П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/3455/20Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 78605-5306-1407 від 25 травня 2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовну повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Березанської РДА від 11 квітня 2005 року за №216, між Березанською райдержадміністрацією Миколаївської області та громадянином ОСОБА_2 12 квітня 2005 року був укладений договір оренди земельної ділянки площею 120,64 га ріллі, кадастровий номер 4820983200:05:000:0161, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 967185,81 грн., якій був зареєстрований за №040500700172. Термін дії договору оренди 49 років. Орендна плата за земельну ділянку була визначена у сумі 11501,82 грн. за рік відповідно до розрахунку, проведеного управлінням економіки райдержадміністрації та затвердженого розпорядженням голови РДА від 11 квітня 2005 року за №217.

15 серпня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди землі від 12 квітня 2005 року за №040500700172. Додаткова угода зареєстрована у відділі ДЗК у Березанському районі 24 листопада 2011 року за №48209000400560. Цією додатковою угодою була затверджена нова редакція пункту 7 договору, а саме: розмір орендної плати був встановлений у розмірі 37662,22 грн. за рік відповідно до розрахунку, проведеного управлінням економіки райдержадміністрації та затвердженого розпорядженням голови РДА від 14 лютого 2011 року за №71. З розрахунку вбачається, що орендна плата визначена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В додатковій угоді від 15.08.2011 року вказано, що усі інші умови договору оренди від 12 квітня 2005 року за №040500700172 залишаються без змін. Відповідно до п.8 договору, обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування індексів інфляції.

25 травня 2020 року ГУ ДПС у Миколаївській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №78605-5306-1407, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2020 рік в сумі 99122,93грн., винесення якого і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів належного розрахунку коефіцієнта індексації орендної плати відповідно до вимог ПК України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке.

Положеннями статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (ст.270.1.1 ПК України).

База оподаткування земельним податком нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (ст.271.1.1 ПК України).

Зі змісту ст.286 ПК України вбачається, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

-може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Крім того, зі змісту ст.289 ПК України вбачається, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за відповідною формулою.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

З аналізу наведеного вбачається, що діючим законодавством передбачено при розрахунку розміру податку та орендної плати використовувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, що, на думку колегії суддів, свідчить про обґрунтованість не прийняття судом першої інстанції доводів позивача з приводу того, що в договорі оренди не передбачено обчислення розміру орендної плати з врахуванням вказаної індексації.

В той же час, у відповідності до положень ст.289.1 ПК України коефіцієнт індексації, який використовується для визначення розміру податку та орендної плати, повинен бути визначений відповідно до законодавства.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду належним чином та у відповідності до ПК України проведеного розрахунку коефіцієнта індексації.

Так, справа містить розрахунок (зроблений відповідачем) орендної плати, згідно якого 37662,22 грн. (розмір орендної плати згідно додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2015) х1,249 (коефіціент індексації грошової оцінки відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14 січня 2015 року № 6-28-0.22-215/2-15) х 1,2 (коефіціент індексації грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року № 6-28-0.22-201/2-16) х 1,756 (коефіціент відповідно до постанови КМУ від 31 жовтня 2011 року № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»), що загалом дорівнює 99122,93 грн..

З наведеного вбачається, що у розрахунку вказані коефіцієнти - 1,249 за 2014 рік та 1,2 за 2015 рік згідно листів Державного агентства земельних ресурсів України від 14 січня 2015 року № 6-28-0.22-215/2-15) та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0.22-201/2-16, а також коефіцієнт 1,756, передбачений Постановою КМУ "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" №1185 від 31 жовтня 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірного застосування відповідачем вказаного коефіцієнту 1,756, оскільки розділ ІІ Методики нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ №213 від 23 березня 1995 року, який було доповнено п.5 абзацом такого змісту: «Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 р. (з урахуванням індексації), застосовується коефіцієнт 1,756." втратив чинність на підставі постанови КМУ №831 від 16 листопада 2016 року (набрала чинність 01.03.2017 року).

Крім того, вказана методика нормативної грошової оцінки земель станом на час виникнення спірних правовідносин (після відповідних змін) регламентувала нормативну грошову оцінку земель виключно населених пунктів, а не сільськогосподарських земель.

Окрім іншого, зі спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що загальна сума зобов`язання складає 99122,93 грн., водночас в повідомленні на сплату та квитанції зазначено суму до сплати 139822,59 грн., які нібито складаються з податкового зобов`язання 99122,93 грн. та пені у розмірі 7145,32 грн. (в сумі 106268,25 грн.), що математично не узгоджується з визначеною відповідачем суми до сплати. Вказані обставини не були пояснені відповідачем, що також свідчить про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення як необгрунтованого.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.