Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2021 р. Справа№200/571/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Донецькій області - відповідач 1,

Державної служби України з питань праці - відповідач 2,

Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - відповідач 3,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

за участю: позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів 1 та 3: Зуб Г.В.,

представника відповідача 3: Винятинської І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області, Державної служби України з питань праці, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці, Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці по запропонуванню посади, рівнозначної посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області; зобов`язати Державну службу України з питань праці, Головне управління Держпраці у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці перевести на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

16 січня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15 лютого 2021 року.

27 січня 2021 року від представника відповідача 3 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28 січня 2021 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці вчиняти дії по призначенню на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (юридичної служби) сторонніх (окрімпозивача) осіб до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.

28 січня 2021 року ухвалою суду в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

03 лютого 2021 року до суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів.

04 лютого 2021 року ухвалою суду клопотання позивача задоволено та витребувано у відповідачів 1, 2, 3 по справі всі наявні в їх розпорядженні документи щодо узгодження призначення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (юридичної служби) Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці при наявності судового спору з цього питання (документи про вжиті заходи стосовно пропонування і переведення на рівнозначні посади працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області), в тому числі: подання Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці щодо погодження кандидатури претендента на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (юридичної служби); висновки щодо погодження (відмови у погодженні) призначення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (керівника юридичної служби).

10 лютого 2021 року до суду засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву відповідача 3.

12 лютого 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву відповідача 2 та витребувані ухвалою суду від 04 лютого 2021 року докази по справі.

15 лютого 2021 року до суду відповідачем 3 надано додаткові докази по справі та докази витребувані ухвалою суду від 04 лютого 2021 року.

15 лютого 2021 року ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02 березня 2021 року.

19 лютого 2021 року позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача 2.

22 лютого 2021 року позивачем до суду засобами електронного зв`язку направлено до суду клопотання про залучення в якості третьої особи Національного агентства з питань запобігання корупції.

22 лютого 2021 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Східному міжрегіональному управлінню Державної служби України з питань праці вчиняти дії по призначенню на посаду начальника відділу юридичного забезпечення (юридичної служби) сторонніх (окрімпозивача) осіб до набрання законної сили рішенням суду по цій справі.

22 лютого 2021 року ухвалою суду в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

25 лютого 2021 року від позивача до суду надійшла заява про зміну предмета позову (уточнення підстав позову).

25 лютого 2021 року від представника відповідача 3 надійшло клопотання про долучення доказів.

02 березня 2021 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі та заява про виклик свідка.

02 березня 2021 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

02 березня 2021 року від представника відповідача 3 до суду надійшов відзив на заяву про зміну (уточнення) підстав позову, клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

02 березня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 16 березня 2021 року.

16 березня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 та заява про виклик свідків, клопотання про витребування доказів та лист Національного агентства з питань запобігання корупції від 24.02.2021 року №23-04/10267/21.

16 березня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 березня 2021 року.

18 березня 2021 року представником відповідача 3 надано до суду додаткові пояснення по справі.

18 березня 2021 року позивачем повторно подано до суду клопотання про залучення третьої особи, витребування доказів та заяву про виклик свідків.

22 березня 2021 року позивачем надано до суду додаткові пояснення.

23 березня 2021 року позивач надав до суду заяву про приєднання додаткових доказів.

23 березня представники відповідачів 1 и 3 надали до суду заперечення на клопотання про витребування доказів, виклик свідків та залучення третьої особи, відповідачем 3 також подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23 березня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2021 року.

З 29 березня 2021 року по 12 квітня 2021 року включно суддя Кониченко О.М. перебував в щорічній основній черговій відпустці.

З 12 квітня 2021 року по 23 квітня 2021 року суддя перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасової втратою працездатності.

З 26 квітня 2021 року по 29 квітня 2021 року суддя перебував в щорічній черговій відпустці.

30 квітня 2021 року судове засідання по справі призначено на 11 травня 2021 року о 15 год. 00 хв.

11 травня 2021 року ухвалою суду залучено до участі у справі Національне агентство з питань запобігання корупції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

11 травня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2021 року; викликано в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; витребувано у Головного управління Держпраці у Донецькій області: Положення про відділ юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області; посадову інструкцію начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області; витребувано у Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці: Положення про відділ юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці; посадову інструкцію начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці; витребувано у Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці штатний розпис Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, а також письмові пояснення з приводу наявності/відсутності вакантних рівнозначних посад, в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» на дату звернення позивача з заявою про переведення на рівнозначну посаду.

18 травня 2021 року відповідачем 3 надано до суду заяву на виконання узвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 11 травня 2021 року.

25 травня 2021 року від відповідача 3 надійшло клопотання про долучення доказів.

25 травня 2021 року від позивача надійшло заперечення на заяву Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

25 травня 2021 року в судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та оголошено перерву до 01 червня 2021 року.

01 червня 2021 року від позивача до суду надішли додаткові пояснення.

01 червня 2021 року в судовому засіданні судом частково досліджено докази та оголошено перерву до 08 червня 2021 року.

02 червня 2021 року від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли письмові пояснення від 21.05.2021 року №23-10/35256/21.

08 червня 2021 року від представника відповідача 1 надійшло клопотання про приєднання до справи в якості доказу рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/586/21-а від 02 червня 2021 року.

08 червня 2021 року в судовому засіданні завершено дослідження доказів. В судових дебатах позивач та представники відповідачів 1 та 3 підтримали раніше висловлені позиції.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Обіймає посаду державної служби категорії «Б» начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області (відповідач 1).

Відповідач 1 - Головне управління Держпраці у Донецькій області, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39790445, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82.

Відповідно до п.п. 1, 15 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого Наказом Міністерства соціальної

політики України27.03.2015 № 340,Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області. Управління Держпраці є юридичною особою публічного права.

Згідно інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Головне управління Держпраці у Донецькій області перебуває в стані припинення з 29.09.2020, номер запису 1002711100014001810 на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Відповідач 2 - Державна служба України з питань праці, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 39472148, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14.

Згідно приписів п.п. 1, 14 Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України27.03.2015 № 340, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади та юридичною особою публічного права.

Відповідач 3 - Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43866127 з 13.10.2020, номер запису: 1002711020000002526, адреса зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.п. 1, 14, 15 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці 29.10.2020 року №140, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Донецької та Луганської областей, є юридичною особою публічного права.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працює в Головному управлінні Держпраці у Донецькій області на посаді начальника відділу юридичного забезпечення з 06.02.2017.

Проте, 26.08.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №762 (далі - Постанова №762), якою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області, та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права, при цьому, абз. 3 пункту 3 вищевказаної Постанови №762 встановлено, що Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 по справі №815/2692/16 щодо зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованого у такий спосіб органу на рівнозначні посади.

Позивач вважає, що саме Державна служба України з питань праці, виконуючи заходи з ліквідації за Постановою №762, повинна забезпечити працевлаштування працівників органів, які ліквідуються, на рівнозначні посади, при цьому таке працевлаштування має відбуватись в порядку переведення шляхом видання Головним управлінням Держпраці у Донецькій області наказу про звільнення працівника у зв`язку з переведенням та видання Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці наказу про прийняття працівника за переведенням.

Посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16, згідно якої якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Позивач визначив солідарними відповідачами по справі Державну службу України з питань праці, Головне управління Держпраці у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці.

Позивач зазначає, що ним 31.12.2020 року подано заяву до Голови Державної служби України з питань праці, начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Донецькій області, начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про працевлаштування на рівнозначну посаду, однак на момент звернення до суду з адміністративним позовом відповіді на неї не надано, рівнозначну посаду позивачу не запропоновано, чим порушено його право на працю.

Таку бездіяльність відповідачів позивач пов`язує з упередженим ставленням до нього з боку керівництва відповідачів, вважає такі дії є моббінгом, і порушують його права як викривача корупції.

Позивач зазначає, що має статус викривача корупції та неодноразово з 2019 року звертався до НАЗК з повідомленнями про факти корупції та пов`язані з корупцією правопорушення та корупційні правопорушення заступника начальника і тимчасового керівника Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В. , першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Короля В.І. та тимчасово виконуючого обов`язки Голови Державної служби України з питань праці Сажієнко В.В .

Позивач при розгляді справи неодноразово наголошував на вчинення з боку керівника відповідача 1, Зуб Г.В. , дискримінаційних дій щодо нього, які, як зазначає позивач, виразились в зменшенні розміру заробітної плати в порівнянні з іншими співробітниками відповідача 1, відкритті щодо нього дисциплінарних проваджень та непереведенні його на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці; з боку начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці - недопуску позивача до робочого місця, та непереведенні його на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Позивач вважає, що має переважне право на переведення на спірну посаду, оскільки має шість дипломів про вищу освіту, вільно володіє українською та англійською мовами, має двох неповнолітніх дітей, у тому числі дитину з обмеженими можливостями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, державна служба є його єдиним джерелом доходу, має бездоганну та доброчесну репутацію та досвід управління відділом юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області.

В якості доказів вказаних діянь позивачем надано до суду копії численних скарг про порушення права на працю, звернень до Президента України, Національного агентства з питань запобігання корупції, профспілкових організацій, Міжнародної організації праці, службових записок на ім`я керівника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Короля В.І., керівника (ліквідатора) Головного управління Держпраці у Донецькій області Зуб Г.В., керівника Державної служби України з питань праці Сажієнка В.В., головного спеціаліста з питань протидії корупції Парфьоновій В.В. щодо керівників відповідачів 1 та 3.

З огляду на викладене, позивач просить суд захистити його право на працю шляхом зобов`язання відповідачів перевести його на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Відповідач 1 проти задоволення адміністративного позову заперечує та мотивує це тим, що права позивача жодним чином не порушені, адже позивач досі працює на посаді начальника відділу юридичного забезпечення Управління Держпраці.

Відповідач 1 зазначає, що приписами п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону «Про державну службу» передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону), відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 87 Закону «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Посилаючись на приписи п. 3 ст.87 Закону «Про державну службу» відповідач 1 зазначає, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Також, відповідач 1 вважає посилання позивача на висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №815/2692/16 є недоречним, оскільки предметом її розгляду було звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та встановлено, що не було запропоновано жодної іншої посади, яку він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації у відповідних утворених територіальних органах яким були передані функції з реалізації державної політики у відповідній сфері, та не надано доказів відсутності у них вакантних посад на момент звільнення позивача.

Поряд з іншим, відповідач 1 зазначив, що питання щодо працевлаштування на вакантну посаду державної служби при ліквідації державного органу врегульовано Законом України «Про державну службу», отже норми трудового законодавства в даному випадку не можуть бути застосовані та Законом України «Про державну службу» надано виключне право керівнику державної служби або суб`єкту призначення пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності), тобто, дана норма Закону не передбачає імперативного обов`язку, тому вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності та зобов`язання переведення на рівнозначну посаду, не ґрунтується на вимогах закону, є необґрунтованими і зобов`язання про переведення є такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідач 2 також заперечив проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Голова Держпраці призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці; призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.

Тож, Державна служба України з питань праці, в силу вимог Закону № 889 може вживати заходи щодо запропонування посад виключно керівному складу територіального органу, а саме керівнику та заступнику керівника, оскільки є суб`єктом призначення виключно відповідних категорій працівників, тому посада позивача не відноситься до посад, суб`єктом призначення за якими є Держпраці.

Разом з тим, відповідач 2 зазначив, що у зв`язку з розпочатою процедурою ліквідації Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, створенням ліквідаційної комісії та призначенням Голови ліквідаційної комісії, повноваження щодо попередження про наступне вивільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропонування посад державної служби покладені на Голову ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Наказом № 122.

Також відповідач 2 вказує, що станом на дату виникнення спірних правовідносин, Закон № 889-VІІІ зазнав суттєвих змін в частині припинення служби у зв`язку з ліквідацією державного органу. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-ІХ(який набрав чинності 25 вересня 2019 року) у Закон № 889-VIII було внесено ряд змін, зокрема, і щодо порядку припинення державної служби.

Зокрема, було додатковим пунктом 1-1 частини першої Закону № 889-VIII передбачено припинення державної служби у зв`язку із ліквідацією державного органу, а також виключено із частини третьої цієї статті норму про те. що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю, водночас, було виключено приписи про те, що звільнення у випадку скорочення посади державної служби, реорганізації чи ліквідації допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Тому, відповідач 2 вважає, що при цьому вказана процедура вже не передбачала обов`язку суб`єкта призначення на підставі приписів КЗпП попередньо вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі навіть у випадку реорганізації державного органу, окрім того, законодавство не передбачає у разі ліквідації або реорганізації державного органу обов`язку переведення працівника у державний орган, якому передаються відповідні повноваження та функції такого органу на думку відповідача 2.

Відповідач 3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, вказуючи на те, що права позивача жодним чином не порушені, оскільки позивач дотепер працює на посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Відповідач 3 як і відповідач 1 посилається на приписи ст. 87 Закону № 889-VIII, доводи відзиву відповідача 3 ідентичні відзиву відповідача 1.

З позиції відповідача 3, суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення, тобто, у відповідності до частини 3 статті 87 Закону №889 диспозитивна норма поведінки суб`єкта призначення або керівника державної служби полягає в тому, що він може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Кабінет Міністрів України Поставною № 762 від 26.08.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права Головне управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головне управління Державної служби з питань праці у Луганській області та утворити Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці як юридичну особу публічного права.

Пунктом 3 вказаної Постанови визначено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань праці.

Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, що утворюється згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступником Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головного управління Державної служби з питань праці у Луганській області, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.09.2020 року № 107 «Про утворення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці», вирішено питання про утворення як юридичної особи публічного права Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Наказом Державної служби України з питань праці від 28.09.2020 року № 122 «Про ліквідацію Головного управління Державної служби України з питань праці», вирішено питання про ліквідацію як юридичної особи публічного права Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, призначено головою ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В. , серед іншого, наказано голові ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіального органу Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників, своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу необхідних наказів та підписання необхідних документів.

02.10.2020 наказом голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Зуб Г.В. № 1204 затверджено План заходів, пов`язаних з ліквідацією Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області, пунктами 2 та 6 якого визначено здійснення письмового персонального попередження всіх працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області та здійснити заходи щодо працевлаштування працівників Головного управління Держпраці у Донецькій області, що ліквідується, звернувшись до державної служби зайнятості (у разі необхідності) після затвердження штатного розпису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (т. 1, а.с. 161, 162).

Попередження про наступне звільнення 09.11.2020 року з займаної посади отримано начальником відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_1 08.10.2020 року, про що свідчить його власний підпис з приміткою «не згоден, порушено право на працю» (т. 1, а.с. 166).

31.12.2020 року позивач засобами електронного зв`язку направив т.в.о Голови Державної служби з питань праці України В. Сажієнку, начальнику Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці В. Королю та т.в.о Головного управління Держпраці у Донецькій області Г. Зуб заяву про працевлаштування на рівнозначну посаду, в якій позивач просив перевести його на посаду Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України, рівнозначну посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області (т. 1, а.с. 23).

12.01.2021 року наказом т.в.о Голови Державної служби з питань праці України №1, припинено з 13.01.2021 року здійснення повноважень та реалізація політики у відповідних сферах Головним управління Державної служби з питань праці у Донецькій області та Головним управління Державної служби з питань праці у Луганській області та погоджено забезпечення здійснення повноважень Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України з 13.01.2021 року (т. 1, а.с. 167).

05.01.2021 року начальник Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України Король В.І. звернувся до Державної служби з питань праці України з поданням щодо погодження кандидатури на зайняття посади державної служби категорії «Б» - начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України Бондаревої Л.М. , заступника начальника відділу юридичного забезпечення Головним управління Державної служби з питань праці у Донецькій області. Висновком №65 від 13.01.2021 року управлінням юридичного забезпечення Державної служби з питань праці України кандидатуру Бондаревої Л.М. погоджено (т. 1, а.с. 177-181).

З 23.04.2021 року Бондареву Л.М. призначено на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України.

16.01.2021 року не отримавши відповідь на своє звернення позивач звернувся до суду з позовної заявою, на підставі якої відкрито провадження в даній справі.

Листом №П/572 від 10.02.2021 року Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України заступнику голови ліквідаційної комісії Головного управління Державної служби з питань праці у Донецькій області Фольварчуку Ф. надано перелік вакантних посад працівнику ОСОБА_1 , а саме: завідувача сектору юридичного забезпечення у східному напрямку відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України (т. 1, а.с. 228).

Листом від 10.02.2021 №09-Н-22Д «Про розгляд звернення» відповідач 3 повідомив позивача посилаючись на приписи ст. 87 Закону України «Про державну службу» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Отже при скороченні чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби.

Щодо питання утримання від призначення на спірну посаду інших осіб відповідач 3 послався на ухвалу Донецького окружного адміністративно суду від 28.01.2021 року по справі №200/571/21-а, якою позивачу відмовлено в забезпеченні позову.

Протоколом складеним співробітниками Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України від 11.02.2021 року в м. Покровськ зафіксовано направлення відповіді Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України від 10.02.2021 №09-Н-22Д «Про розгляд звернення» та запрошення позивача до Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України для розгляду питання щодо працевлаштування.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 11 лютого 2021 року о 8 год. 07 хв. відповідь на заяву позивача було надіслано на електронну пошту, на підтвердження чого відповідачем 3 надано скріншот екрану, роздруківку звіту про отримання електронного листа відповідачем 3 не надано.

Також в цьому протоколі зафіксовано повідомлення позивача о 8 год. 35 хв. за телефоном НОМЕР_2 про направлення йому відповіді та запрошено 11 лютого 2021 року (тобто в той же день) на 14 год. 00 хв. для розгляду питання щодо працевлаштування.

В судовому засіданні позивач повідомив, що в цей день перебував в іншому місті з питань пов`язаних з лікуванням дитини та не міг бути присутній в місті Покровську з призначений Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці України час.

11.02.2021 року працівники Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України о 14 год. 25 хв. склали протокол про те, що позивач не з`явився станом на 14 год. 25 хв., тому співробітники відповідача 3 повторно зателефонували позивачу з пропозицією обрати зручний для нього час, позивач повідомив, що має намір відвідати Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці України 18.02.2021 року (т. 1, а.с. 229-232).

Відповідачами 1 та 2 не надано інформації та доказів щодо розгляду ними заяви позивача від 31.12.2020 року.

Наказом Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України № 242 від 02.03.2021 року уповноважено заступника начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України Зуб Г.В. ознайомити ОСОБА_1 з пропозиціями Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України щодо працевлаштування на вакантні посади у Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці України (т. 4, а.с.53).

В судовому засіданні представником відповідача 1 заступником начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці України Зуб Г.В. позивачу запропоновано наступні вакансії: завідувача сектору юридичного забезпечення у східному напрямку відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (м. Лисичанськ); заступника начальника відділу нагляду східного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці; головного спеціаліста відділу експертної роботи, ринкового нагляду та надання адміністративних послуг Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці (м. Лисичанськ); головного державного інспектора відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці; головного державного інспектора відділу нагляду західного напрямку управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Позивач після проголошення переліку посад та отримання їх письмового переліку від представника відповідача 1 повідомив, що йому необхідний час для ознайомлення з ними та він не згоден на переведення на нижчу посаду та і іншу місцевість.

Також, представником відповідача 3 25.05.2021 року заявлені клопотання з проханням приєднати до матеріалів справи наказ Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби від 19.05.2021 року № 806 для можливої участі позивача в конкурсному відборі на рівнозначні посади категорії «Б» (т. 5, а.с. 50-52).

Згідно листа Національного агентства з питань запобігання корупції від 24.02.2021 року №23-04/10267/21 адресованого ОСОБА_1 , позивач з 27.07.2020 року набув статусу викривача корупції в розумінні абз.20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (т. 4, а.с. 69-72).

02 червня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.05.2021 року №23-10/35256/21, в яких третя особа зазначила, що з 27.07.2020 позивач набув статусу викривача в розумінні абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону та на нього розповсюджуються приписи ст. 53-4 Закону «Про запобігання корупції», оскільки позивач звернувся до Національного агентства з інформацією, що свідчить про можливе порушення посадовими особами Відповідача 1 вимог ст. 53-4 Закону. З метою перевірки вищезазначеної інформації Національне агентство здійснює збір фактичних даних.

Також, Національне агентство з питань запобігання корупції звернуло увагу, що відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 77 КАСУ у справах щодо застосування суб`єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача.

25 травня 2021 року в судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , тел.: НОМЕР_3 ; ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; тел.: НОМЕР_4 ); ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_5 , тел.: НОМЕР_5 ).

ОСОБА_3 надав суду пояснення, в яких зазначив, що з жовтня 2015 року працював в ГУ Держпраці у Донецькій області та був колегою позивача, на момент допиту в якості свідка звільнений з ГУ Держпраці у Донецькій області. ОСОБА_3 по суті спору зазначив, що внаслідок об`єднання Головних управлінь Держпраці у Донецькій та Луганській областях майже всіх співробітників перевели до Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці без зміни суттєвих умов праці, окрім деяких осіб, у тому числі його і позивача та запропонували посади нижчої категорії. ОСОБА_3 пов`язує таке упереджене ставлення з боку керівництва відповідачів 1 та 3 тим, що він та позивач на момент початку ліквідації очолювали профспілкові організації працівників відповідача 1 та висловлював незгоду з діями керівництва. Щодо переведення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці іншої особи та надання переваги їй, а не позивачу, свідок зазначив, що на скільки йому відомо вона є родичкою Короля В.І .

Представники відповідачів 1 та 2 проти свідчень ОСОБА_3 заперечували, зазначили, що вони не підтверджені доказами.

ОСОБА_2 надала суду пояснення, в яких зазначила, що є колишнім працівником ГУ Держпраці у Донецькій області. По суті спору свідок зазначила, що фактично відбулась реорганізація Головних управлінь Держпраці у Донецькій та Луганській областях шляхом злиття, на скільки їй відомо станом на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом посада начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці була вакантною, керівні посади в Східному міжрегіональному управлінні Дер жавної служби України з питань праці були запропоновані іншим особам залежно від їх відносин з керівництвом. Свідок вказала, що призначення на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці іншої особи здійснено для уникнення виконання рішення суду в цій справі у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Також свідок зазначила, що позивач отримував позитивні щорічні оцінки діяльності державного службовця та претензій до його роботи не було. Упереджене ставлення з боку керівництва відповідачів 1 та 3 свідок пов`язує з тим, що при розгляді в суді справи щодо поновлення на посаді в ГУ Держпраці у Донецькій області Короля В.І. позивач якісно представляв інтереси відповідача 1. Щодо особи, яку було призначено на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці, свідок зазначила, що вона раніше працювала з Королем В.І. та обіймала посаду його заступника. Свідок зазначила, що на її думку відповідачі зловживають правом призначення на посади необґрунтовано надаючи перевагу тій чи іншій особі.

ОСОБА_4 надав суду пояснення, в яких зазначив, що на початку року співробітники ГУ Держпраці у Донецькій області почали звертатись до відповідачів з заявами про переведення, однак заяви свідка та позивача не були розглянуті. Свідок зазначив, що позивач добре характеризувався на службі. На питання позивача щодо відношення керівника відповідача 3 до особи призначеної на посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці та надання їй переваги щодо призначення на посаду свідок зазначив, що їх пов`язують неслужбові відносини. Щодо пропонування позивачу посад свідок зазначив, що йому не відомо про те, коли та які посади пропонувались позивачу.

Керівник відповідача 3, Король В.І. , заперечив доводи свідка ОСОБА_4 щодо його відносин з Бондаревою Л.М .

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи сторін, показання свідків, ґрунтовно та всебічно встановивши обставини справи суд вбачає, що спірні правовідносини виникли внаслідок певного службового конфлікту з приводу подальшого проходження позивачем служби в новоствореному органі державної влади Східному міжрегіональному управлінні Дер жавної служби України з питань праці.

Спірними в даній справі є питання щодо наявності/відсутності у позивача права на переведення, а у відповідачів обов`язку переведення позивача для подальшого проходження державної служби на рівнозначну посаду Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці, зокрема, посаду начальника відділу юридичного забезпечення Східного міжрегіонального управління Дер жавної служби України з питань праці, відповідно до законодавства діючого на момент виникнення спірних правовідносин.

Системно дослідивши законодавство щодо проходження державної служби та визначивши коло нормативно-правових актів, якими врегульовано спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби визначено Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (в редакції від 23.07.2020 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин 08.10.2020 року (дата повідомлення позивача про наступне звільнення), далі - Закон № 889-VIII).

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Стаття 1 Закону № 889-VIII визначає, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Стаття 4 Закону № 889-VIII визначає принципи державної служби, зокрема забезпечення рівного доступу до державної служби та стабільності, які полягають в забороні всіх форм та проявів дискримінації, відсутності необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження, а також безстрокового призначення державних службовців, крім випадків, визначених законом, та незалежності персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Приписами ст. 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ст. 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється, у тому числі, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно п.п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1) та ліквідація державного органу (пункт 1-1).

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідачі обґрунтовуючи свою правову позицію відносно позовних вимог позивача посилаються на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 року №86 р/з, згідно якого при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

В роз`ясненні також зазначено, що процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону, отже, при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 11 частини першої статті 87 Закону, положення статті 492 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Загальні ознаки нормативно-правових актів визначені Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 (далі - Положення №731).

Відповідно до п.п. 2, 3 Положення №731, це акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", " Таємно " та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Відповідно до п. 9 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 500, НАДС у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які відповідно до законодавства є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Тобто, роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правове регулювання суспільних відносин, мають рекомендаційний характер та, здебільшого, є правовою позицією посадової особи, яка надає роз`яснення, тому не можуть застосовуватись в тій частині, яка суперечить положенням нормативно-правових актів, у даному випадку - законів, та підміняти їх.

Як вбачається з викладеного приписи ст. 87 Закону № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не врегульовують питання звільнення державних службовців у разі ліквідації органу державної влади.

Тож, враховуючи приписи ч. 3 ст. 5 Закону № 889-VIII, застосуванню підлягають норми Кодексу Законів про працю України № 322-VIII від 10.12.71 (далі - КЗпПУ).

Відповідно до п.1 ч.1, ч. 2 ст. 40 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно приписів ст. 49-2 КЗпПУ, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Тобто, ліквідація відноситься до терміну "змін в організації виробництва і праці", що свідчить про поширення на спірні правовідносини положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

З огляду на викладене, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 140/90/20 від 11 червня 2020 року у справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року у справі № 826/6148/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 821/595/16 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували до дня звільнення.

Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 807/3588/14 та від 27 травня 2020 року у справі № 813/1715/16.

Разом з цим, слід звернути увагу, що Верховний Суд України у постанові від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14 визначив правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2019 року у справі № 826/11746/16 та від 20 листопада 2019 року у справі № 200/1085/19-а.

Також, слід врахувати правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04 березня 2014 року у справі №21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі №21-108а14. В цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Приписи ч. 6 ст. 49-2 КЗпПУ визначають особливості вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, зокрема: у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті, тобто при вивільненні державних службовців у випадках змін в організації виробництва і праці не враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Поряд з цим, суд звертає увагу сторін, що з 08.10.2020 року по 10 червня 2021 року позивача не звільнено з займаної посади ГУ Держпраці у Донецькій області, тобто порушення прав позивача має триваючий характер.

Частиною 6 ст. 3 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23 лютого 2021 року № 1285-IX, який набрав чинності 06.03.2021 року, частину третю статті 87 викладено в такій редакції: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду".

Тобто, з 08.10.2020 року по 05.03.2021 року при вивільненні державних службовців у випадках змін в організації виробництва і праці не враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю, проте, з 06.03.2021 року переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю враховується.

Статтею 6 Закону № 889-VIII визначено, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

До категорії "Б", зокрема, належать посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

До категорії "В" належать інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".

Приписи ст. 2 Закону № 889-VIII визначають термін «рівнозначна посада» як посаду державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 889-VIII, у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 41 Закону № 889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Не допускається переведення в іншу місцевість державного службовця - вагітної жінки або особи, яка є єдиним опікуном дитини віком до 14 років, а також державного службовця, який у встановленому законодавством порядку визнаний особою з інвалідністю. Не допускається таке переведення також у разі виникнення у державного службовця особливо важливих особистих або сімейних обставин.

Системно дослідивши зазначені норми суд вбачає, що у суб`єкта призначення не має та не було обов`язку пропонування державному службовцю виключно посади аналогічної тій, яку він займав в органі, що ліквідується, проте є обов`язок щодо пропонування рівнозначної посади або нижчої (за згодою державного службовця).

При цьому, суду підчас розгляду справи суду стало відомо, що у позивача є певні сімейні обставини такі як необхідність лікування старшої дитини та народження в грудні 2020 року ще однієї дитини, що передбачають застосування до позивача приписів ч. 3 ст. 41 Закону № 889-VIII та виключають переведення його в іншу місцевість без його згоди.

Крім того, судом встановлено, що позивач має статус викривача корупції відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII).

Згідно приписів ст. 53 Закону № 1700-VII, викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.

Відповідно до ст. 53-4 Закону № 1700-VII, викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

Семантичний аналіз вказаних норм Закону № 1700-VII дає суду підстави вважати, що наведений в них перелік можливих порушень трудових прав викривача не є вичерпним.

Також ч. 4 ст. 53-4 Закону № 1700-VII гарантує викривачу, його близьким особам, права яких порушені всупереч положенням частин першої - третьої цієї статті, поновлення їх порушених прав.

Приписи ч. 6 ст. 53-4 Закону № 1700-VII забороняють переведення викривача, його близьких осіб на іншу постійну нижчеоплачувану роботу (посаду) у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

Підчас розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та керівництвом відповідачів 1 та 3 має місце певний службовий конфлікт, проте достеменно встановити чи пов`язаний він з діями позивача щодо викриття корупції, у суду можливість відсутня, оскільки учасники справи, у тому числі свідки та представники відповідачів 1 та 3, надали позивачу суперечливі характеристики, які у суду не було можливості ґрунтовно дослідити. Те саме стосується керівництва відповідачів 1 та 3, оскільки сам позивач наголошує на упередженому ставленні з їх боку, яке на його думку пов`язано з його профспілковою діяльністю та діяльністю викривача корупції.

На власне переконання суду, дослідження міжособистісних відносин учасників справи не є предметом її розгляду і рішення щодо вирішення спору має ґрунтуватись виключно на фактичних обставинах справи та приписах законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до підпунктів 10, 11 пункту 11 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, голова Держпраці призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів Держпраці; призначає на посаду за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства заступників керівників територіальних органів Держпраці та звільняє їх з посади.

Дослідивши доводи відзиву відповідача 2 щодо наявності у Дер жавної служби України з питань праці повноважень вживати заходи щодо запропонування посад виключно керівному складу територіального органу, а саме керівнику та заступнику керівника, оскільки є суб`єктом призначення виключно відповідних категорій працівників та невіднесення посади позивача до посад, суб`єктом призначення за якими є Держпраці, суд приймає їх та вважає слушними, з огляду на що в задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача 2, слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області та Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, яка виразилась в незапропонуванні позивачу посади, рівнозначної посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області, на момент отримання та ознайомлення з попередженням про наступне звільнення 08 жовтня 2020 року є протиправною.

Також помилковою є позиція відповідачів відносно відсутності у відповідачів 1 та 3 обов`язку подальшого працевлаштування позивача та можливості запропонувати йому будь-яку посаду, оскільки вона спростовується діючим законодавством. Крім того, позивач в своїй заяві від 31.12.2020 року висловив бажання про подальше проходження служби саме на рівнозначній посаді державної служби.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відтак, судом встановлено відсутність у відповідачів 1 та 3 обов`язку пропонувати рівнозначну посаду, аналогічну тій яку він займав, тобто з аналогічними повноваженнями, завданнями та функціями.

Крім того, приписами ст. 43 Конституції України гарантовано працівнику вільне обрання та вільне погодження на працю, а також заборонено використання примусової праці, тобто переведення позивача на рівнозначну посаду в Східному міжрегіональному управлінні Державної служби України з питань праці унеможливлено без його згоди.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідачів 1 та 3 запропонувати позивачу вакантні посади, рівнозначні посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області та розглянути питання щодо переведення позивача на посаду рівнозначну посаді начальника відділу юридичного забезпечення до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, ЄДРПОУ 39790445), Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14, ЄДРПОУ39472148), Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, ЄДРПОУ 43866127) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, яка полягає в незапропонуванні ОСОБА_1 посади, рівнозначної посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області, на момент отримання та ознайомлення з попередженням про наступне звільнення 08 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Держпраці у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці запропонувати ОСОБА_1 вакантні посади, рівнозначні посаді начальника відділу юридичного забезпечення Головного управління Держпраці у Донецькій області та розглянути питання щодо переведення ОСОБА_1 на посаду рівнозначну посаді начальника відділу юридичного забезпечення до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини складено, підписано та проголошено 10 червня 2021 року.

Повний текст рішення буде складено та підписано 18 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко