ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року

м.Суми

Справа №592/813/21

Номер провадження 22-ц/816/920/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Князєва В.Б. у м. Суми, повний текст якого складено 09 квітня 2021 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину,

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 половину вартості понесених нею витрат на лікування, реабілітацію, медичне обслуговування їх спільного сина ОСОБА_3 , на загальну суму 102461 грн 45 коп.

Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 травня 2019 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі ј частини від усіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Дитина за станом здоров`я є інвалідом та потребує тривалого лікування, збалансованого та повноцінного харчування з дотриманням дієти, реабілітації у вигляді постійних курсів масажу, лікувальної фізкультури, гідрокінезотерапії, плавання, апітерапії, механотерапії, ерготерапії та медикаментозного лікування.

Посилаючись на те, що нею за період з 2018 року по 2020 рік на лікування та реабілітацію були понесені витрати на загальну суму 204922 грн 90 коп., а відповідач в добровільному порядку не бере участі у додаткових витратах та не цікавиться лікуванням сина, вважає, що є підстави для стягнення з нього половини вартості понесених нею витрат.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 102083 грн 39 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1020 грн 83коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не обґрунтовано на доказах необхідність проведення лікування та реабілітаційних заходів саме у Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавець, у медичному центрі Берсєнєва м. Київ та реабілітаційному іпоцентрі «Росток Життя» м. Харків, а тому, на переконання відповідача, вимоги про стягнення з нього половини вартості понесених позивачем витрат є необґрунтованими.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з нього витрати на оплату послуг з тимчасового розміщення позивача, оскільки матеріали справи не містять достатніх обґрунтувань необхідності винаймати позивачем саме цього житлового приміщення та саме у ФОП ОСОБА_4 . Позивачем не надано також доказів на підтвердження неможливості перебування її на території реабілітаційних закладів з дитиною.

Відповідач не погоджується також і з вимогами про стягнення з нього витрат, понесених позивачем на проїзд, а надані позивачем проїзні документи безпідставно були враховані судом першої інстанції, оскільки позовна заява не містить обґрунтувань необхідності супроводження дитини іншими особами крім позивача, проїзду в купе, а не в плацкарті.

На переконання відповідача, позивач мала обґрунтувати необхідність проведення обстеження дитини та проведення досліджень у медичних діагностичних центрах, а не в державних клініках м. Суми.

Посилається і на те, що понесені позивачем витрати на щоденне харчування дитини, придбання підгузків, столика та інших дитячих речей, не є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України.

Звертає увагу і на те, що позивач на лікування їх спільного сина отримувала благодійну допомогу, а тому сума позовних вимог повинна бути зменшена.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просила відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, правильно застосовані норми матеріального права та процесуального права, судом з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору та надана належна оцінка всім наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народився син ОСОБА_5 .

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1, а.с.9-12).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 серпня 2019 року, яке постановою Сумського апеляційного суду залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на користь ОСОБА_2 протягом всього часу проживання з дитиною інвалідністю та опікування нею, незалежно від її матеріального становища (т.1, а.с. 13-15, 16-20).

Малолітній син сторін ОСОБА_3 , який є дитиною-інвалідом до 18 років, зареєстрований та проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні (т.1, а.с. 27, 31).

Відповідно до наданої медичної документації, малолітньому ОСОБА_3 встановлено ряд захворювань, а саме дитячий церебральний параліч, статичний тетрапарез, стійкі тяжкі рухові порушення, а також рекомендовано курс реабілітаційного лікування в умовах СОЦСРДІ та зазначено, що дитина потребує постійного догляду матері та не здатна до самообслуговування (т. 1, а.с.30).

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2038 вбачається, що ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікування з 21 лютого 2017 року по 06 квітня 2017 року (т., а.с.32-33) та з 26 квітня 2017 року по 03 травня 2017 року (т.1, а.с.34-35).

29 травня 2017 року та 19 липня 2017 року дитячим неврологом надані консультативні висновки та призначено медикаментозне лікування малолітньому ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 37,42), що підтверджується листками поточних спостережень (т. 1, 38-40, 43-44).

Згідно витягу з протоколу № 227 засідання ЛКК від 15 грудня 2017 року дитині ОСОБА_6 видана довідка № 2757 щодо курсу реабілітаційного лікування в умовах СОЦСРДУ дитині-інваліду (т. 1, а.с.45).

З медичних карток стаціонарного хворого від 12 вересня 2017 року та 13 жовтня 2017 року, вбачається що ОСОБА_6 перебував на лікуванні в Сумській міській дитячій клінічній лікарні ім. Святої Зінаїди та йому було призначено медикаментозне лікування (т.1, а.с. 46-47).

Виписками з історії хвороби ОСОБА_3 підтверджується проходження дитиною інтенсивної терапії в Міжнародній клініці відновного лікування Козявкіна м. Трускавець, а саме:

з 30 квітня 2018 року по 11 травня 2018 року - 1-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т.1, а.с.79-82), під час якого були понесені витрати: на послуги з тимчасового розміщення в сумі 3738 грн (т1, а.с 83); на лікування 700 грн (т.1, а.с.84) та 10753 грн (т. 1, а.с. 85); на проїзд 125,28 грн, 230,57 грн, 230,57 грн, 125,28 грн, 445,69 грн, 445,69 грн, 232,85 грн, 232,85 грн. (т. 1, а.с. 86-89), що разом становить 17259 грн 78 коп;

з 20 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року - 2-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т. 1, а.с.90-91), під час якого понесені витрати: на лікування 11940 грн (т. 1, а.с. 92); послуги з тимчасового розміщення в сумі 4272 грн (т. 1, а.с 93); на проїзд 647,74 грн, 647,74 грн, 258,16 грн, 258,16 грн (т. 1, а.с. 94-95), що разом становить 18023 грн. 80 коп.;

з 15 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року - 3-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т.1, а.с.96-97), під час якого понесені витрати: на послуги з тимчасового розміщення в сумі 2507 грн (т. 1, а.с. 98); на лікування 6940 грн (т. 1, а.с. 99) та 6000 грн( т.1, а.с. 100); на проїзд 437 грн 12 коп., 782 грн 26 коп., 851 грн 00 коп., 476 грн 49 коп. (т.1, а.с. 101-102), що разом становить 17993 грн 87 коп.;

з 08 липня 2019 року по 19 липня 2019 року - 4-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т. 1, а.с.103-104), під час якого були понесені витрати: на послуги з тимчасового розміщення в сумі 2760 грн (т. 1, а.с. 105); на проїзд 371 грн 80 коп., 371 грн 80 коп., 301 грн 87 коп., 371 грн 80 коп., 887 грн 71 коп., 887 грн 71 коп., (т. 1, а.с. 106-108), що разом становить 5952 грн 69 коп.;

з 30 вересня 2019 по 11 жовтня 2019 року - 5-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т. 1, а.с.109-110), під час якого були понесені витрати: на медичні послуги 389 грн 50 коп. (т. 1, а.с. 112) та 8000 грн (т.1, а.с. 113,134); послуги з тимчасового розміщення в сумі 3306 грн (а.с. 113) грн.; на проїзд 348 грн 75 коп., 348 грн 75 коп., 222 грн. 05 коп., 288 грн 75 коп. 402 грн 41 коп., 712 грн 84 коп. (т. 1, а.с. 114-116), що разом становить 14019 грн 05 коп.;

з 20 липня 2020 року по 31 липня 2020 року - 6-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т.1, а.с.117-119), під час якого були понесені витрати: на послуги з тимчасового розміщення в сумі 3000 грн (т.1, а.с. 121) грн.; на проїзд 965 грн 38 коп., 965 грн 38 коп., 884 грн 19 коп., 884 грн 19 коп. (т. 1, а.с. 122-123), що разом становить 6699 грн 14 коп.;

з 28 вересня 2020 року по 09 жовтня 2020 року - 7-й курс інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (т.1, а.с.124-125), під час якого були понесені витрати: на послуги з тимчасового розміщення в сумі 2750 грн ( т. 1, а.с. 126-127); на проїзд 484 грн 90 коп., 331 грн 68 коп., 484 грн 90 коп., 331 грн 68 коп, 460 грн 02 коп., 798 грн 07 коп., 798 грн 07 коп., 460 грн 02 коп. (т. 1, а.с. 128-131); на лікування 1880 грн (т. 1, а.с. 133), що разом становить 8779 грн 34 коп.

Крім того, з 17 вересня 2018 року по 21 вересня 2018 року та з 25 березня 2019 року по 29 березня 2019 року син сторін ОСОБА_3 проходив курс амбулаторного лікування в медичному закладі м. Києва (т. 1, а.с.135), в зв`язку з чим ОСОБА_2 понесла витрати на проїзд на загальну суму 2456 грн 70 коп. (т. 1, а.с. 136-137, 141-142).

