ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1500/19 Номер провадження 11-кп/814/614/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

заявника ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26 січня 2021 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою суду, заяву ОСОБА_7 про перегляд вироку Октябрського районного суду м. Полтава від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Мотивуючи прийняте рішення, суддя вказав, що не може вважатися нововиявленою та обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом в процесі розгляду справи, обставини, які б відповідали вимогам ст.549 КПК України та доводили неправильність вироку, заявник у поданій заяві не навів, а тому у задоволенні його заяви слід відмовити.

Також вказав на безпідставність доводів заявника щодо необхідності дослідження судом всього обсягу доказів, оскільки останні досліджувались у порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що був позбавлений права на захист під час досудового розслідування, оскільки був переконаний слідчим та прокурором, що захисник йому не потрібен, та в разі визнання ним вини, співпраці зі слідством, згодою на дослідження доказів у судовому засіданні в порядку ч.3 ст.349 КПК України, ОСОБА_7 може розраховувати на те, що не буде засуджений до покарання у виді позбавлення волі, а до більш м`якого покарання. Захисником ОСОБА_7 було забезпечено лише за годину до розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо нього.

З огляду на вищевказану розмову зі слідчим та прокурором зазначає, що формально поставився до розгляду справи щодо нього, зокрема, до участі захисника та роз`яснення йому наслідків дослідження доказів в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Вказує, що після постановлення вироку Октябрським районним судом м. Полтава від 13 травня 2019 року, яким його визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 71, 72 КК України у виді позбавленні волі на строк 2 (два) роки і 7 (сім) місяців, заявник зрозумів, що був введений в оману під час досудового розслідування і скористався правовою допомогою захисника, яким була подана апеляційна скарга на вказаний вирок. Апеляційний суд доводи апеляційної скарги захисника відхилив, мотивуючи рішення тим, що розгляд справи відбувся за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, а отже право на оскарження вироку є обмеженим. Вирок суду залишив без змін.

Також вказує, що на рішення суду захисником була подана касаційна скарга, проте у відкритті касаційного провадження за нею було відмовлено.

Додає, що особисто з касаційною скаргою не звертався, оскільки знаходився в установі попереднього ув`язнення та був доставлений для ознайомлення з матеріалами справи вже після ухвалення рішення про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зазначає, що підставою для звернення до суду із заявою про перегляд вироку Октябрського районного суду м. Полтава від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами стали виявлені захисником порушення та помилки, допущені при ухваленні вироку, які не були відомі йому та захиснику на час розгляду справи, адже ні обставини, ні докази на їх підтвердження в судовому порядку не досліджувались та не були їм відомі.

Стверджує, що оскільки під час досудового розслідування були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на існуванні яких наголошував захисник в суді першої інстанції, що можуть вплинути на висновки щодо обґрунтованості обвинувачення та доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, спрощена процедура дослідження доказів, передбачена ч.3 ст.349 КПК України навіть у разі повного визнання всіма учасниками судового провадження фактичних обставин справи не може бути застосована, докази в такому випадку мають досліджуватися судом в загальному порядку.

Також зазначає, що законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг доказів та порядок їх дослідження на підтвердження цих обставин.

Вказує, що згідно правової позиції Верховного Суду, вирок суду підлягає скасуванню, якщо є різниця між проголошеним та надрукованим змістом вироку. Так, при проголошенні вироку Октябрського районного суду м. Полтава від 13 травня 2019 року ОСОБА_7 присудили покарання у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі, а у надрукованому вироку вказано 2 роки 7 місяців позбавлення волі.

Звертає увагу на залишень судом без розгляду заявлених ним клопотань про обрання запобіжного заходу та притягнення до кримінальної відповідальності слідчого та прокурора, а також доводів захисника про недопустимість усіх існуючих у справі доказів, про що в оскаржуваній ухвалі не згадується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого та захисника в його інтересах на підтримку поданої скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляції, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що вона задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 13 травня 2019 року за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців. На підставі статей 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м.Полтави від 31 липня 2018 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 7 місяців.

Не погоджуючись із вказаним вироком суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 вже звертався до Полтавського апеляційного суду з апеляційною скаргою, яку ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року залишено без задоволення, а вказаний вирок без змін.

Ухвалою Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19.02.2020 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року щодо ОСОБА_7 та зазначено, що при постановленні оскаржуваного в апеляційному порядку вироку суд першої інстанції, впевнившись у добровільності позиції обвинуваченого та захисника, правильно визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, обмежившись лише допитом ОСОБА_7 та оголошенням характеризуючих його особу даних.

Фактично, не погоджуючись із рішеннями судових інстанцій, засуджений ОСОБА_7 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 13 травня 2019 року.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду про те, що заявлені ОСОБА_7 обставини не є нововиявленими, в розумінні ч.2 ст.459 КПК України, а фактично є доводами на обґрунтування неправильної оцінки судом зібраних доказів та в цілому незаконності вироку суду.

Так, відповідно до приписів ч. 3 ст.349КПК під час судового розгляду у першій інстанції суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається з журналу судового засідання від 13.05.2019 року та аудіозапису фіксування судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 від 13.05.2019 року обвинуваченому у присутності захисника було роз`яснено суть обвинувачення та, з огляду на наявний обсяг доказів, встановлений в порядку ст. 349 КПК України, роз`яснено наслідки скороченого порядку розгляду даного кримінального провадження, на що ОСОБА_7 висловив свою згоду та без будь-яких заперечень визнав свою вину у повному обсязі. Не заперечував проти дослідження доказів в порядку, передбаченому ст.349 КПК України і захисник. Заперечення щодо скороченого порядку розгляду справи інших учасників також відсутні.

Не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 459 КПК України і доводи ОСОБА_7 щодо порушення права на захист засудженого під час досудового розслідування, оскільки на момент розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 суд був ознайомлений з матеріалами справи, які містили відомості щодо моменту призначення захисника на стадії досудового розслідування.

Отже, доводи ОСОБА_7 щодо нероз`яснення йому наслідків розгляду кримінального провадження у порядку ст.349 КПК України та порушення права на захист, були досліджені судовими інстанціями при розгляді кримінального провадження по суті та в порядку оскарження та не є підставою для перегляду вироку за ново виявленими обставинами.

Інші доводи засудженого, зокрема, щодо розбіжностей у резолютивній частині проголошеного вироку і його тексту спрямовані на оскарження судового рішення, з якими він не згоден, під час проголошення тексту якого був присутнім в судовому засіданні та копію якого отримав після його проголошення, а отже не можуть бути підставою для задоволення апеляційних вимог та направлення його заяви про перегляд вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 13 травня 2019 року за нововиявленими обставинами на новий розгляд.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного вироку.

З наведеного випливає, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст.466, 467КПК Україниколегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 26 січня 2021 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, що тримається під вартою - в день вручення їй копії судового рішення.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4