61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2010 р.

Справа № 2-а-38804/09/2070

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2009р. по справі № 2-а-38804/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" <� Список > <� Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <� Текст > <� 3 особи > <� 3 особа > <� за участю > <� Текст >

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Макрокап Девелопмент Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової Інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000071800/0 від 17 грудня 2008р., № 0000071800/1 від 14 січня 2009р., № 0000071800/2 від 26 лютого 2009р. та № 0000071800/3 від 14 травня 2009р.

Не погодившись з вище зазначеною постановою суду, Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м.Харкова) було подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неврахування обставин, які мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Макрокап Девелопмент Україна" (далі - ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна") відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при співставленні податкового кредиту ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно - будівельна компанія «Вертикаль» (далі - ТОВ ПБК»Вертикаль»). В свою чергу, судом першої інстанції не враховано, що в ході перевірки ТОВ «ПБК Вертикаль» встановлено недодержання вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПБЮ Вертикаль» з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ «ПБК Вертикаль» у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними. Окрім того,згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ПБК Вертикаль» відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, щодо здійснення будівельної та іншої діяльності. Виходячи з цього, відповідачем було встановлено нікчемність угод укладених протягом перевіряємого періоду даним суб'єктом господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в апеляційній інстанції, що за результатами невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2008 року ДСД ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" в розрізі контрагентів, було складено акт № 6531/18-004/466572691 від 04.12.2008 р. (а.с. 8-10)

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ДСД ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - заниження податку на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 5283,33 грн.

На підставі висновків акту перевірки про порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у Київському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000071800/0 від 17 грудня 2008р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 7925,00 грн., з яких : за основним платежем -5283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2642,00 грн. (а.с. 11-13)

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що оскільки витрати понесені підприємством за нікчемною угодою (договір від 01.04.2008р., укладений між позивачем та ТОВ "ГЦЖ "Вертикаль"), яка в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків та віднесення підприємством їх до складу податкового кредиту на підставі такого правочину суперечить ст.216 ЦК України, пп. 7.4.1, 7.4.4 п, 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України №68/97-ВР визначає, що об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Виходячи з цього, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №68/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо наявності факту виконання ТОВ "ПБК "Вертикаль" робіт для ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" по виробництву контрольно-пропускного пункту, відповідно до договору б/н від 01.04.2008 року за адресою: м. Харків, вул. Білгородське шоссе, 2. Дана обставина підтверджується виписаними на адресу ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" податковими накладними № 448 від 09.04.2008р., № 581 від 21.05.2008р., № 549 від 21.05.2008р. Зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи також не заявлялися. На момент складання вказаної податкової накладної та на момент розгляду справи і ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна", і ТОВ ПБК "Вертикаль" зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується відповідачем.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів зазначає, ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" мало достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладеної між ТОВ ПБК "Вертикаль" та ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемний. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочинну недійсним не вимагається.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін цієї угоди (позивачем був отриманий та використаний у власній господарській діяльності виготовлений ТОВ ПБК "Вертикаль" та переданий згідно накладної ; 545 від 21.05.2008 р. контрольно-пропускний пункт, а ТОВ ПБК "Вертикаль", згідно платіжного доручення, - отримало грошові кошти за виконані роботи та видало податкові накладні позивачу).

Доказами використання позивачем контрольно-пропускного пункту у господарській діяльності, є договір між ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" та ТОВ "Практик Девелопмент" про передачу контрольно-пропускного пункту. Акт передачі контрольно-пропускного пункту та оплати за нього підтверджується видатковою накладною від 29.07.2008 р. № РН-0000039, довіреністю № 553408 від 28.07.2008 р., банківською роздруківкою.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів не вбачає в діях позивача щодо укладення угоди із ТОВ "ПБК "Вертикаль" та відображенні такої операції в податковому обліку ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети.

На момент укладення угоди та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно недодержання ТОВ «ПБК Вертикаль» вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, колегія суддів зазначає що, ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" не несе відповідальності за дії контрагентів, оскільки відповідно до п.п. «а», п.10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Самі ж правочини, які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в акті перевірки є правомірними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладеної між ТОВ ПБК "Вертикаль" та ТОВ „Макрокап Девелопмент Україна" угоди та недодержання ТОВ «ПБК Вертикаль» вимог ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2009р. по справі № 2-а-38804/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

<� підпис >

О.І.

Судді

<� підпис >

<� підпис >

Л.В.

Спаскін О.А.

<� Список >

<� Текст >

Повний текст ухвали виготовлений 08.02.2010 р.