ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9905/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кобаля М.І.

Коротких А.Ю.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва, Голови Шевченківського районного суду міста Києва, Керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними рішень та дій, зобов`язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, Голови Шевченківського районного суду міста Києва, Керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати протиправним видання Шевченківським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року копії ухваленого у цивільній справі № 761/18098/16-ц "заочного" рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно набрало законної сили;

- визнати протиправними дії та бездіяльність голови Шевченківського районного суду міста Києва Савицького Олега Антоновича , які полягали в:

неналежному контролі за діяльністю апарата Шевченківського районного суду міста Києва, що призвело до протиправної видачі Шевченківським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року копії ухваленого у цивільній справі № 761/18098/16-ц "заочного" рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно вже ніби-то набрало законної сили;

наданні ОСОБА_1 протиправного висновку від 26 квітня 2018 року про те, що копія ухваленого у цивільній справі № 761/18098/16-ц заочного" рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно вже ніби-то набрало законної сили, була видана Шевченківським судом міста Києва ніби-то на законних підставах;

не проведенні службового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року з метою з`ясувати відповіді на поставлені в ній запитання та не наданні ОСОБА_1 цих відповідей;

- зобов`язати голову Шевченківського районного суду міста Києва, керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва, Державну судову адміністрацію України провести службове розслідування за заявою від 02 квітня 2018 року та надати відповіді на поставлені у ній запитання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити усі вимоги позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт просить постановити окрему ухвалу, щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_8, посадових осіб Шевченківського районного суду міста Києва, та окрему ухвалу, якою вказати Державній судовій адміністрації України на необхідність забезпечити неможливість надання ще ненабравших законної сили рішень судів без відмітки про це.

Також, разом з апеляційною скаргою позивач - ОСОБА_1 подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати матеріали цивільної справи № 761/18098/16-ц з Шевченківського районного суду міста Києва для їх огляду та дослідження в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування Шевченківської, районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання - задоволено в повному обсязі. Надано ОСОБА_3 дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до матері ОСОБА_4 ,. ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Бельгії , без згоди батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дозвіл на оформлення відповідних документів на постійне місце проживання до Бельгії.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року разом з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, а заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху і надано строк для усунення недоліків щодо сплати судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання, вирішено вважати неподаною і повернуто заявнику.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про перегляд заочного рішення у справі, яка ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року була залишена без розгляду.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року у справі №761/18098/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд неповнолітньої особи за межі України на постійне місце проживання без згоди другого з батьків закрито.

Так, позивач вважає, що Шевченківським районним судом міста Києва протиправно видано копію заочного судового рішення без відмітки, що воно набрало чи не набрало законної сили, крім того, позивач вважає протиправною бездіяльність голови суду та керівника апарату щодо не проведення службового розслідування за його заявою, у зв`язку з чим, звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи повністю у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що момент перебігу процесуального строку, з яким Закон пов`язує набрання рішенням законної сили, у даному випадку, слід обраховувати від дня постановлення Апеляційним судом міста Києва ухвали від 07.12.2017 р., а не з моменту винесення рішення за результатами розгляду повторної заяви про перегляд заочного рішення, що свідчить про те, що Шевченківським районним судом м. Києва не було порушено вимог Інструкції в частині завірення копії судового рішення.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 ЦПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

В силу вимог ч.ч 1-2 ст. 232 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно положень статті 228 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до частини 3 статті 231 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Відповідно до положень частини 4 статті 231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З вищевказаних приписів вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 наділений правом подати заяву про перегляд заочного рішення суду, у випадку задоволення якої, суд зобов`язаний скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

При цьому, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Отже, умовою, що визначає десятиденний термін, з якого відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення є дата отримання копії заочного рішення.

Частиною 3 статті 222 ЦПК України передбачено, що особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Як наголошує ОСОБА_1 та не спростовано відповідачем, копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц позивач не отримував.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на час постановлення Апеляційним судом міста Києва ухвали від 07 грудня 2017 року, якою залишено без змін ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2017 року, десятиденний строк протягом якого ОСОБА_1 мав право подати заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року ще не сплив.

Вищевказане свідчить про те, що станом на 22 грудня 2017 року (дата видання копії заочного рішення) заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц було таким, що не набрало законної сили.

Частиною 1 статті 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 3 статті 27 вищевказаного Закону передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем у цивільній справі № 761/18098/16-ц - ОСОБА_3 (Клієнт) та адвокатом Романцевою Тетяною Володимирівною було укладено Договір про надання правової допомоги від 11 серпня 2016 року (Т. 1 а.с. 190).

Пунктом 1 вищевказаного Договору було передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у цивільних справах з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, представництво інтересів Клієнта у всіх судових органах, зміну предмета та підстави позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішень судів всіх інстанцій у цивільних справах, які розглядаються за участю Клієнта в судах. Підготовка заяв і позовних заяв у суди та підтримання вимог в судах як представника.

Пунктом 7 Договору про надання правової допомоги визначено, Договір діє впродовж 1 року з моменту підписання його сторонами.

З вищевказаного вбачається, що адвокат Романцева Т.В. на підставі Договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2016 року мала право представляти інтереси ОСОБА_3 до 11 серпня 2017 року.

Згідно Довіреності від 14 липня 2017 року, адвокатом Романцевою Тетяною Володимирівною було уповноважено ОСОБА_7 , зокрема, одержувати рішення суду (Т. 1 а.с. 188).

Матеріали справи свідчать, що представником ОСОБА_3 - адвокатом Романцевою Т.В. було подано до Шевченківського районного суду м. Києва заяву від 14 грудня 2017 року, в якій просила суд видати копію судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/18098/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за межі України на постійне місце проживання до Бельгії без згоди батька (Т. 1 а.с. 187).

Колегія суддів зазначає, що на час подання вказаної заяви про видачу копії рішення суду, Інструкцією з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173 (далі - Інструкція з діловодства №173) було визначено порядок організації та діяльності органів судової влади, встановлено правила ведення діловодства в МС, АС, ВССУ і регламентовано порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи.

Пунктом 13.9 Інструкції з діловодства №173 передбачено, що особа, яка одержала копію судового рішення, повинна надати розписку про її отримання. У разі надіслання копії судового рішення поштою про це зазначається в судовій справі шляхом приєднання копії супровідного листа.

Із матеріалів справи вбачається, що копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц було отримано 22 грудня 2017 року ОСОБА_7 , на підставі Довіреності від 14 липня 2017 року.

Колегія суддів наголошує на тому, що на час видачі копії заочного рішення суду, дія Договору про надання правової допомоги від 11 серпня 2016 року закінчилася, що свідчить про те, що адвокат Романцева Т.В. не мала будь-яких повноважень на представництво ОСОБА_3 , в тому числі, повноважень отримувати копію заочного рішення суду.

Оскільки, ОСОБА_7 отримала копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц на підставі Довіреності від 14 липня 2017 року, виписаної адвокатом Романцевою Т.В., у період, коли вказаний адвокат вже не представляла ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що Шевченківським районним судом м. Києва безпідставно видано таку копію рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, якою посадовою особою суду було видано копію вищевказаного судового рішення.

Так, ОСОБА_1 стверджує про те, що Шевченківським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року було видано копію заочного рішення від 07 квітня 2017 року у справі № 761/18098/16-ц без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно набрало законної сили.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 13.6 Інструкції з діловодства №173, копії судових рішень, що набрали законної сили, мають бути підписані відповідальним працівником (особою) суду та суддею, а також скріплені відбитком гербової печатки суду.

У разі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності.

Пунктом 13.7 Інструкції з діловодства №173 передбачено, що копії судових рішень мають бути належним чином оформлені та засвідчені відбитком гербової печатки суду. Якщо копія судового рішення складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на п`ять проколів, а на зворотному боці останнього аркуша - скріплена підписом судді, працівника апарату суду, засвідчена відбитком гербової печатки суду, із зазначенням кількості зшитих аркушів.

Колегія суддів наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні та не надано позивачем докази того, що копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц було видано без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно набрало законної сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним видання Шевченківським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року копії ухваленого у цивільній справі № 761/18098/16-ц заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно набрало законної сили, а також, в частині визнання протиправними дій та бездіяльності голови Шевченківського районного суду міста Києва Савицького Олега Антоновича , які полягали в неналежному контролі за діяльністю апарата Шевченківського районного суду міста Києва, що призвело до протиправної видачі Шевченківським районним судом міста Києва 22 грудня 2017 року копії ухваленого у цивільній справі № 761/18098/16-ц заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно вже ніби-то набрало законної сили - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності голови Шевченківського районного суду міста Києва Савицького Олега Антоновича , які полягали в не проведенні службового розслідування за заявою ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року з метою з`ясувати відповіді на поставлені в ній запитання та не наданні ОСОБА_1 цих відповідей, а також, зобов`язання голову Шевченківського районного суду міста Києва, керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва, Державну судову адміністрацію України провести службове розслідування за заявою від 02 квітня 2018 року та надати відповіді на поставлені у ній запитання, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звертався до голови Шевченківського районного суду міста Києва із заявою від 02 квітня 2018 року, в якій просив провести службову перевірку зазначених у цій заяві фактів та прийняти невідкладні заходи для притягнення винних у зазначених в цій заяві порушеннях до відповідальності. Також, просив роз`яснити, чи набрало заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2017 року у цивільній справі № 761/18098/16-ц законної сили і якщо так, то коли саме.

