печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15663/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , особи, в інтересах якої подано скаргу, ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ч. 1 ст. 591 КПК України

у с т а н о в и в :

Адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - особи, щодо якого вирішується питання про екстрадицію, звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на наказ Міністерства юстиції України від 15.06.2020 № 1885/5 «Про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності».

Обґрунтовуючи скаргу, захисники зазначили, що вважають вказане рішення незаконним, оскільки наказ не відповідає вимогам статей 1, 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 1957 року, статей 573, 574, 590 КПК України. Відомості про інкриміновані ОСОБА_4 правопорушення суперечать даним, зазначеним в ордері на арешт, та висновкам прокуратури.

На думку ініціатора скарги, не проведена належним чином перевірка підстав видачі ОСОБА_4 від компетентних органів Російської Федерації не витребувані додаткові матеріали на підтвердження правомірності арешту та екстрадиції. З наданих стороною документів не вбачається причетність ОСОБА_4 до скоєних злочинів.

У зв`язку з цим сторона захисту просила вищезазначений наказ скасувати.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 наполягав на задоволенні скарги з підстав, які у ній наведені.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти скасування наказу Міністерства юстиції України, оскільки прокуратурою у повному обсязі проведена екстрадиційна перевірка, визначені законом підстави, які б перешкоджали видачі ОСОБА_4 , не встановлені.

Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані ними та додатково витребувані матеріали, дійшов висновку про таке.

Частиною 1 статті 589 КПК України визначений перелік підстав, за наявності яких приймається рішення про відмову у видачі особи іноземній державі.

Згідно з ч. 1 ст. 587 КПК змістом екстрадиційної перевірки є саме встановлення тих обставин, що можуть перешкоджати видачі особи.

Так, громадянку Російської Федерації ОСОБА_4 затримано 11.11.2018 працівниками Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України, яка відповідно до обліків Генерального секретаріату Інтерполу громадянка Російської Федерації розшукувалась з метою арешту та екстрадиції до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 159 КК РФ (шахрайство розкрадання чужого майна шляхом обману і зловживання довірою, вчиненого з використанням свого службового становища у великому розмірі).

13.11.2018 ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області клопотання Червоноградської місцевої прокуратури задоволено, до громадянки Російської Федерації ОСОБА_7 застосовано тимчасовий арешт строком до 40 діб (тобто до 19.12.2018).

Будучи опитаною, ОСОБА_4 пояснила, що є громадянкою Російської Федерації, про те, що перебуває у міжнародному розшуку їй не відомо; за отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не зверталась.

Міністерством юстиції України 13.12.2018 № 120663-12.1/3 проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_7 до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 159 КК РФ (шахрайство) доручено прокуратурі Львівської області.

18.12.2018 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від до ОСОБА_7 застосовано екстрадиційний арешт до 60 діб (тобто до 15.02.2019), яку в подальшому ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 28.12.2018 (за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 ) скасовано та останній обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 20 год. 00 хв. до 07 год.00 хв за адресою: АДРЕСА_1 (мотивуючи тим, що ОСОБА_4 14.12.2018 звернулась в Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області з заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).

10.01.2019 (відповідно до наказу ГУ ДМС України у Львівській області №6) ОСОБА_4 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

18.01.2019 законному представнику ОСОБА_4 вручено повідомлення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області №1 від 14.01.2019 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке цього ж дня нею оскаржено до Державної міграційної служби України.

22.02.2019 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_9 продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 21.04.2019, який в подальшому продовжувався ще на два місяці, а ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.06.2019 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на строк два місяці (оскільки відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК сукупний строк домашнього арешту не може становити більше 6 місяців). Строк дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків неодноразово продовжувався (востаннє ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 30.03.2020 до 30.05.2020). Водночас ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 26.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Львівської місцевої прокуратури №1 про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах застосованого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання для забезпечення видачі ОСОБА_4 ( ОСОБА_11 )

Упродовж зазначеного періоду у ході екстрадиційної перевірки, зокрема:

13.05.2019 рішенням №73-19 від ДМС України відхилено скаргу ОСОБА_4 на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання її біженцем або особою, яка потребує додатково захисту та 20.05.2019 направлено відповідне повідомлення.

Під час продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання стосовно останньої, зокрема 03.12.2019, адвокатом заявлено про намір оскаржити вищезазначене рішення ДМС України в судовому порядку. Відповідно задля проведення всебічної екстрадиційної перевірки прокурором встановлювались вказані обставини.

Отримавши вкотре інформацію міграційної служби про відсутність оскарження вказаного рішення ДМС 06.02.2020 складено висновок за результатами проведеної екстрадиційної перевірки, у ході якої встановлено наступне.

Запит російської сторони та інші документи про видачу ОСОБА_4 оформлені належним чином відповідно до вимог Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, якою врегульовані відносини між Україною та Російською Федерацією з питань екстрадиції

Відповідно до наданих російською стороною документів встановлено, що у провадженні Бійського міського суду Алтайського краю перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні в період з листопада 2013 по квітень 2015 злочину, передбаченого частиною 3 статті 159 (шахрайство, тобто розкрадання чужого майна шляхом обману і зловживання довірою, вчиненого з використанням свого службового становища у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації

Заступником прокурора міста Бійськ Алтайського краю 28.12.2015 затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі № 426592 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 159 Кримінального кодексу Російської Федерації. Вказана кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 29.12.2015 надійшла в Бійський міський суд Алтайського краю.

Постановою Бійського міського суду від 29.01.2016 ОСОБА_4 змінено міру запобіжного заходу на тримання під вартою та оголошено її розшук.

Постановою Бійського міського суду Алтайського краю від 26.07.2018 ОСОБА_4 оголошена в міжнародний розшук.

Злочин, передбачений частиною 3 статті 159 Кримінального кодексу Російської Федерації, відповідає злочину, передбаченому частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України, і є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад один рік.

При обранні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 адвокатом останньої неодноразово заявлялось про намір оскаржити вищезазначене рішення Державної міграційної служби України в судовому порядку, однак станом на 27.01.2020 у Департаменті юридичного забезпечення Державної міграційної служби України інформація про оскарження такого відсутня.

За обліками територіальних органів Державної міграційної служби України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань набуття громадянства України в установленому порядку не зверталася.

Компетентні органи України не проголошували остаточне рішення стосовно ОСОБА_4 у зв`язку із правопорушенням, за яке вимагається її видача та не ухвалювали рішення про непорушення чи припинення переслідування у зв`язку із цим самим правопорушенням.

Злочин, передбачений статтею 191 Кримінального кодексу України, не належить до військових і не носить політичного характеру та відповідно до положень статті 477 Кримінального процесуального кодексу України не порушується лише за заявою потерпілого.

Відповідно до даних Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.01.2020 до кримінальної відповідальності не притягалась, не знятої чи не погашеної судимості не мала.

У ході екстрадиційної перевірки відносно ОСОБА_4 , не встановлено обставин, що можуть перешкоджати її видачі компетентним органам Російської Федерації для забезпечення судового розгляду кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 159 Кримінального кодексу Російської Федерації.

Більше того, центральним органом (Міністерством юстиції) також неодноразово вживались заходи з метою встановлення факту оскарження рішення ДМС про відмову у наданні їй статусу біженця, після чого 05.06.2020 (надійшов в прокуратуру області 16.06.2020) Міністерством юстиції України відповідно до статей 1, 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року та статей 573, 574, 590 Кримінального процесуального кодексу України прийнято рішення про видачу ОСОБА_4 , з України до Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності та надано доручення прокуратурі Львівської області про його вручення у встановленому КПК порядку.

Водночас, вручити рішення ОСОБА_9 не представилось можливим у зв`язку з відсутністю її на території Львівської області.

01.12.2020 затримана на території Одеської області у зв`язку з розшуком компетентними органами іноземної держави

03.12.2020 ухвалою Київського районного суду міста Одеси стосовно останньої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (до 03.02.2021, строк дії якого на цей час продовжено).

03.12.2020 о 12 год. 47 хв. ОСОБА_12 особисто отримала рішення про її видачу з відповідним роз`ясненням права на його оскарження упродовж 10 днів з дня вручення (відповідно до ч.3 ст. 590 КПК України.

Відтак строк для його оскарження минув, рішення вступило в законну силу.

Водночас лише 11.03.2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства юстиції та ухвалою від 16.03.2021 у відкритті провадження у справі за адміністративними позовом відмовлено.

22.02.2021 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у прийнятті позовної заяви Дрокової до ДМС України про скасування рішення про видачу оформлене наказом №7319 від 13.05.2019 та зобов`язання розглянути питання щодо прийняття рішення про оформлення документів про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відмовлено (вказану ухвалу П`ятим апеляційним адміністративним судом 07.04.2021 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення).)

Вищевказані висновки ґрунтуються на матеріалах перевірки та відповідають вимогам закону.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо недоведеності участі ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, враховані положення ч.4 ст. 591 КПК, якою слідчий суддя позбавлений права досліджувати питання про винуватість, а також здійснювати перевірку законності процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

Відповідно до положень ст. 590 КПК України після вивчення матеріалів естрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або про відмову у видачі іноземній державі.

Досліджуючи питання, чи уповноваженим органом прийняте рішення про ОСОБА_4 , слідчий суддя приймає до уваги, що статтею 574 КПК центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції) є Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.

При цьому їх компетенція розмежовується у залежності від стадії кримінального провадження.

Зокрема, Міністерство юстиції України здійснює повноваження центрального органу щодо видачі підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.

Враховуючи, що провадження стосовно ОСОБА_4 здійснюється судом Російської Федерації, який і звернувся з запитом про надання міжнародної правової допомоги, центральним органом України, який уповноважений розглядати запит та вирішувати по суті питання екстрадиції, є Міністерство юстиції України.

Сукупність викладених фактів, їх правова оцінка дозволяють дійти висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.545, 574, 590, 591 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ч. 1 ст. 591 КПК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення».

Слідчий суддя ОСОБА_1