Справа № 128/2064/17

ВИРОК

Іменем України

22 червня 2021 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю

прокурора ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5

адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представника відповідача ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017020000000208 від 08.06.2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Володіївці, Чернівецького району Вінницької області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, пенсіонера, раніше не судимого

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_10 близько 15 години 40 хвилин 08 червня 2017 року, керуючи на законних підставах, технічно несправним автомобілем «Маzda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Немирова автодорогою сполученням м. Вінниця - м. Немирів, поблизу повороту до с. Щітки Вінницького району Вінницької області, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, а саме наявність на смузі руху перешкоди - стоячого автомобіля «Орel Astra», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, натомість при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод для руху або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, проігнорувавши вимоги подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки п. 1.3 Правил дорожнього руху України, перетинати яку заборонено, при виконанні маневру об`їзду автомобіля «Орel Astra», державний номерний знак НОМЕР_2 , виїхав автомобілем на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався по належній смузі руху у напрямку м. Вінниці.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_12 від отриманих травм загинув на місці події, пасажир автомобіля «ВАЗ 2107» - ОСОБА_4 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 462 від 12.07.2017 року ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої тупої травми грудей (саден на грудях, множинних переломів ребер по декільком анатомічним лініям з обох сторін, забою легень, розриву лівої легені, гемотораксу справа 250 мл., зліва - 200 мл.); закритої тупої травми живота (розриву селезінки, гемоперитениум - 200 мл., крововиливів у зв`язковий апарат печінки та селезінки, крововиливів у брижу кишковика); крововиливу в заочеревний простір зліва; відкритого уламкового перелому нижньої третини лівого стегна з ушкодженням лівого колінного суглобу; забито-рваних ран на підборідді, лівому передпліччі та лівому коліні, саден на кінцівках. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок сполучної травми тіла, мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. При судово-токсикологічній експертизи крові від трупа ОСОБА_12 етиловий алкоголь не виявлено, що свідчить про його тверезий стан на час настання смерті.

Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи № 419а від 26.06.2017 року, зіткнення автомобілів «Маzda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_3 , сталося на смузі руху в напрямку м. Вінниці, тобто на смузі руху автомобіля «ВАЗ 2107».

Відповідно висновку авто-технічної експертизи № 482а від 26.07.2017 року у даній дорожній обстановці, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди полягала у виконанні водієм автомобіля «Маzda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_10 вимог п.п. 10.1, 12.3,31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України. В даній обстановці в діях ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1, 12.3, 31.4.1 (а) ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_10 за вищевикладених обставин, порушив вимоги п.п. 10.1, 11.4, 12.3, 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки п. 1.3 додатку № 2 ПДР України, згідно яких:

*п. 10.1 - "Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху";

*п. 11.4 - "На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги";

*п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

*п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

*п. 31.4.1 (а) - «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності гальмових систем, а саме змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника»;

*Горизонтальна дорожня розмітка: п. 1.3 - "поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху".

Порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України визнав повністю, розкаявся у скоєному. Суду показав, що 08.06.2017р. він рухався на своєму автомобілі «Мазда» на Немирів. Рухався по трасі зі швидкістю до 90 км/г. В машині був сам. В районі с.Вінницькі Хутори по дорозі тягнувся ланцюг вантажівок на «Масложир», поряд групками стояли водії. Він їхав, зменшивши швидкість та слідкував за ними, щоб не збити людей. Він їхав по правій полосі, а проїхавши заправку «ОККО», перестроївся вліво, ближче до подвійної осьової. Минувши вантажівки, він знову набрав швидкість до 80 км/г. Через деякий час він побачив попереду червону машину і ще одну машину сталевого кольору на узбіччі. Він вирішив, що машини рухаються, але коли під`їхав ближче, зрозумів, що машини стоять. Він став гальмувати і його автомобіль «юзнуло», бо дорога була вологою. Машину почало носити то на зустрічну, то на належну смугу руху, він продовжував гальмувати, але не побачив машину на зустрічній смузі руху і відбулося зіткнення з автомобілем "ВАЗ" під керуванням водія ОСОБА_12 . Наслідків, що наступили завдати не хотів. Відшкодував добровільно нанесену матеріальну шкоду в розмірі 28000 грн. Визнав позов ОСОБА_4 частково, на суму 32386 грн. по автомобілю, і 38 400 грн. моральної шкоди. Позов ОСОБА_5 визнав частково на суму 4 390 грн. Моральну шкоду визнав на суму 40000 грн. по кожному позову. При призначенні покарання, просив застосувати до нього дію амністії за ЗУ «Про амністію у 2016 рік», як до пенсіонера.

Потерпіла ОСОБА_4 допитана у судовому засіданні суду показала, що разом з чоловіком їхала до доньки на день народження на власному автомобілі. За кермом перебував чоловік ОСОБА_12 , рухалися по крайній правій смузі руху, приблизно 50 км/г., обидва були пристібнуті пасками безпеки, вона сиділа біля чоловіка. По дорозі вони побачили аварію, на дорозі стояли машини. Чоловік збавив швидкість автомобіля, і вони побачили на їх смузі руху автомобіль «Мазда», якій раптово виїхав їм назустріч і вдарив «ВАЗ» у сторону водійського місця. Після зіткнення її витягнули з салону незнайомі люди, і вона побачила, що чоловік загинув внаслідок ДТП. З мобільного телефону чоловіка передзвонили у швидку допомогу. Приїхала швидка і її забрали до лікарні. У лікарні вона перебувала з 08.06.2017 р. по 03.07.2017р. Лікувалася більше місяця. Обвинувачений до неї не приходив. Відшкодував 10000 грн. на похорони та дав ще 300 доларів. Заявлений нею позов підтримала, моральну шкоду обгрунтовує втратою близької людини, перенесеним стресом, та погіршенням загального стану здоров`я. В подальшому позовні вимоги заявлені до ПрАТ «Українська транспортна компанія» зменшила та просила стягнути 2879,00 грн. витрат за лікування, та 5293,00 грн. матеріальної шкоди за зруйнований транспортний засіб, а також 199000 грн. шкоди спричиненої загибеллю чоловіка. Моральну шкоду в розмірі 272 000 грн. просила стягнути з ОСОБА_10 .

Потерпіла ОСОБА_5 допитана у судовому засіданні суду показала, що померлий ОСОБА_12 був її вітчимом. Він її не усиновлював, але виростив. В день події батьки їхали до неї на день народження. Вони затримувалися і вона почала хвилюватися. Потім їй подзвонили на мобільний телефон та сказали, що сталося ДТП. Знає зі слів матері, що по дорозі батьки побачили ДТП, а потім на них раптово вискочив автомобіль з зустрічної смуги руху і сталося зіткнення. В наслідок ДТП в неї помер той, кого вона вважала своїм батьком. Позивачка понесла витрати за оплату пам`ятника в розмірі 36714 грн., за поховання було сплачено 54274,45 грн. Моральну шкоду оцінює в 300000 грн. В подальшому провадження за позовом відносно ПрАТ «Українська транспортна компанія» просила закрити, в зв`язку з добровільним відшкодуванням шкоди за страховим полісом. Підтримала позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 300000 грн. з ОСОБА_10 .

Представник цивільноговідповідача -ПрАТ «Українськатранспортна компанія» ОСОБА_9 заявлений до страхової компанії позов не визнав, та зазначив, що страхове відшкодування в межах страхового полісу та закону було виплачене в повному обсязі. Підтримав заперечення подані ПрАТ «Українська транспортна компанія» у відзиві (ак.п.77-78,8891,163-165,204-206 т.1).

За згодою учасників судового розгляду та обвинуваченого, дослідження обставин та доказі було обмежено допитом обвинуваченого, потерпілих, цивільного відповідача, а також дослідженням письмових доказів. На допиті свідків жодна зі сторін кримінального процесу не наполягала.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Допитавши обвинуваченого, потерпілих, представника цивільного відповідача, суд в порядкуст. 358 КПК Українитакож дослідив наступні докази:

- протокол огляду місця події від 08.06.2017 року в с. Щітки Вінницького району Вінницької області з фототаблицями, за якими було оглянуто місце ДТП та зафіксовано пошкодження транспортних засобів та слідову інформацію (т. 2, а.к.п. 61-64,65,66-77);

- Висновок експерта № 1512 від 20.06.2017 року, за яким при судово-хімічній експертизі крові громадянина ОСОБА_10 методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропилового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено (т. 2, а.к.п. 79);

- Висновок експерта № 462 від 12.07.2017 року (т.2, а.к.п.80-82) за яким у ОСОБА_12 виявлено тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої тупої травми грудей (саден на грудях, множинних переломів ребер по декільком анатомічним лініям з обох сторін, забою легень, розриву лівої легені, гемотораксу справа 250 мл., зліва - 200 мл.); закритої тупої травми живота (розриву селезінки, гемоперитениум - 200 мл., крововиливів у зв`язковий апарат печінки та селезінки, крововиливів у брижу кишковика); крововиливу в заочеревний простір зліва; відкритого уламкового перелому нижньої третини лівого стегна з ушкодженням лівого колінного суглобу; забито-рваних ран на підборідді, лівому передпліччі та лівому коліні, саден на кінцівках. Смерть ОСОБА_12 настала внаслідок сполучної травми тіла, мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. При судово-токсикологічній експертизи крові від трупа ОСОБА_12 етиловий алкоголь не виявлено, що свідчить про його тверезий стан на час настання смерті.

-Висновок експерта № 416 а від 25.07.2017 року (т.2, а.к.п.85-93), за яким

до ДТП гальмівна система автомобіля «Мазда 626» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилася в частково працездатному та несправному стані, через виявлені під час огляду пошкодження, а саме, заглушеного трубопроводу задніх гальм, тобто була змінена конструкція гальмівної системи. На момент експертного огляду у рульовому керуванні автомобіля «Мазда 626» д.н.з. НОМЕР_1 несправностей, які б могли стати причиною втрати керування транспортним засобом не виявлено. Дані несправності гальмівної системи виникли в наслідок зміни конструкції гальмівної системи до виникнення ДТП та могли бути виявлені водієм шляхолм щоденного візуального огляду, з застосуванням оглядової ями та шляхом проведення періодичного технічного огляду.

- Висновок експерта № 417 а від 19.06.2017 року (т.2, а.к.п. 96-100), за якими на момент експертного огляду в робочій гальмівній системі та рульовому керуванні автомобіля «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_3 несправностей, які б могли стати причиною втрати керування водієм транспортного засобу не виявлено.

- Висновок експерта № 419 а від 26.06.2017 року (т.2, а.к.п. 103-111) за яким, зіткнення автомобіля «Opel Astra» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 та автомобіля «DAF FT XF» державний номер НОМЕР_4 , із напівпричепом «Bodex» державний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_13 сталося на проїзній частині дороги сполученням м. Вінниця - м. Немирів в районі розташування осипу уламків скла та лакофарбового покриття (на схемі №9). Зіткнення автомобіля «ВАЗ-2107» державний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_12 та автомобіля «Mazda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 сталося на проїзній частині дороги сполученням м. Вінниця - м. Немирів в районі розташування осипу уламків скла (на схемі №5) та осип ґрунту, бруду (на схемі №3). Встановити більш точно розташування місця зіткнення з розмірною прив`язкою до елементів дорожнього облаштування, не видалось можливим в зв`язку з відсутністю в наданих експерту матеріалах суттєвих (достатніх з експертної точки зору) слідових ознак трасологічного характеру;

- Висновок експерта № 482 а від 26.07.2017 року (т.2, а.к.п. 114-118) за яким у дорожній ситуації, що склалася дії водія, автомобіля «Mazda 626», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_10 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, а враховуючи висновок експерта №416а від 25.07.2017, ще й вимогами п. 31.4.1(a); У дорожній ситуації, що склалася, дії водія автомобіля «ВАЗ 2107», державний номер НОМЕР_6 ОСОБА_12 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України; У дорожній ситуації, що склалася, з технічної точки зору, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди, у водія автомобіля «DAF» державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_13 , полягала у виконанні останнім вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України; У дорожній ситуації, що склалася, при вихідних даних вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля «Opel Astra» ОСОБА_11 не буде мати технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду шляхом зупинки транспортного засобу до смуги руху автомобіля «DAF». У дорожній ситуації, що склалася, з технічної точки зору, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди, у водія автомобіля «Mazda 626» ОСОБА_10 , полягала у виконанні останнім вимог п. п. 10.1, 12.3, 31.4.1(а) Правил дорожнього руху України; У дорожній ситуації, що склалася в діях водія автомобіля «DAF» державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_13 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-

транспортної пригоди; У дорожній ситуації, що склалася в діях водія автомобіля «Mazda 626» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_10 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 12.3, 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП;

- Висновок авто-товарознавчої експертизи № 1866/19-21 від 04.02.2020 (т.2, а.к.п. 145-149, 150-155) за яким розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ -2107» д.н.з. НОМЕР_7 в результаті його пошкодження складає на січень 2020 року 46299,00 грн. Розрахункова вартість вузлів та агрегатів, які можливо використовувати в подальшому у відповідності до п 7.22 методики авто-товарознавчої експертизи, що не були пошкодженні в автомобілі «ВАЗ-2107» внаслідок ДТП з врахуванням витрат на демонтаж та дефектування складових може складати 2829,00 грн без врахування попиту на ринку регіону та терміну реалізації даних залишків на січень 2020 року та вартість тих, що не придатні до використання по величині їх ваги (близько 486 кг) за ціною металобрухту близько 5 грн за 1 кг = 2430,00 грн, всього 5259,00 грн;

Виходячи з встановленого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Згідност.337 КПК Українисуд діє в межах висунутого обвинувачення.

Відповідно до вимогст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Суд, відповідно дост. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно дост. 12 КК України, відноситься докатегорії тяжкихзлочинів,конкретні обставинисправи,дані проособу обвинуваченого,який єраніше несудимим,визнав вину,частково відшкодувавшкоду потерпілійв позасудовомупорядку.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 є щире каяття, часткове відшкодування шкоди.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді від 24.04.2018 року на ОСОБА_10 , вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, відсутність попередніх правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб) (а.к.п.225-226 т.1).

При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

З урахуванням всіх обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, але не на максимальний термін, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства, потерпілих та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує, що допущене обвинуваченим грубе порушення Правил дорожнього руху, спричинило тяжкі наслідки у вигляді загибелі людини та отримання легких тілесних ушкоджень іншим потерпілим та приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на максимальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Також суд враховує, що обвинувачений звернувся до суду з заявою про застосування до нього ст.1п. ґ ЗУ " Про амністію у 2016 році", яку в судовому засіданніпідтримав.

Обвинувачений просить суд застосувати до нього ст.1п. ґ ЗУ " Про амністію у 2016 році", оскільки на день набрання чинності цим Законом досяг пенсійного віку.

Прокурор та потерпіла сторона у вирішенні питання щодо застосування амністії заперечень проти цього не висловили.

Відповідно до ст.1Закону України"Прозастосування амністіїв Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексуУкраїни та цього Закону. 07.09.2017 року набрав чинності Закон України №1810-VIIІ від 22.12.2016 року "Про амністію у 2016 році".

Згідно з ст.1ЗУ "Про амністіюу 2016році" звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, підлягають особи, яких визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили.

За ст.1п. ґ ЗУ"Про амністіюу 2016році" в перелік вказаних осіб включено осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 серії НОМЕР_9 з датою видачі 16.08.2016 р.(а.к.п.60 т.2) ОСОБА_10 на деньнабрання чинностіЗУ «Проамністію у2016році» досяг пенсійного віку.

Злочин за ч.2 ст.286 КК України є необережним злочином, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а отже, ОСОБА_10 є суб`єктом амністії.

Згідно ст. 10 Закону України "Про амністію у 2016 році", питання про застосування амністії вирішує суд, зокрема за ініціативою обвинуваченого.

Як встановлено ст. 85 КК України, на підставі закону про амністію, засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч. 2 ст. 86 КК України).

У зв`язку із вищенаведеним, суд вважає, що заява обвинуваченого про застосування до нього п. ґ ст.1Закону України"Проамністію у2016році" підлягає до часткового задоволення та його слід звільнити від відбування основного покарання на підставі п. ґ ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Щодо цивільних позовів заявлених потерпілою стороною про стягнення з ОСОБА_10 матеріальної шкоди, суд приймає до уваги положення ст.ст.128-129 КПК України та ст.1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», згідно якої розмір моральної шкоди ґрунтуються на душевних стражданнях та фізичному болі, які потерпіла сторона зазнала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, та втрати душевної рівноваги внаслідок вимушених змін звичайного життєвого укладу, стресу.

Визначаючись щодо позову заявленого ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_10 суд враховує, що ОСОБА_5 та подружжя Дзиговських проживали однією сім`єю. ОСОБА_12 був вітчимом ОСОБА_5 . Потерпіла вважала померлого за батька, оскільки він її виростив, замінивши біологічного батька. Внаслідок загибелі ОСОБА_12 ОСОБА_5 втратила члена родини, підтримку та порадника, дана втрата є незворотною.

Щодо позову ОСОБА_4 до ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди в розмірі 272000 грн., суд враховує, що загиблий в наслідок ДТП ОСОБА_12 був чоловіком позивачки, членом її родини, утримувачем та опорою. Втрата понесена позивачкою є незворотною.

Тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, які узгоджуються з роз`ясненнями, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної немайнової шкоди №4 від 31.03.1995р. (зі змінами), враховуючи майновий стан обвинуваченого, розмежовуючи тяжкість наслідків, які наступили для кожного з позивачів, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_5 задоволити частково на суму 50000 грн., позов ОСОБА_4 щодо стягнення моральної шкоди з ОСОБА_10 задоволити частково на суму 200000 грн.

Щодо позову ОСОБА_4 до ПрАТ«Українська транспортнастрахова компанія»про стягненняматеріальної шкодита шкодизавданої загибеллючоловіка,суд враховує,що привизначенні підставдля відшкодуваннявказаної шкоди,суд керуєтьсязакріпленими нормативнимиположеннями ст.ст.980,1166,1187,1194ЦК України, умовамистрахового полісу,та нормативнимиположеннями ЗУ«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди, передбачене ЦК, згідно ст. 980 ЦК, є однією із форм забезпечення виконання зобов?язань особою, яка її завдала. Відповідно до ст.7 Закону України від 7 вересня 1996 р. «Про страхування» об?єктами обов?язкового страхування цивільної відповідальності, на які поширюються положення ст. 1194 ЦКУ, є зокрема, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Окрім ЦКта ЗаконуУкраїни «Прострахування»,які здійснюютьрегулювання страховихзобов?язань вцілому,було прийняторяд спеціальнихнормативних актівщодо проведеннястрахування цивільноївідповідальності,зокрема,ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон№ 1961-IV).

Метоюздійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон№ 1961-IV (стаття 3)визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, суд виходить з меж заявлених вимог. Позивачем ОСОБА_4 позов щодо відшкодування матеріальної шкоди заявлено лише до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Визначаючись щодо вищевказаних позовних вимог про стягнення з страховика витрат на лікування в залишок суми 2879,00 грн, залишку матеріальної шкоди, завданої зруйнуванням автомобіля в сумі 5293,00 грн, та вимоги визначеної як стягнення «шкоди спричиненої смертю чоловіка позивачки» в розмірі 199000 грн., суд враховує, що страховий ліміт в розмірі 200000 грн., встановлений за страховим полісом є граничним для особи одного потерпілого. Франшиза складає 1000 грн.

Згідно постанови Верховного суду України від 20.01.2016 р. (справу№ 6-2808цс15) деліктнезобов`язання це первісне,основне зобов`язання,в якомудіє загальнийпринцип відшкодуванняшкоди вповному обсязі,підставою йоговиникнення єзавдання шкоди.Натомість страховевідшкодування виплата,яка здійснюєтьсястраховиком відповіднодо умовдоговору,виключно вмежах страховоїсуми тав разі,якщо подія,в результатіякої завданашкода,буде кваліфікованаяк страховийвипадок.

Судом є встановленим, що страховиком у добровільному порядку було виплачено потерпілим обґрунтовані витрати на лікування ОСОБА_4 в розмірі 9179,17 грн., 46299 грн. за пошкодження транспортного засобу.

При цьому, було враховано положення ст.ст.23,24,30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також, згідно ст.23 (Закону № 1961-IV)шкодою,заподіяною життюта здоров`юпотерпілого внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,є,зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

За п. 24.1 ст.24 (Закону № 1961-IV)у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Сума доведених та обґрунтованих витрат за шкоду здоров`ю складає саме 9179,17 грн., які були відшкодовані страховиком у повному розмірі.

Решта витрат (добровільні внески, витрати на бензин, засоби жіночої гігієни, витрати не пов`язані з лікуванням) складають суму 2879,00 грн. та є суду недоведеними, як такі, що підпадають під вимоги ст. 24 п.24.1 (Закону № 1961-IV), тому до стягнення саме з страховика не підлягають.

Щодо витрат за пошкодження транспортного засобу, суд враховує, що страховиком у добровільному порядку було сплачено позивачу 46299 грн., що складають розмір матеріального збитку, визначеного висновком експерта №1866/19-21 від 04.02.2020 року.

Згідно ст.30 п.30.1 (Закону № 1961-IV) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

За п 30.2. ст.30 вищевказаного Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Різниця склала розмір матеріального збитку в сумі 46299 грн., які були виплачені позивачу страховиком добровільно.

Тому, враховуючи зазначене до стягнення сума в розмірі залишку (вартості металобрухту) на суму 5293,00 грн. саме з страховика не підлягає.

Вказані вимоги до ОСОБА_10 позивачем не пред`явлені.

Страховиком є добровільно виплаченими позивачу ОСОБА_4 загальний розмір шкоди завданої здоров`ю в сумі 67238,13 грн.

Щодо стягнення шкоди заподіяної смертю потерпілого, суд виходить з того, що відповідно до п.27.3 ст. 27 (Закону № 1961-IV), страховик ( у випадках, передбачених п.п.»г» та «ґ» п. 41.1 та п.п. 41.2 ст.41 цього Закону МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) в загальному розмірі (регламентована виплата) стосовно одного померлого в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами) Мінімальний розмір зарплати на вказаний період складав 3200 грн., загальна сума відшкодування моральної шкоди таким чином складала 38 400 грн., які також були виплачені страховиком потерпілій у добровільному порядку.

Інші види шкоди, які підлягають до виплати страховиком потерпілій особі не передбачені, тому позов в частині виплати 199000 грн. «шкоди завданої життю та здоров`ю» з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» до стягнення не підлягає. Обов`язок по страховому відшкодуванню страховою компанією виконано повністю в передбачених законом розмірах.

З обвинуваченого ОСОБА_10 також згідно ч.2ст.124 КПК Українина користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню за проведення судових експертизи, які становлять 3954,80 грн., згідно наданих довідок про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні.

Міра запобіжного заходу до вступу вироку в чинність не обирається.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України, знявши арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2017 року.

Керуючись ст.ст. 373, 374,86 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Заяву ОСОБА_10 про застосуваннядо ньогоп. ґ ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році"- задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_10 від відбуванняосновного покаранняна підставіп. ґ ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році". Відбування додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки виконувати самостійно.

До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу не обирається.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_10 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задоволити частково.

Стягнути зі ОСОБА_10 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 200000 грн.

В задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої злочином задоволити частково.

Стягнути зі ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на загальну суму 3954,80 грн.

Речові докази: автомобіль «Мазда 626», д.н.з. НОМЕР_10 та автомобіль «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_3 повернути в повне розпорядження власників, знявши арешт накладений на автомобілі ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2017 року.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1