Листом голови Шевченківського районного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року №Щ-33/01-19/37/2018/К-301 позивача повідомлено про те, що заочне рішення від 07.04.2017 р. набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 07.12.2017 р., а тому, підстав для відмови представнику позивача в отриманні копії набравшого законної сили судового рішення не вбачалося. Відповідно до Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді АР Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, копія судового рішення підписується суддею, а у разі відсутності судді - головою суду чи його заступником. Надати інформацію, хто саме з судців підписав вищевказану копію заочного рішення не вбачається за можливе, оскільки, дана копія видана представнику позивача. Водночас доведено до відома, що, відповідно до статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», голова місцевого суду не має повноважень давати оцінку ані діям судді при здійсненні судочинства, ані постановленим суддею будь-яким судовим рішенням (Т. 1 а.с. 139).

Вищезазначене вказує на те, що, в даному випадку, відсутня бездіяльність голови Шевченківського районного суду міста Києва щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року.

Колегія суддів зазначає, що частинами 1-2 статі 71 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (в редакції, що була чинною на час подання ОСОБА_1 заяви від 08.04.2018 року) було передбачено, що з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково.

Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", - дисциплінарною комісією у державному органі.

Відповідно до частини 2 статті 68 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Порядку №950 передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з огляду на зміст частини 2 статті 68 Закону України "Про державну службу", службове розслідування не проводиться у разі вчинення державними службовцями вчинку, що може кваліфікуватися як дисциплінарний проступок, а тому, відповідачем правомірно не було проведено службове розслідування за заявою ОСОБА_1 від 02.04.2018 року, а відтак, правові підстави для зобов`язання відповідача провести розслідування відсутні.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про державну службу».

Із вказаного Закону виключено статтю 71 «Проведення службового розслідування», яка визначала процедуру та суб`єктів, уповноважених на проведення відповідного розслідування.

Таким чином, на даний момент Законом України «Про державну службу» не передбачено проведення службового розслідування.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом

Згідно частини 1 статті 65 Закону України «Про державну службу», підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

За приписами частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу», дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців.

Отже, дисциплінарне провадження порушується суб`єктом призначення, шляхом видання відповідного наказу.

У відповідності до частини 5 статі 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі, крім випадків переведення державних службовців відповідно до законодавства про державну службу.

З огляду на зазначене, саме до повноважень керівника апарату суду віднесено вирішення питання про порушення дисциплінарного провадження.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що працівниками апарату Шевченківського районного суду м. Києва було видано копію заочного рішення суду від 07 квітня 2017 року у справі №761/18098/16-ц особі, у якої були відсутні повноваження на отримання такої копії рішення суду, а також, з метою перевірки тверджень позивача про те, що така копія була видана без відмітки про те, що це судове рішення ще не набрало законної сили, або ж з відміткою про те, що воно набрало законної сили, враховуючи, що проведення службового розслідування не передбачено нормами чинного Закону України «Про державну службу», колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва порушити та здійснити дисциплінарне провадження, на підставі заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Щодо вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі про винесення окремих ухвал щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_8, посадових осіб Шевченківського районного суду міста Києва та окремої ухвали, якою вказати Державній судовій адміністрації України на необхідність забезпечити неможливість надання ще ненабравших законної сили рішень судів без відмітки про це, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.

Положеннями статті 324 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частин 1-3 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи вищевказані приписи процесуального законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для винесення окремих ухвал.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а відтак, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та частково знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Керівника апарату Шевченківського районного суду міста Києва порушити та здійснити дисциплінарне провадження, на підставі заяви ОСОБА_1 від 02 квітня 2018 року, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кобаль М.І.

Коротких А.Ю.

Повний текст постанови виготовлено 22.06.2021 р.