєстру фінансових установ, відокремлені підрозділи (філії, представництва тощо) у ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» відсутні.

Крім того, Комітетом щодо ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» виявлено ознаки, які можуть свідчити про здійснення ним фінансових операцій, що містять ознаки фіктивності, зокрема:

місцезнаходження клієнта є адресою, яка є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб (за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, зареєстровано 249 юридичних осіб) ;

часті зміни в установчих документах клієнта, зокрема, пов`язані зі зміною його керівників (з 14.04.2015 року до моменту відкриття першого рахунку в банку (10.11.2017 року) тричі відбувалась зміна керівника);

зміна керівника та кінцевого бенефіціарного власника перед відкриттям рахунку в банку;

у штаті клієнта працює одна особа;

керівником та кінцевим бенефіціарним власником клієнта є одна й та сама особа;

обіг грошових коштів за рахунками клієнта складає мільйони гривень;

91 % всіх фінансових операцій за кредитом рахунку ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» № НОМЕР_4 було проведено на підставі договорів відступлення права вимоги (без ПДВ);

керівник клієнта є одночасно засновником та кінцевим бенефіціарним власником/керівником ще у трьох компаніях - ТОВ «КРЕДО ГРУП», ТОВ «ПАРКІНГ КОМ» та ТОВ «АВТОПАРКСЕРВІС-14».

Крім того, у спірному рішенні також зазначено, що протягом періоду з 31.10.2017 по 14.06.2018 клієнтами позивача, а саме ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» з рахунку № НОМЕР_5 та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» з рахунку № НОМЕР_6 перераховано 411 030 640, 00 грн. згідно договорів на послуги з інкасації, а саме:

у період з 31.10.2017 по 14.06.2018 (включно) з рахунку ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» № НОМЕР_5 списано 215 070 640, 00 грн на рахунок № НОМЕР_7 , відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», як переказ власних грошових коштів згідно з заявкою на підкріплення каси згідно з договорами інкасації, зокрема типовим договором у на послуги з інкасації від 25.09.2017 №ТІ-99/а та типовим договором від 02.08.2018 №ТІ-88/а на загальну суму 215 070 640, 00 грн;

згідно з договором від 25.09.2017 №ТІ-99/а наявна інформація про чотири відділення ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», однак на офіційному сайті Нацкомфінпослуг наявна інформація про відокремлені підрозділи ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», які створені 10.10.2017 та 23.11.2017, тобто пізніше ніж дата укладання договору №ТІ-99/а;

у період з 24.04.2018 по 22.05.2018 (включно) з рахунку ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_6 списано 118 010 000, 00 грн на рахунки № НОМЕР_8 та № НОМЕР_8 , відкриті в АБ «Укргазбанк», як перерахування коштів на послуги інкасації за договорами №30 від 04.04.2018 та №30 від 27.04.2018 (без ПДВ);

у період з 07.03.2018 по 02.05.2018 (включно) з рахунку ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_6 списано 77 950 000, 00 грн на рахунок № НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН», як перерахування коштів на послуги з інкасації за договором від 01.03.2018 №916/і (без ПДВ).

Також інспекційною групою було встановлено, що кошти, які в подальшому перераховувались ТОВ «АВІС-ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» згідно з договорами інкасації, в основному (близько 83 %) надходили з рахунку № НОМЕР_10 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛІТЕХСІСТЕМС», відкритого в банку, а саме: на рахунок ТОВ «АВІС -ІНВЕСТМЕНТС», відкритий в банку, у сумі 72 927 923, 22 грн за період з 23.03.2018 по 21.06.2018 та рахунок ТОВ «АЙУР ФІНАНС», відкритий у банку, у сумі 268 523 000, 00 грн за період з 28.03.2018 по 27.06.2018 на підставі договорів купівлі - продажу цінних паперів.

На момент проведення банком фінансових операцій на підставі договорів купівлі - продажу цінних паперів, емітентами за якими, зокрема, виступало ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» у відкритих джерелах була наявна інформація про анулювання всіх ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування, та виключення ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» з реєстру фінансових установ на провадження страхової діяльності.

Інспекційною групою встановлено невідповідність вхідних та вихідних платежів за рахунками ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС»; здійснення за рахунками ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» фінансових операцій на мільйони гривень, наявність головного офісу та відокремлених підрозділів за відсутності трудових ресурсів; відсутність фінансових операцій за рахунком ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_6 з перерахування інкасованої виручки за відповідні періоди.

47. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що наведені вище висновки Комітету з питань нагляду НБУ не містять жодної інформації та обґрунтування яким чином наведені фінансові операції клієнтів Банку спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів Банку.

48. Таким, чином за встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що зазначені вище фінансові операції свідчать про ризикову діяльність ПАТ КБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», також з огляду й на те, що вказані операції є такими, що не заборонені чинним законодавством.

49. У справі, яка розглядається суди встановили, що ТОВ «ФК «КРЕДО - ІНВЕСТ» це фінансова компанія, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, із зареєстрованим та сплаченим капіталом у розмірі 5 050 000, 00 грн, з низкою ліцензій, виданих Нацкомфінпослуг, які станом на час відкриття рахунку та проведення операцій не були скасованими чи відкликаними.

50. Крім того, суди встановили, що ТОВ «ФК «КРЕДО - ІНВЕСТ», ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» було надано банку документальні підтвердження джерела походження коштів, а саме копії договорів із відступлення права вимоги та купівлі - продажу цінних паперів, що були підставою для зарахування коштів на рахунок клієнта банку. Вказані договори перевірялись позивачем у відкритих джерелах, у яких не містилось інформації про визнання недійсними зазначених угод. Крім того, позивачем у відкритих джерелах здійснювалась перевірка ціни акцій ПрАТ СК «ЗДОРОВО» на момент проведення торгів, яка відповідала ціні, зазначеній у договорах купівлі - продажу акцій.

51. За встановлених у справі обставин колегія суддів вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій про те, що в діях позивача не вбачається здійснення фінансових операцій, які б підпадали під ознаки здійснення банком ризикової діяльності, оскільки послуги з інкасації надавались ПАТ «БАНК ЮНІСОН», АТ «ТАСКОМБАНК», АБ «Укргазбанк», тобто вказані фінансові операції у вигляді виплати фізичним особам фінансовими установами грошових коштів у готівковій формі не вчинялися позивачем.

52. До того ж, відповідно до пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на банківському рахунку.

53. Таким чином, оскільки порядок розрахунків клієнт обирає самостійно, банк не може втручатись у таку діяльність та без вагомих підстав відмовляти у проведенні відповідних операцій.

54. При цьому, жодним законодавчим актом України не передбачене право НБУ визнавати будь-який договір недійсним або встановлювати факт, чи був він укладений чи ні, оскільки здійснення правосуддя - це виключна компетенція судової влади України.

55. Таким чином, усі висновки НБУ щодо досліджених ним договорів не можуть прийматись до уваги, оскільки такі договори вважаються правомірними до моменту визнання їх недійсними в судовому порядку.

56. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону 1702-VII система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного.

57. Суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки. У свою чергу НБУ є суб`єктом державного фінансового моніторингу.

58. Згідно з положеннями частини другої статті 14 Закону № 1702-VII суб`єкти державного фінансового моніторингу в межах їх повноважень зобов`язані: здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних; вимагати від суб`єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом.

59. Частиною третьою статті 6 Закону № 1702-VII передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю, під час проведення ними фінансових операцій, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.

60. Згідно з вимогами частин першої та другої статті 9 Закону № 1702-VII суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції. Додаткові дані для вивчення клієнта також можуть бути одержані від клієнта, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Зазначені у частині першій цієї статті документи мають бути чинними на момент їх подання та включати всі необхідні дані для ідентифікації.

61. Ідентифікація клієнта здійснюється до/або під час встановлення ділових відносин, укладення правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

З метою ідентифікації резидентів суб`єкти первинного фінансового моніторингу юридичної особи встановлюють повне найменування, місцезнаходження; з`ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про кінцевих вигодоодержувачів юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку (частина десята та пункт 3 частини одинадцятої статті 9 Закону № 1702-VII).

62. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що закон чітко встановлює порядок та межі проведення ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку, підстави та умови проведення додаткового фінансового моніторингу банківських операцій.

63. У справі, яка розглядається суди встановили, що ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» здійснив ідентифікацію юридичних осіб - ТОВ «ФК «КРЕДО - ІНВЕСТ», ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС», у спосіб визначений Законом № 1702-VII. Натомість НБУ в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме норми цього закону порушив банк.

64. Таким чином, суди попередніх інстанцій, перевіряючи чи прийняте оспорюване рішення НБУ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, встановили те, що висновки Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ не містять жодної інформації та обґрунтування яким чином наведені вище фінансові операції клієнтів позивача спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», оскільки такі операції є такими, що не заборонені чинним законодавством.

65. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в повній мірі, належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства України вчиняв необхідні дії та заходи стосовно вчасного виявлення операцій, які підпадають під ознаки фінансового моніторингу, здійснював вивчення клієнтів, аналіз фінансових операцій. А НБУ не наведено, які саме заходи мав вжити позивач з посиланням на конкретну норму законодавства.

66. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи НБУ щодо наявності в певних договорах, укладених між позивачам та його клієнтами ознак фіктивності, оскільки жодним законодавчим актом України не передбачене право НБУ визнавати будь-який договір недійсним або встановлювати факт, чи був він укладений чи ні, оскільки такі договори вважаються правомірними до моменту визнання їх недійсними в судовому порядку.

67. Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на здійснення позивачем ризикової діяльності, з огляду на те, що клієнти банку за даними Єдиного державного реєстру судових рішень фігурують у кримінальних провадженнях, оскільки вказане не доводить того, що клієнтами банку (їх посадовими особами) було вчинено кримінальне правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні вироки щодо цих осіб.

68. Згідно із статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

69. У зв`язку з наведеним, окрему увагу в даній справі колегія суддів вважає за необхідне приділити питанню «якості закону».

70. Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

71. У рішенні у справі «Вєренцов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку або бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія.

72. Відповідно до параграфів 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Корецький та інші проти України» вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містила вимогу щодо якості закону. Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства, яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки, значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.

73. У свою чергу, в рішенні від 28.10.2008 у справі «Солдатенко проти України» (заява №2440/07, пункт 111) Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що вимагати від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

74. Колегія суддів наголошує на тому, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ризикова діяльність», а ознаки ризикової діяльності, визначені в пункті 3.3. глави 3 розділу І Положення №346, мають нечіткий та загальний характер й не містять об`єктивних критеріїв, тобто не відповідають вимогам «якості закону» та юридичної визначеності як складових принципу верховенства права, що не дозволяє банкам відокремлювати правомірну поведінку від протиправної та передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

75. Натомість, відсутність у законодавстві чітких ознак «ризикова діяльність» створює для банків небезпечну правову невизначеність, коли банк не може заздалегідь встановити, чи є відповідна діяльність забороненою, чи повинен банк заздалегідь припинити її здійснення та заборонити її клієнтам. З іншого боку, така правова невизначеність невиправдано розширює підстави для НБУ для застосування заходів впливу до банків за будь-яку правомірну дію виключно на підставі суб`єктивних суджень.

76. При цьому в пункті 3.3. глави 3 розділу І Положення № 346 наводяться примірні, а не конкретні ознаки діяльності, які, як визначено, лише «можуть бути» ризиковими. Більшість ознак - це загальний опис фінансових операцій банків та їх клієнтів без вказівки на конкретні фактори/критерії, що можуть свідчити про створення такими операціями надзвичайних та неприйнятних ризиків, загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

77. З урахуванням наведеного, оскільки НБУ не наведено чітких критеріїв, за якими було зроблено висновок про ризикову діяльність ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» з наведенням конкретних правових норм, на підставі яких можна встановити, що здійснені клієнтами банку фінансові операції перераховані вище є ризиковою діяльністю банка, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недотримання НБУ, як суб`єктом владних повноважень, під час реалізації наглядових повноважень одного з обов`язкових складових принципу верховенства права - правової визначеності, оскільки в рішенні про застосування штрафних санкцій до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» він не навів чітких ознак ризикової діяльності банку, які можуть завдати шкоду інтересам клієнтів та кредиторам банку, не довів наявність таких ознак у діях банку.

78. Враховуючи те, що судом встановлено відсутність в діях позивача порушень у сфері фінансового моніторингу та ознак здійснення ризикової діяльності, й до того ж відповідачем не доведено, що діяльність банку загрожувала інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення НБУ від 03.06.2019 №215/БТ «Про накладення штрафу на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК».

79. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

80. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

81. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних рішення та постанови і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи відповідача відхилено.

82. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду від 17.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №640/10798/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик