ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Справа №906/927/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Коломис В.В.,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.;

за участю представників сторін:

Рівненської обласної прокуратури - прокурор Гарбарук В.А. (службове посвідчення №061955 від 01.04.2021р.)

інших учасників - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року, суддя Тимошенко О.М., м. Житомир, повний текст складено 27 лютого 2019 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Заріччя"

до Житомирської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"

про визнання недійсним розпорядження №7 від 06 січня 2005 року

Судом роз`яснено прокурору права та обов`язки, передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України. Заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, клопотання про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2018 року, ТОВ "Перлина Заріччя" подало до Господарського суду Житомирської області позов (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 січня 2019 року) до Житомирської РДА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської РДА Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою ДП МО України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" на земельну ділянку площею 491,1265 га в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя".

11 лютого 2019 року, рішенням Господарського суду Житомирської області позов ТОВ "Перлина Заріччя" було задоволено та визнано частково недійсним розпорядження голови Житомирської РДА Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 га з кадастровим номером 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя" цілісний майновий комплекс - база відпочинку, за адресою: АДРЕСА_2 , виділ 9.

28 березня 2019 року, заступник прокурора Житомирської області звернувся до Північно-західного апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Перлина Заріччя", вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права. (т.1, а.с. 192-197)

Необхідність представництва Житомирської РДА в суді прокурор пояснив порушенням інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, а також порушенням порядку вилучення вказаних земель з постійного користування.

Також, зазначив, що Житомирська РДА не здійснює належний захист інтересів держави у цій сфері, оскільки представника в судові засідання не направляла, з приводу заявлених позовних вимог не заперечувала і рішення у справі 906/927/18 в апеляційному порядку не оскаржила.

Таким чином, прокурор вважає, що позиція Житомирської РДА суперечить інтересах держави в частині дотримання порядку вилучення земель лісогосподарського призначення з користування, а тому вбачає необхідність представляти інтереси держави в особі Житомирської райдержадміністрації.

По суті спору зазначає, що рішення суду в даній справі ухвалене з неправильним застосуванням ст. ст. 328, 377 ЦК України та ст. ст. 120, 122 Земельного кодексу України, оскільки спірне розпорядження прийняте 06 січня 2005 року, тоді як об`єкт нерухомості ТОВ "Перлина Заріччя" придбане лише 15 травня 2009 року, тому на час прийняття розпорядження права товариства у спірних відносинах жодним чином не були порушені.

Судом не взято до уваги і те, що спірне розпорядження не може бути скасовано, оскільки воно вже реалізоване.

На підставі спірного розпорядження 10 жовтня 2005 року Державному підприємству Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 073506 від 21 вересня 2005 року площею 491,1265 га на території Зарічанської сільської ради для ведення лісового господарства.

Таким чином, на час придбання нерухомого майна ТОВ "Перлина Заріччя" і по даний час спірна земельна ділянка належить Державному підприємству Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України (Шепетівський військовий лісгосп).

Тому, спірна земельна ділянка повинна вилучатися з користування в порядку ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

ТОВ "Перлина Заріччя", у своєму відзиві на апеляційну скаргу, вважає подану апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, оскільки придбане нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, яке включене ФДМ до переліку об`єктів державної власності "групи А", що підлягають приватизації разом з земельною ділянкою площею 7,5550 га.

За договором купівлі-продажу від 15 травня 2009 року, ТОВ "Перлина Заріччя" придбало групу інвентаризаційних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Льонотекс".

Викуплене майно є цілісним майновим комплексом, що підтверджується:

- рішенням Господарського суду Житомирської області по справі 6/15НМ від 20 лютого 2008 року;

- викуплене майно ТОВ "Перлина Заріччя" раніше належало ДП "Житомирський льонокомбінат", якому ще у 1980 році надавалась спірна земельна ділянка для будівництва викупленого майна;

- згідно п.1.1. Договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року викуплене майно знаходиться на земельній ділянці площею 7,5550 га, яка огороджена металевою огорожею;

- у 2010 році цій земельній ділянці було присвоєно у встановленому законом порядку кадастровий номер 1822082500:01:000:0220. Такий кадастровий номер не скасовано і він є дійсним і на сьогоднішній день, про що в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру.

В той же час, на підставі оскаржуваного розпорядження голови Житомирської РДА №7 від 06 січня 2005 року ДП Івано-Франківському ліспромкомбінату було незаконно передано у постійне користування і земельну ділянку під майном, що попередньо належало Житомирському льонокомбінату, потім - Державі в особі відділення ФДМ України, а після 15 травня 2009 року стало належати позивачу - ТОВ "Перлина Заріччя".

Виносячи оскаржуване рішення, судом першої інстанції було дотримано "справедливу рівновагу (баланс)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності й інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, а також застосовано ефективний спосіб захисту права на мирне володіння майном позивачем.

Вважає, що придбавши нерухоме майно, ТОВ "Перлина Заріччя" набуло права не лише на комплекс споруд, але і на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Однак ТОВ "Перлина Заріччя", ставши власником нерухомого майна не може реалізувати право на земельну ділянку, оскільки спірним рішенням райдержадміністрації ділянка під майном була передана в користування іншій особі до того, як позивач став власником. Тобто, формально спірне рішення райдержадміністрації на момент його винесення порушувало право попереднього власника майна.

Тому, спірне рішення з моменту набуття позивачем права власності порушує право позивача на користування земельною ділянкою, яке передбачене ст. 120 Земельного кодексу України та підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним спірного розпорядження в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 м2, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності позивачу цілісний майновий комплекс база відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор, у відповіді на відзив від 01 червня 2021 року, вказує не те, що п.1.1. Договору купівлі-продажу зазначено, що об`єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75550 м2, яка огороджена металевою огорожею. Право користування на земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт приватизації, покупець вирішує самостійно у відповідності з чинним законодавством після набуття ним права власності на об`єкт приватизації. (т.3 а.с.170-177)

Придбані позивачем об`єкти нерухомості включені ФДМ України до переліку об`єктів державної власності групи А, як група інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ Льонотекс, що не є цілісним (єдиним) майновим комплексом.

В постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року, у справі 906/870/17, якою залишено в силі рішення господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2017 року, встановлено, що договором купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 15 травня 2009 року було продано окремі індивідуально визначені об`єкти, а не цілісний майновий комплекс, а відтак без продажу земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування зазначених будівель, відповідно позивач набув прав на ті частини земельної ділянки, які зайняті будівлями, спорудами. Згідно наявних в матеріалах справи доказів придбане позивачем індивідуально визначене майно займає площу 0,1416 га, а не 7,5550 га.

Таким чином, доводи ТОВ "Перлина Заріччя" про перехід права на земельну ділянку колишньої бази відпочинку "Перлина" в розмірі 7,5550 га є безпідставні, оскільки спростовуються умовами договору купівлі-продажу.

11 травня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито апеляційне провадження за скаргою Заступника прокурора Житомирської області та призначено її розгляд на 26 травня 2021 року.

26 травня 2021 року, з метою надання сторонам можливості забезпечити явку повноважних представників для надання пояснень та заперечень, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги було відкладено на 10 червня 2021 року.

10 червня 2021 року, у судовому засіданні прокурор підтримав доводи і заперечення, викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

Представник інших учасників справи у судове засідання не з`явились, заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вимоги ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, які не забезпечили явку повноважних представників. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 26 травня 2021 року явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

20 липня 1977 року, листом №37/8/477 начальника Житомирського КЕУ ПРИКВО, адресований начальнику Житомирської КЕЧ району зазначено, що заступник Міністра оборони СРСР директивою №147/13/28347 від 18 червня 1977 року дозволив передати Житомирському облвиконкому земельну ділянку площею 7,4 га. (т.1 а.с.49)

29 липня 1977 року, рішенням Житомирської обласної ради депутатів трудящих №11/1582, з посиланням на вказаний лист начальника КЕУ, було доручено Житомирському райвиконкому провести обстеження земельної ділянки з метою передачі для будівництва баз відпочинку. (т.1 а.с.50)

24 жовтня 1977 року, листом начальника Житомирської КЕЧ району на адресу начальника КЕУ ПРИКВО, з посиланням на лист №37/8/477, обгрунтовується необхідність додаткового виділення 0,26 га під під`їзду дорогу. (т.1 а.с.51)

11 листопада 1980 року, актом комісії у складі представників Зарічанського військового лісництва, Житомирської КЕЧ району, Житомирської міськвиконкому, Житомирської льонокомбінату, останньому передано в постійне користування земельна ділянка площею 6.3 га з земель Зарічанського військового лісництва для будівництва піонерського табору. (т.1 а.с.59-60)

06 січня 2005 року, розпорядженням голови Житомирської РДА №7 "Про затвердження технічної документації з землеустрою по встановленню зовнішніх меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею Шепетівському військовому лісгоспу МО України на території Новогуйвинської селищної та Зарічанської сільської рад" було:

- затверджено технічну документацію з землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок загальною площею 677,4445 га, з них на територіях: Новогуйвинської селищної ради - 186,3180 га; Зарічанської сільської ради - 491,1265 га;

- дозволено Житомирському районному відділу Житомирської регіональної філії центру Державного земельного кадастру видати та здійснити державну реєстрацію державного акта на право постійного користування на землю та внести відомості до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. (т.1, а.с.12)

10 жовтня 2005 року, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (Шепетівський військовий лісгосп), на підставі розпорядження Житомирської РДА від №7 від 06 січня 2005 року, було видано Державний акт серії ЯЯ 073506 на право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення лісового господарства. (т.1 а.с.13)

20 лютого 2008 року, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 6/15-НМ було задоволено позов ТОВ "Перлина Заріччя" до РВ ФДМ України по Житомирській області про зобов`язання вчинити певні дії, позовну заяву задоволено та:

- зобов`язано ФДМ України включити до Переліку об`єктів групи А державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", орендується та обліковується ТОВ "Перлина Заріччя" у складі: будівля 1 площею 102,4 м2; будівля 2 площею 102,7 м2; будівля 3 площею 102,0 м2; будівля 4 площею 100,8 м2; будівля 5 площею 102,2 м2; будівля складу площею 99,1 м2; будівля більярдної площею 144,6 м2; будівля їдальні площею 277,1 м2; будівля прохідної площею 15,4 м2; туалет; огорожа, які розташовані у Житомирському районі с. Зарічани, Зарічанське військове лісництво, квартал 4 та затвердити вказаний Перелік.

- зобов`язано РВ ФДМ України по Житомирській області, на підставі затвердженого ФДМ України Переліку об`єктів групи А державної власності, здійснити приватизацію шляхом викупу ТОВ "Перлина Заріччя" (групи інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", а саме: будівля 1 площею 102,4 м2; будівля 2 площею 102,7 м2; будівля 3 площею 102,0 м2; будівля 4 площею 100,8 м2; будівля 5 площею 102,2 м2; будівля складу площею 99,1 м2; будівля більярдної площею 144,6 м2; будівля їдальні площею 277,1 м2; будівля прохідної площею 15,4 м2; туалет; огорожа, які розташовані у Житомирському районі с. Зарічани, Зарічанське військове лісництво, квартал 4). (т.1 а.с.61-63)

22 травня 2008 року, наказом ФДМ України 589 (з урахуванням наказу ФДМУ 291 від 25 січня 2009 року) було включено до переліків об`єктів державної власності "групи А", що підлягають приватизації, зокрема: - групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", у складі: будівля 1 площею 102,4 м2; будівля 2 площею 102,7 м2; будівля 3 площею 102,0 м2; будівля 4 площею 100,8 м2; будівля 5 площею 102,2 м2; будівля складу площею 99,1 м2; будівля більярдної площею 144,6 м2; будівля їдальні площею 277,1 м2; будівля прохідної площею 15,4 м2; туалет; огорожа (разом з земельною ділянкою), що орендується ТОВ "Перлина Заріччя". (т.1 а.с.64-65)

26 березня 2009 року, за державою Україна в сфері РВ ФДМ України по Житомирській області було зареєстровано право власності на базу відпочинку "Перлина", що підтверджується витягом про реєстрацію права власності 22296564. (т.1 а.с.66)

15 травня 2009 року, між РВ ФДМ України по Житомирській області, як продавцем, та ТОВ "Перлина Заріччя", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, за умовами якого ТОВ "Перлина Заріччя" було придбано у власність індивідуально визначене майно - групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс" (правонаступник Житомирської льонокомбінату), у складі окремих будівель з визначеними щодо кожної площами за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9. (т.1 а.с.14-16)

У пункті 1.1. договору купівлі-продажу зазначено, що об`єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75550 м2, яка огороджена металевою огорожею.

Право користуванняна земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт приватизації, покупець вирішує самостійно у відповідності з чинним законодавством після набуття ним права власності на об`єкт приватизації.

21 липня 2010 року, між Житомирської РДА Житомирської області, як орендодавцем, та ТОВ "Перлина Заріччя", як орендарем, було укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220. (т.1 а.с.23-25)

06 червня 2017 року, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 906/602/16 було частково задоволено позов заступника прокурора Житомирської області до Житомирської РДА, ТОВ "Перлина Заріччя", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання недійсними розпоряджень голови Житомирської РДА, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, і:

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА №1073 від 25 вересня 2009 року "Про надання дозволу ТОВ "Перлина Заріччя" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її в оренду для обслуговування придбаних будівель та споруд бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Зарічанської сільської ради";

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА №221 від 10 березня 2010 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Зарічанської сільської ради";

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА №687 від 08 липня 2010 року "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Зарічанської сільської ради"

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА №797 від 10 серпня 2011 року "Про внесення змін до договору оренди землі";

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від №21 липня 2010 року, укладений між Житомирською РДА та ТОВ "Перлина Заріччя" та зареєстрований в реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 27 липня 2010 за 04102090004;

- визнано недійсною додаткову угоду від 18 серпня 2011 року до Договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2010 року, укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Перлина Заріччя".

В решті позовних вимог було відмовлено, зокрема, щодо повернення Житомирській РДА земельної ділянки площею 7,5550 га на території Зарічанської сільської ради Житомирського району за кадастровим номером 1822082500:01:000:0220. (т.1 а.с.31-47)

14 грудня 2017 року, рішенням Господарського суду Житомирської області, у справі 906/870/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Перлина Заріччя" до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", КЕВ м. Житомир, ДП "Житомирський військовий лісгосп", Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ДП "Житомирське лісове господарство", Житомирська ОДА, РВ ФДМ України по Житомирській області про визнання права користування ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" земельною ділянкою кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га припиненим та визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га за ТОВ "Перлина Заріччя".

19 жовтня 2018 року, ТОВ "Перлина Заріччя" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24 січня 2019 року) до Житомирської РДА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської РДА Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству Міністерства оборони України "Івано-Франківський ліспромкомбінат" на земельну ділянку площею 491,1265 га в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя", з тих підстав, що спірне розпорядження з моменту набуття позивачем права власності на цілісний майновий комплекс - база відпочинку "Перлина" порушує право останнього на користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане нерухоме майно. (т.1 а.с.3-8, 149)

21 листопада 2018 року, Житомирська РДА в своєму клопотанні №18-4/1886, не заперечувала проти заявлених позовних вимог. (т.1 а.с.108)

11 лютого 2019 року, рішенням Господарського суду Житомирської області позов ТОВ "Перлина Заріччя" було задоволено та визнано частково недійсним розпорядження голови Житомирської РДА Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року в частині, яка стосується земельної ділянки площею 7,5550 га з кадастровим номером 1822082500:01:000:0220, на якій знаходиться належний на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя" цілісний майновий комплекс - база відпочинку, за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що спірне розпорядження з моменту набуття ТОВ "Перлина Заріччя" права власності на цілісний майновий комплекс база відпочинку "Перлина" порушує право останнього на користування земельною ділянкою земельної ділянки площею 7,5550 га (кадастровий номер 1822082500:01:000:0220), передбачене ст. 120 Земельного кодексу України, та підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним спірного розпорядження в частині, яка стосується цієї земельної ділянки. (т.1 а.с.180-181)

28 березня 2019 року, заступник прокурора Житомирської області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Перлина Заріччя", вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права. (т.1 а.с.192-197)

15 квітня 2019 року, ТОВ "Перлина Заріччя" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з заявою про залишення апеляційної скарги без розгляду і повернення апеляційної скарги заявнику, в якій просить залишити апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області без розгляду та повернути апеляційну скаргу заявнику на підставі п.1 ч.5 ст.260 ГПК України, обґрунтовуючи її правовою позицією Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду наведену у постанові від 06 лютого 2019 року по справі 927/246/18, в якій викладено правовий аналіз суду касаційної інстанції щодо повноважень прокурора представляти інтереси держави у випадках коли прокурор заявляє позов в інтересах держави, вважає що у даній справі відсутні підстави для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення апеляційної скарги особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення апеляційної скарги без розгляду і повернення апеляційної скарги заявнику в порядку п.1 ч.5 ст. 260 ГПК України. (т.1 а.с.209-212)

15 квітня 2019 року, ТОВ "Перлина Заріччя" подало відзив аналогічного змісту про залишення апеляційної скарги без розгляду і повернення апеляційної скарги заступника прокурора Житомирської області на підставі п.1 ч.5 ст.260 ГПК України та просило закрити апеляційне провадження у справі 906/927/18, на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України, у зв`язку з відсутністю у особи, яка подала апеляційну скаргу процесуальної дієздатності. (т.1а.с.220-223)

08 травня 2019 року, постановою Північно-західного апеляційного Господарського суду було задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано рішення від 11 лютого 2019 року і ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. (т.2 а.с.7-20)

Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що позивач не довів наявність порушеного права або охоронюваного законом інтересу за захистом якого звертався.

Досліджуючи наявність підстав представництва прокурора в цій справі, апеляційний господарський суд зазначив про правомірність звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Житомирської РДА, як органу уповноваженого на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, з огляду на нездійснення останнім захисту інтересів держави (ненаправлення представників у судове засідання у суді першої інстанції, неподання заперечень з приводу заявлених позовних вимог, неоскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку).

Також, суд апеляційної інстанції визнав поважними причини пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, врахувавши те, що з матеріалами справи та повним текстом рішення прокурор ознайомився лише 25 березня 2019 року на підставі заяви від 21 березня 2019 року №05/1-157вих-19, а також з метою недопущення порушення прав особи на доступ до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 254 ГПК України та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін.

20 жовтня 2020 року, постановою Верховного Суду було скасовано постанову Північно-західного апеляційного Господарського суду від 08 травня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. (т.3, а.с.33-44)

Дана постанова мотивована тим, що з урахуванням вимог ч.4 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", судом апеляційної інстанції належним чином не досліджено та не встановлено наявність або відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Житомирської РДА.

22 грудня 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за скаргою заступника прокурора Житомирської області на рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року у даній справі було закрито, а матеріали справи повернуто до Господарського суду Житомирської області. (т.3 а.с.60-63)

Ухвалу апеляційного господарського суду мотивовано тим, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокуратурою, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з апеляційною скаргою від імені суб`єкта владних повноважень, який є відповідачем у справі та до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Житомирської області порушено безпідставно і підлягає закриттю відповідно до положень ст. 264 ГПК України.

16 квітня 2021 року, постановою Верховного Суду було задоволено касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури і скасовано ухвалу Північно-західного апеляційного Господарського суду від 22 грудня 2020 року, а справу направлено для продовження розгляду по суті до суду апеляційної інстанції. (т.3 а.с.137-149)

Підставами для скасування вказано, що апеляційною інстанцією не виконані, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 316 ГПК України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного Господарського суду від 22 грудня 2020 року і направляючи справу на стадію апеляційного перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року, Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2021 року зазначив, що апеляційним господарським судом не надано належної оцінки наведеним прокурором доводам з урахуванням того, що звернення прокурора до суду в спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно вилученої земельної ділянки лісового фонду ДП Міністерства оборони України.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості діям прокурора стосовно оскарження в апеляційному порядку рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року у зв`язку з необхідністю здійснення захисту інтересів держави в особі Житомирської РДА, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до абз.1 ч.3 та абз.абз.1, 2 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

В силу положень ч.6 ст. 23 названого Закону, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Колегія суддів відзначає, що прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом ч.3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що передумовою участі органів та осіб, передбачених ст. 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

В силу положень ч.ч.3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява 61517/00, п.27).

Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява 42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування підстав звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Житомирської РДА, прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, а також порушення порядку вилучення вказаних земель із постійного користування та невжиття заходів адміністрацією заходів щодо захисту інтересів держави у цій сфері, оскільки представника в судове засідання в суді першої інстанції не направили, з приводу заявлених позовних вимог не заперечували, рішення у даній справі в апеляційному порядку не оскаржували.

Тому, у прокурором наведено достатньо обґрунтовані підстави для звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Житомирської РДА.

Судом апеляційної інстанції у справі, яка розглядається враховується, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч.2 ст.1 Лісового кодексу України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" ч.1 ст. 164 Земельного кодексу України).

Колегія суддів зауважує, що за наслідками розгляду справи №12/2385/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року вирішила виключну правову проблема щодо таких питань: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначила про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкод-жали такому зверненню, тощо.

При розгляді справи №906/927/18, прокурор, з урахуванням строку на апеляційне оскарження, подаючи апеляційну скаргу, вказав на необхідність невідкладного захисту інтересів держави, яка обумовлена бездіяльністю компетентного органу, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (вибувають у незаконний спосіб з державної власності землі лісового господарства), відсутність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню відповідного органу.

Вказана апеляційна скарга з дотриманням вимог п.3 ч.3 ст. 258, ст. 259 ГПК України була надіслана і на адресу відповідача у справі, що також є свідченням обізнаності компетентного органу щодо здійснення прокурором захисту інтересів держави.

Так, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, прокурором у даному випадку дотримано процедури звернення з апеляційною скаргою з огляду на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, адже враховуючи бездіяльність Житомирської РДА, інтереси держави потребували невідкладного захисту, зокрема, через закінчення перебігу строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року, повний текст якого складено 27 лютого 2019 року, прокурор подав 28 березня 2019 року, тобто з незначним пропуском строку на апеляційне оскарження, що, за його обґрунтуванням, обумовило той факт, що він був позбавлений можливості у зв`язку зі спливом строку на апеляційне оскарження повідомити про необхідність захисту порушених інтересів держави компетентний орган (Житомирську РДА), який є учасником даного провадження та в силу закону наділений компетенцією здійснювати захист інтересів держави у відповідних спірних правовідносинах, проте не вчинив будь-яких дій для оскарження незаконного судового рішення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Житомирська РДА проти позову не заперечувала (підтверджується наданими до суду письмовими поясненнями), не направляла представників для участі у судових засіданнях, судове рішення у встановлені процесуальним законом строк не оскаржила. Саме цими обставинами прокурор обґрунтував подання ним апеляційної скарги.

Водночас, з матеріалів справи також вбачається, що при розгляді Верховним Судом касаційної скарги ТОВ "Перлина Заріччя" на постанову Північно-західного апеляційного Господарського суду від 08 травня 2019 року, Житомирська РДА надіслала до Верховного Суду клопотання, в якому підтримала позицію прокурора, втім після скасування Верховним Судом постанови апеляційної інстанції та передачі справи на новий апеляційний розгляд, Житомирська РДА свого представника для участі у судовому засіданні не направила, будь-якої позиції на вказаній стадії судового розгляду не висловила, що свідчить про бездіяльність компетентного органу при виконання функцій державного контролю щодо судового захисту інтересів держави, про порушення яких йому було відомо.

Пунктом 3 ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

Відповідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами ст. 17 Земельного кодексу України визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.б ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на дату прийняття оскаржуваного розпорядження), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Інтереси держави у пред`явлені прокурором апеляційної скарги полягають у захисті права власності держави на землю, яка, відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором у даній справі обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Житомирської РДА, враховуючи що Житомирською РДА знала про допущені порушення інтересів держави, як внаслідок прийняття розпорядження №7 від 06 січня 2005 року, так і внаслідок винесення господарським судом оскарженого рішення суду від 11 лютого 2019 року.

Отже, при поданні заступником прокурора Житомирської області апеляційної скарги у справі 906/927/18, останній діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вищенаведених обставин, враховуючи правомірність звернення заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської РДА у справі 906/927/18 з апеляційною скаргою до суду, колегія суддів не вбачає правових підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду або закриття даного апеляційного провадження, вимоги щодо яких було викладено у клопотанні позивача від 15 квітня 2019 року і відзиві на апеляційну скаргу від 15 квітня 2019 року

Щодо суті заявленого позову.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із ч.1 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Частиною 2 вказаної норми ЗК України визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Як встановлено з матеріалів справи, 06 січня 2005 року, розпорядженням голови Житомирської РДА №7 "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж і виготовленню державного акта на право постійного користування землею Шепетівському військовому лісгоспу Міністерства оборони України на території Новогуйвинської селищної та Зарічанської сільської рад" було:

- затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок загальною площею 677,4445 га, з них на територіях: Новогуйвинської селищної ради - 186,3180 га; Зарічанської сільської ради - 491,1265 га;

- дозволено Житомирському районному відділу Житомирської регіональної філії центру Державного земельного кадастру видати та здійснити державну реєстрацію державного акта на право постійного користування на землю та внести відомості до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

10 жовтня 2005 року, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (Шепетівський військовий лісгосп), на підставі розпорядження Житомирської РДА від 7 від 06 січня 2005 року було видано державний акт серії ЯЯ 073506 на право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га, яка розташована на території Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення лісового господарства.

В той же час, 15 травня 2009 року, між РВ ФДМ України по Житомирській області, як продавцем, та ТОВ "Перлина Заріччя", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, за умовами якого ТОВ "Перлина Заріччя" було придбано у власність індивідуально визначене майно - групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс" (правонаступник Житомирської льонокомбінату), у складі окремих будівель з визначеними щодо кожної площами за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9.

Даний спір виник у зв`язку з тим, що ТОВ "Перлина Заріччя", після набуття права власності на базу відпочинку "Перлина" вважає незаконним спірне розпорядження в частині передачі ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" земельної ділянки площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, на якій розташоване вказане нерухоме майно, оскільки розпорядження в цій частині порушує право останнього на користування землею, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

З такою позицією апелянта судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

20 лютого 2008 року, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 6/15-НМ було задоволено позов ТОВ "Перлина Заріччя" до РВ ФДМ України по Житомирській області про зобов`язання вчинити певні дії, позовну заяву задоволено та:

- зобов`язано ФДМ України включити до Переліку об`єктів групи А державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку "Перлина", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", орендується та обліковується ТОВ "Перлина Заріччя" у складі: будівля 1 площею 102,4 м2, будівля 2 площею 102,7 м2, будівля 3 площею 102,0 м2, будівля 4 площею 100,8 м2, будівля 5 площею 102,2 м2, будівля складу площею 99,1 м2, будівля більярдної площею 144,6 м2, будівля їдальні площею 277,1 м2, будівля прохідної площею 15,4 м2, туалет, огорожа, які розташовані у Житомирському районі с. Зарічани, Зарічанське військове лісництво, квартал 4 та затвердити вказаний Перелік.

- зобов`язано РВ ФДМ України по Житомирській області, на підставі затвердженого ФДМ України Переліку об`єктів групи А державної власності, здійснити приватизацію шляхом викупу ТОВ "Перлина Заріччя" (групи інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", а саме: будівля 1 площею 102,4 м2; будівля 2 площею 102,7 м2; будівля 3 площею 102,0 м2; будівля 4 площею 100,8 м2; будівля 5 площею 102,2 м2; будівля складу площею 99,1 м2; будівля більярдної площею 144,6 м2; будівля їдальні площею 277,1 м2; будівля прохідної площею 15,4 м2; туалет; огорожа, які розташовані у Житомирському районі с. Зарічани, Зарічанське військове лісництво, квартал 4).

22 травня 2008 року, наказом ФДМ України 589 (з урахуванням наказу ФДМУ 291 від 25 січня 2009 року) було включено до переліків об`єктів державної власності "групи А", що підлягають приватизації, зокрема: - групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку "Перлина", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", у складі: будівля 1 площею 102,4 м2; будівля 2 площею 102,7 м2; будівля 3 площею 102,0 м2; будівля 4 площею 100,8 м2; будівля 5 площею 102,2 м2; будівля складу площею 99,1 м2; будівля більярдної площею 144,6 м2; будівля їдальні площею 277,1 м2; будівля прохідної площею 15,4 м2; туалет; огорожа (разом із земельною ділянкою), що орендується ТОВ "Перлина Заріччя".

Посилання позивача, що у відповідності до ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на дату наказів Фонду державного майна України 589 від 22 травня 2008 року, 291 від 25 січня 2009 року) група А - це єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб`єкти господарювання, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано, судом до уваги не приймається, оскільки дана стаття відсутня в тексті вищезгаданого Закону в редакції на дату прийняття рішення Господарського суду Житомирської області від 20 лютого 2008 року по справі 6/15-НМ та наказу Фонду державного майна України 589 (з урахуванням наказу ФДМУ від 25 січня 2009 року 291).

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України "Про приватизацію державного майна" доповнено ст. 5-1 згідно із Законом 4336-VI від 13 січня 2012 року.

Також, 15 травня 2009 року між, РВ ФДМ України по Житомирській області, як продавцем, та ТОВ "Перлина Заріччя", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, що підлягає приватизації шляхом викупу, за умовами якого ТОВ "Перлина Заріччя" було придбано у власність індивідуально визначене майно - групу інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс" (правонаступник Житомирської льонокомбінату), у складі окремих будівель з визначеними щодо кожної площами за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9.

Пунктом 1.1. Договору купівлі-продажу зазначено, що об`єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75550 м2, яка огороджена металевою огорожею.

Право користування на земельну ділянку не оформлено, а тому питання користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт приватизації, покупець вирішує самостійно у відповідності з чинним законодавством після набуття ним права власності на об`єкт приватизації.

Законодавством використовується поняття "єдиний майновий комплекс", "цілісний майновий комплекс":

Згідно зі ст. 188 ЦК України від 16 січня 2003 року, єдиний майновий комплекс є складною річчю (нерухомим майном) до складу якої, зокрема, входять інші нерухомі речі, речові права на які підлягають державній реєстрації.

Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. (ст. 191 ЦК України).

Господарський об`єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. (п.1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року).

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що придбані позивачем об`єкти нерухомості включені ФДМ України до переліку об`єктів державної власності групи А як група інвентарних об`єктів колишньої бази відпочинку "Перлина", що не увійшла до статутного фонду ВАТ "Льонотекс", а не як цілісний (єдиний) майновий комплекс.

06 червня 2017 року, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 906/602/16 було частково задоволено позов заступника прокурора Житомирської області до Житомирської РДА, ТОВ "Перлина Заріччя", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання недійсними розпоряджень голови Житомирської РДА, визнання недійсними договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, і:

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА 1073 від 25 вересня 2009 року "Про надання дозволу ТОВ "Перлина Заріччя" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її в оренду для обслуговування придбаних будівель та споруд бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на території Зарічанської сільської ради";

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА 221 від 10 березня 2010 року "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Перлина" на території Зарічанської сільської ради";

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА 687 від 08 липня 2010 року "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Перлина Заріччя" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку "Перлина" на території Зарічанської сільської ради"

- визнано незаконним розпорядження голови Житомирської РДА 797 від 10 серпня 2011 року "Про внесення змін до договору оренди землі";

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21 липня 2010 року, укладений між Житомирською РДА та ТОВ "Перлина Заріччя" та зареєстрований в реєстраційному відділі Житомирської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 27 липня 2010 за 04102090004;

- визнано недійсною додаткову угоду від 18 серпня 2011 року до Договору оренди земельної ділянки від 21 липня 2010 року, укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Перлина Заріччя".

В решті позовних вимог відмовлено, зокрема щодо повернення Житомирській РДА земельної ділянки площею 7,5550 га на території Зарічанської сільської ради Житомирського району за кадастровим номером 1822082500:01:000:0220.

Підставами задоволення позову стало те, що Міністерство оборони України згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана в користування відповідно до державного акту серії ЯЯ 073506 від 21 вересня 2005 року не надавало, а Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони не приймалось. Житомирська районна державна адміністрація без відома Міністерства Оборони України розпорядилася земельною ділянкою, розташованою на території земель оборони, лісового господарства, передавши її ТОВ "Перлина Заріччя" в оренду. Таким чином, спірні розпорядження Житомирською РДА прийняті з перевищенням повноважень та з порушенням вимог закону. Оскільки суд дійшов висновку, що спірні розпорядження, на підставі яких було укладеного спірний договір оренди земельної ділянки підлягають визнанню незаконними та скасуванню, то і спірний договір оренди та додаткова угода до нього, укладений на підставі вказаних розпоряджень, підлягають визнанню недійсним.

В подальшому, 14 грудня 2017 року, рішенням Господарського суду Житомирської області у справі 906/870/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Перлина Заріччя" до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", КЕВ м. Житомир, ДП "Житомирський військовий лісгосп", Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ДП "Житомирське лісове господарство", Житомирська ОДА; РВ ФДМ України по Житомирській області про визнання права користування ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" земельною ділянкою кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га припиненим та визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 площею 7,5550 га за ТОВ "Перлина Заріччя".

Господарський суд Житомирської області у рішенні від 14 грудня 2017 року у справі 906/870/17 встановив, що рішенням господарського суду Житомирської області від 06 червня 2017 у справі 906/602/16 земельна ділянка лісогосподарського призначення щодо якої приймались спірні розпорядження Житомирською РДА, належить до земель Міністерства оборони України, тобто є землями оборони. Земельна ділянка, яка передана в оренду на підставі спірних розпоряджень, згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою належить ДП "Івано-Франковського ліс промкомбінату" Міністерства оборони України (Шепетівський військовий лісгосп). Матеріали справи не містять доказів того, що право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га з кадастровим номером - 1822082500:01:000:0028, яке належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" згідно з Державним актом серії ЯЯ 073506 від 21 вересня 2005 року припинено в установленому законом порядку.

З аналізу ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 120, п."е" ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України слідує, що у зв`язку з переходом права власності на об`єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування. Враховуючи, що ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" добровільно не відмовився від права постійного користування земельною ділянкою, його право постійного користування за Державним актом від 21 вересня 2005 року на земельну ділянку площею 491,1265 га не припинено, ТОВ "Перлина Заріччя" не набуло права на відповідну земельну ділянку.

Крім того, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15 травня 2018 року встановлено, що договором купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 15 травня 2009 року було продано окремі індивідуально визначені об`єкти, а не цілісний майновий комплекс, а відтак без продажу земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування зазначених будівель, відповідно позивач набув прав на ту частину земельної ділянки, які зайняті будівлями, спорудами. Згідно наявних в матеріалах справи доказів придбане позивачем індивідуально визначене майно займає площу 0,1416 га, а не 7,5550 га.

Доводи апелянта про перехід права на земельну ділянку колишньої бази відпочинку "Перлина" в розмірі 7,5550 га, з огляду на приписи ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (група А - продаж цілісних майнових комплексів) судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються умовами договору купівлі-продажу.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права користування земельною ділянкою площею 7,5550 га за позивачем та відповідно припинення права користування вказаною земельною ділянкою ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки таке право до позивача не перейшло."

Згідно з ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Водночас Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (рішення від 25 липня 2002) зауважив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06 червня 2006 справі №906/602/16, та рішенням цього ж суду від 14 грудня 2017 року у справі 906/870/17, які набрали законної сили, встановлено обставини, що Міністерство оборони України згоди на припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана в постійне користування ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України відповідно до державного акту серії ЯЯ 073506 від 21 вересня 2005 не надавало, а Кабінетом Міністрів України будь-які постанови чи розпорядження з приводу припинення права користування вказаною земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони не приймалось.

Особливості правового режиму земель оборони визначені ст. 77 ЗК України, за ч.ч.1,2 якої (станом на час укладення договору купівлі-продажу 15 травня 2009) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідне регулювання міститься також у ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" (у відповідній редакції), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони.

За загальним правилом, наведеним у п.12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Відповідно до п.п.15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МОУ або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МОУ, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МОУ, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленому ЗК України.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1 ст. 20 ЗК України). Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України (ч.2 ст. 20 Земельного Кодексу України).

Повноваження органів виконавчої влади у галузі земельних відносин визначено нормами глави 3 Земельного Кодексу України. Статус та повноваження Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) визначаються розділом І-им Конституції України, а також Законом України "Про Кабінет Міністрів України". Відповідно до ч.2 ст. 44 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу Кабінету Міністрів України.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин ст. 13 Земельного Кодексу України відносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Кабінет Міністрів України може розпоряджатися землями лише у випадках та в порядку, прямо передбачених законом: 1) у разі вилучення та надання у власність чи користування земельних ділянок державної власності (частина сьома ст. 122, ст. 149, 150 ЗК України); 2) у разі продажу земельних ділянок державної власності іноземним державам та юридичним особам (стаття 129 ЗК України).

Статтею 9 Закону України "Про оборону України" та ст. 9 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений статтею 13 ЗК України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).

За приписами ст.ст. 92, 140, 141 142 ЗК України, при переході будівлі чи споруди до власника - юридичної особи приватного права чи фізичної особи, право на таку земельну ділянку до нового власника не перейде, якщо права на цю ділянку належить постійному землекористувачу, без відмови від земельної ділянки.

Таким чином, оскільки земельна ділянка, щодо якої приймалось спірне розпорядження Житомирською РДА, належить до земель Міністерства оборони України на праві постійного користування. Право постійного користування земельною ділянкою площею 491,1265 га за кадастровим номером - 1822082500:01:000:0028, яке належить ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" Міністерства оборони України згідно з Державним актом серії ЯЯ 073506 від 21 вересня 2005 не припинено в установленому законом порядку, то підстави для переходу права власності на земельну ділянку площею 7,5550 га з кадастровим номером 1822082500:01:000:0220 - відсутні.

В той же час, набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, на ній, відповідно до положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання майна.

Згідно договору купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна від 15 травня 2009 року, на який посилається скаржник як на підставу переходу до нього права власності на земельну ділянку площею 7,5550 га з кадастровим номером 1822082500:01:000:0220, було продано окремі індивідуально визначені об`єкти, а не цілісний майновий комплекс, а відтак без продажу земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування зазначених будівель.

Пункт 1.1 Договору купівлі-продажу від 15 травня 2009 року, в якому зазначено, що об`єкт приватизації знаходиться на земельній ділянці площею 75550 м2, яка огороджена металевою огорожею, на який посилається скаржник як на одну із підстав для подання позовної заяви в даній справі, визначає лише місцезнаходження окремо індивідуально визначеного майна, яке придбане позивачем та займає площу 0,1416 га, а не 7,5550 га.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на листи КЕЧ 37/8/477 від 20 липня 1971 року, 955 від 24 жовтня 1977 року, Виконавчого комітету Житомирської обласної ради депутатів трудящих 11/1582 від 29 липня 1977 року, акту комісії виконкому Житомирської районної ради народних депутатів від 19 грудня 1977 року, акту від 02 листопада 1980 року, оскільки дані документами не є належними та допустимими доказами, які підтверджують передачу земельної ділянки площею 75550 м2 за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с/р Зарічанська, Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9, з земель оборони в постійне користування Житомирському льонокомбінату.

Таким чином, колегія суддів відхиляє аргументи щодо порушення прийнятим Житомирською державною районною адміністрацією розпорядженням №7 від 06 січня 2005 року права позивача на земельну ділянку площею 7,5550 га, у зв`язку з придбанням останнім згідно договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна від 15 травня 2009 року, що входить до земельної ділянки площею 491,1265 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України серії ЯЯ 073506, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220 та прийняття вказаного розпорядження без дотримання приписів ч.2 ст. 19 Конституції України.

Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про порушення прав позивача внаслідок прийняття Житомирською РДА розпорядження №7 від 06 січня 2005 року, оскільки даний акт прийнятий в межах і у спосіб передбачений законодавством України.

Окрім того, позивачем не доведено, що площа земельної ділянки під об`єктами нерухомості та необхідна для обслуговування становить 7,5550 га.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, інші заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об`єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову ТОВ "Перлина Заріччя" у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження голови Житомирської РДА Житомирської області №7 від 06 січня 2005 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і виготовленню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Державному підприємству "Івано-Франківський ліспромкомбінат" Міністерства оборони України на земельну ділянку площею 491,1265 га в частині площі куди увійшла земельна ділянка площею 7,5550 га, кадастровий номер 1822082500:01:000:0220, яка необхідна для обслуговування та на якій знаходиться цілісний майновий комплекс - база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с/рада Зарічанський військовий лісгосп, квартал 4, виділ 9, що належить на праві власності ТОВ "Перлина Заріччя".

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області - задоволити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 11 лютого 2019 року у справі №906/927/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення по справі, яким у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №906/927/18 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.