Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

розглянувши у відкритому (підготовчому) судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справи за позовною заявою Органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, який діє в інтересах дитини – ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В СТ А Н О В И В :

Орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, який діє в інтересах дитини – ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , який мотивує тим, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в Ужгородському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 12.02.2021 року, в книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис за № 146.

В позовній заяві зазначає, що мати дитини гр. ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в КНП «Ужгородський міський пологовий будинок» Ужгородської міської ради народила хлопчика, що підтверджується відповідним медичним свідоцтвом про народження № 259 від 27.01.2021 року. Після народження дитини вона відмовилась забирати його з пологового будинку, що підтверджується відповідною заявою від 28.01.2021 року.

Відтак, відносно малолітнього було складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я №2/21 від 28.01.2021 року.

Вказав, що державна реєстрація народження малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була проведена Органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 12.02.2021 року №00029556100 та розпорядження міського голови 09.02.2021 року № 67 «Про реєстрацію народження дитини».

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 10.03.2021 року №133 «Про надання статусу» малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Також позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 10.03.2021 року № 131 «Про влаштування дитини» малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано на повне державне утримання до Комунального некомерційного підприємства «Обласний будинок дитини» Закарпатської обласної ради як дитину, позбавлену батьківського піклування, де він наразі і перебуває.

Службою у справах дітей Ужгородської міської ради було з`ясовано, що мати малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання 03.01.2019 року № 11. До 24.04.2021 року вона перебувала в Закарпатському центрі соціально-психологічної допомоги за адресою: м. Ужгород, вул. Благоєва, 10-Б звідки вибула за адресою: АДРЕСА_2 .

З 26.01.2021 року мати дитини жодного разу не зверталась до служби у справах дітей Ужгородської міської ради з наміром забрати дитину до себе. Під час бесіди з працівником служби у справах вона відмовилась забирати дитину та висловила готовність написати нотаріальну заяву про відмову від сина.

Враховуючи все вищенаведене на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Ужгородського міськвиконкому було винесено питання щодо доцільності позбавлення гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначив, що дане засідання відбулось 20.04.2021 року, однак, ОСОБА_2 на засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена, що підтверджується запрошеннями 13.04.2021 року №287/23/01-19, 13.04.2021 року №284/23/01-19 та 13.04.2021 року № 285/23/01-19.

Факт залишення малолітньої дитини в пологовому будинку свідчить про те, що мати дитини повністю самоусунулась від виховання та догляду щодо своєї дитини, не приймає жодної участі в житті дитини, не турбується про фізичний та духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дитиною, що порушує нормальне самоусвідомлення дитини, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, та в цілому не виконує свої батьківські обов`язки по догляду за дитиною.

Все це свідчить про те, що мати дитини не бажає виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню та утриманню свого сина.

Відомості про батька дитини, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 12 лютого 2021 року №00029556100, внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Враховуючи вищенаведене позивач просить суд позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , відносно малолітнього ОСОБА_1 , та стягнути з неї аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 в розмірі ј всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву, згідно якої заявлені позивачем позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглянути справу у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, достовірності та достатності, приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 заявлений до неї позов, відповідно до її заяви, визнала повністю, суд виходячи з вимог ч.3 та ч.4 ст.200 ЦПК України, вважає за можливе вирішити виниклий між сторонами спір по суті у підготовчому судовому засіданні.

Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що мати дитини гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в КНП «Ужгородський міський пологовий будинок» Ужгородської міської ради народила хлопчика, що підтверджується відповідним медичним свідоцтвом про народження № 259 від 27.01.2021 року. Після народження дитини вона відмовилась забирати його з пологового будинку, що підтверджується відповідною заявою від 28.01.2021 року.

Встановлено, що відносно малолітнього ОСОБА_1 було складено акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я №2/21 від 28.01.2021 року.

Державна реєстрація народження малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була проведена Органом опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 12.02.2021 року №00029556100 та розпорядження міського голови 09.02.2021 року № 67 «Про реєстрацію народження дитини».

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 10.03.2021 року №133 «Про надання статусу» малолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 10.03.2021 року № 131 «Про влаштування дитини» малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано на повне державне утримання до Комунального некомерційного підприємства «Обласний будинок дитини» Закарпатської обласної ради як дитину, позбавлену батьківського піклування, де він наразі і перебуває.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дітей, турбуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно статей 9,18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Судом встановлено, що мати ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , після народження дитини відмовилась забирати його з пологового будинку, що підтверджується відповідною заявою від 28.01.2021 року.

Також встановлено, що з 26.01.2021 року мати дитини жодного разу не зверталась до служби у справах дітей Ужгородської міської ради з наміром забрати дитину до себе. Під час бесіди з працівником служби у справах вона відмовилась забирати дитину та висловила готовність написати нотаріальну заяву про відмову від сина.

Згідно висновку органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №322/23/02-19 від 30.04.2021 року, орган опіки вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 .

Відомості про батька дитини, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження 12 лютого 2021 року № НОМЕР_2 , внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Згідно з приписами ст. 143 СК України, мати або батько дитини, які перебувають у шлюбі, зобов`язані забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я.

У випадку якщо мати, яка не перебуває у шлюбі, також зобов`язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я.

У відповідності до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а батьки в свою чергу несуть відповідальність для створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини

У відповідності до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили, суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає доведеним, що відповідачка не бажає виконувати свої батьківські обов`язки відносно свого малолітнього сина, не піклується про нього, не забезпечує його матеріально, і в подальшому не має наміру цього робити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст.182 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. №3, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує відсутність у відповідача інших дітей чи непрацездатних батьків, матеріальне становище відповідача.

Аналізуючи в сукупності всі зібрані та досліджені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволенню та слід стягнути з ОСОБА_2 на утримання її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти, в розмірі ј частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду – 07.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та беручи до уваги заяву відповідачки про визнання позовних вимог, в інтересах майбутнього дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення вцілому.

Керуючись ст.ст.10,76-83,142,200,247,258,259,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.164,165СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі – ј всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову – 07.05.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу13Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення суду буде складено 22.06.2021 року.

Головуючий В.М. Малюк