Міжнародною реабілітаційною клінікою ОСОБА_7 після проходження ОСОБА_3 курсів інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації за системою проф. Козявкіна, було рекомендовано, в тому числі, курси іпотерапії, масажу, кінезіотерапії, парафінотерапії, що були проведені дитині в центрі «Росток жизни», що підтверджується виписками прийому-передачі виконаних робіт від 25 серпня 2020 року та 04 грудня 2020 року, загальна вартість яких становить 50400 грн (т. 1, а.с. 143, 145). Також позивачем понесені витрати на проїзд на загальну суму 1539 грн 74 коп. (т. 1, а.с. 144, 190-191).

За проведені ОСОБА_3 клінічні дослідження в період з 2018-2020 роки ОСОБА_2 були понесені витрати на загальну суму 1817 грн (т.1, а.с. 192-197, 198-199, 200, 201-205, 206, 209, 207-208).

Також на придбання медикаментів, спеціального харчування, підгузків, спеціальних меблів та медичного приладдя для ОСОБА_3 позивачем були понесені витрати на загальну суму 59225 грн 66 коп. (т. 1, а.с.146-189, 211-221, 222-228).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, позивачем надані докази понесення нею додаткових витрат на дитину, які обумовлені особливими обставинами, а саме тяжкою хворобою дитини, участь в яких зобов`язаний брати батько ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно із ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За змістом ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі N 6-1489цс17.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, спільний син сторін з народження має тяжкі захворювання та потребує постійного лікування та реабілітації. Лікування дитини (необхідність такого та обов`язок батьків з цього приводу) розглядається, як підстава для стягнення додаткових витрат на дитину в розумінні положень ст. 185 СК України, оскільки викликані особливими обставинами (хворобою). Витрати на лікування дитини позивач підтвердила медичною документацією та квитанціями.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість позивачем необхідності проведення лікування сина саме у вищезазначених медичних закладах, то їх колегія суддів вважає безпідставними, оскільки право вибору виду реабілітації і реабілітаційного закладу гарантовано особам з інвалідністю приписами ст. 31 Закону України про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Позивач, обираючи медичні заклади для проведення призначеної реабілітації, діяла виключно в інтересах малолітнього сина, чого відповідачем на доказах спростовано не було.

Усупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в м. Суми існують медичні заклади, які спеціалізуються на проведені реабілітації дітей з церебральним паралічем.

Стосовно понесених позивачем витрат за проживання під час проведення лікування сина, то відповідачем не обґрунтовано на доказах безпідставність їх понесення, зокрема те, що в закладах, де проходив лікування та реабілітацію його син, є можливість безкоштовного проживання пацієнтів та осіб, які їх супроводжують. Як за станом здоров`я, так і за віком, присутність батьків при проведенні лікування була обов`язковою.

Колегія суддів погоджується також із висновком суду щодо стягнення з відповідача повної вартості проїзду дитини до лікувальних закладів м. Києва, м. Харків та м. Трускавець з супроводжуючими особами та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом 2.28 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року №1196 передбачено, що діти до 14 років допускаються до перевезення в пасажирських поїздах тільки в супроводі дорослих.

Так дійсно з наданих проїзних документів слідує, що в деяких поїздках крім позивача, дитину супроводжували або один з батьків ОСОБА_2 , або її сестра. Проте, їх присутність була обумовлена виключно неможливістю позивача самостійно доставити сина до лікувального закладу з огляду на його вік та стан його здоров`я, так як батько дитини такої допомоги ОСОБА_2 не надає.

Колегія суддів вважає непереконливими також посилання відповідача, як на підставу відмови у стягненні понесених позивачем витрат на проведення досліджень ОСОБА_3 , на необґрунтованість ОСОБА_2 необхідності проведення цих досліджень саме у приватних діагностичних центрах м. Суми та м. Харкова. Зокрема, понесення таких витрат позивач підтвердила належними та допустими доказами, у свою чергу відповідач не довів проведення таких досліджень в державних клініках м. Суми та він взагалі не спростовує необхідність проведення таких досліджень його сину.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що понесені позивачем витрати на харчування та меблів для дитини не є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, то вини підлягають відхиленню, оскільки їх придбання було обумовлено саме тяжкою хворобою дитини.

Доказів на підтвердження своїх доводів про отримання позивачем благодійної допомоги та проведення лікування дитини за ці кошти, відповідачем надано не було, клопотань про їх витребування ним також не заявлялося.

Таким чином, встановивши вказані обставини, які підтверджено належними та допустимими доказами, керуючись наведеною нормою права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач понесла фактичні додаткові витрати у сумі 204166 грн 77 коп., а тому з огляду на положення статей 141, 180, 185 СК України половини цих витрат підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідно дост. 375 ЦПК Україниапеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення місцевогосуду вмежах доводівта вимогапеляційної скарги,колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення,рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І.Криворотенко