справа № 208/6994/20

№ провадження 2/208/801/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.07.2014 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим станом на 20.09.2020 рік утворилась заборгованість в розмірі 48 910,12 грн., яка складається з:

32 338,60 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 00,00 грн. за поточним тілом кредиту;

32 338,60 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

8 992,82 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит;

7 578,70 грн. нарахована пеня.

Тому просить стягнути заборгованість в розмірі 48 910,12 грн. та судові витрати в розмірі 2102,00 грн..

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в частині стягнення пені та відсотків у розмірі 16 571,52 грн.. Відповідач зазначає, що наразі має вкрай скрутне матеріальне становище, в зв`язку з втратою частково роботи із-за введених карантинних заходів Урядом. Відповідач розуміє, що повинен виконати взяті на себе зобов`язання за оформленим раніше кредитним договором, проте вважає, що сума позовної заяви розрахована не вірно і з порушеннями діючого законодавства в частині розрахунку і стягнення пені та комісій за певний період. Відповідач посилається на Закон України № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (СOVID-19)», в якому врегульоване питання виконання зобов`язань за споживчими кредитами; на Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (СOVID-19)», яким внесено зміни в регулювання процентної ставки за всіма кредитними договорами; на Закон України № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби СOVID-19», в якому зазначено, що позичальники звільняються від нарахування штрафів і пені за кредитами в період карантину та у 30-ти денний строк після його завершення. Отже, відповідач вважає, що з вищезазначених законодавчих норм вбачається, що з моменту введення в країні карантинних заходів, які й досі тривають (на час подання відзиву), нарахування банківськими установами неустойок, пені, штрафів, і інших санкцій є незаконними та таким, що не підлягають сплаті позичальником. Також, відповідач зазначає, що позивач не надав детального розрахунку за якими критеріями і за який період останнім були нараховані відсотки та пеню, а з запропонованого розрахунку у вигляді таблиці не зрозуміло за якою формулою відбувалось нарахування, незрозуміле походження деяких коефіцієнтів у вигляді відсоткових ставок та розміру тіла кредиту.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що обставини, на які посилається у своєму відзиві відповідач, а саме скрутне матеріальне становище, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При укладанні договору вся необхідна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту була доведена до відома позичальника у вигляді другого примірника договору. Щодо порядку нарахування відсотків на заборгованість за кредитним договором зазначив приклад розрахунку. Позивач також зазначив, що введення карантину, а також інших заходів щодо боротьби із поширенням короновірусної хвороби СOVID-19 на території України, не звільняє клієнта від обов`язків щодо обслуговування кредиту згідно з умовами договору. Також позивач посилається на виписку по рахунку, згідно якої відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання зо Договором, тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду 02 листопада 2020 року відкрито провадження по справі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.07.2014 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредиту. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, в зв`язку з чим станом на 20.09.2020 рік утворилась заборгованість в розмірі 48 910,12 грн., яка складається з:

32 338,60 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 00,00 грн. за поточним тілом кредиту;

32 338,60 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту;

8 992,82 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит;

7 578,70 грн. нарахована пеня.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані відповідачем та позивачем не надані докази того, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт, а також Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням викладеного вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитним коштами задоволенню не підлягають, врахувавши при цьому й ті обставини, що банк не заявляв позовних вимог до відповідача про стягнення процентів в розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, до позовної заяви додана довідка про умови кредитування та використання кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, що не є належним доказом, оскільки відсутні відомості про те, що вона є додатком до анкети-заяви.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, що відповідно до вимог статті 79 ЦПК України.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів банку, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку.

Виходячи з виписки по картковому рахунку позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та підтверджує користування відповідачем кредитними коштами та частково здійснював повернення кредитних коштів позивачу.

Тому, в порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надано.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно за ст.141 ЦПК України судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1389,81 грн. (2 102,00*32 338,60:48 910,12)

На підстав вищевикладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 553, 554, 610, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 141, 175, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 :

- 32 338 (тридцять дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 60 коп. заборгованість за тілом кредита;

- 1 389 (одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн. 81 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Усього: 33 728 (тридцять три тисячі сімсот двадцять вісім) грн. 41 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Похваліта С. М.