ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/17296/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Кунянського С.М.,

представника відповідача Стужука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 , як адвокат, який надає правничу допомогу та здійснює адвокатську діяльність у складі Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» із позовною заявою до Державного бюро розслідувань, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо незабезпечення відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, яка уможливила поширення копії листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 21.06.2019 №Г-4906/02-2019вих та змісту заяви голови Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» адвоката Голованя І.В. від 14.06.2019 №19-112-0812 у відкритому доступі в мережі Інтернет.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020, заяву представника Державного бюро розслідувань про закриття провадження у справі - задоволено. Закрито провадження у справі 640/17296/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною. Роз`яснено позивачу його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

Позивач оскаржив вказані рішення до суду касаційної інстанції.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.10.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №640/17296/19 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , з урахуванням змін від 23.03.2021 вх.№11916, подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач вказує, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема: проігноровано клопотання про виклик свідка та призначення справи до розгляду у відкрите судове засідання; не надано оцінки тій обставині, що відповідач не подав відзиву на адміністративний позов, що за приписами Кодексу адміністративного судочинства України має бути розцінено як визнання позовних вимог; невірно визначено статус доказів, наявних в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначив, що суд першої інстанції помилково надав оцінку правовідносинам у даній справі в ракурсі наявності протиправних дій відповідача, натомість позивач в своїх позовних вимогах та обґрунтуванні таких вказував лише про визнання протиправної бездіяльності Державного бюро розслідувань.

Також, позивач в апеляційній скарзі клопотав про розгляд справи за його участі та виклик свідка.

24.05.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач вказує, що ОСОБА_1 не може бути позивачем у даній справі, оскільки правовідносини у такій не порушують безпосередньо його права та інтереси.

Державне бюро розслідувань вважає, що воно є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки лист від 21.06.2019 №Г-4906/02-2019вих був складений у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, а оскільки останнє є самостійною юридичною особою публічного права, відтак може бути відповідачем у будь-якій судовій справі.

Крім того, відповідач вказує, що ним організовано створення та функціонування як в центральному апараті так і в територіальних управліннях: режимно-секретних органів, які забезпечують ведення секретного діловодства, безпосередню охорону державної таємниці та іншу інформацію в межах повноважень; контрольно-пропускних пунктів, вжито заходи, щодо охорони об`єктів, впроваджено ефективну технічну та програмну складову системи захисту інформації, що забезпечує захист ДБР від кібератак; затверджено режим доступу до приміщень Державного бюро розслідувань, введено систему перепусток, визначення переліку предметів, заборонених для внесення, обладнано камери схову особистих речей відвідувачів; налагоджено доступ до публічної інформації, а отже - реалізовано та забезпечено в повній мірі особливий порядок діяльності правоохоронного органу, де функціонують засоби цивільно-правового, адміністративно-правового та кримінально-правового захисту таємної інформації.

Відтак, наявність протиправної бездіяльності з боку ДБР, на думку відповідача, у даних правовідносинах відсутня.

Крім того, відповідач вважає, наявні в матеріалах справи докази, які надані позивачем, неналежними, недостатніми та недостовірними.

Також, відповідач зазначає, що позивачем у даній справі обрано неналежний спосіб захисту його порушених прав, оскільки за приписами Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправною бездіяльності неможливо застосувати без похідної вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2021, представник позивача підтримав клопотання, яке було зазначено в апеляційній скарзі про виклик свідка, представник відповідача - заперечив щодо задоволення такого клопотання, колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідка у зв`язку з його необґрунтованістю.

Також, сторони у справі надали пояснення та обґрунтування своїх правових позицій у даній справі, колегією суддів було досліджено фотокопію зазначеного вище листа, який знаходиться в мережі Інтернет за посиланням http://bit.ly/2RwPUHi , представник позивача клопотав про продовження строку розгляду даної справи та оголошення перерви в її розгляді, у зв`язку з необхідністю надати письмові пояснення з питань, які були досліджені в судовому засіданні, представник відповідача щодо вирішення вказаних клопотань поклався на розсуд суду. Колегія суддів протокольною ухвалою задовольнила вказане клопотання: продовжила строк розгляду справи в суді апеляційної інстанції та оголосила перерву до 16.06.2021.

14.06.2021 представником позивача подано до Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, в яких він зазначає, що не погоджується з аргументами відповідача, озвученими останнім в судовому засідання на обґрунтування своєї правової позиції у даній справі та наводить відповідні заперечення. Крім того, наводить додаткові аргументи, які спростовують тезу відповідача щодо можливого витоку зазначеного листа з боку самого позивача та надає роздруківку його фотокопії у покращеній якості.

15.06.2021 представник відповідача надіслав до Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що не погоджується з правовою позицією позивача у даній справі. Аргументи таких додаткових пояснень ДБР фактично повторюють наведені раніше в суді першої та апеляційної інстанції.

16.06.2021 сторони у судовому засіданні надали додаткові пояснення, представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, представник відповідача - заперечив проти задоволення такої та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

У відповідності до положень частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 Державним бюро розслідувань за вхідним номером №10517-19 отримано заяву за підписом Голови адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» Голованя І.В. про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок кримінальних проваджень, в якій, керуючись статтями 25, 214 Кримінально Процесуального Кодексу України, останній просив протягом 24-х годин внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 383 Кримінального кодексу України.

Листом від 19.06.2019 №01-9602 Державне бюро розслідувань направило до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, для організації розгляду відповідно до вимог законодавства звернення адвоката Голованя І.В. від 14.06.2019 щодо розгляду його звернень посадовими особами територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.

Листом від 21.06.2019 за №Г-4906/02-2019вих адвоката Головань І.В. повідомлено про те, що територіальним управлінням Державного бюро розслідування, розташованого місті Києві розглянуто заяву адвоката від 14.06.2019 та повідомлено про відсутність правових підстав для її розгляду, у зв`язку з не поданням останнім до органу досудового розслідування копії договору про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру.

Того самого дня, коли позивач отримав вказаний вище лист, а саме 25.06.2019, в мережі Інтернет з`явилась фотографія іншого екземпляра зазначеного листа, яка супроводжувалась коментарем, з якого випливає, що особі, яка опублікувала лист, відомо також про зміст заяви, у відповідь на яку цей лист надсилався.

Позивач вважає, що його листування з Державним бюро розслідувань вийшло за межі кола його учасників, отже наявна протиправна бездіяльність, яка полягає у тому, що відповідач не виконав свого обов`язку, встановленого законом та не забезпечив додержання режиму інформації з обмеженим доступом, порушив таємницю листування та адвокатську таємницю.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що погоджується з позицією позивача в частині забезпечення відповідачем, відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції, режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації, втім позивачем не надано доказів на підтвердження правової позиції в частині протиправних дій відповідача, які полягають у розголошені інформації з обмеженим доступом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, додаткових письмових пояснень сторін, заслухавши в судовому засіданні думку представників сторін, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частин 1 та 2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись приписами частин 1 та 3 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 №794-VIII (далі - Закон №794-VIII) в редакції станом на час зазначених правовідносин, Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до частини 1, 3-6 Закону №794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні органи, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні та інші підрозділи. Організаційну структуру Державного бюро розслідувань затверджує Директор Державного бюро розслідувань за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні органи.

Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління:

1) територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області;

2) територіальне управління, розташоване у місті Хмельницькому, що поширює свою діяльність на Вінницьку, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку, Чернівецьку області;

3) територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області;

4) територіальне управління, розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь;

5) територіальне управління, розташоване у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Дніпропетровську, Полтавську, Сумську, Харківську області;

6) територіальне управління, розташоване у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Донецьку і Луганську області;

7) територіальне управління, розташоване у місті Києві, що поширює свою діяльність на місто Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.

Територіальні органи Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Територіальні органи Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань в порядку, передбаченому частиною другою статті 12 цього Закону.

Враховуючи вказані норми колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що ДБР не є належним відповідачем у даній справі, а єдиним відповідачем може бути лише ТУ ДБР, розташоване у місті Києві, оскільки вказану відповідь було надано саме ним. Колегія суддів вважає, що відповідач та ТУ ДБР, розташоване у місті Києві складає єдину систему, в яку входять територіальні органи, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи та відповідач як центральний апарат, що не виключає можливість звернення лише до нього в якості відповідача і при оскарженні дій чи бездіяльності відповідного територіального органу.

Колегія суддів також не погоджується з тезою ДБР, що ОСОБА_1 не може бути позивачем у даній справі, оскільки безпосередньо його права відповідачем не порушені, зважаючи на те, що у даних правовідносинах саме ОСОБА_1 звертався до відповідача із відповідною заявою в якості представника, виконуючи представницькі функції, як адвокат.

Частина 1 ст. 72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч. 7 ст. 81 КАС України в порядку, визначеному цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Згідно із частинами 1-4 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 16 ч. 1ст. 6 Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції: забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до публічної інформації.

Колегія суддів в судовому засіданні 09.06.2021 у присутності учасників справи, прийшовши до переконання про відсутність необхідності залучення відповідного спеціаліста, дослідила зміст посилання в мережі Інтернет http://bit.ly/2RwPUHi та встановила, що за даним посилання розміщено фотокопію листа ТУ ДБР, розташованого у м. Києві від 21.06.2019 за №Г-4906/02-2019вих., що не заперечується і представником відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що фотокопія такого листа відрізняється від примірника листа, який отриманий позивачем, отже колегія суддів відхиляє припущення відповідача, що даний лист міг бути опублікований самим позивачем.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наявність в мережі Інтернет фотокопії такого листа є беззаперечним підтвердженням витоку такої інформації за межі кола її учасників що порушує права позивача та свідчить про недотримання певних вимог роботи зі службовою інформацією.

Колегія суддів враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №794-VIII однією із засад діяльності Державного бюро розслідувань є незалежність і персональна відповідальності кожного працівника Державного бюро розслідувань, втім враховуючи зміст позовних вимог, правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Ксаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 29.10.2020 у даній справі про наявність адміністративного спору, колегія суддів надає оцінку даним правовідносинам в рамках наявності чи відсутності бездіяльності відповідача.

Крім того, відповідач не надав будь яких доказів, що дані правовідносини слід оцінювати в рамках правомірних чи протиправних дій конкретного працівника Державного бюро розслідувань чи Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI, в редакції на час виникнення правовідносин, (далі - Закон №5076-VI) адвокату забороняється: без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 21 Закону №5076-VI адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

За приписами частин 1-5 ст. 22 Закону №5076-VI адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об`єднання, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Обов`язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

У разі пред`явлення клієнтом вимог до адвоката у зв`язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов`язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред`явлення таких вимог, зобов`язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача та суду першої інстанції, що оприлюднення вказаного листа не має ознак порушення адвокатської таємниці через специфічний суб`єктний склад такого порушення, оскільки зі змісту вказаних норм вбачається, що зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності підлягають захисту в статусі адвокатської таємниці. Крім того ч. 5 ст. 22 Закону №5076-VI передбачає притягнення до відповідальності особи, винної в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні.

Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що відповідачем порушено таємницю листування позивача, оскільки в даних правовідносинах позивач звертався до відповідача, як до органу державної влади в статусі адвоката, виконуючи свої професійні обов`язки, отже таке звернення не підпадає під розуміння особистого листування, яке підлягає захисту приписами Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що з листа ТУ ДБР, розташованого у м. Києві від 21.06.2019 за №Г-4906/02-2019вих.неможливо встановити зміст заяви позивача до ДБР, але разом з тим, такий зміст заяви став відомий сторонній особі, що вбачається із публікації в мережі Інтернет (а.с. 13-26, 32, том 1).

Щодо наявності чи відсутності протиправної бездіяльності з боку ДБР у даних правовідносинах, що призвела до витоку в широкий загал зазначено листа та змісту заяви позивача до відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів погоджується з відповідачем, що ним реалізовано та забезпечено в повній мірі особливий порядок діяльності правоохоронного органу, де функціонують засоби цивільно-правового, адміністративно-правового та кримінально-правового захисту таємної інформації.

Втім колегія суддів звертає увагу, що станом на час виникнення спірних правовідносин (червень 2019 року), яким надається оцінка судом, міри по дотриманню спеціального режиму роботи зі службовою інформацією були дещо іншими, зокрема колегією судді встановлено наступне.

Наказом Державного бюро розслідувань №249 від 09.09.2019 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті Державного бюро розслідувань та його територіальних органах.

Наказом Державного бюро розслідувань №435 від 20.08.2020 затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань.

Наказом Державного бюро розслідувань №463 від 07.09.2020 затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення у центральному апараті Державного бюро розслідувань.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані накази були прийняті відповідачем з вересня 2019 по вересень 2020 років, втім спірні правовідносини виникли в червні 2019, що на думку колегії суддів свідчить про те, що станом на момент їх виникнення відповідачем не було виконано всіх необхідних та можливих дій щодо врегулювання порядку використання, зберігання тощо службової інформації у центральному апараті або у територіальних управліннях ДБР, чим не забезпечено виконання вимог п. 16 ч. 1 ст. 6 Закону №794-VIII.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач на час спірних правовідносин допустив протиправну бездіяльність з вказаного вище, що в подальшому призвело до витоку фотокопії листа ТУ ДБР, розташованого у м. Києві від 21.06.2019 за №Г-4906/02-2019вих та змісту заяви позивача за межі кола його учасників, оскільки належних доказів на спростування позиції позивача відповідачем не надано.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім по даній справі не виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази у даній справі в своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та в достатній мірі підтверджують правову позицію позивача, підтверджують обставини справи та заявлені позовні вимоги, натомість відповідач не надав відповідного спростування таким доказам під час розгляду адміністративної справи, отже на думку колегії суддів, відповідачем у даних правовідносинах станом на час їх виникнення (червень 2019 року) допущена протиправна бездіяльність у вигляді недотримання спеціального режиму використання та зберігання службової інформації, що призвело до витоку листа ТУ ДБР, розташованого у м. Києві від 21.06.2019 за №Г-4906/02-2019вих та змісту заяви позивача, адресованої ДБР за межі кола його учасників.

Щодо аргументів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема не надання оцінки відсутності відзиву на позовну заяву, ігнорування клопотань позивача, колегія суддів погоджується з вказаним, втім такі порушення не є окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними в справі та дослідженими судом доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на відсутність належного спростування зазначеного відповідачем у ході розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що аргументи позивача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи №640/17296/19 в суді апеляційної інстанції, а суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами у даній справ, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, отже оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо незабезпечення відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, яка уможливила поширення копії листа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 21.06.2019 №Г-4906/02-2019вих та змісту заяви голови Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» адвоката Голованя І.В. від 14.06.2019 №19-112-0812 у відкритому доступі в мережі Інтернет.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан