Справа № 712/4119/19

Провадження № 2/712/62/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Черкаси цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, -

В С Т А Н О В И В:

25.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Державної казначейської служби України, Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, Територіального Управління Державної Судової Адміністрації України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, посилаючись на те, що ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 05 червня 2013 року скасовано вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 , справу направлено прокурору Полтавської області для проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід відносно нього змінено з утримання під вартою на особисте зобов`язання.

Згідно вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 5 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання - з 19 січня 2012 року. Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Після направлення справи на додаткове розслідування прокуратурою області та органами досудового розслідування ОСОБА_1 не повідомлявся про хід розслідування, жодного разу не викликався для проведення тих чи інших слідчих дій.

І лише 22 січня 2019 року за адвокатським запитом заступником керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області С.П. Шикуновим за № 01/03-83-6205-19 повідомлено, що в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про закриття та надана копія відповідної постанови.

З постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що вона винесена старшим слідчим СВ Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області майором міліції Паю Я.О. 22 липня 2014 року відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутності в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Проте, слідчий про своє рішення про закриття даного кримінального провадження ОСОБА_1 не повідомив, копії вказаної постанови йому не направив, питання про речові докази не вирішив хоча зобов`язаний був це зробити. Також в даній постанові не вирішено питання про скасування запобіжного заходу, не вирішено питання про цивільний позов та всупереч ст. 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94- ВР) відсутні роз`яснення про порядок поновлення його порушених прав і відшкодування шкоди внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, незаконного перебування під вартою та незаконного засудження.

За адвокатським запитом витребувані дані про час перебування ОСОБА_1 під вартою та копію судового рішення про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно довідки Полтавського СІЗО № 23 від 22 лютого 2019 року № 15/06-02/1315, ОСОБА_1 , 1969 р.н. утримувався в державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» з 20.01.2012 року по 05.06.2013 року.

З постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2012 року (суддя Блажко І.О., справа № 4-2272/11) слідує, що органом СВ Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області 06 травня 2011 року порушено кримінальну справу по факту злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Кримінальній справі було присвоєно номер НОМЕР_1 . В рамках даної кримінальної справи, 25 листопада 2011 року СУ УМВС в Полтавській області винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. 19 січня 2012 року 0 08:00 год. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 106 КПК України. Відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

ОСОБА_1 в період з 25 листопада 2011 року по 22 липня 2014 року був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, один з яких (ч. 3 ст. 190 КК України), відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, а 19 січня 2012 року був незаконно взятий під варту і в подальшому незаконно тримався під вартою до 05 червня 2013 року.

Крім того, органом досудового розслідування в рамках даної кримінальної справи, до набуття ОСОБА_1 процесуального статусу обвинуваченого (за КПК 1961 р.) та у його відсутності, 21 жовтня 2011 року за місцем його проживання було незаконно проведено обшук в ході якого було вилучено 1300 грн. та 600 доларів США. Вказані грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті.

Підстави на відшкодування шкоди підтверджується: копією постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2012 року; копією ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 05 червня 2013 року; довідкою Полтавського СІЗО № 23 від 22 лютого 2019 року № 15/06-02/1315; копією постанови про закриття кримінального провадження від 22 липня 2014 року; копією протоколу обшуку 21 жовтня 2011 року за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду які тривали з 21 жовтня 2011 року по 22 липня 2014 року позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Незаконний обшук та довготривале перебування позивача під страхом кримінальної відповідальності за злочини, які він не вчиняв порушило його нормальні стосунки з оточуючими людьми, очорнило та принизило в очах всіх близьких людей, та викликало недовіру в родичів. Час незаконного перебування під вартою негативно відобразилося на його здоров`ї, зокрема, піднявся тиск, почало турбувати безсоння, головні болі. Крім того, факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відобразився на взаємовідносинах з близькими та родичами. На протязі всього часу перебування під слідством та судом він був позбавлений звичайного людського спокою, душевної врівноваженості, перебував у постійному напруженні, в пригніченому і приниженому стані, постійно очікуючи або виклику слідчого, або перебуваючи у стані очікування чергового судового засідання.

У зв`язку з вказаним, розмір моральної шкоди позивач оцінює:

1. За час незаконного перебування відповідача під слідством та судом з 25 листопада 2011 року по 22 липня 2014 року моральна шкода складає із розрахунку мінімального розміру заробітної плати:

За 2011 рік: з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні, згідно ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», що за період з 25 листопада по 31 грудня 2011 року становить 1168 гри. 40 коп. із розрахунку 164,4 (п`ять днів листопада) +1004.

За 2012 рік: 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня -1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні, згідно ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік», що за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року становить 13177 грн. із розрахунку: 1073x3+1094x3+1102x3+1118x2+1134.

За 2013 рік: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень, згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», що за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року становить 13835 грн, із розрахунку: 1147x11+1218.

За 2014 рік: у місячному розмірі - 1218 згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» що за період з 01 січня по 22 липня 2014 року становить 8201 грн. 20 коп. із розрахунку 1216x6+893,2 (двадцять два дні липня).

Всього моральна шкода за час незаконного перебування відповідача під слідством та судом з 25 листопада 2011 року по 22 липня 2014 року складає: 36381 (тридцять шість тисяч триста вісімдесят одна) гривня 60 коп. із розрахунку 1168,4+13177 НОМЕР_2 +8201,20.

2. За час незаконного перебування позивача під вартою з 19 січня 2012 року по 05 червня 2013 року складає 16 місяців 16 днів тобто 503 дні:

Кожен день незаконного перебування під вартою позивач оцінює в 3000 гривень, що становить 1509000 гривень із розрахунку 3000x503.

3. За незаконне проведення обшуку позивач оцінює вартість вилучених у нього та не повернутих грошових коштів -1300 грн. та 600 доларів США, що в перерахунку на національну валюту становить 16176 грн. (за офіційним курсом НБУ на момент подачі позовної заяви 269,6 грн. за 100 дол. США) що становить 17476 гривень, із розрахунку: 1300+16176.

Всього за незаконне перебування під слідством та судом, незаконне перебування позивача під вартою та незаконне проведення обшуку моральна шкода складає 1562857 гривень 60 коп.

Просить стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1562857 (один мільйон п`ятсот шістдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят сім) гривень 60 коп.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області, Територіального Управління Державної Судової Адміністрації України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2019 року заяву представникапозивача ОСОБА_2 про змінупервісних відповідачівна належнихвідповідачів - задоволено.

Замінено первісних відповідачів Миргородську місцеву прокуратуру на прокуратуру Полтавської області, Гадяцький відділ поліції ГУНП в Полтавській області на Головне управління Національної поліції в Полтавській області.

02.05.2019 року представником позивача ОСОБА_2 надана суду уточнена позовна заява, в якій відповідачами зазначено: Державну казначейську службу України, Полтавську обласну прокуратуру, Головне управління Національної поліції в Полтавській області. В уточненій позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1562857 гривень 60 коп.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 березня 2020 року підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доДержавної казначейськоїслужби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області провідшкодування моральноїшкоди,завданої незаконнимидіями органів досудового розслідуванняпрокуратури тасуду закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

16.02.2021 року позивачем ОСОБА_1 скеровано до суду доповнення до позовної заяви, в якому просить стягнути з державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі: 36381 гривня 60 коп. за час незаконного перебування під слідством та судом в період з 25 листопада 2011 року по 22 липня 2014 року; 1468800 за час незаконного перебування під вартою в період з 20 січня 2012 року по 05 червня 2013 року, а всього стягнути 1505181 гривня 60 коп.

Вимогу про незаконне проведення обшуку залишити без розгляду.

Стягнути з відповідачів: прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 кошти за повернення сплаченої вартості судової психологічної експертизи у розмірі 5076 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду під час проведення незаконного обшуку залишено без розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в позові.

Інші учасники судового розгляду до суду не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

З постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2012 року (справа № 4-2272/11) вбачається, що 06 травня 2011 року слідчим відділом Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області порушена кримінальна справа № 113020117, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

24 листопада 2011 року ОВС СУ УМВС в Полтавській області була порушена кримінальна справа № 113020117 відносно ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

25 листопада 2011 року СУ УМВС України в Полтавській області винесена постанова про притягнення у якості обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

19 січня 2012 року о 08:00 годині ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 106 КПК України.

19 січня 2012 року постановою Октябрського районного суду м. Полтави обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190 КК України на 5 (п`ять) років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 358 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання на 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 19.01.2012 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишено попередній - тримання під вартою.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 05 червня 2013 року вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скасовано, а справу по їхньому обвинуваченню направлено прокурору Полтавської області для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 змінено з утримання під вартою на особисте зобов`язання.

Звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з-під варти із зали суду негайно.

Відповідно до відповіді Миргородської місцевої прокуратури від 22.09.2019 року № 01/03-83-6205-19. за наслідками проведеного судового досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013180070000310, слідчим СВ Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області 22.07.2014 року прийнято рішення про його закриття.

Постановою старшого слідчого СВ Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області майора міліції Паю Я.О. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013180070000310 від 05 серпня 2013 року, закрито згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3, ст. 358 ч. 4 КК України.

Відповідно до довідки державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 22.02.2019 року № 15/06-2/1315/Пд ОСОБА_1 1969 р.н., утримувався в державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» з 20.01.2012 року по 05.06.2013 року.

Визначення матеріальної та моральної шкоди позивач просив розглянути в порядку ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою.

Відповідно до положеньст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, кір випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках встановлених законом.

Відповідно до положення ст. 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно ізст.1Закону України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» (далі-Закон)відповідно доположень цьогоЗакону підлягаєвідшкодуванню шкода,завдана громадяниновівнаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Положеннями ст. 3 Закону встановлено, що право навідшкодування шкодив розмірахі впорядку,передбачених цимЗаконом,виникає увипадках: закриття кримінальногопровадження завідсутністю подіїкримінального правопорушення,відсутністю удіянні складукримінального правопорушенняабо невстановленнямдостатніх доказівдля доведеннявинуватості особиу судіі вичерпаннямможливостей їхотримати.

Положеннями ст. 4 Закону передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 зазначеного Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 9 рп/99від 27 жовтня 1999 року, притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував під слідством та судом з 25 листопада 2011 року по 22 липня 2014 року, тобто 32 місяці.

У відповідності до п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімум доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2021 року становить - 6000 гривень.

Виходячи з положення норм вказаного вище Закону та перебування позивача під слідством та судом 32 місяці, суд вважає, що позивачу було спричинена моральна шкода у розмірі 192000 грн. (32 місяці х 6000 грн.), розмір якої вираховується з мінімальної заробітної плати за місяць на час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 перебував під вартою в період з 20 січня 2012 року по 05 червня 2013 року, тобто 16 місяців.

Таким чином внаслідок перебування позивача під вартою, останньому заподіяна моральна шкода в розмірі 96000 грн. (16 місяців х 6000 грн.), розмір якої вираховується з мінімальної заробітної плати за місяць на час розгляду справи.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданоїнезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У відповідності з ч. 3ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 9 № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), якихзазнавпозивач,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується із доводами позивача, про те, щовнаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду які тривали з 21 жовтня 2011 року по 22 липня 2014 року позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди. Довготривале перебування позивача під страхом кримінальної відповідальності за злочини, які він не вчиняв порушило його нормальні стосунки з оточуючими людьми, очорнило та принизило в очах всіх близьких людей, та викликало недовіру в родичів. Час незаконного перебування під вартою негативно відобразилося на його здоров`ї. Факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відобразився на взаємовідносинах з близькими та родичами. На протязі всього часу перебування під слідством та судом він був позбавлений звичайного людського спокою, душевної врівноваженості, перебував у постійному напруженні, в пригніченому і приниженому стані.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивач зазнав додаткових моральних страждань внаслідок незаконного перебування під слідством та судом.

Суд також врахував висновки експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 11/69 від 30.07.2020, відповідно до яких ситуація перебування під вартою в період з 20 січня 2012 року по 05 червня 2013 року в Полтавському СІЗО № 23 являється психотравмуюючою для ОСОБА_1 .

У ОСОБА_1 ситуація перебування його під вартою в період з 20 січня 2012 року по 05 червня 2013 року в Полтавському СІЗО № 23 мало психотравмувальний вплив, що за глибиною, характером та інтенсивністю констатується, як суттєвий ступінь життєва криза, руйнівні порушення у системі особистісних цінностей, в ієрархії мотивів, в основних сферах діяльності, фізіологічному та психологічному благополуччі, із потенційною можливістю часткового відновлення попереднього рівня життєдіяльності та соціального функціонування. Відбулися зміни у функціонуванні окремих структур особистості і що призвели до тимчасових порушень в основних сферах діяльності (спрямованість впливу ситуації на особистість під експертного на стан його здоров`я, на потреби (фізіологічні, соціальні, трудові, міжособистісні зв`язки та відносини, честь та гідність, життєві перспективи, цінності (здоров`я, сім`я, робота, справедливість, порядність).

За завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 внаслідок перебування його під вартою в період з 20 січня 2012 року по 05 червня 2013 року в Полтавському СІЗО № 23 орієнтовна грошова компенсація може становити 244,8 МЗП, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.

Згідно із статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Незважаючи, що висновком експерта визначений розмір компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) ОСОБА_1 встановлений в діапазоні від 244,8 мінімальних заробітних плат, суд, бере за основу для визначення такої компенсації положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість характеру немайнових втрат та можливості їх відновлення, приймаючи до уваги тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації, а також запобіжний захід, який був обраний для ОСОБА_6 тримання під вартою, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає до стягнення на користь позивача, становить 288000,00 грн. (192000 грн. + 96000 грн.).

З огляду на викладене вище, позов підлягає задоволенню частково.

У відповідності з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженимУказом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, на яке покладено повноваження по здійсненню через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів.

Пунктом 1.3. Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженогонаказ Державного казначейства України від 02.02.2007 р, № 28і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2007 р. за № 149/13416, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державним казначейством України за вимогами державних виконавців за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.

Аналогічне міститься й у п.1.3. Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженогонаказом Державного казначейства України від 04.02.2008 р. № 39і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2008 р. за № 110/14801,чинного з 20.02.2008 р.

Відповідно до положеньст. 48 БК України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду провадиться з Державного казначейства У країни за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Витрати за проведення психологічної експертизи у розмірі 5076 грн. підлягають стягненню з Державного Бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ,Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.22, 23,1167,1176 ЦК України, ст.ст.3-4,12-13,19,81,89,263-265,273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Полтавської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду задовольнити частково.

Стягнути з Державного Бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) як відшкодування моральноїшкоди 288000,00 грн. та витрати за проведення психологічної експертизи у розмірі 5076 грн., а всього 293076 грн. (двісті дев`яносто три тисячі сімдесят шість гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2021 року.