У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовжити граничний процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обережною відповідальністю "Енергум" про стягнення 2 655 825,51 грн. боргу за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0179-02024 від 06.05.2019. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг з передачі електричної енергії.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи у відзиві про те, що акти приймання-передачі послуг з серпня 2019 року по квітень 2020 року повністю ним оплачені. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем неправомірно застосовано тарифи за липень 2019 року та серпень 2019 року, у зв`язку з чим наголошував на необхідності зарахування переплати у розмірі 1 939 285,60 грн. в якості оплати наступних розрахункових періодів на підставі абз. 4 п. 6.7 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0179-02024 від 06.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі №910/9200/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов; призначено по справі підготовче засідання на 03.08.2020.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 відкладено підготовче засідання по справі №910/9200/20 на 14.09.2020; визначено сторонам строки на подання відповіді на відзив та заперечень на відповідь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 провадження у справі №910/9200/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обережною відповідальністю "Енергум" про стягнення 2 655 825,51 грн. закрито на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору. Крім того, вказаною ухвалою суду повернуто Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 39 837,38 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1546 від 18.06.2020. Оригінал платіжного доручення №1546 від 18.06.2020 залишено в матеріалах справи №910/9200/20.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/9200/20; ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/9200/20 скасовано; справу №910/9200/20 направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 прийнято справу №910/9200/20 до свого провадження; вирішено почати розгляд справи №910/9200/20 спочатку; підготовче засідання призначено на 15.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 зупинено провадження у справі №910/9200/20 до завершення розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трифановка Енерджі", Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №640/12695/19.

04.02.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про поновлення провадження у даній справі, у зв`язку з винесенням Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови від 14.12.2020 у справі №640/12695/19 за результатами розгляду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трифановка Енерджі", Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 зупинено провадження у справі №910/9200/20 до завершення розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трифановка Енерджі", Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №640/12695/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 поновлено провадження у справі №910/9200/20 та підготовче засідання у справі призначено на 23.02.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 закрито підготовче провадження, встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2021.

18.03.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/12695/19.

Вказане клопотання мотивоване тим, що розгляд даної справи неможливий до розгляду справи №640/12695/19, оскільки в межах вказаної справи вирішується питання законності та обґрунтованості постанов НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та від 12.07.2019 №1411, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок наданих послуг з передачі електричної енергії згідно Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0179-02024 від 06.05.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9200/20 зупинено провадження у справі №910/9200/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" про стягнення 2 655 825,51 грн. до набуття статусу остаточного судового рішення у справі №640/12695/19.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи направлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду справи №640/12695/19 на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, то у такій справі відсутнє судове рішення про вирішення спору по суті, яке набрало законної сили, що є підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №640/12695/19. Враховуючи наявність станом на сьогоднішній день обставин, які мали місце під час постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 (першого зупинення провадження у даній справі), суд першої інстанції, будучи послідовним, вбачав за необхідне зупинити провадження у даній справі до набуття статусу остаточним судового рішення у справі №640/12695/19.

Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі щодо наявності обумовлених п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України обов`язкових підстав для зупинення провадження у даній справі - обґрунтованими з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 12 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про зупинення провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

При цьому, судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи встановлено, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 судом першої інстанції обгрунтовано та вірно було встановлено, що справи №640/12695/19 та №910/9200/20 є пов`язаними та у даній справі суд першої інстанції позбавлений можливості встановити обставини щодо визнання протиправними постанов НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та від 12.07.2019 №1411, оскільки такий спір непідвідомчий господарському суду та дані обставини є предметом перевірки в межах справи №640/12695/19.

Вказаною ухвалою провадження у справі зупинялось до завершення розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трифановка Енерджі", Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №640/12695/19.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №640/12695/19 касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трифановка Енерджі", Державного підприємства "Гарантований покупець" задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 скасовано; справу №640/12695/19 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Наведене стало підставою для поновлення провадження у даній справі.

При цьому, враховуючи направлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду справи №640/12695/19 на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, то у такій справі відсутнє судове рішення про вирішення спору по суті, яке набрало законної сили, що є підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №640/12695/19.

Доводи скаржника в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної ухвали про те, що позивачем правомірно виставлено відповідачу рахунок із застосуванням відповідних тарифів, а факт розгляду справи № 640/12695/19 не звільняв позивача від обов`язку сплачувати вартість послуг за договором - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки стосується суі спірних правовідносин учасників спору, що не входить до предмету дослідження на стадії розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.

Доводи скаржника про те, що у випадку ухвалення рішення у справі № 640/12695/19 не позбавляє права учасників відповідного провадження звернутися з відповідними заявами про перегляд рішення у даній справі за новоявленими обставинами, а необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків розгляду спору - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки стосується реалізації учасниками спору своїх процесуальних прав, що не може ставитись в залежність від будь-яких умов.

При цьому, встановлення правомірності або неправомірності тарифів, затверджених постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та від 12.07.2019 №1411, впливатиме і на правовідносини учасників спору в контексті належного їм майна - грошових коштів, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

З огляду на викладене, з метою правильного вирішення спору і попередження необґрунтованого втручання у права учасників справи на грошові кошти, суд першої інстанції обгрунтовано зупинив провадження у справі. При цьому, відповідно, зупинено перебіг і процесуальних строків у справі, зокрема і строків розгляду, що спростовує доводи скаржника в частині порушення відповідних строків розгляду спору.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки обставин, які мали місце під час постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 (першого зупинення провадження у даній справі) - не усунені, спір про визнання протиправними постанов НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та від 12.07.2019 №1411 - не вирішено в межах справи №640/12695/19, і остаточне судове рішення у даній справі не ухвалено в порядку адміністративного судочинства, а тому наявні обумовлені п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України підстави для зупинення провадження у даній справі.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України,, обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати:

1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначив, що справи №640/12695/19 та №910/9200/20 є пов`язаними, оскільки у даній справі заявлені вимоги про стягнення заборгованості, яка сформована на підставі тарифів, затверджених постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та від 12.07.2019 №1411, і неможливість розгляду спору у справі № 910/9200/20 обумовлюється розглядом справи № 640/12695/19, в якій предметом спору виступають зазначені постанови НКРЕКП, і господарському суду непідвідомчий відповідний спір стосовно регулювання відповідних тарифів, що в сукупності встановлює обов`язок суду зупинити провадження у справі № 910/9200/20 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано постановив оскаржувану ухвалу, виконавши покладений на нього процесуальним законом відповідний обов`язок зупинення провадження у справі на відповідній законодавчо встановленій підставі. Таким чином, висновки суду першої інстанції у цій частині зроблені з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а обставини для зупинення провадження у справі № 910/9200/20 - є доведеними та вірно встановленими судом першої інстанції, а висновки суду першої інстанції в оскаржуваній справі відповідають обставинам справи, що в сукупності виключає обумовлені п.1-3 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідне зупинення провадження з підстави, обумовленої п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України було здійснено судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті (згідно протоколу судового засідання від 18.03.2021), тобто, здійснено з порушенням ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказане порушення процесуального права не призвело до постановлення помилкової ухвали, оскільки матеріалами справи підтверджується сукупність обумовлених законом підстав для зупинення провадження у справі і наявність у суду першої інстанції саме обов`язку такого зупинення в силу п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, що в сукупності виключає обумовлені п.4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277, 280 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9200/20 - відсутні за наведених скаржником доводів.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за оскарження ухвали суд першої інстанції покладається на скаржника з огляду на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9200/20 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 910/9200/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго".

4. Матеріали справи № 910/9200/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська