ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3875/21 Справа № 214/2997/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2021 року, та на додаткове рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 12 лютого 2021 року, ухвалених суддею Ковтун Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області відомості щодо дати складання повного тесту судових рішень відсутні,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що 10.07.2018 року до Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області нею було звернуто до виконання виконавчий лист № 214/2732/14 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Для виконання виконавчого листа 10.07.2018 року позивачкою через «Ощадбанк» на депозит служби внесено 13, 73 гривень та сплачено 10 гривень комісійного збору.

02 квітня 2019 року позивачкою до Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області подано виконавчий лист № 214/2744/15 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким ОСОБА_2 зобов`язано прибрати грушу, яблуню та вишню на 5 метрів від стін її будинку. Для виконання виконавчого листа 02.04.2019 року позивачкою через «Ощадбанк» на депозит служби внесено 4173 грн. та сплачено 41,73 гривні комісійного збору.

16 квітня 2019 року позивачка здала до Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області виконавчий лист № 2-70/11 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким ОСОБА_2 був зобов`язаний демонтувати яму-басейн. За подання для виконання виконавчого листа вона через «Ощадбанк» на депозит служби позивачкою внесено 4173 грн. та сплачено 41,73 гривні комісійного збору.

16 травня 2019 року Саксаганський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області платіжним дорученням № 601 повернув позивачці в «Ощадбанк» 4104 гривні авансового внеску за виконання судового рішення. Не повернуто було 69 гривень. Виконавча служба на замовлення боржника оформила документи про добровільне виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження та закрила виконавче провадження за рахунок її авансу. 17.05.2019 року «Ощадбанк» зарахував на її рахунок 4104 гривні, збитки завдані позивачу діями відповідача склали 69 гривень.

26 липня 2019 року Саксаганський відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області платіжним дорученням № 969 повернув позивачці в «Ощадбанк» 4104 гривні авансового внеску за виконання судового рішення. Не повернуто було 69 гривень. Виконавча служба на замовлення боржника оформила документи про добровільне виконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження та закрила виконавче провадження за рахунок її авансу. 29.07.2019 року «Ощадбанк» зарахував на її рахунок 4104 гривні, збитки завдані позивачу діями відповідача склали 69 гривень .

07.08.2018 року позивачка подала до Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області виконавчий лист № 2-70/11 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровській області , по якому з ОСОБА_2 було стягнуто на її користь 17360 гривень. За подання виконавчого листа 07.08.2018 року вона через «Ощадбанк» на депозит служби внесла 173 гривні, та позивачем сплачено 10 гривень комісійного збору.

Правопорушення ОСОБА_2 привели до збитків і витрат по 4 виконавчим листам на суму 241, 46 грн.

Суд по справі тривав 8 років пройшло більше ніж 120 судових засідань, по справам відрив від звичайних занять склав понад 80000 грн.

ОСОБА_2 за ршенням суду 17360 грн. не погасив одним платежем, 8 місяців борг стягувався з пенсії. ОСОБА_3 прибрав квітні 2020 року, ямабасейн не демонтовані, заваленні сміттям. Вважає, що протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 їй кожного дня завдається моральна шкода, яку вона оцінює в 21000 грн.

У зв`язку з викладеним позивачка просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 241 гривню 46 копійок, моральну шкоду 21000 гривень, судових витрат у розмірі 1189, 02 гривні та витрати в розмірі 97 гривень.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь судових витрат за відрив від звичайних занять, витрат за роздруківку позову та поштових витрат.

В апеляційній скарзі на рішення суду позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та додаткове рішення, ухваливши нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування всіх обставин справи.

Зокрема,зазначає,що судомвідкрито провадження без дотримання вимог ст..ст.. 136, 177 ЦПК України, не вирішено питання по заяві позивача про звільнення її від сплати судового збору при поданні позову, суд не залишав позов без руху з-за несплати судового збору, проте заднім числом стягнув з неї 840 грн. судового збору, що є незаконним і не чесним ексцесом суду.

Суддя прийняла справу до свого провадження без дотримання ч. 15, 16 ст. 33 ЦПК України, щодо автоматичного розподілу справи і як наслідок цього порушила ст. 36 ЦПК України. Не взяла самовідвід і незаконно відхилено відвід судді.

Просить визнати відвід судді Ковтун Н.Г. в порядку п. З - 5 ч. 2 ст. 36 ЩІК України обґрунтованим і з цих підстав скасувати рішення суду. В протоколі про розподіл справи відсутня інформація про список суддів, які були включені в список при розподілі справи та не зазначені підстави, за яких другі судді не включені в список, а це визначає порушення порядку розподілу справи, порушенням ч. 15 ст. 33 ЦПК України. Виходить, що було порушено порядок визначення судді. Справа не розподілена між суддями, а передана судді Ковтун Н.Г. Копію протоколу про розподіл справи позивачу не видавався і не надсилався поштою, що є порушенням ч. 16 ст. 33 ЦПК України.

Факт прийняття справи до розгляду суддею Ковтун Н.Г. з порушенням порядку розподілу справи свідчить про її зацікавленість в розглянути справу з наміром будь що - відмовити позивачу в позові. Суддя була повинна повернути справу на перерозподіл для належного оформленням протоколу. Але суддя прямо була зацікавлена в розгляді справи, щоб відмовити позивачу в позові і наказати її за ті скарги, що вона подавала на неї.

Рішення суду є незаконним, судом не застосовані норми матеріального права ст. 11,16,23,1166,1167 ЦК України, які підлягали застосуванню. Неповно з`ясовані обставини справи та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому, відповідно до ст. 263,376 ЦПК України, дане рішення підлягає скасуванню.

В основних положеннях ЦК України п. З, 5 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено основи виникнення цивільних прав і обов`язків в тому числі спричинення матеріальної та моральної шкоди та з рішення суду.

Способи захисту цивільних прав і інтересів судом передбачено п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування майнової і моральної шкоди, стягнення збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Скаржник вважає, що вимоги до ОСОБА_2 по цій справі витікають з судових рішень. Суть рішення судів полягають в стягненні з ОСОБА_2 на користь позивача майнової і моральної шкоди. Добровільно ОСОБА_2 обов`язки покладені на нього рішеннями судів не виконував і навіть 5 разів ухилявся від явок до ДВС, не надав до ДВС декларацію.

Вважає, що противоправною поведінкою ОСОБА_2 на стадії виконання рішення суду, їй кожного дня завдається моральна шкода, компенсацію за душевні страждання, у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача оцінює в 21 000 грн.

В зв`язку з поданням апеляційної скарги відрив від звичайних занять позивача збільшився на 12 годин по вивченню рішення суду, підготовки апеляційної скарги, її складення, корегування, вивчення законодавства, судової практики, монографій Роз друк скарги в сторонній установі, вихід і поїздка до неї відірвали від звичайних занять на 4 години. Подання скарги до суду відірвало від звичайних занять 4 години. Вивчення справи в суді відірвало від звичайних занять 4 години. Разом відрив від звичайних занять = 24 години. З 01.01.2021р. МРОП - 6 000 грн. : на 168 годин = 35.71 грн. за 1 годину х на 24 годин = 857 грн. + 2 378 по попереднім заявам разом 3 235 грн. Відповідно ст. 138 ЦПКУ просить стягнути з відповідача на її користь за відрив від звичайних занять 3 235 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення суду та задовольнити заяву про стягнення судових витрат.

Додатковим рішенням порушено принцип гласності відповіднодо п.3 ч.2 ст.2 ЦПК України, яке підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що при зверненні до Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 10 липня 2018 року ОСОБА_1 був внесений аванс за виконання рішення суду в сумі 13,72 грн. та сплачено комісію банку в сумі 10 гривень (а.с.1,16).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Івановою А.М. від 11.07.2018 року відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 2/214/385/17 виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 17 травня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди 686 грн. (а.с. 6)

При зверненні до Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 078 серпня 2018 року ОСОБА_1 був внесений аванс за виконання рішення у розмірі 173, 60 гривень, та сплачено комісію банку в сумі 10 гривень (а.с.1б).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Івановою А.М. від 05.09.2018 року відкрито виконавче провадження № 5675160 по виконавчому листу № 2/214/12/17 виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 07 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 моральної та матеріальної шкоди 17360,55 грн. (а.с. 7)

При звернені з заявою 02.04.2019 року до Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про виконання виконавчого листа № 214/2744/15 позивачем 02.04.2019 року, було внесено авансовий внесок у сумі 4173, 00 грн. та сплачено комісію банку в сумі 41,73 гривень (а.с.16,27)

При звернені 16.04.2019 року з заявою до Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про виконання виконавчого листа № 2-70/11 позивачем був внесений авансовий внесок у сумі 4173, 00 грн. та сплачена комісія банку в сумі 41,73 гривень (а.с.16,28)

Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 встановлено, що 17.05.2019 року позивачу повернуто 4104 гривні авансового внеску за виконання судового рішення, та 29.07.2019 року - 4104 гривні авансового внеску за виконання судового рішення (а.с. 4-5).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрутованності.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною третьою статті 43 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч.1 Наказу №954/5 в редакції від 24.03.2017 Міністерства юстиції України «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» (зі змінами №1468/5 від 08.05.2018) у п.3 чітко визначено, що плата за користування системою органами державної виконавчої служби, яка становить 69 грн, здійснюється за рахунок коштів авансового внеску стягувача в порядку визначеному п.17 розділу VІІ Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.04.2012 №512/5.

Відповідно довимог ч.1ст.45ЗУ «Провиконавче провадження» (станомна 17.06.2018року) розподілстягнутих виконавцемз боржниказа виконавчимпровадженням грошовихсум (утому числіодержаних відреалізації майнаборжника)здійснюється утакій черговості: упершу чергуповертається авансовийвнесок стягувачана організаціюта проведеннявиконавчих дій; удругу чергукомпенсуються витративиконавчого провадження,не покритіавансовим внескомстягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми; у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно довимог ч.1,2ст.1166ЦК України,майнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 при звернені до Саксаганського відділу ДВС були внесені авансові внески, які в подальшому були повернуті на її картковий рахунок. При зарахуванні авансових внесків на депозитний рахунок з позивача ОСОБА_1 було знято комісію банку, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

При цьому, доводи позивача ОСОБА_4 про те, що саме через протиправну поведінкиу відповідача ОСОБА_2 , яка призвела до завданих збитків, та саме він має відповідати за завдану шкоду, не ґрунтуються на нормах Закону, адже правовою підставою для відшкодування завданої шкоди в деліктних правовідносинах є встановлення вини відповідача, чого в даному випадку позивачем доведено не було. Утримання банком комісії при здійсненні зарахування коштів на картковий рахунок стягувача є питанням договірних відносин між ОСОБА_1 та установою банку.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків.

Відповідно доч.2ст.23ЦК Україниморальна шкодаполягає: уфізичному болюта стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В п. 5 цієї жпостанови Пленуму Верховний Суд Українироз`яснює, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, не надано як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, доказів на підтвердження обставин спричинення їм моральної шкоди.

Ухвалюючи додаткове рішення та вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції керувався норами статей 141,142 ЦПК України та виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 судових витрат за відрив від звичайних занять, витрат за роздруківку позову та поштових витрат.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Аналогічне роз`яснення міститься й в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2021 року вирішуючи позовні вимоги по суті, суд першої інстанції вирішив питання щодо судових витрат, у зв`язку з чим додаткове рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 лютого 2021 року скасуванню не підлягає.

При зверненні з апеляційною скарго позивач ОСОБА_1 ставить питання про компенсування відповідно до ст.. 138 ЦК України витрат в сумі 3 235 грн. за відрив від звичайних занять.

Згідност.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно дост.138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони; стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Відповідно дост.140 ЦПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу.

У відповідності дост.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3статті 12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що стягувачем не надано доказів, які підтверджують тривалість відриву від звичайних занять, у зв`язку із чим вимоги ОСОБА_1 і в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки скаржником належним чином не було доведено, що зазначені витрати були фактичними і неминучими та необхідними.

Крім того, позивач ОСОБА_1 посилаючись на вимогист.133 ч.3 п.4 ЦПК України, просила стягнути витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду та поштові витрати. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. На переконання колегії суддів, зазначені витрати не впливали на доведеність скарги, тобто не були необхідними для розгляду справи, а тому відшкодуванню не підлягають.

Клопотання позивача ОСОБА_5 про постановлення окремих ухвал у відношенні судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Ковтун Н.Г. задоволенню не підлягають, оскільки, під час розгляду даної цивільної справи, колегією суддів не встановлено обставин, які є обов`язковою підставою для постановлення окремої ухвали суду.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, які полягають в тому, що суддя не вирішив питання по заяві позивача про звільнення її від сплати судового збору при зверненні з позовними вимогами, та стягнув їх за рішенням суду, не дає підстав для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги позивача, щодо розгляду справи з порушенням порядку розподілу справи та визначення неналежжного складу суду не заслуговують на увагу, оскільки підповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею-доповідачем до даній справі визначено Ковтун Н.Г., достовірних даних про те, що авторозподіл не було здійснено, у суда апеляційної інстанції немає.

З посиланням в апеляційній скарзі щодо розгляду справи неналежним складом суду і не відведення судді Ковтун Н.Г. колегія суддів не погоджується, оскільки заяву про відвід подано після винесення рішення судом першої інстанції .

Відповідно до ч.3 ст. 39 ЦПК України Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВ И В:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 19 січня 2021 року та додаткове рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 12 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року.

Головуючий:

Судді: